Категорія роду іменників. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного та подвійного роду. Рід невідмінюваних іменників. Хитання в роді

До найбільш характерних категорій української мови належить категорія роду. Усі іменники, крім тих, що мають лише множину, належать до одного з трьох родів: чоловічого (мир, Дніпро), жіночого (чайка, халва), середнього (зернятко, відмінювання). Рід іменників виражається чотирма способами:

1) лексичним, тобто словами різних коренів. Цей спосіб властивий назвам тільки людей і тварин (свійських) і відповідає поділові за статтю: брат – сестра, дядько – тітка, бик – корова, цап – коза, півень - курка;

2) морфологічним, тобто специфічними закінченнями іменників у називному відмінку однини для назв істот і неістот:

а) чоловічий рід має переважно типове нульове закінчення (народ, спокій), а також -а(-я) (Микола, суддя) і -о (Петро);

б) жіночий рід має закінчення -а, -я і нульове: хвилина, тигриця, крайня, людяність, кίновар;

в) середній рід має закінчення -о (перевесло, точило), -е (глинище, городище, дворище), -а / -я (провалля, роздоріжжя, тертя; курча, теля, ім’я).

3) словотворчим - лише в похідних іменниках, коли суфікс утворює:

а) співвідносні іменники (для назв людей і тварин) чоловічого, жіночого і середнього роду: поет - поетеса, лев - левиця, заєць - зайчиха - зайченя;

б) переважно іменники збірні та з абстрактним значенням середнього роду: людство, роззброєння, возз'єднання, ремесло, павутиння;

4) синтаксичним, тобто узгодженням з родовою формою іменника родових форм прикметників, дієприкметників та дієслів минулого часу й умовного способу, деяких займенників, порядкóвих числівників: чорноокий Слава,дуже загартований забіяка, розповів Синько,прийшла б Петрук,другий малолітка,інший сирота.

Рід іменників української і російської мов не завжди збігається. Наприклад, в українській мові іменники біль (відчуття), степ, Сибір, кір, дріб, насип мають чоловічий рід, а в російській - жіночий.

Окрему групу становлять іменники спільного роду. Це такі загальні та власні назви, рід яких визначається тільки в контексті синтаксичним способом. Наприклад: староста, сусіда, листоноша, Руденко, Гиря, Віардо, вискочка, рівня, бідолаха, плакса, ледащо, сиротина.

Від іменників спільного роду треба відрізняти іменники, які формально мають лише один рід (особа, людина - тільки жіночого роду, професор, токар - тільки чоловічого роду ), але вживаються на означення осіб обох статей.

Подвійний рід (чоловічий-середній, жіночий-середній) спостерігається в частині іменників, утворених за допомогою суфікса –ищ(е): вовчище, дубище, дівчище, рíчище, а також спостерігається в інших формах (хлопець (ч. р.) і хлопчисько (с. р.), дівчина (ж. р.) і дівчисько (с. р.)). Зміна роду простежується як серед найменувань осіб та істот, так і в сфері предметних назв, наприклад: гарбузище, ямище, стовбурище, ножище, бородище.

У невідмінюваних іменників (кіно, метро, драже, таксі, журі, какаду, інтерв'ю, леді, денді, рантьє) категорія роду набуває формального вираження лише у відповідних формах узгодження: цікаве кіно, стара леді, швидкий кенгуру. Крім того, слід запам'ятати такі правила:

· усі іменники - назви неістот належать до середнього роду (ательє, купе, меню, рагу, попурі, депо, бюро);

· у назвах осіб діє принцип родового розподілу відповідно до позначення іменником особи чоловічої або жіночої статі (денді, рантьє, маестро, кюре, буржуа - іменники чоловічого роду; міс, місіс, мадам, леді, міледі - іменники жіночого роду; Дороті, Джудіт, Елізабет- іменники жіночого роду - власні назви);

· назви істот з неособовим значенням (какаду, кенгуру, поні, колібрі, ара тощо) у принципі належать до чоловічого роду, хоч можливий і поділ на роди залежно від статі;

· власні невідмінювані іменники розподіляються за родами через узгодження з іменниками – загальними назвами типу місто, озеро, гора, ріка, країна, республіка, півострів тощо. Наприклад: місто Сан-Франциско - далеке Сан-Франциско, гора Кіліманджаро - велична Кіліманджаро.

Деякі іменники мають паралельні форми роду: абрикос - абрикоса, плес - плеса - плесо, зал - зала, змій - змія, птах - птаха і т. д. Це так зване явище хитання в роді.