Методологічні та часові обмеження економічної політики.

З’ясуємо, перш за все, методологічні обмеження, які вирішуються на рівні економічної теорії, адже багато її положень вимагають осмислення відповідно до реалій сьогодення для практичного їх застосування. Оскільки економічна політика потребує ретельної методологічної підготовки, важливим є визначення економічних категорій, які можуть бути метою, інструментом чи індикатором економічної політики, а також тих, які не можуть використовуватись у даній економічній політиці. Не всі теоретичні положення можуть бути буквально перенесені в практичну діяльність. Наприклад, економічна теорія констатує тісний взаємозв’язок між кількістю грошей і рівнем цін. Однак кількість грошей в обігу не може бути інструментом регіональної економічної політики, оскільки ця закономірність стосується лише загальнодержавної політики. Тобто розробка цілей економічної політики повинна грунтуватись на принципі науковості, а саме, на врахуванні вимог економічних законів та механізму їх дії.

На етапі вибору мети необхідно якомога більше враховувати об’єктивні умови і в той же час абстрагуватись від суб’єктивних впливів, щоб не потрапити в полон інтересів окремих політичних партій та їх керівників.

Важливим у розробці державної політики є і принцип системного підходу, врахування якого суттєво підвищує її ефективність. Це означає, що економічна політика повинна здійснюватись комплексно. Повинен існувати тісний взаємозв’язок, узгодженість та підпорядкованість цілей та інструментів. Кожен інструмент повинен сприяти досягненню мети економічної політики, що прискорює одержання бажаних результатів.

Стосовно нинішнього стану української економіки, то цього підходу явно бракує, що стримує процеси трансформації в Україні.

Принциповим при розробці економічної політики є дотримання залежності між цілями економічної політики та засобами їх досягнення. В цьому процесі важливим є правильний підбір інструментів для конкретного виду економічної політики. В якості інструментів можуть використовуватись грошова, податкова, митна, валютна, кредитна, регіональна та інші види економічної політики. Наприклад, для досягнення балансу між сукупним попитом і сукупною пропозицією держава використовує цілий ряд важелів різних видів економічних політик, тобто: здійснює державні замовлення, підвищує ціни, обмежує імпорт, збільшує грошові доходи населення тощо. З метою захисту інтересів вітчизняного товаровиробника уряд запроваджує цілий спектр інструментів економічної політики, що носять обмежувальний характер: підвищення ввізного мита, встановлення імпортних квот, надання пільгових кредитів підприємцям, встановлення державних замовлень тощо. Не завжди всі інструменти спрямовані на досягнення найбільшої ефективності економічної політики. У процесі реалізації можливою є ситуація, за якої використання економічного інструменту однієї економічної політики вступає в суперечність із досягненням цілі іншої економічної політики. Наприклад, зниження цін на окремі товари з метою збільшення сукупного попиту призводить до зменшення соціальних трансфертів (що суперечить зростанню добробуту громадян).

Досить часто виникає ситуація, за якої окремі цілі є суперечливими. До таких можна віднести: забезпечення економічної ефективності і досягнення соціальної справедливості. Дані цілі є альтернативними, оскільки досягти вищої міри справедливості можливо лише шляхом зниження макроекономічної ефективності, тобто загального добробуту суспільства. Ця проблема розв’язується урядом шляхом забезпечення громадян країни суспільними благами.

Отже, теоретичні питання економічної теорії потребують глибокого вивчення з метою використання при розробці економічної політики. Ймовірність досягнення поставленої мети пов’язана із невизначеністю в економічній політиці. Причина останньої полягає у багатофакторності економічних процесів. Тому при розробці економічної політики слід визначити контрольовані державою та неконтрольовані чинники, що впливають на реалізацію цілей економічної політики.

Неконтрольовані чинники поділяються на зовнішні та внутрішні. Прикладом зовнішнього неконтрольованого чинника є підвищення Росією цін на газ, що негативно вплинуло на всі сфери економічної діяльності в Україні (виробництво, розподіл, обмін, споживання). Внутрішнім може бути припинення водопостачання в зв’язку з аварійною ситуацією.

Основними причинами неконтрольованості є, перш за все, багатофакторність економічних процесів. Це означає, що на економічний процес впливає багато чинників, вплив яких не можна врахувати, тому слід відібрати основні. Другорядними чинниками можна знехтувати. Наприклад, прогнозуючи надходження до доходної частини державного бюджету слід врахувати доходи від тих видів податків, які забезпечують левову частку доходної частини бюджету.

Другою причиною неконтрольованості чинників, що впливають на реалізацію мети економічної політики є наявність інформаційної асиметрії (нерівномірного розподілу інформації між суб’єктами економічної політики). Зміст даного процесу пов’язаний, насамперед, з обсягом інформації, якою оперують носії економічної політики (її розробники), а також із її достовірністю, що підлягає врахуванню при прийнятті економічних рішень. Наприклад, зменшення розміру податку не завжди викличе збільшення надходжень до державного бюджету. Особливо це стосується випадку, якщо у підприємця частина тіньового сектору перевищує легальний.

Третьою причиною неконтрольованості чинників, що стримують або гальмують процес реалізації цілі економічної політики є наявність різнихчасових лагів як у різних видів економічної політики, так і у її інструментів. Варто зауважити, що не завжди можна визначити величини часових лагів елементів якоїсь конкретної політики, тому процеси, які передбачаються розробниками або прискорюються, або сповільнюються. Як перше, так і друге є не завжди бажаним. Несподівані результати можуть загальмувати якісь сторони економічного розвитку. Отже, усі перелічені чинники невизначеності у економічній політиці слід враховувати при складанні прогнозів економічного розвитку.

Здійснення економічної політики потребує певного часу.

Часові лаги економічної політики – це інтервали між моментом часу, коли започаткований певний процес і моментом часу, коли отримана реакція на нього. Причиною існування часових лагів є інерційність економіки (неможливість одночасного впровадження дії і одержання результату).

Виділяють такі часові лаги:

● часовий лаг розпізнання;

● адміністративна затримка;

● функціональне запізнення.

Часовий лаг розпізнання – це період часу, коли певна проблема виникла і до того моменту часу, коли було усвідомлено необхідність її розв’язання. Цей період часу залежить від міри розвитку економічних відносин та інформаційних технологій. Чим розвиненішою є економічна система та інформаційні технології, тим швидше і оперативніше приймаються ті чи інші рішення для реалізації проблеми. Прикладом може бути Японія, яка в силу значного розвитку економічних відносин зайняла передові рубежі в науково-технічному розвитку. В розвинених країнах будь-яке рішення приймається значно оперативніше, ніж в слаборозвинених, тому часовий лаг розпізнання в цих країнах є значно коротшим. І навпаки, в слаборозвинених країнах цей лаг є досить тривалим. Другим чинником, який визначає тривалість даного лагу є недостатня поінформованість економічних суб’єктів, що приймають рішення у сфері регулювання економікою. Чим повнішою інформацією володіє суб’єкт, що приймає рішення, тим коротшим буде лаг розпізнання і навпаки.

Отже, наприкінці лагу розпізнання відбувається усвідомлення необхідності певної дії.

Адміністративна затримка пов’язана з тим, що державні органи, які приймають рішення, є бюрократичними інститутами зі своїми правилами та субординацією. Тому процес прийняття рішень є ієрархічним: від вищих інстанцій розпорядження надходять до нижчих. І чим більше рівнів влади, тим довшим є лаг адміністративної затримки. Тривалість даного часового періоду значною мірою впливає на ефективність економічної політики. Адже затягування із вирішенням ряду важливих і невідкладних проблем суттєво знижує результативність економічної політики держави. Прикладом може слугувати законодавство у сфері регулювання кредитних відносин малого підприємництва, яке існувало до 2006 року. Існування численних нормативних вимог (обов’язковість незалежного оцінювання майна, що передається під заставу, страхування) занадто обтяжувало процес кредитування малих підприємств і збільшувало трансакційні витрати у сфері кредитування. У випадку ретельного дотримання усіх регулятивних вимог щодо кредитування воно ставало невигідним для обох сторін і втрачало економічний сенс. Цей період адміністративної затримки з даного питання був надто довгим і в значній мірі гальмував розвиток такого важливого ринкового елемента як мале підприємництво. В даний час механізм доступу даного сектора до банківських кредитів дещо поліпшився.

Отже, час адміністративної затримки є значно довшим від часу розпізнання і потребує значного періоду для вирішення політичних суперечностей.

Лаг функціонального запізнення викликаний тим, що між моментом, коли рішення прийняте, і коли воно починає приносити результати проходить певний час. Тут діють цілком об’єктивні чинники. Для прикладу наведемо рішення про заміну прогресивної ставки оподаткування доходів фізичних осіб пропорційною. Очікувалося, що дане рішення призведе до суттєвого зменшення частки нелегального сектору економіки і збільшення податкових надходжень. Однак відразу це рішення не принесло очікуваних результатів, оскільки потребує певного періоду часу.

Слід додати, що цілі, інструменти та індикатори економічної політики мають свої часові лаги, на тривалість яких впливає ряд чинників. Тому наведену класифікацію часових лагів можна розширити. Як правило, часовий лаг складається з п’яти періодів:

– 1-й – визнання, тобто проміжок часу, необхідний для політиків, щоб визнати проблему;

– 2-й – рішення, тобто час між визнанням проблеми і прийняттям рішення щодо неї;

– 3-й – проміжок часу, необхідний для початку виконання рішення;

– 4-й – час між застосуванням біжучого інструменту та одержанням очікуваного від нього результату;

– 5-й – проміжок часу між застосуванням сукупного інструменту і одержанням результату від такого застосування (найдовший лаг).

Разом з тим слід зауважити, що часові лаги економічної політики в період реформування економіки досить складно виокремити на відміну від усталених економічних відносин.