Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Позиційна війна 2 страница




 

Питання до документа

1. Яку позицію щодо Клемансо та Вільсона займав Ллойд Джордж?

2. Як характери та особисті стосунки вплинули на перебіг переговорів?

 

Статут Ліги Націй

(Витяг)

Стаття 8. …скорочення національних збройних сил до мінімуму, необхідного для гарантування національної безпеки і виконання міжнародних зобов’язань.

Стаття 11. Ліга Націй не може залишатися бездіяльною на випадок воєнних дій або загрози війни, спрямованих проти одного з членів організації.

Стаття 12. …будь-які розбіжності між членами Ліги, що становлять загрозу миру, повинні розглядатися арбітражним судом.

Стаття 13. …члени організації зобов’язані визнавати й виконувати рішення, винесені цим судом.

Стаття 16. …Якщо один із членів Ліги вдасться до війни всупереч усім взятим на себе зобов’язанням, то він іpso facto вважається агресором стосовно до решти членів Ліги. Члени Ліги зобов’язані негайно перервати з ним усі торговельні й фінансові відносини, заборонити громадянам своїх держав вступати в контакти з громадянами держави, що порушила договір…

У такому випадку Рада вважає своїм обов’язком рекомендувати урядам зацікавлених країн використовувати військові сили, морські й повітряні, завдяки яким члени Ліги можуть допомогти тим збройним силам, які примусять поважати зобов’язання, взяті на себе Лігою. Член Ліги, який буде винним у порушенні одного з зобов’язань договору, може бути виключеним з організації. Рішення про виключення ухвалюється голосуванням усіх членів Ліги, репрезентованих у Раді.

 

Запитання до документа

1. Який механізм забезпечення миру було передбачено у Статуті Ліги Націй?

2. На вашу думку, чи дієвий він? Вкажіть сильні та слабкі його аспекти. Відповідь обгрунтуйте.

 

Версальський договір. 28 червня 1919 р.

(Витяг)

Стаття 32. Німеччина визнає повний суверенітет Бельгії над усією… територією Морене…

Стаття 34. Німеччина відмовляється, крім того, на користь Бельгії від будь-яких прав і правооснов на території, що містять цілком повіти Ейпен і Мальмеді.

Стаття 42. Німеччині забороняється утримувати чи споруджувати укріплення на лівому березі Рейну, а також на правому березі Рейну на захід від лінії, проведеної за 50 км на схід від усієї річки.

Стаття 43. Водночас забороняються в зоні, визначеній у ст. 42, зосередження збройних сил як постійних, так і тимчасових, а також будь-які військові маневри, хоч би якого виду вони були, і зберігання будь-яких матеріальних засобів для мобілізації.

Стаття 45. У вигляді компенсації за руйнування вугільних копалень на півночі Франції та в рахунок суми репарацій за воєнні збитки, завдані Німеччиною, остання поступається Франції у повну і необмежну власність, вільними і чистими від будь-яких боргів чи повинностей з виключним правом експлуатації вугільних копалень, розташованих у Саарському басейні…

Стаття 51. Території, віддані Німеччині на підставі Прелімінарного миру, підписаного у Версалі 26 лютого 1871 р., і Франкфуртського договору від 10 травня 1871 р., повертаються під французький суверенітет від дня перемир’я 11 листопада 1918 р. ... (Йдеться про Ельзас і Лотарингію).

Стаття 80. Німеччина визнає та суворо поважатиме незалежність Австрії…

Стаття 81. Німеччина визнає… повну незалежність Чехо-Словацької держави, до якої увійде автономна територія русинів на південь від Карпат. Вона оголошує про згоду з приводу кордонів цієї держави, як вони будуть визначені Головними Союзними та Об’єднаними державами та іншими зацікавленими країнами.

Стаття 87. Німеччина визнає … повну незалежність Поль­щі та відмовляється на користь Польщі від будь-яких прав і правооснов на території, обмежені Балтійським морем, східним кордоном Німеччини, визначеним так, як зазначено в ст. 27 частині ІІ (Кордони Німеччини) цього Договору…

Стаття 102. Головні Союзні та Об’єднані держави зобов’язуються утворити з міста Данциг… Вільне місто. Його буде взято під захист Ліги Націй.

Стаття 119. Німеччина відмовляється на користь Головних Союзних та Об’єднаних держав від усіх своїх прав і правооснов на свої заморські володіння.

Стаття 160. …німецька армія не повинна налічувати більше семи дивізій піхоти і трьох дивізій кавалерії. …загальна чисельність… не повинна перевищувати ста тисяч осіб… Загальний чисельний склад офіцерів… не повинен перевищувати чотирьох тисяч…

Німецький Великий Генеральний штаб та будь-які інші подібні формування будуть розпущені та не можуть відновлюватися в жодній формі.

Стаття 173. Всіляку загальну обов’язкову військову службу в Німеччині буде скасовано.

Німецька армія може будуватися і комплектуватися тіль­ки добровільним найманням.

Стаття 180. Усі суходільні укріплення, фортеці та укріплені місця, розташовані на німецькій території на захід від лінії, проведеної за п’ятдесят кілометрів на схід від Рейну, буде розорено і зрито…

Систему укріплень південних і східних кордонів Німеччини буде збережено в їхньому нинішньому стані.

Стаття 181. …сили німецького флоту не повинні перевищувати в озброєних суднах: 6 броненосців, 6 легких крейсерів, 12 контр-міноносців, 12 міноносців…

Вони не повинні мати ніяких підводних суден.

Стаття 198. Військові сили Німеччини не повинні мати ніякої військової чи морської авіації…

 

Запитання до документа

1. Дайте оцінку воєнним статтям договору.

2. Яких територіальних змін зазнала Німеччина?

 

Запитання і завдання

1. У чому полягала принципова новизна ідей, що містяться в "14 пунктах" Вільсона?

2. Охарактеризуйте позиції великих держав напередодні й під час Паризької мирної конференції.

3. Як велася підготовка мирного договору з Німеччиною?

4. З’ясуйте умови Версальського миру. Чому Німеччину було визнано винуватцем у розв’язуванні війни?

5. Як було вирішено долю західноукраїнських земель на Паризькій мирній конференції?

6. Яка роль відводилася Лізі Націй у післявоєнному світі? Чому США не стали членом Ліги Націй?

 

 

Запам’ятайте дати:

8 січня 1918 р. ­ Опубліковано "14 пунктів" В.Вільсона.

1919­1920 рр.­ Паризька мирна конференція.

28 червня 1919 р. ­ Підписано Версальський мирний договір.

 

 

§ 5. Мирні договори з союзниками Німеччини

1. Сен-Жерменський мирний договір

10 вересня 1919 р. було підписано Сен-Жерменський мирний договір з Австрією, який зафіксував визнання нових державних кордонів, що утворилися після ліквідації Австро-Угорської монархії.

Колишні австрійські володіння — провінції Богемія, Моравія та Сілезія увійшли до складу Чехо-Словаччини. Італія отримала Південний Тіроль, Юлійську Крайну, майже всю Істрію, крім міста Фіуме (Рієка). Королівство сербів, хорватів і словенців отримало Боснію і Герцеговину, Далмацію, Крайну, Словенію. Румунія отримала Буковину, а Польща захопила Галичину. Чехо-Словаччині було передано Закарпатську Україну.

Австрії дозволялося мати кадрову 30-тисячну армію без важкого озброєння. Також Австрія повинна була сплачувати репарації, хоча суму їх визначено не було. Їй заборонялося приєднуватись до Німеччини.

2. Нейїський мирний договір

27 листопада 1919 р. в передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен було підписано мирний договір із Болгарією. Вона втратила Західну Фракію, яка передавалася Греції, та позбавлялася виходу до Егейського моря. Південна Добруджа залишилась у складі Румунії. Частину Македонії було передано Королівству сербів, хорватів і словенців. Болгарії заборонялося тримати в армії більш як 20 тис. вояків. Суму репарацій було визначено у 2,25 млрд золотих франків, що їх належало сплачувати протягом 37 років.

3. Тріанонський мирний договір

Мирний договір з Угорщиною отримав назву Тріанонського. Він був підписаний лише 4 червня 1920 р. Це було пов’язано з існуванням Угорської радянської республіки. Територія Угорщини за договором скорочувалась на 77%, а населення — на 59%. Румунія отримала Трансільванію та Банат, Королівство сербів, хорватів і словенців — Воєводину і Хорватію. Угорщина втрачала вихід до Адріатичного моря.

Словаччина і Закарпатська Україна входили до складу Чехословаччини. Угорщина відмовлялася від усіх прав на території колишньої Австро-Угорської монархії, в тому числі Закарпатської України.

Також Угорщина передавала Австрії Бургенланд (прикордонна територія заселена німецьким населенням).

Заборонялася загальна військова повинність, армія обмежувалася 35 тис. вояків. Країнам-переможцям Угорщина сплачувала репарації.

4. Севрський мирний договір

10 серпня 1920 р. султанський уряд Туреччини підписав Севрський мирний договір, за яким відбувався поділ колишньої Османської імперії. Туреччина відмовлялася від арабських володінь, визнавала англійський протекторат над Єгиптом, а французький — над Марокко і Тунісом. Туреччина була позбавлена прав на Судан, визнавала анексію Кіпра, втратила володіння на Аравійському півострові та в Європі. Острови Егейського моря та місто Ізмір передавалися Греції. Армія обмежувалася 50 тис. вояків. На території всієї країни зберігався режим капітуляції, що фактично означав перетворення Туреччини в напівколонію.

5. Лозаннський мирний договір та угода Туреччини з радянською Росією

Севрський договір так і не набрав чинності. Завдяки національно-визвольному рухові Туреччина зуміла оберегти свій суверенітет і відвоювати частину територій. За договором із радянською Росією (1921 р.) Туреччина отримала місто Карс і навколишні території.

Для розв`язання кола проблем навколо Туреччини та Чорноморських протоків була скликана міжнародна конференція у швейцарському місті Лозанна 20 листопада 1922 р. і тривала з перервами до 24 липня 1923 р. У конференції брали участь делегації Великобританії, Франції, Італії, Японії, Греції, Румунії, Королівства СХС, Туреччини, а також Радянських республік (Росії, України, Грузії) та Болгарії.

Під час конференції було прийнято конвенцію про режим Чорноморських проток, яка базувалася на принципу вільного проходу кораблів, як воєнних так і цівільних під будь-яким прапором.

24 липня 1923 р. було підписано Лозаннський договір, за яким юридично закріплювався розпад Османської імперії та визначалися нові кордони Туреччини. До Туреччини поверталися території, що раніше були передані Греції. Згодом Франції поступилась частиною Сирії на користь Туреччини.

У 20-х рр. арабські володіння Османської імперії було передано за мандатами Ліги Націй Великобританії (Ірак, Трансйорданія, Палестина) та Франції (Сирія, Ліван).

Документи, матеріали

Сен-Жерменський мирний договір. 10 вересня 1919 р.

(Витяг)

...Стаття 59. Австрія відмовляється... на користь Румунії від усіх прав на частину колишнього герцогства Буковинського...

Стаття 88. Незалежність Австрії не може бути скасована без згоди Ради Ліги Націй. Внаслідок цього Австрія зобов’язується утримуватися... від будь-якого акту, здатного прямо чи опосередковано порушити її незалежність у будь-який спосіб...

Стаття 120. Загальна кількість вояків в австрійській армії не повинна перевищувати 30 000, у тому числі офіцерів та нестройові частини... Австрійська армія має бути призначена винятково для підтримання ладу на території Австрії та її прикордонної поліції.

 

Питання до документа

1. Чим було зумовлено встановлення обмежень для Австрії та решти союзників Німеччини?

2. Чим була зумовлена поява ст.88 у Сен-Жерменському договорі?

 

Запитання і завдання

1. Які основні положення мирних договорів із союзниками Німеччини?

2. Як було врегульовано відносини з Туреччиною?

3. Яких територіальних утрат зазнали союзники Німеччини?

4. Чи можна назвати угоди з союзниками Німеччини справедливими? Відповідь обгрунтуйте.

5. Які територіальні зміни відбулися у Європі на 1923 р. у порівнянні з 1923 р.?

 

Запам’ятайте дати:

10 вересня 1919 р. ­ Сен-Жерменський мирний договір.

27 листопада 1919 р. - Нейїський мирні договір.

4 серпня 1920 р. ­ Тріанонський мирні договір.

10 серпня 1920 р. - Севрський мирний договір.

24 липня 1923 р. ­ Лозаннський мирний договір.

 

 

§ 6. Вашингтонська конференція 1921—1922 рр.

1. Міждержавні суперечності на Далекому Сході

Азіатсько-Тихоокеанський регіон був серйозним центром міждержавних протиріч. Основними суперниками в цьому ре­гіоні виступали США, Великобританія та Японія.

Основними питаннями, що викликали протиріччя між указаними державами, були:

· контроль над Китаєм;

· недоторканність колоніальних володінь;

· баланс морських озброєнь.

Так, під час Першої світової війни Японія, яка не брала активної участі у війні, скориставшись тим, що європейські держави і США були зайняті на Європейському театрі бойових дій, посилила свої позиції на Далекому Сході, Тихому океані, а надто в Китаї. Зросла й морська могутність Японії, яка спиралася на англо-японську угоду 1902 р.

Основним противником Японії були США. Вони виступили проти поділу Китаю на зони впливу і вимагали проведення по­літики стосовно Китаю під гаслами "відкритих дверей" і "рівних можливостей". Також Сполучені Штати непокоїло зростання морської могутності Японії. У Вашингтоні й Токіо не виключали можливості воєнного зіткнення.

Великобританія, своєю чергою, наполягала на збереженні принципу поділу Китаю на сфери впливу. Така позиція Великобританії, а також вимога США сплатити всі борги загострили і англо-американські стосунки.

Для вирішення цих питань було скликано Вашингтонську конференцію.

2. Вашингтонська конференція 1921–1922 рр.

Мирні договори з Німеччиною та її союзниками були доповнені серією угод, підписаних на Вашингтонській конференції (12 листопада 1921 р. — 6 лютого 1922 р.), присвяченій питанням обмеження морських озброєнь та відносинам в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

У роботі конференції взяли участь США, Великобританія (також були репрезентовані її домініони та Індія), Японія, Франція, Італія, Бельгія, Голландія, Португалія, Китай.

На конференції було підписано три угоди. Договір чотирьох держав (США, Англія, Японія, Франція) гарантував збереження його учасникам володінь у басейні Тихого океану. Сторони давали взаємні гарантії недоторканності колоній терміном на 10 років. Згідно з угодою ліквідовувався англо-японський договір 1902 р. Договір п’яти держав (Англії, США, Японії, Франції, Італії) про обмеження морських озброєнь установлював пропорції у співвідношенні військово-морських флотів 5:5:3:1,75:1,75 вказаних держав. Учасники договору зобов’язувалися не будувати лінкорів тоннажністю понад 35 тис. тонн. Установлювалися обмеження тоннажу і для крейсерів. Заборонялося створювати нові військово-морські бази (крім США, Великобританії) в Тихоокеанському регіоні.

Це був перший в історії договір про обмеження гонки озброєнь. Уперше Великобританія формально визнала рівність флоту США зі своїм.

6 лютого 1922 р. було підписано трактат дев’яти держав, який проголошував принцип суверенітету і територіальної цілісності Китаю. Японія відмовилася від свого монопольного становища в Китаї та повертала йому колишні німецькі воло­діння.

Великі держави брали на себе зобов’язання не прагнути до поділу Китаю на сфери впливу і дотримуватися принципів "відкритих дверей" та "рівних можливостей".

3. Позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи

Рішення Паризької та Вашингтонської конференцій заклали основу Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнних міжнародних відносин. Її створення забезпечило вихід із війни, дало можливість розрядити післявоєнну напруженість і заклало основу для відносної стабільності в міжнародних відносинах у 20-ті рр.

Ці рішення містили низку положень, які засвідчували розуміння державами необхідності змін у системі міжнародних відносин‚ а саме: визнання права на самовизначення народів‚ відмову від війни як засобу вирішення конфліктів і т. ін. Важливим прецедентом стало створення Ліги Націй. Було визнано незалежність ряду європейських держав, за що довго боролися їх народи.

Попри ці досягнення, сама система виявилася нетривкою, і її розпад призвів, кінець кінцем, до нової світової війни.

4. Вади Версальсько-Вашингтонської системи

Слабкість системи була обумовлена тим, що її творці поставили занадто багато держав і народів у таке становище, за якого вони не могли не боротися проти такої системи. Країни Антанти не виявилися милосердними переможцями. Весь тягар післявоєнних змін було покладено на переможені народи, хоча вони вже скинули режими, які брали участь у розв’язанні війни. Умови миру здавалися ще більш несправедливими для цих народів, тому що їхні країни не капітулювали перед державами Антанти. Війна закінчилася, ко­ли жоден солдат Антанти так і не ступив на територію Ні­меччини.

Карикатура на Версальську систему Уілла Дайсона (1919 р.)

 

Встановлені репарації аж ніяк не відповідали реальним можливостям переможених країн.

Через ці обставини хвиля шовінізму й націоналізму, піднята Першою світовою війною, не вщухла, тепер її силу підтримувало почуття національного приниження. Не сприяло послабленню націоналізму і рішення відносно кордонів. Проголосивши принцип самовизначення народів як основу для національно-державного розмежування, переможці неодноразово порушували його самі та заплющували очі, коли порушували інші. За такого переділу кордонів у багатьох державах виникли райони з компактним проживанням національних меншин, які потрапили туди у більшості випадків не з власної волі. Німці — в Чехо-Словаччині, Франції, Бельгії та Польщі; угорці — в Чехо-Словаччині, Югославії та Румунії; українці — у Польщі, Румунії, Чехо-Словаччині тощо. Розраховувати на підтримку Версальсько-Вашингтонської системи цим народам навряд чи доводилося.

Поза Версальською системою залишилася Росія, що стало значним дестабілізуючим чинником. Для держав Антанти Росія була насамперед зрадницею, яка уклала сепаратний мир із ворогом (Брестський мир 3 березня 1918 р.). До того ж більшовизм викликав у країнах Антанти ворожість, що привело до інтервенції в Росію (1918-1922 рр.), а після її провалу — до ізоляції Росії на міжнародній арені.

Карикатура на Версальську систему

 

Ще однією серйозною вадою Версальсько-Вашингтонської системи були її гарантії збереження. Нові політичні лідери, які прийшли до влади в США, Англії, згодом і Франції, прагнули відмежуватися від закладених їхніми попередниками несправедливості.

Першим сигналом, що система є вразливою, стало рішення конгресу США не ратифіувати Версальський договір (у 1921 р. США уклали окремий договір з Німеччиною, який вклячав всі основні положення Версальського, крім Статуту Ліги Націй). Одночасно Конгрес США анулював франко-американський договір про взаємодопомогу. Англія, за прикладом США, також анулювала англо-французький договір. У таких умовах Франція, щоб зберегти своє домінування над Німеччиною, пішла на створення союзу східноєвропейських держав, які були зацікавлення у збереженні Версальської системи. До того ж ці держави утворювали «санітарним кордоном» навколо СРСР, як перешкода проникнення комунізму в Європу. Так, у 1921 р. Франція уклала політичний пакт і воєнну конвенцію з Польщею. У 1920-1921 рр. за підтримки Франції Чехословаччина, Румунія, Югославія утворили Малу Антанту. Таки чином Франція, Польща і Мала Антанта утворили союз, який на деякий час став гарантом збереження Версальської системи. Але не на довго.

 

Документи, матеріали

Трактат між Сполученими Штатами Америки, Британською імперією, Францією, Італією та Японією щодо обмеження морських озброєнь („Договір п`яти”). Вашингтон, 6 лютого 1922 р.

(Витяг)

Стаття 1. Держави, що домовляються, погоджуються обмежити свої озброєння на морі відповідно до обумовленого в цьому трактаті...

Стаття 4. Загальний тоннаж лінійних суден як такий, що може підлягати заміні, не повинен перевищувати: для Сполучених Штатів — 525 000 тонн, для Британської імперії — 525 000, для Франції — 175 000, для Італії — 175 000, для Японії — 315 000 тонн.

Стаття 5. Жодна з держав, що домовляються, не буде намагатися придбати, або збудувати, або доручати будувати й дозволяти у межах своєї території будівництво лінійних суден, що становлять більше ніж 35 000 тонн водотоннажності.

Стаття 6. Жодне лінійне судно будь-якої з держав, що домовляються, не буде озброєне гарматами калібру більшого ніж 16 дюймів (406 міліметрів)...

Стаття 12. За винятком лінійних суден, жоден військовий корабель держав, що домовляються, не матиме гармат калібру більшого ніж 8 дюймів (203 міліметри).

 

Запитання до документа

1. Чому встановлювалось саме таке співвідношення флотів провідних морських держав світу?

2. На що саме була скерована угода "п’яти держав"?

 

Вашингтонська угода щодо Китаю („Договір дев`яти”). 6 лютого 1922 р.

(Витяг)

Стаття 1. Інші, окрім Китаю, держави, що домовляються, згодні:

1) Поважати суверенітет, незалежність, територіальну та адміністративну недоторканність Китаю...

Стаття 3. З метою найдієвішого застосування принципу "відкритих дверей", тобто рівних можливостей у Китаї для торгівлі й промисловості всіх націй, інші, крім Китаю, держави, що домовляються, згодилися в тому, що вони не шукатимуть, а також не підтримуватимуть своїх громадян у пошуках:

а) угод, що могли б сприяти встановленню на їхню користь будь-якої зверхності у правах щодо торговельного чи еконо­мічного розвитку в будь-якому певному районі Китаю;

б) таких монополій або переваг, що могли б позбавити громадян будь-якої іншої держави права здійснювати в Китаї законну торгівлю чи промисел або можливості брати участь спільно з китайським урядом чи з будь-якою місцевою владою у громадських підприємствах усякого роду чи підприємствах, що за своїми завданнями, діяльністю або географічним становищем були б розраховані на паралізацію практичної можливості застосування принципу "рівних можливостей".

Установлено, що постанови, які передують цій статті, не повинні розумітися в значенні заборони придбання власності або прав, що необхідні для ведення особливого роду комерційного, промислового чи фінансового підприємництва або для заохочення досліджень та розробок.

Китай зобов’язується керуватися принципами, встановленими у викладених вище постановах цієї статті, під час розгляду заявок на економічні права й переваги з боку урядів або громадян усіх інших держав, незалежно від того, є вони учасниками нинішнього трактату чи ні.

 

Запитання до документа

1. З якою метою було укладено данк угоду щодо Китаю?

2. Яке значення мала ця угода для Китаю?

 

Запитання і завдання

1. З якою метою було скликано Вашингтонську конференцію?

2. Як було врегульовано міжнародні відносини в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні?

3. Розкрийте зміст договору, який вперше обмежував гонку озброєнь.

4. Як було вирішено на конференції проблему Китаю?

5. У чому полягало позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи?

6. З’ясуйте вади Версальсько-Вашингтонської системи.

7. Яка велика держава залишилася поза Версальсько-Вашингтонською системою і чому?

8. Чи могла Версальсько-Вашингтонська система стати основою для тривалого миру? Відповідь обгрунтуйте.

 

Запам’ятайте дату:

1920-1921 р. – Утворення Малої Антанти (Чехословаччина, Румунія, Югославія)

12 листопада 1921 ­ 6 лютого 1922 рр. ­ Вашингтонська конференція

 

 

§ 7. Спроби перегляду повоєнних договорів
у 20‑х рр.

1. Генуезька конференція 1922 р. Договір у Рапалло

Підписання мирних договорів незалежно від їхніх вад і врегулювання основних протиріч між державами-переможницями сприяли стабілізації міжнародних відносин. У 20-х рр. було здійснено низку заходів для виправлення хиб Версальсько-Вашингтонської системи.

Однією зі слабкостей цієї системи було виключення з неї Росії. Спроба ізолювати Росію через прихильність її лідерів до ідеї світової революції та диктатури пролетаріату успіху не мала, а тільки вносила деструктивний елемент у міжнародні відносини. На початку 20-х рр. стало зрозумілим, що більшовики утвердилися при владі, а плани світової революції — нездійсненні. У 1922 р. делегацію Росії запросили на Генуезьку конференцію з питань пошуку засобів «економічного відродження Центральної та Східної Європи», де, крім інших питань, було зроблено спробу виробити спільні умови для нормалізації відносин із радянською Росією та іншими радянськими республіками. Але протиріччя, проблеми виплати боргів сторони подолати не змогли. Країни Антанти виставили рахунок у розмірі 18 млрд крб. У відповідь радянська Росія зажадала сплати їй 39 млрд крб. за збитки від інтервенції країн Антанти. До того ж делегація радянської Росії категорично відмовлялася сплачувати борги Тимчасового уряду.

Члени радянської делегації під час роботи Генуезької конференції

 

Опинившись на конференції у критичному становищі, 16 квітня 1922 р. радянська Росія й Німеччина у містечку Рапалло уклали договір про відновлення дипломатичних відносин у повному обсязі і про відмову від будь-яких претензій. Цей договір започаткував тривале і плідне співробітництво між Росією та Німеччиною в економічній, політичній і військовій сферах. За цим договором Росія прощала Німеччині її борг —10 млрд крб. Договір став своєрідним проривом на дипломатичному фронті, що вивів Росію та Німеччину з міжнародної ізоляції. Договір в Рапалло створив докорінно нову ситуацію в Європі. Дві „ображені” держави уклали між собою антиверсальський договір фактично поставивши під загрозу витворену переможцями повоєнну систему безпеки. Єдине, що рятувало Версальську систему це те, що Німеччина була ослаблена умовами миру, а Росія революцією і тривалою громадянською війною.

З 1924 р. покотилася хвиля дипломатичних визнань з боку інших країн Заходу, які були занепокоєні можливістю створення сильного радянсько-німецького антиверсальського блоку. Виняток складали лише США. Проте відносини між Заходом і СРСР були нерівноправними. Радянський Союз намагались усунути від вирішення європейських справ, ізолювати його, створити з країн, що мали з ним спільний кордон, "санітарну зону". Це породило недовіру радянського керівництва до Заходу і сприяло ще тісному зближенню Росії з Німеччиною і Туреччиною.

Радянська карикатура на хвилю дипломатичного визнання СРСР

 

Тоді ж було прискорено вирішення комплексу проблем пов`язаних з виконанням умов Версальського договору і повернення Німеччини у світове співтовариство як повноправного члена.

Найбільш гострим залишалося питання про репарації. Встановлений 1921 р. обсяг (123 млрд марок) був не під силу Німеччині. Франція ж вимагала повної сплати і, щоби змусити Німеччину до цього, окупувала разом із Бельгією у 1923 р. Рурську область, де була зосереджена важка промисловість Німеччини.

Французькі війська на позиціях в окупованому Рурі

 

Виникла міжнародна криза. Для вирішення складної ситуації у 1924 р. було скликано у Лондоні міжнародну конференцію, на якій було прийнято план розроблений комісією експертів під керівництвом американського банкіра Дауеса. Згідно плану передбачалося виведення франко-бельгійських військ з Рура, а Німеччина зобов`язувалася у найблищі 4 роки сплачувати 1-1,75 млрд. марок на рік, а в наступні роки – по 2 млрд. За 6 років дії цього плану Німеччина сплатила 7,5 млрд марок. План передбачав надання Німеччині англійських та американських кредитів у сумі 2 млрд доларів. В якості гарантії реалізації плану встановлювався союзницький контроль над залізницями і Державним банком Німеччини. Реалізація плану Дауеса сприяла відновленню німецької економіки, але ставила її в залежність від американської.

У 1929 р. було прийнято новий план американського підпри­ємця і банкіра Юнга, за яким обсяги репарацій зменшувалися до 113,9 млрд марок, а щорічні платежі встановлювались у розмірі 2,5 млрд марок. Виплати були розтягнені на 55 років. У відповідності з планом всі види контролю над Німеччиною та її господарством та фінансами скасовувалися. Для отримання репарацій та їх розподілу був створений Банк міжнародних розрахунків. Цей банк відіграв провідну роль у фінансуванні провідних галузей німецької економіки і сприяв подальшому прив`язуванню Німеччини до економічних процесів у США.

2. Становлення нової системи європейської безпеки

Невдача Франції у рурському конфлікті змістила акценти в її зовнішній політиці. На передній план вийшла ідея історичного примирення з новою Німеччиною в контексті утвердження в Європі більш рівноправних і мирних відносин. Головними пропагандистами цієї ідеї стали міністри закордонних справ Франції та Німеччини А.Брі­ан та Г.Штреземан.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 112; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты