КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЗАРУБКИ
2.1 Вихідні дані
Координати вихідних пунктів:
Y1 = 110 м+ 5N; Y2 = 120 м – 0,5N; (4.11)
X1 = 120 м + 2N; X2 = 260 м + 3N; (4.12)
де 
– номер варіанта, порядковий номер в журналі групи.
Положення вихідних і пункту 
, що вставляється, (рис. 4.2), на місцевості задається викладачем.
При виконанні лабораторної роботи без польових вимірів використовуються наступні значення обмірюваних кутів:
(4.13)
де – номер варіанта.
2.2 Послідовність виконання
2.2.1 На вихідних пунктах 1 і 2 (див. рис.4.2) вимірити теодолітом внутрішні кути β1 і β2.
2.2.2 Обчислення координат пункту, що вставляється
(4.14)
де 
− координати вихідних пунктів, нумерація яких повинна зростати по ходу годинної стрілки щодо пункту, що вставляється;
– обмірювані кути.
2
b2
К
b1
Рисунок 4.2 – Схема прямої геодезичної зарубки
2.2.3 Оцінка точності прямої зарубки, виконується по формулах
(4.15)
(4.16)
(4.17)
(4.18)
де 
– середня квадратична похибка виміру кутів;
– відстані від пункту, що вставляється, до вихідних;
– коефіцієнти параметричних рівнянь виправлень.
При обчислені коефіцієнтів 
і 
лінійні величини 
достатньо визначати з точністю до 1 м.
2.2.4 У масштабі 1:1000 викресліть схему зарубки (з нанесенням координатної сітки).
Журнал польових вимірів додається до звіту.
Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 94; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |