Коротка характеристика теми. Пломбування (обтурація) каналів сформованих коренів проводиться після їх ретельної інструментальної і медикаментної обробки з метою постійної герметизації та

Пломбування (обтурація) каналів сформованих коренів проводиться після їх ретельної інструментальної і медикаментної обробки з метою постійної герметизації та запобіганню можливого інфікування з періапікального вогнища або ротової рідини. Цей процес передбачає обтурацію не лише кореневого каналу і верхівкового отвору, а й додаткових бічних каналів і відкритих дентинних канальців. Пломбувальні матеріали, як кореневі герметики, повинні відповідати певним фізико-хімічним, механічним та біологічним вимогам:

- забезпечувати надійну герметизацію каналу;

- не володіти токсичною, алергенною, мутагенною та канцерогенною діями;

- бути біосумісними щодо оточуючих тканин та сприяти регенерації періапікальних тканин;

- мати антисептичні та протизапальні властивості;

- бути нечутливими до вологи і нерозчинними у тканинних рідинах;

- легко вводитися у кореневий канал, а при необхідності вилучатися з нього;

- не забарвлювати тканини зуба;

- повільно тверднути у кореневому каналі;

- після полімеризації матеріал повинен утворювати щільну, однорідну масу, що не містить щілин та пор;

- бути рентгенконтрасними;

- не порушувати адгезії, крайового прилягання та тверднення постійних пломбувальних матеріалів.

Клпсифікація пломбувальних матеріалів для обтурації кореневого каналу:

І. Пластичні або напівпластичні матеріали (нетверднучі) – це антисептичні пасти, до складу яких входять оксид цинку, гліцерин, олійні розчини (гвоздична, евгенол тощо) та антисептичні речовини. Пасти цієї групи (наприклад: йодоформна, норсульфазолова камфорофенолова тощо) не тверднуть у кореневому каналі, можуть ставати пористими і досить швидко розсмоктуватися. Їх застосовують для тимчасової обтурації кореневого каналу при лікуванні запально-деструктивних процесів у періапікальних тканинах або при лікуванні пульпіту тимчасових зубів, у яких процес розсмоктування кореня та пломбувального матеріалу повинен відбуватися паралельно.

ІІ. Тверднучі пасти або цементи (силери, син. – герметики, ендогерметики) - це пластичні речовини, які призначені для заповнення залишкового простору між штифтом і стінкою кореневого каналу. Вони поділяються на такі групи:

1. Цинкевгенольні цементи – високоефективні ендогерметики. Їх основу складає рідко замішана цинкоксидевгенолова паста, яка твердне впродовж 12-24 год. Як додатки у цих пастах використовують антисептики короткочасної та тривалої дії, кортикостероїдні препарати та інші медикаментні сполуки. Офіцинальними представниками даної групи є: „Tubbli Seal”, „Pulp Canal Sealer” (Kerr, США), „Endo Spad” (Spad), „Endomethasone”, „Endobtur”, „Estesone” („Septodont”, Франція), „Тієдент”, „Еодент-normal”, „Эвгецент-В”, „Эвгецент-П” (АО „ВладМиВА”, Россия), „Endobtur” „Cariosan” („Spofa Dental”, Чехія).

2. Матеріали на основі епоксидних смол – виготовлені на основі епоксидно-амінних полімерів з додатком рентгенконтрастних наповнювачів. Вони являють собою систему типу „порошок-паста” або „паста-паста”, яка твердне після змішування компонентів при температурі 36˚ впродовж 8-36 год. Офіцінальними представниками даної групи є: „AH-26”, „AH Plus” (Dentsply), „ThermaSeal” (Tulsa Dental Products), „Diaket” (ESPE), „Интрадонт”. Їх застосовуют із гутаперчевими штифтами і на твердому носії (система „Термафіл”).

3. Матеріали на основі гідроксиду кальцію стимулюють механізми інтеграції цементобластів, що призводить до утворення „апікального корка” – природнього біологічного бар’єру щодо тканин періодонту. Гідроксид кальцію – білий порошок з лужним середовищем (рН=12,5). Такий показник рН препарату є важливим аспектом, оскільки деякі мікроорганізми здатні зберігати свою життєздатність при рН не більш ніж 11. До сучасних матеріалів даної групи належать такі офіцинальні препарати, як: „Sealapex” (Kerr), „Apexit” (Vivadent), „Endocal” (Septodont), „Biocalex” (Splad) та ін.

4. Склоіономерні цементи (СІЦ) – на відміну від інших матеріалів мають хімічну адгезію до дентину, що забезпечує надійну та довготривалу обтурацію кореневих каналів. Особливо доцільним є їх застосування у випадку стоншених стінок каналу або наявності перфораційного отвору кореневого каналу. Характеризуються меншим розміром часток наповнювача та більш тривалим часом тверднення (1,5-3 год) у порівнянні з традиційними СІЦ. Найбільш популярними з цієї групи матеріалів є: „Ketac-Endo Apical” (ESPE), „Endion” (VOCO), „Endo-Jen” (JnD), „Cтіодент” (ВладМива).

5. Цинк-фосфатні цементи: „Фосфат-цемент”, „Adhesor” (Чехія), „Argil” (Чехія).

ІІІ. Матеріали на основі резорцин-формаліну: резорцин-формаліно­ва суміш (ex tempore), „Резодент” (АО „ВладМиВА”, Россия), „Forfenan” („Septodont”), „Foredent” („Spofa Dental”), та ін.

ІV. Тверді пломбувальні матеріали – це штифти: срібні, мідні, пластмасові, гутаперчеві, скловолоконні, вуглецеві. Штифти застосовують тільки у сполученні з пластичними матеріалами.

Одним із сучасних напрямків обтурації кореневого каналу є застосування адгезивних систем, що дозволяє створити максимально щільний контакт між дентином кореня зуба і пломбувальним матеріалом. Ендодонтична адгезивна система має відповідати таким вимогам:

- не впливати токсично на тканини періодонту;

- утворювати гібридний шар;

- мати високу здатність до полімеризації, мінімальну усадку;

- володіти гідрофільними властивостями;

- не розчинятись у вологому середовищі;

- бути рентгенконтрасною.

Певною мірою цим вимогам відповідає продукція фірм „Kulzer”, „Degussa”, „Dentsplay”, „3 M ESPE”. Доведено, що обробка стінок кореневого каналу праймером забезпечує надійне зчеплення матеріалу з дентином кореня зуба. Як двох-, так і однокомпонентні адгезивні системи утворюють щільний гібридний шар і мають бактерицидну дію.

Контрольні питання поточного матеріалу

1. Поясніть значення терміну „обтурація кореневого каналу”. Яким вимогам має відповідати якісно запломбований канал зуба?

2. На які класи поділяються пломбувальні матеріали для обтурації кореневого каналу?

3. Які вимоги існують щодо кореневих пломб?

4. Охарактеризуйте групу пластичних або напівпластичних (нетверднучих) матеріалів. Наведіть приклади їх представників.

5. Які показання існують до застосування нетверднучих матеріалів для обтурації кореневого каналу.

6. Які протипоказання існують до застосування нетверднучих матеріалів для обтурації кореневого каналу?

7. Наведіть класифікацію тверднучих ендогерметиків.

8. Перерахуйте вимоги, яким мають відповідати тверднучі пломбувальні матеріали.

9. Охарактеризуйте групу цинкевгенольних цементів: їх властивості, представники, показання до застосування.

10. Охарактеризуйте матеріали на основі епоксидних смол: властивості, представники, показання до застосування.

11. Охарактеризуйте матеріали на основі гідроксиду кальцію: властивості, представники, показання до застосування.

12. Охарактеризувйте групу склоіономерних цементів: властивості, представники, показання до застосування.

13. Охарактеризувйте групу цинк-фосфатних цементів: властивості, представники, показання до застосування.

14. Яку із груп ендогерметиків не можна застосовувати для безпосереднього контакту з композитними матеріалами і чому?

15. Перерахуйте негативні властивості, які можуть мати силери.

16. Охарактеризуйте сучасні аспекти розвитку ендогерметиків.

17. Опишіть типи штифтів, які застосовують для пломбування кореневого каналу

18. Опишіть методику пломбування кореневого каналу за допомогою нетверднучих пломбувальних матеріалів.

19. Які інструменти використовують для обтурації кореневого каналу?

20. Які ускладнення можуть виникнути при пломбування кореневого каналу за допомогою нетверднучих матеріалів.