Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Дмитро БОРЗЯК




Борзяк Дмитро Семенович народився 25 жовтня 1897 р. в с. Пищики Іркліївського (нині Золотоніського) району на Черкащині. Батько майбутнього прозаїка мав 200 десятин землі й брав крупні підряди на будівництво залізниць.
У 1915 р. Дмитро закінчив Золотоніську класичну гімназію й продовжував навчання на медичному факультеті Київського університету. Найближчим студентським другом Д. Борзяка став його земляк Олександр Філь — активіст української партії соціал-революціонерів. Щоправда, підпільною роботою Дмитро не займався, але під таємний нагляд поліції — під прізвиськом Яд — усе ж таки потрапив. Значно активнішу участь студент-медик брав в Українській студентській громаді, лідерами якої були Гермайзе (майбутній ректор університету), Любинський і Отамановський.
Весною революційного 1917 року Дмитро Борзяк виїхав у рідні Пищики, а потім перебрався в Золотоношу, де став членом партії есерів.
Чим займався Д. Борзяк у роки громадянської війни — невідомо.
1921 р. колишній студент-медик знову з’явився в університеті, але незабаром повернувся до Золотоноші, де взявся за сільське господарство, давав приватні уроки з математики. З 1923 р.— він знову у Києві і повністю віддається літературній роботі, поділяючи естетичні засади неокласиків.
Прозаїк-початківець мав доволі близьке знайомство з Терещенком і Зеровим, Филиповичем і Антоненком-Давидовичем, Рибальським і Косинкою, Івченком і Осьмачкою. Вони привітали першу публікацію Д. Борзяка (оповідання «Під дощ» у журналі «Всесвіт»). Не залишилася вона поза увагою й Миколи Хвильового — він надіслав вітального листа авторові.
Оповідання «Під дощ» дало назву книзі, яку прозаїк видрукував 1927 р. Раніше з’явилися книжки Д. Борзяка «У монастир», «Варенька».
1928 року він уклав договір із Державним видавництвом України на видання книги «Руйнування Батурина». До цієї роботи схвально поставився Зеров, позитивно відгукнувся Гермайзе. Через рік Борзяк завершив читання й підбір необхідних матеріалів, але почати рукопис нової книги не встиг — був заарештований у зв’язку з сумновідомим процесом СВУ (Спілки визволення України). Через кілька місяців Д. Борзяк вийшов на волю, однак про продовження літературної роботи не могло бути й мови. Життєві обставини літератора неухильно погіршувалися. Після арешту Зерова Борзяк усвідомив невідворотність власної трагедії. Так воно й сталося: 21 квітня 1938 року письменника — на той час виконавця різних підсобних робіт, бо треба було за щось жити,— заарештували.
Слідчий швидко знайшов відповідні «звинувачення»: соціальна приналежність батька, процес СВУ. 31 грудня 1938 р. письменник почув вирок: розстріл. Однак 5 травня 1939 р. Верховний Суд СРСР визначив інше покарання: десять років ув’язнення й п’ять років заслання.
За даними, що є у справі, Дмитро Борзяк помер того ж 1939 р. від невиліковної хвороби.
1957 року дружина письменника, Ніна Олексіївна Бондарева, підтримана Миколою Бажаном, звернулася з вимогою реабілітації чоловіка. До Дмитра Борзяка незабаром повернулося чесне громадянське ім’я.
Він реабілітований посмертно.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 50; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты