Відключення кола

При розмиканні контактів сила натиску зменшується, перехідний опір зростає, тьому зростає температура точок торкання. У момент роз’єднання контактів температура досягає температури плавління, між контактамии виникає місток з рідкого металу. При подальшому рухові контактів місток обривається і залежно від параметрів відключуваного кола виникає дуговий або тліючий розряд.

При виникненні дугового розряду температура катодної і анодної плям дуги досягає точки плавлення матеріалів. Висока температура контактів призводить до їх інтенсивного окислення, розпилення матеріалу контактів в оточуюче середовище, переносу матеріалу з одного електрода на інший і утворення плівок. Все це спричиняє знос контактів. Знос, пов’язаний з окисленням, утворенням на електродах плівок хімічних з’єднань матеріалів контактів з середовищем, називається хімічним зносом або корозією. Перенос матеріалу з одного електрода на інший найбільш шкідливий при постійному струмі, оскільки направлення переносу не змінюється, що веде до швидкого виходу контактів з ладу. Перенос матеріалу з анода на катод називаєтся позитивною ерозією, перенос у протилежний бік – негативною. Мірою ерозії є втрата маси або об’єму контакта. Направлення ерозії і форма зносу контактних поверхонь залежить від виду розряду і величини струму. Для існування дугового розряду необхідно, щоб величини струму і напруги перевищували мінімальне значення, наведене в табл. 1. Якщо величина струму менша І0 (табл.1), то при напрузі кола 270-330В виникає тліючий розряд або іскра.

Основними засобами боротьби з ерозією в апаратах на струми від 1 до 600 А є:

1) зменшення тривалості горіння дуги за рахунок застосування дугогасильних пристроїв;

2) застосування дугогасильних контактних матеріалів.

Для контактів, що керують струмами від часток ампера до декількох ампер, застосовують різні схемні методи зменшення ерозії.

Для забезпечення гасіння дуги і зменшення обгорання контактів апарати на великі струми (контактори, автомати, високовольтні вимикачі) забезпечують дугогасильними камерами.

З цією ж метою рухомий контакт повинен мати певну швидкість руху і хід залежно від конструкції апарата і його номінальної напруги.

Матеріали контактів

До матеріалів контактів висуваються такі вимоги:

1) висока електропровідність і теплопровідність;

2) стійкість проти корозії у повітрі та інших газах;

3) стійкість проти утворення плівок з високим питомим опором;

4) мала твердість для зменшення необхідної сили натиску;

5) висока твердість для зменшення механічного зносу при частих включеннях і відключеннях;

6) мала ерозія;

7) висока дугостійкість (температура плавління);

8) високі значення струму і напруги, необхідні для дугоутворення;

9) простота обробки, низька вартість.

Основними контактними матеріаліми є мідь, срібло, алюміній, вольфрам, металокераміка.

КМК-10А – срібло, окис кадмія;

КМК- А 20 – срібло, окис міді;

КМК- А 31 – срібло, нікель;

КМК- А 60 – срібло, вольфрам, нікель;

КМК- А 61 – срібло, вольфрам, нікель;

КМК- Б 20 – мідь, вольфрам, нікель.

Конструкція контактів