Мелетій КІЧУРА

Кічура Мелетій Омелянович народився 21 січня 1881 р. в селі Носів, тепер Бережанського району, на Тернопільщині.
Закінчив юридичний факультет Віденського університету.
Працював адвокатом у Коломиї. Після революції 1917 р. жив на Радянській Україні.
Літературну діяльність почав на світанку нинішнього століття. Друкувався у періодичних виданнях Галичини «Бджола» та «Неділя». В дожовтневий час видав збірки поезій «Без керма» (1910), «Теmрі раssаtі» (1913), позначені впливом модернізму.
У радянський час працював журналістом в мелітопольській газеті «Советский путь» (1924), в ЦК КП (б) У інструктором культпропаганди в літературних справах. Був членом письменницької організації «Західна Україна», редагував журнал «Західна Україна» (1930), видав збірки віршів «На старті» (1929), «Відблиски криці», «Останні могікани», «Передодні» (1930), у яких, згідно з тодішніми канонами, в патетичних тонах оспівував існуючу дійсність. У кращих творах дожовтневого і радянського періодів правдиво змалював картини життя й боротьби західноукраїнських трудящих.
З утвердженням сталінщини на Україні почав зазнавати різних утисків: 1929 р. під час чергової «чистки» був виключений з партії «як колишній офіцер», але згодом все ж відновлений.
Заарештований у січні 1933 р., коли працював викладачем німецької мови в Київському художньому інституті. За постановою судової «трійки» при Колегії ДПУ УРСР від 9 травня 1933 р. засуджений на десять років концтаборів за міфічну приналежність до Української військової організації.
Загинув 1939 р.
Мелетій Кічура реабілітований посмертно.

Борис КОВАЛЕНКО

Коваленко Борис Львович народився 10 листопада 1903 р. на станції Плейки (Латвія) в сім’ї залізничника. Закінчив літературний факультет Київського ІНО (1925). Співробітничав у періодичній пресі, був редактором «Літературної газети». В час українізації вважався провідним критиком, був одним із керівників «Молодняка» та ВУСППу.
На початку 30-х років працював у Москві в Асоціації пролетарських письменників, викладав літературу в Інституті червоної професури.
Член КПРС із 1929 року. У грудні 1934 року відкликаний ЦК КП(б)У на Україну і призначений завідувачем кафедри української літератури Київського університету. З січня 1935 року співробітничав також у Всеукраїнській асоціації марксо-ленінських інститутів (ВУАМЛІН).
Автор книжок «В боротьбі за пролетарську літературу», «Перший призов» (1928), «Українська пролетарська література» (1929), «Петро Панч», «Пролетарські письменники», «Юхим Зоря» (1931), «За магнетобуди літератури» (1932), «Українська література» (1935).
Заарештований 23 грудня 1936 року в Києві.
На перших допитах під моральним і фізичним «впливом» слідства «визнав» себе винним у приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації.
Але пізніше, на очних ставках, заявив, що своїх попередніх зізнань не підтверджує, бо вони «невірні й вимушені».
В обвинувальному висновку за підписом уповноваженого НКВС УРСР Хаєта Коваленкові Б. Л. інкримінувалася активна участь у контрреволюційній націоналістичній організації, яка була зв’язана з контрреволюційною троцькістсько-зінов’євською терористичною організацією.
На закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного Суду СРСР 13 липня 1937 року, як зазначено в протоколі, Б. Коваленко «винним себе не визнав, від своїх зізнань на попередньому слідстві відмовився, оскільки дав їх під впливом слідства».
За вироком цієї колегії 13 липня 1937 року засуджений до розстрілу з конфіскацією всього особисто належного йому майна. Вирок був остаточний і оскарженню не підлягав, згідно з постановою ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року.
Розстріляний Коваленко в Києві того ж дня.
Військовою колегією Верховного Суду СРСР 12 травня 1956 року вирок стосовно Коваленка Б. Л. у зв’язку з виявленими новими обставинами скасовано, а справу припинено за відсутністю в його діях складу злочину.
У справі, пов’язаній з реабілітацією Б. Коваленка, є протоколи допитів Військовою прокуратурою письменників О. Копиленка, С. Воскрекасенка, М. Шеремета, які дали позитивну оцінку Б. Коваленкові як письменникові і громадянинові. Позитивний відгук про Б. Коваленка на адресу Військової прокуратури КВО написав О. Корнійчук.