Сава БОЖКО

Божко Сава Захарович народився 24 квітня 1901 р. у с. Крутоярівка на Донеччині (тепер Ме-жівського району на Дніпропетровщині) в сім’ї селянина. Вчився в Павлоградській учительській гімназії, а в 1923 р. закінчив Комуністичний університет ім. Артема (Харків).
У 1920 р. вступив до лав КП(б)У.
Після революції працював журналістом в редакціях газет «Червоний кордон» (Кам’янець-Подільський), «Студент революції»,. «Селянська правда» (Харків). Починаючи з 1917 р., друкував нариси, літературно-критичні статті в газетах «Селянська правда», «Вісті ВУЦВК», «Пролетар», «Культура і побут», «Комсомолець України», багатьох республіканських журналах.
Належав до організації селянських письменників «Плуг» і ВУСПП. Член СП СРСР з 1934 р.
Окремими виданнями вийшли нариси «Козаччина», «Хмельниччина», «Гетьманщина» (1922), повісті «Над колискою Запоріжжя» (1925), нариси «Чабанський вік» (1927), «Українська Шампань» (1930), роман «В степах» (1930).
У 1932 р. Сава Божко переїхав до Херсона, де працював викладачем політекономії в Херсонському педагогічному інституті та Всеукраїнському заочному інституті масової партосвіти.
Бюро Херсонського міськкому партії 14 листопада 1935 р. розглянуло його персональну справу і виявило, що, працюючи у вузі, він «протягував націоналістичні ухили, боротьбу з Хвильовим розцінював як боротьбу за наркомівське місце». За прояв націоналістичного ухилу Божка виключили з партії.
Співробітник Миколаївського обласного управління НКВС лейтенант Держбезпеки Федоровський 25 червня 1938 р., розглянувши персональну справу Божка С. 3., визначив, що він є «одним з активних учасників антирадянської націоналістичної організації, за завданням якої веде підривну контрреволюційну роботу». Через те, що перебування його на волі може вплинути на хід слідства, ухвалив «вибрати запобіжним заходом проти уникнення ним суду і слідства — утримання під вартою у в’язниці м. Миколаєва».
Після трусу на квартирі 27 червня 1938 р. Божка заарештували. Під час обшуку забрали архів і рукопис роману «До моря». Спеціальною постановою 16 грудня 1938 р. рукопис вирішено передати дружині (подальша його доля невідома).
Слідство тривало понад 10 місяців. Слідчий Макаренко 8 разів просив продовжити строк утримання арештованого під вартою, хоч письменник із першого дня визнав себе винним. На судовому процесі 29 — 30 травня 1939 р. письменник заявив: «На попередньому слідстві я дав неправдиві показання, вважав, що радянській розвідці такі показання потрібні як перевірка підозрілих людей. Всі протоколи допитів під час слідства слідчий редагував сам, а я підписував. До мене слідчий застосовував методи фізичного впливу, і я змушений був давати вигадані показання. Тепер, на суді, від даних мною показань я відмовляюся».
Справу передали на додаткове слідство, яке провів оперативний уповноважений Берестовий, і направив матеріали на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. Підслідний пред’явлених йому звинувачень не визнав. Особлива нарада засудила Божка С. 3. на 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі.
До 1942 р. працював у м. Ухта (Комі АРСР). Велику Вітчизняну війну пройшов рядовим, працюючи в дивізійній, а потім у фронтовій газетах. Після війни співробітничав у «Наддніпрянській правді» (Херсон).
Помер 27 квітня 1947 р. у с. Слов’янка Межівського району Дніпропетровської області.
За протестом прокурора Херсонської області в справі Божка С. 3. була проведена додаткова перевірка, в ході якої звинувачення не підтвердилися. Позитивні характеристики письменникові дали Терень Масенко та Іван Гончаренко. Президія Херсонського обласного суду 24 серпня 1960 р. скасувала вирок Особливої наради при НКВС СРСР і справу припинила за відсутністю складу злочину.
Сава Божко реабілітований посмертно.