Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни

До іменників четвертої відміни належать іменники середнього роду із закінченнями -а (-я), які у непрямих відмінках та в називному відмінку множини набувають суфіксів -ат (-ят), -ен (лоша - лошати, ведмежа - ведмежати, гуся - гусяти, ім’я - імені). Четверта відміна, як і третя, на групи не поділяється.

ОДНИНА

Іменники четвертої відміни у родовому відмінку мають закінчення -и (після суфіксів-ат, -ят) та -і (після суфікса -ен): коліщат(и), телят(и), курчат(и), імен(і), племен(і).

У давальному і місцевому відмінках іменники вживаються із закінченням -і: курчат(і), каченят(і), лошат(і), гусят(і), ягнят(і), коліщат(і), імен(і), племен(і); Ягняті нікуди тікати (Л. Глібов); на цуценят(і), в імен(і). Інколи від іменників з суфіксом -ен уживається форма із флексією -ю: Олеся стоїть у старій свитині ... годячи панському плем’ю як лихій болячці (М. Вовчок).

Форма знахідного відмінка однозвучна із формою називного відмінка (пасу теля, гусеня, каченя).

В орудному відмінку іменники вживаються без суфіксів-ат (-ят) із закінченням -ам (після м’яких та губних приголосних -ям): курч(ам), коліщ(ам), лош(ам), ягн(ям), ім’(ям), плем’(ям), тім’(ям). У літературній мові переважають форми з флексією -ям. За існуючими нормами у формах однини паралельне вживання двох флексій властиве лише окремим іменникам середнього роду: ім’ям - іменем, плем’ям - племенем, вим’ям - вименем, тім’ям - тіменем.

У кличному відмінку іменники четвертої відміни мають закінчення -а, яке після м’яких і після губних приголосних на письмі передається буквою я: коліща, лоша; теля; ім’я, плем’я. У формі кличного відмінка іменники IV відміни майже не вживаються.

МНОЖИНА

В усіх відмінках множини іменники мають суфікси -ат (-ят), -ен.

У називному відмінку іменники мають закінчення -а (-я): курчат(а), каченят(а), імен(а), дівчат(а), поросят(а), гусят(а), але вим’(я). Діти-молодята! І дівчата,і хлоп’ята! Годі бігать і скакать: буду загадку казать (Л. Глібов).

Родовий відмінок має нульове закінчення (немає гусенят, цуценят, коліщат, дівчат, поросят, курчат, імен,але вим’їв).

У давальному відмінку іменники мають закінчення -ам (подарувати малят(ам); дати їсти оленят(ам), поросят(ам), курчат(ам); іменам, племенам).

У знахідному відмінку іменники – назви істот мають паралельні форми з називним та родовим відмінками (доглядаю немовлят і немовлята). Іменники-назви неживих предметів утворюють форму, омонімічну з називним відмінком множини (згадую імена; купив санчата; бачу бровенята, рученята; згадувати імена). Для назв тварин - подвійні форми: пас гусенята, ягнята, лошата, телята або ягнят, лошат, телят. Дала, кажуть, бровенята,Та не дала долі! (Т. Шевченко); Іде Катря слободою й співає, і дівчат на вулицю викликає (М. Вовчок).

В орудному відмінку іменники вживаються із закінченням -ами (розмовляти із хлоп’ят(ами), турбуватися поросят(ами); ягнят(ами), племен(ами)).

У місцевому відмінку іменники вживаються і закінченням -ах (у племен(ах), на телят(ах), при поросят(ах), курчат(ах), у племен(ах)).

Відмінювання іменників, що не мають форми однини

До групи множинних іменників поряд з назвами типу окуляри, сани, ворота, Чернівці, Карпати належать і такі, як люди, діти, кури, гордощі, радощі, хитрощі та інші іменники, що мають форми однини, але від інших основ. Множинним іменникам властиві ті самі форми відмінювання, що й іменникам першої, другої і третьої відмін.

У називному відмінку іменники цієї групи мають закінчення -и, -і(-ї), -а, -я. Закінчення -и виступає в іменниках гуси, люди, найми, сани, сходи, посиденьки, Афіни, Прилуки, Черкаси; закінчення -і (-ї) - в іменниках граблі, пахощі, кучері, ласощі, Чернівці, помиї, Гімалаї, Піренеї; закінчення -а (-я) - в іменниках вила, ворота, дрова, ясла, вінця.

У родовому відмінку множинні іменники мають закінчення -ей, -ів (-їв) і нульову флексію (чисту основу), наприклад: закінчення -ей: дітей, гусей, людей, саней, дверей, грошей; закінчення -ів (-їв): сходів, окулярів, кучерів, гордощів, хитрощів, помиїв, Гімалаїв, Піренеїв. Нульова флексія виступає в таких іменниках, як ножиць, вил, воріт, конопель, Черкас, Карпат.

У давальному відмінку іменники закінчуються на -ом (після м'яких приголосних орфографічне -ям): ночвам, обценькам, вилам, Карпатам, дверям, вінцям, Чернівцям.

В орудному відмінку виступають закінчення -ами, -ями, -ми. Закінчення -ами мають іменники з основою на твердий приголосний: дровами, сходами, радощами, пахощами, Прилуками, Карпатами; після м'яких приголосних основ орфографічне -ями: граблями, манівцями; закінчення -ми виступає в частині іменників незалежно від характеру кінцевого приголосного основи: саньми, дітьми, людьми, курмú. Іменники двері і гроші мають паралельні форми: дверми і дверима, грίшми і грошúма.

У місцевому відмінку множинні іменники мають закінчення -ах (після м'яких приголосних орфографічне -ях): на сходах, у яслах, на дверях, у сінях, на цимбалах, в окулярах, на грудях, на воротах (і на воротях), на штанах(і на штанях).

Форма кличного відмінка збігається з формою називного: люди, діти.

Невідмінювані іменники

Окрему групу становлять іменники, які не можна віднести до жодної з чотирьох відмін, оскільки вони не мають відмінкових закінчень, тобто не змінюються за відмінками і числами й виступають завжди в одній незмінній словоформі. Однак термін "невідмінювані" щодо іменників не зовсім вдалий. Адже в таких словосполученнях, як залізничне депо, залізничні депо, біля депо, піти в депо, залізничному депо, над залізничним депо, працювати в депо незмінне слово депо має значення роду, числа і відмінка. На це вказують узгоджувані з ними залежні прикметники або прийменники. Тому в деяких посібниках цей клас слів у системі іменника називають іменниками нульового типу відмінювання з повною омонімією словоформ. До цього типу належать:

· іменники, які закінчуються на -а з попереднім голосним: амплуа, боа, Нікарагуа;

· деякі іменники (власні назви), що закінчуються на -а з попереднім приголосним: Дюма, Алма-Ата;

· іменники, що закінчуються на -е (турне, Беранже, кофе, Туапсе), на -і (таксі, парі, Капрі, Голсуорсі), на -ї (Віньї, Шантільї), на -о (бюро, депо, метро, радіо, але іменник пальто відмінюється), на -у (рагу, кенгуру, Баку), на –ю (звук-у з попереднім м'яким приголосним: меню, інтерв'ю).

Відмінок незмінного іменника визначається за його синтаксичними зв'язками з іншими словами в реченні. Абревіатури, утворені з початкового звукосполучення прикметника (чи кількох) і повної форми іменника, відмінюються як самостійні іменники, що входять до їх складу як другі компоненти складноскороченого слова: хімзавод, педрада, літгазета, запчастини, сільгоспінвентар, Укрсільмаштрест.

Як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи відмінюються абревіатури, утворені з початкових звукосполучень двох або кількох слів: колгосп, раймаг, лісгосп, рибгосп, медсанбат, сільвиконком. Так само відмінюються ініціально-звукові абревіатури: дзот, загс.

До невідмінюваних абревіатур належать:

· утворення, у яких другим (останнім) компонентом є іменник у формі непрямого відмінка: комроти, завфермою, завкафедри, комполку;

· складноскорочені слова, утворені з початкового звукосполучення одного слова і початкових звуків або літер інших слів: райвно; ініціальні та ініціально-звукові абревіатури: СРСР, УРСР, КПРС, ТАРС, РАТАУ.