КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ВЕРТИКАЛЬНІ СТОВБУРИ6.1 Вихідні дані Центрування підземної маркшейдерської мережі зроблено через 3 вертикальні виробки (див. рис. 4.7). Координати висків А, В, С визначені в результаті обчислення полігонометричного ходу на земній поверхні (табл. 4.4), виски з'єднані підземною теодолітною зйомкою (табл. 4.5) і координати їх визначені в результаті обчислення теодолітного ходу в шахті в умовній системі ( = 0, = 0, = 30000′00″), див. табл. 4.4. Таблиця 4.4 – Координати висків
Примітка: N – номер варіанта студента. 6.2 Порядок обчислення орієнтування Математична обробка орієнтування розглянута на прикладі (для варианта 0). 6.2.1 Обчислення координат центра ваги трикутника у дійсній (на поверхні) та умовній (у шахті) системах координат. (4.36) де , - координати висків и у системі на поверхні й у шахті.
А 1
Е
О В С 4 Рисунок 4.7 – Схема орієнтування через 3 стовбури 6.2.2 Обчислення дирекційних кутів ліній, що з'єднують виски и з центром ваги системи (табл. 4.6, 4.7). 6.2.3 Обчислення відстаней D між висками і центром ваги О (табл. 4.8, 4.9). 6.2.4.Обчислення виправлень орієнтування r і масштабу Δm (табл. 4.6, 4.7). (4.37) Таблиця 4.5 – Дані теодолітної зйомки у шахті
Таблиця 4.6 - У системі координат на поверхні
Таблиця 4.7 – В умовній системі координат
Примітка: Дирекційні кути визначаються в залежності від чверті, у якій знаходиться лінія . Таблиця 4.8 – У системі координат на поверхні
Таблиця 4.9 – В умовній системі координат
Таблиця 4.10 – Визначення допоміжних величин
(4.38) 6.2.5 Обчислення дирекційних кутів сторін, що примикають до висків в умовній системі αС-6 = 30000′00″ αВ-4ш = αС-6 + βС-6-І + β6-Е-5 + βЕ-5-4 + β5-4-У + 1800 = 235039′00″ (4.39) αА-1ш = αС-6 + βС-6-І + β6-Е-3 +βЕ-3-2 + β3-2-1 + β2-1-А – 1800 = 80004′00". 6.2.6 Обчислення координат вузлової точки в підземних сполучних ходах з урахуванням виправлень і (табл. 4.11). У значення дирекційних кутів сторін, що примикають до висків у шахті, уводиться виправлення (4.40) 6.2.7 Обчислення середньозважених координат вузлової точки Е. (4.41) де – координати вузлової точки Е, отримані з різних ходів; – ваги ходів, обернено пропорційні їхнім периметрам. 6.2.8 Визначення нев'язань ходів по вісях координат. Хід від к : = 841,764 – 841,764 = 0; = 886,671 – 886,676 = -0,005 м. Хід від к : = 841,759 – 841,764 = 0,005 м; = 886,678 – 886,676 = + 0,002 м. Хід від к : = 841,767 – 841,764 =+0,003 м; = 886,682 – 886,676 = + 0,006 м. 6.2.9 Розподіл нев'язань у збільшення координат відповідних теодолітних ходів (пропорційно довжинам сторін зі зворотним знаком) і обчислення остаточних значень координат пунктів у підземних сполучних ходах (табл. 4.11). 6.2.10 Викресліть схему орієнтування в масштабі 1:500.
Таблиця 4.11 – Відомость розрахунку усріднених координат підземних пунктів Продовження таблиці 4.11
|