Вступу країн у Першу світову війну

4. План Шліффена

Напередодні війни країни Антанти мали перевагу в людських і матеріальних ресурсах над країнами Троїстого союзу. Військово-морські флоти Англії та Франції домінували на морях. А от за кіль­кістю та якістю озброєнь і в мобілізаційному аспекті до війни краще підготувалася Німеччина. Майже за рік до початку воєнних дій у Німеччині було підготовлено воєнно-оперативний план нападу на Францію та Росію. Німецькому імператорові про нього доповів начальник генерального штабу Німеччини Г. фон Мольтке. В основу наступних воєнних дій було покладено план генерала Шліффена — начальника німецького генштабу в 1891-1905 рр.

Начальник генерального штабу Г. фон Мольтке на позиціях німецької армії

Неминучість війни на два фронти для Німеччини була очевидною. Тому головною ідеєю стратегічного плану було би­ти противників наріз­но. На початковому етапі війни на заході (проти Франції) передбачалося зосередити близько 80% збройних сил Німеччини, а решту — на сході (проти Росії). Удар по Франції передбачалось завдати через нейтральну Бельгію північніше Парижу в обхід основних сил французької армії. В результаті такого стратегічного маневру (“непрямого удару”) передбачалось оточити і знищити французьку армію ще до того, як Росія завершить мобілізацію своєї армії. Після розгрому протягом 4-6 тижнів французької армії Ні­меччина мала перекинути війська на схід і в перебігу блискавичної вій­ни завдати нищівної поразки Росії.

5. Бойові дії у 1914 р.

У перші ж дні війни німецькі війська вдерлися на територію Бельгії. Взяття фортеці Льєж і столиці Брюсселя виявилося недостатньою втіхою для німецьких армій, бо згодом вони несподівано для себе наразилися на запеклий опір бельгійців, які не бажали здаватися. Почалися каральні операції проти місцевого населення. Не гребуючи ніякими засобами, німецьке командування гнало війська на захід. На франко-бельгійському кордоні зазнали поразки французи, що додало впевненості німцям. Відкривався шлях на Париж. Французький уряд залишив столицю й переїхав до міста Бордо.

Німецькі війська рухаються через поля Бельгії

Атака німецької піхоти

Атака французької піхоти

Стратегічний задум німецького командування здавався виконаним. Два німецькі армійські корпуси і кавалерійську дивізію було перекинуто на допомогу на схід у Пруссію, де вже наступали російські армії під командуванням генералів Ренненкампфа і Самсонова. Але ця допомога виявилась зайвою, бо росіяна зазнали поразки раніше ніж прибули вказані частини і вже у вересні були витіснені зі Східної Пруссії, причому 30 тис. вояків потрапили в оточення, а генерал Самсонов застрелився.

У той же час у серпні-вересні успішними були дії Південно-Західного російського фронту, що діяв проти Австро-Угорщини. Після перших успіхів австро-угорські війська зазнавали поразки за поразкою. Російські армії Рузького та Брусилова в результаті Галицької битви захопили Львів, взяли в облогу фортецю Перемишль, зайняли майже всю Галичину й Буковину вийшли до Карпатських перевалів.

Росіяни радіють з перемоги в Галицькій битві

Після перемоги у Галицькій битві у росіян відкривалися можливості наступу через перевали вторгнутись до Угорщини, або спрямувати удар з Польщі прямо на Берлін. За наполяганням союзників росіяни спрямували свій удар проти Німеччини. В той же час німецьке командування зосередило свої війська для удару на Варшаву, щоб відволікти росіян і врятувати своїх союзників австрійців. У результаті німецькі і російські війська зійшлися у зустрічному наступі на фронті в 300 км в районі Івангорода і Варшави. Росіяни, маючи чисельну перевагу, розгромили дві армії противника. Шлях на Берлін та Відень було відкрито. Становище врятували німецькі генерали П. Фон Гінденбург та його молодий талановитий колега Е.Людендорф. Умілими маневрами та ціною значних втрат вони зуміли запобігти російському вторгненню.

Убиті російські солдати у Східній Пруссії

Французькі солдати ведуть оборонні бої на р.Марні

Тим часом 5-12 вересня розгорілася грандіозна битва на північний схід від Парижа на річці Марні. Німецьке командування, вважаючи, що французи вже нездатні чинити серйозний опір вирішило не обходити Париж з півночі, як було передбачено планом Шліффена, а пійти навпростець. Це їм дорого коштувало. Німецькі війська на річці Марна наштовхнулися на сильний опір французів, які у короткий термін зуміли зібрати у потрібному місці значні сили (у перекиданні французьких військ до фронту вилику роль відіграли паризькі таксисти). Німецький наступ було зупинено. Сталося, як говорили французи, «чудо на Марні». План блискавичної війни провалився. Проте німецьке командування оцінило ситуацію як тимчасову невдачу і прагнуло завдати флангового удару з метою оточити французів і взяти столицю Франції. Але французькі та англійські війська, що прибули на фронт, перейшли в наступ. Кожна зі сторін намагалася обійти противника з флангів, що нагадувало "біг до моря". Лінія фронту видовжувалась і досягла 600 кілометрів — від кордонів Швейцарії до Ла-Маншу. Фронт стабілізувався. Це був важливий стратегіч­ний успіх союзників.

„Марнське таксі”. Французькі війська направляються на фронт за допомогою паризьких таксі

До цього війна була маневреною; тепер вона набула позиційного характеру. І ті, й ті солдати заривалися в окопи, перед якими будувалися земляні та бетонні укріплення, недоступні навіть для важкої артилерії. Перед окопами простяглися мінні поля і ряди колючого дроту. Щоб подолати таку оборону при тодішній тактиці і технічному оснащенні військ потрібні були значні людські резерви, яких на той час у жодної сторони не було.

Поля колючого дроту

6. Розростання масштабів війни

Жодна зі сторін не володіла достатніми засобами, аби безповоротно змінити перебіг подій. Тому вони намагались якомога швидше втягнути до цієї світової бійні інших союзників.

Першою змогли залучити у війну Японію, що виступила на боці країн Антанти. Вона захопила німецькі володіння в Китаї й на Тихому океані. Країни Антанти вимагали послати японських солдат у Європу, але японський уряд відмовився це зробити.

Російська листівка. Німеччина тп Австро-Угорщина штовхають Туреччину до війни

Німеччину підтримала Османська імперія. Щоб прискорити вступ Туреччини до війни, німецькі кораблі «Гебен» і «Бреслау» під турецьким прапором обстріляли Одесу, Севастополь та інші міста. Це потягло за собою утворення ще декількох фронтів. Російсько-турецький фронт у Закавказзі, що розтягнувся на 350 км. Тут наступ турків був невдалим. У Сарикамиській битві (грудень 1914 – січень 1915 рр.) основні сили турецької армії було розгромлено. Російські війська вступили на територію Туреччини. Вину за поразку турецьке керівництво поклало на вірмен, які начебто сприяли просуванню росіян. Проти вірмен були влаштовані погроми і різанина. На кінець 1915 р. з 2,1 млн вірмен в Туреччині залишилося 600 тис. Такого геноциду людство ще не знало. Це був перший прецедент, який потяг за собою цілу низку масових убивст за національною, расовою ознакою ні в чому невинних людей, що сталися у ХХ ст. Одними з причин ненависті турків до вірмен були: релігійна нетерпимість (вірмени християни, турки – мусульмани), домінування вірмен в економічному житті імперії (80% внутрішньої і 50% зовнішньої торгівлі було в їх руках).

Жертви геноциду

Також виникли фронти у Палестині та Іраку де турецька армія зіштовхнулась з англійцями.

Невдачі спіткали й австрійську армію на Балканах, яка двічі брала Белград, але серби не капітулювали і витіснили австрійців із країни.

Бої на Західному і Східному фронтах означали зрив німецького плану блискавичної війни. Війна стала набирати затяжного характеру і розростатися у масштабах. Але до такої війни жодна з сторін не була готова. Тепер доля війни вірішував вже не фронт, а тил (економічний, людський потенціал).

Документи, матеріали

З промови міністра закордонних справ Німеччини Бюлова в рейхстазі 11 грудня 1899 р.

"Ми не потерпимо, щоб якась іноземна держава, щоб якийсь чужоземний Юпітер сказав нам: "Що робити? Світ уже по­ділено!" Ми не хочемо нікому заважати, але ми і не дозволимо нікому стати нам на заваді. Ми не будемо пасивно стояти осторонь… у той час, як інші ділять світ. Ми не можемо і не хочемо цього терпіти. Ми маємо свої інтереси в усіх частинах світу… Якщо англійці говорять про Велику Британію, французи про нову Францію, росіяни завойовують Азію, то ми вимагаємо створення Великої Німеччини… Ми тільки тоді зможемо триматися на висоті, коли зрозуміємо, що для нас неможливий добробут без великої могутності, без сильної армії, без сильного флоту… В наступному столітті німецький народ буде або молотом, або ковадлом…

Запитання до документа

1. Як ви розумієте значення останніх слів Бюлова, наведених у цьому документі?

2. До яких наслідків призвела політика Німеччини, проголошена в цій промові?

Австро-угорський ультиматум Сербії

(Витяг)

1. Заборонити всі видання, які підбурюють ненависть і презирство до монархії (Австро-Угорщини) і загальні тенденції, спрямовані проти її територіальної цілісності.

2. Негайно розпустити організацію "Народна одбрана", конфіскувати всі її засоби пропаганди і вчинити так само з іншими організаціями та об’єднаннями в Сербії, які ведуть пропаганду проти Австро-Угорської монархії…

3. Негайно вилучити з навчальних закладів Сербії… викладачів, навчальні посібники, все, що служить або може служити підтримці пропаганди проти Австро-Угорщини.

4. Усунути з військової служби і взагалі з адміністрації всіх офіцерів і чиновників, винних у пропаганді проти Австро-Угорської монархії.

5. Погодитися на співробітництво в Сербії органів імператорського і королівського урядів у справі придушення шкідливих рухів, спрямованих проти територіальної цілісності монархії.

6. Відкрити судове слідство проти учасників змови 28 черв­ня, які знаходяться на сербській території. Органи, уповноважені імператорським і королівським урядом, візьмуть участь у належному розшуку.

7. Терміново затримати майора Войя Танкосича і Милана Цигановича, чиновника Сербської держави, скомпрометованих результатами сараєвського слідства.

8. Зашкодити дієвими заходами участі сербських властей у незаконному перевезенні зброї та вибухівки через кордон…

9. Дати імператорському і королівському уряду пояснення з приводу невиправданих заяв вищих сербських чиновників як у Сербії, так і за кордоном, які … не соромляться висловлюватись в інтерв’ю неприйнятним чином проти Австро-Угорської монархії.

10. Негайно повідомити імператорський і королівський уряд про здійснення заходів, передбачених названими вище пунктами.

Запитання до документа

1. Які пункти ультиматуму були неприйнятними для Сербії та чому?

2. Які події викликали появу наведеного вище ультиматуму?

З листа німецького імператора Вільгельма ІІ до австро-угорського Франца-Йосифа ІІ (1914 р.)

"Все має бути потоплене у вогні та крові, потрібно вбивати чоловіків і жінок, дітей та старих, не можна залишата жодного будинку, жодного дерева. Ці терорестичні методи єдині, що спроможні залякати такий звироднілий народ, як французи; війну буде скінчено менш ніж за два місяці..."

Питання до документа

Чим було зумовлена така жорстокість, до якої закликав Вільгельм ІІ?

Із книги доньки англійського посла в Петербурзі Міріель Б’юкенен

"…Як сповнені ми були ентузіазму! Як сповнені впевненості, що боремося за праве діло, в ім’я свободи, гуманності, за краще життя на землі. Завдяки нашому піднесеному настрою ми чекали тріумфів і перемог.

Російська піхота! Британський флот! Французька артилерія! Війну буде завершено до Різдва, і козаки увійдуть до Бер­ліна! Знамениту Алею Перемоги в Берліні, з її блискучими біломармуровими статуями курфюрстів і королів з дому Гогенцоллернів, буде зруйновано. Союзники продиктують свої умови миру німецькому імператорові, і за столом, зробленим із "дерева перемоги", де він розчерком пера віддав наказ про початок бойових дій, він буде змушений підписати мирний договір".

Запитання до документа

1. Яке ставилися народи до війни, що почалася?

2. Чому сподівання на швидке припинення війни не виправдалися?

Запитання і завдання

1. Які основні причини Першої світової війни?

2. З’ясуйте плани воюючих сторін і дайте їм оцінку.

3. Який конфлікт започаткував війну? Чи можна було його вирішити мирними засобами?

4. Доведіть несправедливий і загарбницький характер війни.

5. Вкажіть етапи втягування великих держав у Першу світову війну.

6. Охарактеризуйте бойові дії на фронтах 1914 р. Чому плани німецького генерального штабу виявилися приреченими?

7. Чи були взаємопов`язані події на Західному і Східному фронтах? Якщо так, то яким чином?

8. Складіть хронологічну таблицю подій війни у 1914 р.

9. Що таке позиційна війна?

Запам’ятайте дати:

28 червня 1914 р. ­ Вбито спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда.

1 серпня 1914 р. ­ Початок Першої світової війни.

Вересень 1914 р. ­ Перша битва на Марні.

§ 2. Кампанії 1915—1916 рр.

1. Бойові дії у 1915 р.

У 1915 р. на Західному фронті Німеччина активних наступальних бойових дій не вела. Німецькі війська відбивали французькі одноманітні атаки в Артуа і Шампані, які коштували Франції величезних жертв. За рік Франція втратила 1 млн 292 тис. солдатів, англійці – 279 тис., німці – 612 тис. Стримуючи наступ, німці стрімкими контратаками зводили нанівець успіхи французів. Під час однієї з атак 22 квітня біля бельгійського мі­ста Іпр німці вперше у світовій історії здій­снили вдалу газову атаку (перше застосування хімічної зброї відбулось у лютому 1915 р. німцями під Варшавою, але не вдало). З 15 тис. отруєних хлором англійських вояків третина померла. Ця подія продемонструвала повну зневагу норм міжнародного права (у 1907 р. гаазька міжнародна конференція прийняла конвенцію про заборону використання хімічної зброї) та ознаменувала появу нової страхітливої зброї — хіміч­ної. У вій­ськах було впрова­джено протигази. За роки війни від хімічної зброї загинуло близько 1 млн солдат.

Газова атака

Французькі кулеметники у протигазах

Зі свого боку, анг­лійці й французи спробували перекрити протоки Босфор і Дарданелли. Та висадка десанту у квітні 1915 р. була невдалою. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж року був змушений залишити свій плацдарм.

Турецькі берегові гармати у Дарданельській протоці

Тими ж квітневими днями завершилися переговори країн Антанти й Італії. За Лондонською угодою Італія вступала у вій­ну проти Німеччини. За це їй мали відійти після війни Трієст та інші австрійські обла­сті з італійським населенням, під протекторат Італії потрапляла Албанія. Через місяць Італія вступила у вій­ну, але вела її спроквола. Італійським вій­ськам протистояло лише 10 австрійських дивізій.

Передислокація артилерії у гірських умовах на Італійському фронті

Це було єдине полегшення для Росії, адже найбільші за масштабами бої у 1915 р. відбувалися на сході. За пропозицією німецького командувача Східного фронту генерала фон Гінденбурга проти Росії було спрямовано головний удар Німеччини. Досі росій­ські війська проводили наступальні операції не для досягнення стратегічної вигоди, а з метою полегшення становища союзників на заході. Внаслідок постійної передислокації з’єд­нань і розрізнених дій бойова міць російських армій залишалася невисокою. Техніко-економічна відсталість Росії зумовила тяжке становище на фронті. Не вистачало найнеобхіднішого — зброї, боєприпасів, обмундирування, медикаментів. У Німеччині добре знали про наміри російського командування, про сильні та вразливі місця росіян. Німецькі та австрійські вивідувачі були в російських штабах, навіть у військовому міністерстві та царському оточенні. Росію вважали найслабшим членом Антанти. Німеччина намірялася змусити Росію вийти з війни.

Російські позиції на схилах Карпат (1915 р.)

Картина поразки російської армії (1915 р.)

2 травня 1915 р. після шаленої артилерійської підготовки німецькі та австрійські війська перейшли в наступ і прорвали російську оборону в районі міста Горлиця. Протягом наступних п’яти місяців вони захопили Галичину, Буковину, частину Волині, Польщу, Литву, частину Латвії та Білорусії. Наступ німецьких і австро-угорських військ зупинила непогода та паганий стан доріг. Втрати росіян були жахливими: 850 тис. убитих і поранених, 900 тис. полонених. Хоча Росія не капітулювала, німецьке командування вважало, що російська армія вже не здатна на серйозні наступальні дії. Фронт розтягнувся від Ризької затоки до кордонів Румунії. На сході теж перейшли до позиційної війни.

Монархи держав Четвертного союзу (Німеччини, Болгарії, Туреччини, Австро-Угорщини)

Після перемог Німеччини восени 1915 р. у війну вступила Болгарія. Утворився Четверний союз Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії. Через болгарську територію Туреччина тепер вільно могла спілкуватись із своїми союзниками. Проти невеликої сербської армії у жовтні 1915 р. рушили ні­мецькі, австро-угорські й болгарські війська. Росія не могла надати Сербії допомогу, а французькі й англійські війська прибули запізно: сербську армію вже було розгромлено. Залишки сербської армії разом з королем здійснили важкий відступ через гори Албанії до Адріатичного моря, де булм евакуйовані англійським флотом на грецький острів Корфу. На новоутвореному Балканському фронті (1917 р.) бойових дій до середини 1918 р. майже не велось.

Сербські війська в окопах

Розправа австрійських солдат над сербами

Отже, у 1915 р. вирішальних перемог не здобула жодна з коаліцій. Проте час працював на країни Антанти, які мали більш потужний промисловий потенціал і більші людські ресурси. Вони налагодили велике військове виробництво і нарощували стратегічну перевагу. Концентрація німецьких військ на Східному фронті відкривала союзникам на заході можливість для перепочинку і перегрупування сил для здійснення вирішального удару. Напередодні кампанії 1916 р. Англія і Франція порівняно з Німеччиною мали численнішу армію, глибоко ешелоновану оборону, потужну артилерію. Війська німецьких союзників виявилися розпорошеними по різних фронтах і не горіли бажанням вести активні наступальні операції.

2. "Верденська м’ясорубка". Брусиловський прорив. Битва на річці Соммі

Німецькі командувачі вважали, що перемогу на сході забезпечено і час братися за противників на заході. 21 лютого 1916 р. ні­мецькі війська на ділянці фронту завдовжки 40 км перейшли у наступ. Йому передувала нищівна артилерійська підготовка. Сталева злива трощила все. Небаченої сили удар спрямовувався проти фортеці Верден. Добре укріплена, вона становила осердя оборони французів. Німецьке командування вважало, що боязнь втрати цієї ключової позиції примусить французів кинути сюда всі свої сили, які німецька армія ”перемеле, як у м`ясорубці”. Але щоразу, ко­ли німецька піхота піднімалася в атаку, вона наражалася на кинджальний вогонь. За кілька місяців кровопролитних боїв німці спромоглися за­глибитись в оборону французів лише на 7 км. Прорвати фронт чи бодай заволодіти Верденом вони не зуміли.

Руїни Вердена

Французькі солдати у підземних казематах одного з фортів Вердена

Французька важка артилерія під Верденом

Сили обох сторін виснажувалися з кожним днем. У розпал битви під Верденом командування над німецькими військами було передано переможцям росіян генералу-фельдмаршалу П. фон Гінденбургу та генералу Е.Людендорфу. Нове командування визнало безперспективним подальший наступ на Верден: «Верден став відкритою раною, яка підточує наші сили…».

Генерал О.Брусилов

Франція очікувала на допомогу від Росії та Англії. Справді, 4 червня російські армії під командуванням генерала Олександра Брусилова після нетривалої але сильної артилерійської підготовки прорвали відразу у чотирьох місцях австро-німецький фронт. Успіх у наступі був досягнутий завдяки новій тактиці, росіяни наносили удар не в одному місці, як робилось раніше, а відразу у декількох, що не давало можливості противнику стягувати війська для відбиття наступу. Завдяки вдалому наступу росіяни знову зайняли більшу частину Галичини й Буковину, досягли Закарпаття. Загальні втрати австро-німецьких військ складали 1,5 млн солдат, з яких близько 400 тис. полонених. Росіяни захопили 500 гармат і вилику кількість іншого озброєння. Втрати ж росіян були втроє меншими (з них 62 тис. загиблі). Німецьке командування спішно знімало війська на заході й перекидало їх на схід. Успіх росіян підштовхнув до вступу у війну на боці Антанти 16 серпня 1916 р. Румунії. Проте, румунські війська були розгромлені, а країна була окупована ворожими військами. Росіянам довелось рятувати нового союзника, що подовжило їм фронт ще на 500 км (На сході поряд з Західним і Південно-Західним утворився ще і Румунський фронт).

Румунські війська направляються на фронт

Англійська піхота йде в атаку на р.Сомма

1 липня 1916 р. французькі та анг­лійські війська почали наступ на річці Соммі. Шквальний артилерійський вогонь, що тривав сім днів, зруйнував ні­мецькі дротяні загорожі, траншеї, ходи сполучення. На кожен метр фронту англо-французька артилерія вивергнула близько тонни металу. Крім піхоти, на прорив уперше було кинуто танки. 15 вересня 1916 р. 18 сталевих чудовиськ, що досягли лінії атаки, стріляючи, повільно повзли на німецькі позиції й наганяли жах. Успіх танкової атаки був вражаючим, англо-французькі вйська заглибились в оборону противника на 5 км з мінімальними втратами. Раніше такий прорив досягався ціною втрати десятків тисяч вояків. Проте німецькі вій­ська стримали натиск, і восени активні бойові дії на річці Соммі припинилися. У грудні безрезультатно закінчилась і Верденська битва.

Перша танкова атака

Німецькі солдати оглядають підбитий англійський танк

Підсумки воєнних кампаній 1916 р. на Заході виявилися приголомшливими. Під Верденом загинуло до 1 млн німецьких і французьких солдатів та офіцерів. На річці Соммі обидві сторони втратили понад 1300 тис. вояків.

Позиції італійської піхоти в Трентіно (1916 р.)

Такі страшенні жертви так і не визначили переможця. Війна продовжувалася. Постійно вдосконалювалися смертоносна зброя і техніка. Для нищення людей використовувались артилерія, танки, військово-повітряні сили, хімічна зброя. За рівнем технічної оснащеності англо-французькі війська випереджали Німеччину. Війна виснажувала противників, вимагаючи мобілізації останніх людських, матеріальних і продовольчих ресурсів. Найбільш катастрофічне становище після битв 1916 р. склалося в Німеччини, у якої армія скоротилася на 1 млн солдат, яких не було ким замінити.

3. Війна на морі. Підводна війна

Напередодні війни Німеччина приділяла значну увагу створенню величезного надводного флоту, який би зміг завдати поразку головній морській державі Англії. Але з початком війни німецький флот не зміг протидіяти морській блокаді країн Антанти. Дії німецького флоту обмежувалися лише Балтійським морем, а австро-угорського – Адріатичним. Тільки незначні сили німецького флоту, що опинились з початком війни на просторах світового океану завдали деяких турбот союзникам. Так, у Чорному морі під турецьким прапором німецькі крейсери "Гебен" і "Бреслау" обстрілювали Одесу, Севастополь, Новоросійськ і Феодосію. В Атлантичному і Тихому океанах діяли німецькі рейдери, що прагнули порушити морські перевезення країн Антанти. Але на кінець 1914 р. після розгрому німецьку ескадру в Південній Атлантиці біля Фолклендських островів держави Троїстого союзу опинилися в остаточній морській блокаді.

Потерпаючи від морської блокади вони шукали ефективних засобів протидії. Порятунок убачався в широкому застосуванні порівняно нової зброї — підводних човнів і розгортанні підводної війни. Свою ефективність підводні човни показали вже на початку війни. Так, німецька підводна лодка «U-9» безнаказанно за одну атаку біля побережжя Нідерландів відправила на дно відразу три англійські крейсери.

Німецький підводний човен затримує торгівельне судно

У лютому 1915 р. Німеччина оголосила всі води, які омивають Великобританію, зоною бойових дій і спрямувала сюди свої підводні човни, дії яких виявилися ефективними. Так, 7 травня об’єктом атаки став англійський пасажирський лайнер "Лузітанія" з 1198 пасажирами на борту, з них 124 були американці. Загибель "Лузітанії" стала однією з найбільших морських катастроф. США виступили з рішучим протестом, бо, крім людських жертв, підводна війна завдавала збитків торгівлі з країнами Антанти. Німеччина, побоюючись конфлікту зі США, тимчасово обмежила підводну війну. Німецьке командування віддало наказ без попередження не топити пасажирські судна. На практиці командири підводних човнів цей наказ не виконували.

Пасажирський лайнер „Лузітанія”

У травні-червні 1916 р. між англійським і німецьким флотами тривала найбільша в історії морська битва. У ній з обох сторін узяли участь основні сили флоту. Німецьке командування вирішило прорвати морську блокаду і розгромити англійський флот. Зіткнення сталося в Північному морі біля берегів Ютландії (Данія). Німецька ескадра спробувала розсікти британський флот, щоб розбити його по частинах, але сама мало не опинилася відрізаною від своїх же баз. Німецький флот поспішно залишив бій. Під час бою анлійці втратили 14 кораблів. Німці – 11. Повернувшись до баз, німецький флот більше у відкритому морі не з’являвся. Морську блокаду країн Антанти прорвати не вдалося.

Вихід аглійського флоту у відкрите море

У Німеччині знов активізувалися прихильники необмеженої підводної війни. "Ми будемо топити навіть тріску, якщо вона попливе в Англію", — підтримав їх кайзер Вільгельм ІІ. Країни Антанти потерпали від німецьких підводних човнів (на дно було відправлено більше 2000 суден), хоча ті нерідко гинули й самі. На виклик Німеччини країни Антанти відповіли розгортанням суднобудування, розробленням ефективних засобів боротьби проти підводних човнів. Агресивність Німеччини обурювала світову громадськість. Загибель американських суден, а особливо американських громадян все більш настроювало громадськість країни проти Німеччини. Стало зрозумілим, що підводні човни неспроможні вирішити долю війни, яка набула затяжного характеру.

4. Виснаження воюючих країн

Затягування війни дало зрозуміти, що перемога визначається не стільки фронтом, скільки тилом. Командування воюючих країн розраховувало на короткочасність воєн­них дій. Великих запасів спорядження та боєприпасів не було зроблено, і вже 1915 р. всі зіткнулися з труднощами постачання армії. Найбільший дифіцит озброєння, через слабість її економіки, відчувала Росія. Щоб розширити масштаби воєнного виробництва, почалася перебудова економіки. В усіх країнах вона насамперед означала введення жорстокого державного регулювання. Держава визначала обсяги необхідного виробництва, розміщувала замовлення, забезпечувала сировиною та робочою силою. Вводилася трудова повинність, яка давала можливість зменшити дефіцит робочих рук, що був викликаний призовом майже всіх дорослих чоловіків до армії. Оскільки воєнне виробництво зростало за рахунок мирного, виник дефіцит споживчих товарів, який примусив вводити регулювання цін, нормування споживання. Мобілізація шкодила сіль­ському господарству. В усіх воюючих країнах, крім Анг­лії, виробництво продовольчих товарів скоротилося, а це призвело до введення карткової системи розподілу продуктів харчування. У Німеччи­ні, яка традиційно ввозила продовольчі товари, через блокаду склалося дуже скрутне становище. Уряд там був змушений заборонити відгодівлю худоби зерном і картоплею, вводилися різ­номанітні замінювачі продуктів — ерзаци. Система державного контролю над виробництвом і споживанням у найбільш жорсткому вигляду набула в Німеччині, яка потерпала від обмеженості ресурсів.

Жінки і підлітки на заводі з виробництва снарядів

Відтак життя більшо­сті населення воюючих країн кардинально змі­нювалося. Його рівень усюди знизився. У Німеччині до 1917 р. наповнення продуктових карток навіть не задовольняло фізіологічних потреб — почався голод (зима 1916/1917 рр.), жертвами якого стало близько півміліона чоловік. Труднощі війни — довгий робочий день, кепське харчування призвели до великої смертності серед цивільного населення. Разом із бойовими втратами це спричинилося до значного скорочення чисельності населення Австро-Угорщини, Німеччини та Фран­ції. Тяжка повсякденна праця, перебування в чергах, голод і холод стали долею мільйонів людей. У прифронтовій смузі постійними небезпечними супутниками життя цивільного населення стали артилерійські обстріли з далекобійних гармат. Почалося використання авіації для бомбардування цивільних об’єк­тів у тилу. Під час бойових дій цивільне населення потрапляло під окупацію армій противника. Окупаційна влада з місцевим населенням зазвичай не маніжилася: реквізиції, контрибуції стали звичним явищем. Особливо жорстоким був окупаційний режим ні­мецьких військ. Особливе обурення у світі викликало вивезення на німецькі підприємства 60 тис. більгійських робітників (Це був ще один прецедент породжений Першою світовою війною. Під час Другої світової війни це стало звичайним явищем). Мирне населення прагнуло уникнути окупації, з’явилися бі­женці.

Агітаційна листівка, яка показує звірства німецьких солдатів у Бельгії

Черги за хлібом у Петрограді

Усі ці проблеми більші­стю населення сприймались як необхідність страждати в ім’я інтересів своєї держави. Та терпіння народів було не безмежне.

5. Антивоєнні виступи

Хвиля патріотизму створила сприятливі умови для проведення мобілізації та початку перебудови тилу. Коли ця хвиля вщухла, її почали нагнітати штучно, для чого створювалися спеціальні пропагандистські установи. Вони випускали брошури, листівки, що прославляли доблесть військ і пробуджували ненависть до ворога. Кожна зі сторін при цьому намагалася довести, що саме вона найцивілізованіша, що їй доводиться вести боротьбу проти "гунів" і "дикунів".

Англійський агітаційний плакат

Американський агітаційний плакат

Та вже 1916 р. дедалі більше людей у воюючих країнах почали усвідомлювати, що ніякі цілі не можуть виправдати тих жертв, що їх забрала війна, і бажали лише одного — якнайшвидшого її завершення. Виразником цих настроїв стало зростання страйкової боротьби. Справжньою сенсацією виявилася першотравнева демонстрація в Німеччині під гаслами "Кінець війні", "Геть уряд!". В Австро-Угорщині на знак протесту проти війни соціал-демократ Фрідріх Адлер застрелив 21 жовтня 1916 р. голову Ради міністрів графа Штюргка.

Барикади в Дубліні

Арешт ірландського повстанця

Доказом того, що патріотичні гасла втратили свій запал, було повстання 1916 р. в Ірландії. Вона мала отримати статус домініону в 1914 р., але цьому завадила війна. Це підштовхнуло радикальну частину діячів національно-визвольного руху до збройного виступу. У ніч на 24 квітня 1916 р. 1200 повсталих захопили важливі пункти в Дубліні та проголосили незалежність Ірландії. Протягом тижня 20-тисячна англійська армія придушила повстання. П’ятьох його керівників було страчено.

Зрушення в суспільній свідомості позначились і на тактиці соціал-демократичних партій. Позиція лівого крила соціал-демократії, які таврували війну як імперіалістичну, загарбницьку і закликали перетворити її в громадянську проти експлуататорів, спершу не користувалася підтримкою. Але з кожним роком число її прихильників зростало.

Ще більше зміцніла позиція соціал-демократів центру. Вони виступили за укладення демократичного миру без анексій і контрибуцій. Їхня позиція збігалася з позицією пацифістів, які виступали взагалі проти розв’язання конфліктів збройними засобами.

Документи, матеріали

З листа генерала Якушкевича воєнному міністру Сухомлинову від 6 грудня 1914 р.

"Знаю, що завдаю Вам турбот і тривог своїми закликами, але що робити? Адже волосся стає дибки від думки, що через нестачу патронів і гвинтівок доведеться підкоритися Вільгельмові… Що менше патронів, то більші втрати… Якби відразу влити тисяч 150-250 т, то можна було б в 1-1,5 тижня відкинути ворога і відразу виграти становище…"

Питання до документа

1. До яких наслідків призвела нестача зброї та боєприпасів на Східному фронті?

2. Чим було зумовлене таке становище з боєприпасами на Східному фронті?

Зі спогадів Людендорфа про наступ німецько-австрійських військ на Східному фронті 1915 р.

"Генерал фон Макензен був призначений командувачем нової 11-ї армії, яка складалася головно з військ, перекинутих із заходу. На початку травня він мав завдати флангового удару в Західній Галичині та розгромити росіян, які, незважаючи на втрати, вели наступ у Карпатах...

Ранком 2 травня (1915 р.) війська генерала фон Макензена блискуче виконали старанно підготовлену атаку і прорвали російський фронт на середньому Дунайці...

Проте союзники могли розвивати свій успіх загалом тільки фронтально, хоча вони і намагалися здійснювати місцеві оточення, в основному західного флангу російських військ, які відходили з Карпат. Спроба оточення їх правим крилом австро-угорських армій у Буковині успіху не мала...

Фронтальне витіснення росіян із Галичини, хоч би яким відчутним для них воно було, не мало вирішального значення для війни. Вони з боєм відходили настільки, наскільки тилові сполучення дозволяли нам просуватися. Росіяни ще не билися на власній землі та до неї ще могли віддати значну територію. До того ж, під час цих фронтальних боїв наші втрати були неабиякими...

Згідно з указівками верховного командування було розпочато підготовку в широких розмірах переправи через Нарев. Для цього не тільки 12 армія, а й праве крило 8 армії були згруповані...

13 липня обидві армії розпочали атаку...

15 липня після жорстокого бою штурмом було здобуто одну з сильних тилових позицій і 17 захоплено Нарев.

23 липня взято штурмом Пултуськ і Рожани, 4 серпня — Остроленку... Інші частини пішли на Сроцьк і Зегрже, щоб, захопивши наявні там укріплення, обложити Ново-Георгієвськ із північного сходу. Росіяни всюди чинили завзятий опір і зазнавали тяжких утрат...

У Польщі, у вигині Вісли, також почали діяти 9-а армія та армійська група генерала фон Войрша...

Операції союзних армій у Польщі, на схід од Вісли, привели, як я того й чекав, до фронтального переслідування росіян із неперервними боями. Щоправда, робилися спроби оточити росіян, але вони були завжди марними. Хоча російській армії і не дали змоги затриматись, але відійти їй пощастило. Росіяни часто вдавалися до жорстоких контратак великими силами, а численні ділянки заболочених рік і струмків давали їм можливість знову укріпитись та успішно чинити дальший опір. Неперервний рух протягом кількох тижнів кепськими шляхами і здебільшого за несприятливої погоди вимагав од наших військ великого напруження. Одяг і взуття обдерлися, постачання продовольством ставало утрудненим, будівель для розміщення військ на ночівлю було дуже мало...

Велике напруження вересневих днів знову дало нам лише тактичний успіх. Доводилося виходити з винятково тяжких криз..."

Запитання до документа

1. Що спонукало Німеччину завдати основного удару в 1915 р. проти Росії?

2. Чому Людендорф наступ німецько-австрійських військ весною 1915 р. оцінив як тактичний успіх?

3. Які причини зумовили припинення німецького наступу восени 1915 р.?

Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом

"З описів боїв під Верденом у стислих офіційних повідомленнях і в статтях воєнних кореспондентів можна зрозуміти, що німці, як і раніш, атакували щільними масами, які скошувалися французькою артилерією і нараз замінювалися новими лавами щільних ланцюгів (за деякими відомостями, навіть колон); ця німецька тактика відомого дрангу (нещадного натиску за будь-яку ціну) вже зовсім не відповідає станові запасу людей Німеччини і є актом відчаю...

Під час першого натиску німців французькі батареї, які добре пристрілялися до ділянок місцевості, що лежала попереду, обстрілювали густі наступаючі лави ворога і змітали їх убивчим вогнем. Коли, завдяки повторним атакам нових ворожих мас, частина німців просунулась дуже близько до першої лінії французів, вночі французьким військам наказано було відійти на другу лінію окопів, і зранку французькі батареї знову стали косити німців, які наступали на новій ділянці, і так далі, поки французи не дійшли до головної оборонної лінії Во-Дуомон — висота Пуавр; тут вони контратаками в штики зупинили противника, причому частина німців була оточена у зруйнованому форті Дуомон, а на висоті Пуавр німці засіли на північних схилах...".

Запитання до документа

1. Як можна пояснити використання німецьким командуванням такої згубної тактики?

2. Яке значення мали бої під Верденом для подальшого перебігу війни?

Англійський історик Б.Такман про політику Німеччини на окупованих територіях.

"Як тільки німецькі війська входили в місто, його стіни починали біліти заздалегіть надрукованими оголошеннями… покарання для цивільних осіб, що стріляють в солдат, смерть. «Будь хто, якщо підійде блище ніж на 200 метрів до аероплана чи повітряної кулі, буде розстріляний на місті». Власники будинків, в яких найдуть сховану зброю, будуть розстріляні. Всі, хто переховує у себе… солдат, будуть відправлені на постійні каторжні роботи в Німеччину. Села, в яких відбудуться «ворожі» акти, будуть спалені. Якщо «ворожі акти стануться на дорозі між двома селами, до мешканців обох сіл будуть застосовані тіж самі заходи».

Запитання до документа

1. З якою метою проводилась така окупаційна політика?

2. Який характер новисила Перша світова війна? Як це відображає документ?

Результати «підводної війни» з книги А.Шталя «Розвиток методів операцій підводних човнів у війні 1914-1918 рр. на основних морських театрах»

«У роки Першої світової війни у Німеччині було побудовано 344 підводних човнів, з яких 178 було втрачено… Субмарини потопили 5861 судно (не врахова судна тоннажом менше 100 тон.). Найбільші втрата суден була у 1917 р. – 2734. Крім тога німецькими субмаринами було потоплено 10 лінейних кораблів, 20 крейсерів, 31 ескадрений міноносець, 3 канонерські лодки, 6 мінних загороджувачів, 3 монітора, 10 підводних човнів. 22 допоміжних крейсери, 34 тральщика і сторожовика, 16 суден-ловушок, 1 база підводних човнів. Всього 156 коарблів і суден. …на одну загиблу підводну лодку приходилось 33.8 знищених кораблів».

Запитання до документа

1. Про що свідчать наведені статистичні дані?

2. Чому Німеччині не вдалось перемогти у «підводній війні»?

Запитання і завдання

1. Як розвивались події на Східному фронті в 1915 р.? Чим була зумовлена поразка російських військ?

2. Охарактеризуйте битви під Верденом і на Соммі 1916 р. Яке вони мали значення для подальшого перебігу війни?

3. Що дозволило російським військам під командуванням генерала Брусилова здійснити успішну операцію проти австро-німецьких військ?

4. Розкрийте взаємозв’язок між перебігом воєнних дій на різних фронтах у 1915-1916 рр.

5. Які зміни сталися в техніці й тактиці бойових дій під час війни?

6. Що спонукало Румунію до вступу у війну на боці Антанти?

7. Як розгорталися події на морському театрі бойових дій? Охарактеризуйте Ютландський бій.

8. Зробіть підсумок: Бойові дії в 1915-1916 рр.

Запам’ятайте дати:

Квітень-грудень 1915 р. –Дарданельська операція військ Антанти.

22 квітня 1915 р.­ Перше вдале застосування хімічної зброї під містом Іпр.

Травень 1915 р. –початок німецько-австрійського наступу на Східному фронті.

Осінь 1915 р.– поразка Сербії.

Лютий-грудень 1916 р.­ Битва під Верденом.

Травень-червень 1916 р.­ Ютландський морський бій.

Літо 1916 р. ­ Брусиловський прорив.

Червень-листопад 1916 р. ­ Битва на річці Соммі.

§ 3. Події 1917—1918 рр.

1. Лютнева революція в Росії та її вплив на перебіг війни

Негативний вплив війни найбільш сильно проявився в Росії. До економічних і соціальних проблем додалася по­літична криза, спричинена поразками на фронтах, недовірою до діяльності уряду, його нездатністю завершити війну. Хитке становище влади щосили розгойдували більшовики, використовуючи голод і розруху в країні для досягнення власних цілей. У лютому 1917 р. антивоєнні та соціальні виступи в Росії набрали небаченого розмаху і переросли в революцію. Врятувати монархію не поталанило. На початку березня влада перейшла до Тимчасового уряду. Росія стала республікою (проголошено 1 вересня 1917 р.). Новий уряд не відмовився від зобов’язань царя Миколи ІІ перед союзниками і закликав продовжувати війну до переможного кінця. Але в країні невблаганно зростали чимраз рішучіші хвилі протесту проти війни.

Під час Лютневої революції в Росії

На 1917 р. кожна з воюючих країн виношувала потаємні плани. Німецьке командування обрало оборонну тактику, війська Антанти — наступальну. Ще в грудні 1916 р. Німеччина виступила з пропозицією розпочати переговори про мир. Вона та її союзники хотіли б укласти мир, залишивши за собою всі за­войовані території. Країни Антанти відхилили цю пропозицію. Існувала домовленість генеральних штабів союзних армій про одночасний наступ у 1917 р. на всіх європейських фронтах.

Лютнева революція унеможливила наступ російських військ. Під впливом революційних подій у Росії масові страйки прокотилися в Англії, Франції, Італії. Страйкарі та демонстранти вимагали припинення війни і укладення миру. З Росії революційні настрої перекинулись і в Німеччину. У квітні-травні на Східному фронті спостерігалися масові братання солдатів німецької армії та росіян – вони відмовлялися стріляти один в одного. Перспективи виходу Росії з війни надзвичайно налякали союзників, але додала сподівань на перемогу Німеччині.

2. Вступ у війну США

Сполучені Штати Америки були країною, яка ніяк не бажала поразки Антанти. Тривалий час їм було невигідно вступати у війну — адже США постачали країнам Антанти зброю, боєприпаси, продовольство, а з державами австро-німецького блоку торгували через нейтральні країни. У 1914 р. американський борг країнам Європи, головно Англії, становив близько 6 млрд доларів. У роки війни вони не лише розрахувалися з боргами, а й перетворилися з боржника європейських держав на їхнього кредитора (позики становили понад 10 млрд доларів). Можлива поразка Антанти могла б зробити проблематичним повернення цих величезних коштів. Також правлячі кола США прагнули, щоб країна відігравала більш вагому роль у світі, а не прийнявши участі у війні не можливо було претендувати на участь у розподілі «післявоєнного пирога».

Президент США В.Вільсон виступає в Сенаті з заявою про розрив дипломатичних відносин з Німеччиню

3-го лютого 1917 р. США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною. Коли стало відомо, як небезпечно для союзників розгортаються події в Росії, Конгрес США оголосив війну Німеччині. Це трапилося 6 квітня. Вступаючи у війну США не стали зв`язувати себе якимись союзницькими угодами, сподіваючись по війні відігравати провідну роль під час мирних переговорів, як головний арбітр. Формальним приводом до війни стала німецька дипломатична депеша («Нота Циммермана»), перехоплена англійською розвідкою і передана американцям, в якій йшлося про таємні переговори Німеччини і Мексики про союз проти США. А вже через рік на Західному фронті було понад 2 млн американців під командуванням генерала Першинга. Американська промисловість отримала нові замовлення. На потреби армії та флоту виділялися значні кошти. Економічна, військова, фінансова міць США була спрямована проти Німеччини і не залишила їй шансів на перемогу.

Підготовка американських солдат

3. Бойові дії в 1917 р.

Генеральний наступ країн Антанти одночасно на всіх фронтах навесні 1917 р. виявився невдалим. У квітні об’єднане англо-французьке командування зробило спробу атакувати противника в районі Реймса. Сім тижнів тяжких боїв успіху не принесли. Французи втратили убитими й пораненими понад 500 тис. вояків. Через величезні втрати, цю операцію французьких військ за ім`ям їх командуючого генерала Р.Ж.Нівеля назвали “Бійня Нівеля”. У французькій армії спалахнули заколоти проти продовження безглуздої війни. Новий командуючий французькими військами Петен (герой оборони Вердена) жорстокими заходами і деякими покращеннями умов перебування солдат на фронті зумів навести лад у військах. Тим часом в наступні півроку вся тяжість подальших боїв лягла на плечі англійців. Їм вдалося провести ряд вдалих операцій, що зміцніло підірваний дух військ Антанти. Одна з таких вдалих операцій в районі Камбре (листопад-грудень 1917 р.) стала “триумфом танків”. Тут 378 англійських танків у взаємодії з піхотою і авіацією завдали удару і прорвали сильноукріплену оборону противника. Правда, розвити успіх англійці не змогли, але танки остаточно довели свою бойову цінність.

Наступ танків у районі Камбре

На сході оговталися російські війська, які в липні 1917 р. перейшли в наступ на львівському напрямі. Та це їм коштувало нової поразки і величезних втрат. Німецько-австрійські війська перейшли в контрнаступ. Вони остаточно вибили росіян з Галичини, а також захопили Ригу і встановили контроль над Ризькою затокою.

На сході, як і на заході, воювали неохоче. Війна всім остогидла, перетворившись на смертельно небезпечну й невдячну, нічим не виправдану роботу.

Поразка російських військ в Галичині(1917 р.)

Тим часом невдача спіткала італійців, що зазнали ніщивної поразки під Капоретто у жовтні 1917 р., хоча мали чисельну перевагу. Італійські вояки вдалися до панічної втечі. 300 тис. із них потрапили в полон, 130 тис. загинули.

Поразка біля Капоретто стала катастрофою для італійської армії та наукою для всіх союзників. Тільки термінове перекидання на автотранспорті на Італійський фронт французьких і англійських частин, врятувало Італію від поразки.

Розгром італійської армії під Капоретто

Керівники урядів і представники штабів Англії, Франції, Італії та США для координації дій на Західноєвропейському театрі війни в листопаді 1917 р. утворили Вищу воєнну раду. Верховним головнокомандувачем у березні 1918 р. було призначено французького генерала Фоша.

Німецька та австрійська делегації на мирних переговорах у Бресті

Тим часом Росія, в результаті більшовицького перевороту 7 листопада (25 жовтня) 1917 р., стрімко міняла курс. Захопивши владу, більшовики 15 грудня уклали з австро-німецьким командуванням перемир’я. Раніше це зробила Румунія. 9 лютого 1918 р. Українська Народна Республіка уклала мир з країнами Четвертного блоку. 3-го березня 1918 р. між Німеччиною та радянською Росією було підписано сепаратний Брест­ський мир. У результаті цього миру Німеччина отримала контроль над значною територією (Україна, Білорусія, Прибалтика, Фінляндія, Закавказзя) із значними ресурсами. В урядових колах Німеччини починають визрівати плани створення могутньої імперії, яка б об`єднала країни Центральної, Північної, Східної і Південно-Східної Європи.

Німецькі війська перекидалися на захід, щоб, як здавалося, здобути остаточну перемогу.

4. Воєнні дії на Західному фронті у 1918 р.

Німецькі війська перед останнім наступом

Німецькі штурмові групи відіграли ключову роль у наступі 1918 р.

Німецьке командування, зібравши сили, намагалося розбити англійців і французів до прибуття на фронт американських військ. Від кінця березня до початку червня німці провели на заході три наступальні операції («Битва Кайзера» або операція “Мишель (Михаль)”). У них були деякі переваги, але бракувало адекватної оцінки противника. Застосувавши нову тактику прориву оборонних ліній за допомогою штурмових груп, озброєних гранатами, легкими кулеметами, мінометами, пожертвувавши життям сотень тисяч своїх солдатів, вони перейшли річку Марну і наблизилися до Парижа. Тут на Марні вдруге вирішувалась доля Західного фронту. Столицю Франції обстрілювали з далекобійних гармат ("велика Берта"), бомбардували за допомогою авіації. Та це не могло змінити на краще становище Ні­меччини. Людські резерви було вичерпано. На фронт із Німеччини гнали навіть підлітків. Зневірені в усьому солдати неохоче корилися наказам командирів. 18 липня союзники рушили в наступ, відкинули німців від Марни і вже не поступались ініціативою.

Наступ військ Антанти під Ам`єном

Остаточного удару ні­мецьким військам союзники завдали біля Ам’єна 8 серпня, де англійські танки прорвали оборону німців. За один день було розбито 16 німецьких ди­візій. Цей день назвали "чорним днем німецької армії". Командувач німецької армії генерал-фельдмаршал фон Гінденбург заявив імператорові Віль­гельму ІІ про доцільність укладення миру, поки війська знаходяться на території противника.

5. Розпад Австро-Угорщини

Не чекаючи кроків Німеччини, під натиском військ Антанти 29 вересня капітулювала Болгарія. Через місяць запросили миру Австро-Угорщина, яка вже почала розвалюватись, і Туреччина.

Австро-Угорську імперію роздирали внутрішні суперечності. Австро-угорський імператор, намагаючись врятувати імперію, оголосив про перетворення її на федеративну державу. Але вже було запізно. Національно-визвольні рухи переросли в демократичні та національні революції. Про створення Чехо-Словацької респуб­ліки оголосили Чехія і Словаччина. Об’єднану незалежну державу вирішили утворити серби, хорвати і словенці. У Галичині було проголошено самостійну Західно-Українську Народну Республіку. На початку листопада від Австрії відділилась Угорщина. Австро-Угорська монархія розпалась. 3-го листопада командування австро-угорської армії підписало перемир’я з Антантою.

6. Революційні події в Німеччині. Комп’єнське перемир’я

Внутрішнє становище Німеччини вже давно було непевним. Наростали масові протести проти політики уряду. У квітні 1917 р. на військових заводах Німеччини страйкувало понад 300 тис. робітників. У серпні вибухнули заворушення серед матросів військового флоту. Після виходу Росії з війни бойовий дух німецької армії не посилився, а підупав. Їхати на захід і гинути, продовжуючи фактично програну війну, ніхто не бажав. У Німеччині назрівала революція.

Оцінивши загрозливість ситуації, німецьке верховне командування в ультимативній формі поставило вимогу імператорові припинити війну і запобігти вибухові революції. Уряд Німеччини звернувся до американського президента з проханням про перемир’я та укладення миру. Вільсон погодився розпочати переговори за умови відведення німецьких військ із загарблених територій і зречення кайзера.

Повстання у Кілі (3 листопада 1918 р.)

Поки в Берліні роздумували, в місті Кілі 3 листопада повстали військові моряки. Вони були обурені спробою командування кинути їх в останній бій. Для захисту своїх інтересів моряки створили першу в Німеччині раду. У Берліні на боротьбу піднялися робітники.

6 листопада президент США повідомив, що маршал Фош уповноважений прийняти представників німецького командування. Наступного дня німецька делегація на чолі з міністром Ерцбергером під білим прапором перетнула лінію фронту. Далі залізницею вона прибула на станцію Ретонд у Комп’єнському лісі, де стояв штабний вагон маршала Фоша.

Проголошення Німеччини республікою (9 листопада 1918 р.)

Тим часом революційна хвиля не вщухала, і 9 листопада Німеччину було проголошено республікою. Канцлер Макс Баденський оголосив про зречення кайзера, який утік до Голландії. Влада перейшла до соціал-демократа Еберта. Переговори в Комп’єнському лісі велися від імені нового уряду. В ультимативній, принизливій для німецьких делегатів формі союзники виставили низку умов. Протягом двох тижнів німці повинні були евакуювати війська з Бельгії, Франції, Люксембургу, Ельзасу і Лотарингії. Вони мали відмовитися від Брест-Литовського договору, передати все озброєння переможцям, відпустити на батьківщину полонених. Водночас союзне командування погодилося тимчасово залишити німецькі війська в Україні та Прибалтиці, щоб запобігти встановленню над ними контролю більшовиків. Термін перемир’я становив 36 днів.

Командуючі військ Антанти після укладення Комп`єнського перемир`я (11 листопада 1918 р.).

На світанку 11 листопада 1918 р. між Німеччиною та її противниками було підписано Комп’єнське перемир’я. Об 11-й годині ранку пролунав сигнал "Припинити вогонь!". Прогримів перший залп артилерійського салюту. Перша світова війна закінчилася.

7. Масштаби втрат і руйнувань. Наслідки Першої світової війни

Перша світова війна привела до серйозних політичних, економічних і територіальних змін у багатьох регіонах світу, особливо в Європі. Її закінчення вже не могло повернути світ у довоєнний стан.

Сталися зміни у співвідношенні сил у світі. Змінився склад головних дійових осіб у світовій політиці:

· революція в Росії, про справжню мету мало хто здогадувався, на певний час вивела її з кола великих держав;

· країни Четверного блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) зазнали поразки і теж випали з гурту країн, які визначали світову політику;

· позиції Англії та Франції послабилися внаслідок зростання впливу США та Японії;

· перестали існувати імперії: Німецька, Російська (хоча згодом Російська імперія відродилась у формі СРСР), Австро-Угорська, Османська;

· на території Європи утворилися нові держави — Польська Республіка, Чехо-Словацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. — Югославія), Австрія, Угорщина, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія. Це докорінно змінило становище у Східній Європі. Порушення етнічного принципу під час установлення кордонів нових держав та амбіції їхніх лідерів перетворили цей регіон у постійне джерело напруження.

Значно змінилися кордони європейських держав: на 70% сучасні кордони в Європі склалися внаслідок Першої світової війни.