КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЗАРУБКИ2.1 Вихідні дані Координати вихідних пунктів: Y1 = 110 м+ 5N; Y2 = 120 м – 0,5N; (4.11) X1 = 120 м + 2N; X2 = 260 м + 3N; (4.12) де – номер варіанта, порядковий номер в журналі групи. Положення вихідних і пункту , що вставляється, (рис. 4.2), на місцевості задається викладачем. При виконанні лабораторної роботи без польових вимірів використовуються наступні значення обмірюваних кутів: (4.13) де – номер варіанта. 2.2 Послідовність виконання 2.2.1 На вихідних пунктах 1 і 2 (див. рис.4.2) вимірити теодолітом внутрішні кути β1 і β2. 2.2.2 Обчислення координат пункту, що вставляється (4.14) де − координати вихідних пунктів, нумерація яких повинна зростати по ходу годинної стрілки щодо пункту, що вставляється; – обмірювані кути. 2
b2
К
b1
Рисунок 4.2 – Схема прямої геодезичної зарубки 2.2.3 Оцінка точності прямої зарубки, виконується по формулах (4.15) (4.16)
(4.17)
(4.18)
де – середня квадратична похибка виміру кутів; – відстані від пункту, що вставляється, до вихідних; – коефіцієнти параметричних рівнянь виправлень. При обчислені коефіцієнтів і лінійні величини достатньо визначати з точністю до 1 м. 2.2.4 У масштабі 1:1000 викресліть схему зарубки (з нанесенням координатної сітки). Журнал польових вимірів додається до звіту.
|