Суть, форми і системи зарплати.

Заробітна плата- це грошовий вираз вартості і ціни товару робоча сила та результативності функціонування робочої сили. її речовим, матеріальним змістом є кількість життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили найманого робітника і членів його сім’ї. Це життєвий фонд робітника, який в умовах товарного виробництва має і вартісний, і грошовий вираз. Функції заробітної плати: відтворювальна та стимулююча.

Заробітна плата є номінальною - та кількість грошей, яку людина отримує в касі і залежить вона від виду діяльності, кваліфікації, кількості виконаної роботи, стажу, рівня розвитку держави, форми власності; реальною - кількість товарів і послуг, що можна придбати за номінальну зарплату і залежить вона від номінальної зарплати, рівня інфляції.

Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна, як і всіх інших товарів, регулюється також співвідношенням між попитом і пропозицією. Із зниженням попиту або збільшенням пропозиції ціна робочої сили, тобто заробітна плата, зменшуватиметься і навпаки. На розмір заробітної плати впливає дія законів зростання продуктивності праці і підвищення потреб населення, співвідношення сил між робітником і капіталістами, виступи трудящих тощо.

Одним із факторів зростання вартості робочої сили є підвищення загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів робітників.

Зарплата існує у двох основних формах: погодинна і відрядній.

Погодинна зарплата — це оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу.

Відрядна або поштучна зарплата — це оплата вартості й ціни товару, робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу.

У сучасній економічній системі застосовуються такі системи зарплати: тарифні, преміальні, колективні форми оплати. їх вибір залежить від трьох основних факторів:

а) ступеня контролю робітником кількості і якості виробленої продукції;

б) ретельності, зякою продукція може бути врахована;

в) рівня витрат, пов^’язаних із впровадженням тієї чи іншої системи оплати.

За тарифної системи зарплата залежить від безперебійної роботи устаткування, від складності праці, яка виражена відповідним тарифним розрядом чи ставкою.

Преміальні системи зарплати - пов'язують тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціональною залежністю.

Відрядно-преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб.

Застосування колективних форм оплати праці зумовлене зростанням усуспільнення виробництва, погіршення якості товарів внаслідок впровадження індивідуальних систем зарплати, вимогами трудящих. З.Мотивація праці і захист працюючих.

В умовах переходу до планомірно-ринкової економіки значно зростатиме армія безробітних, витрачатиметься впевненість у завтрашньому дні тощо. Це вимагає і проведення активної соціальної логіки на рівні держави, підприємства.

Соціальна політика сучасної держави - це комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття.

Основні принципи проведення соціальної політикитакі:

◊ захист рівня життя через застосування різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації;

◊ надання допомоги найбіднішим сім’ям; надання допомоги у разі безробіття;

◊ здійснення політики соціального страхування;

◊ встановлення мінімальної заробітної плати для працюючих;

◊ розвиток освіти, охорони здоров" я, навколишнього середовища переважно за рахунок держави;

◊ проведення активної політики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації.

Форми соціального захисту населення.

Проблеми соціального захисту населення по різному розв'язуються в межах певної суспільно-економічної формації, конкретної країни. В умовах переходу України до соціально-орієнтованої ринкової економіки основний тягар соціального захисту лягає на державу, але водночас зростає роль ринкового механізму у проведенні такої політики.

Відповідно до статті 25 "Декларації прав людини "сучасна правова держава повинна гарантувати право на такий рівень життя, який враховує забезпечення людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, необхідних для підтримання здоров’я, власного добробуту та добробуту сім'ї і право на соціальне забезпечення допомоги в разі хвороби, інвалідності, овдовіння, старості чи інших випадків втрати засобів до існування за незалежних від людини обставин.

Щоб забезпечити такий захист, держава насамперед мусить у законодавчому порядку встановити основні соціальні гарантії, механізм їх реалізації та функції надання соціальної підтримки.

Соціальний захист населення забезпечують також підприємства (або підприємці) та самі наймані працівники - їх профспілкові організації.

У системі соціального населення найважливішим елементом є соціальне страхування, що складається з пенсійного, медичного, страхування від безробіття та від нещасних випадків на виробництві.

Важлива ланка соціального захисту населення —програми працевлаштування та перекваліфікації.

У загальнонаціональному масштабі сучасна держава з метою зменшення армії безробітних намагається регулювати заробітну плату на такому рівні, щоб темпи її зростання були нижчими від зростання продуктивності праці. Для цього проводяться "політика доходів", активна кредитно-грошова політика, тощо.

Певні результати у здійсненні політики працевлаштування може дати скорочення робочого дня. Одним із елементів соціального захисту населення є правове регулювання найманої праці, яке здійснюється через встановлення у законодавчому порядку мінімального рівня зарплати, пенсій, порядку укладення колективних договорів щодо умов праці, оплати робочої сили, соціального страхування, відпусток тощо. Важливим елементом програми соціального захисту населення є регулювання зарплати залежно від сфер діяльності та професій, форм власності.Надзвичайно важливою ланкою системи соціального захисту населення є індексація грошових доходів відповідно до рівня цін.

Ще однією ланкою соціального захисту населення є захист прав споживачів.

Мінімальна заробітна плата- заробітна плата за найменш кваліфіковану роботу, точка відліку для всіх інших видів нарахувань.