Методики обтурації кореневого каналу.

Обтурація кореневого каналу передбачає щільне заповнення герметизуючими матеріалами кореневого каналу та його додаткових розгалужень з метою розмежування періапікальних тканин із порожниною зуба (усунення вогнища його інфікування таподразнення), лікування вогнищ хронічного запалення у кістковій тканині з формуванням цементного корка в ділянці верхівкового отвору. Існує низка методів обтурації кореневого каналу, які мають свої позитивні та негативні сторони. Залежно від способів заповнення та методики застосування розрізняють декілька основнихтехнологій пломбування:

1. Обтурація лише пластичними матеріалами.

2. Метод моноштифта у комбінації з наповнювачем.

Крім того, існують різні варіанти затосування гутаперчі для самостійного виповнення нею кореневих каналів:

1. Обтурація холодними гутаперчевими штифтами:

а) методика центрального штифта;

б) латераль­на конденсація гутаперчі.

2. Обтурація хіміко-пластифікованою холодною гутаперчею з використанням спеціальних олійних розчинів та розчинників

3. Обтурація підігрітої гутаперчі:

а) вертикальна конденсація гутаперчі;

б) обтурація фрагментованої гута­перчі;

в) латерально-вертикальна кон­денсація;

г) термомеханічна конденсація (з використанням гута-конденсора; ультразвуко­вої пластифікації гутаперчі).

4. Обтурація термопластифікованої гутаперчі:

а) ін’єкція шприцом або застосування системи Ультрафіл;

б) застосування дво­фазної гутаперчі;

в) твердо-стержневе внесення (наприклад: застосування системи Thermafil; Successfil).

Перед обтурацією кореневого каналу доцільно видалити з його стінок мулистий шар дентину, який утворився внаслідок препарування. Цю процедуру виконують шляхом кондиціонування поверхні дентину за допомогою кислот: цитрусової, ортофосфорної, молочної або ЕДТА. Канал необхідно продезинфікувати та просушити.

Філери - тверді матеріали (штифти), які використовують для пломбування кореневих каналів.

Штифти поділяються на:

- Неметалеві: гутаперчеві, пластмасові, скловолоконні, вуглецеві;

- Металеві: срібні, титанові;

Гутаперча– коагульований, спеціально опрацьований латекс, який отримують з соку бразильського (Manilkara bidentata) та малазійського (Рауеnа, Paloquium) дерев. Згідно хімічних характеристик, гутаперча може бути у двох різноманітних кристалічних формах: альфа і бета. Ці форми переходять одна у другу, залежно від температурного показника матеріалу. Слід зауважити, що при нагріванні бета форми до 98,6° F (37° С) відбувається її перебудова у альфа форму від 107,6° F до 111,2° F (от 42° С до 44° С), а повне розчинення гутаперчі – при температурі від132,8° до 147,2° F (от 56° С до 64° С). За умови зниження температури, тобто повернення її до бета фази, гутаперча піддається суттєвому зменшенню в об’ємі, відповідно необхідним є проведення конденсації у кореневому каналі. До складу сучасних матеріалів входить альфа структура гутаперчі, оскільки це значно полегшує термопластифікацію матеріалу у процесі обтурації, а компресивний тиск і техніка конденсації – остаточно компенсують усадку матеріалу.

У стоматологічній практиці гутаперчу застосовують понад сто років. Її вважають основним пломбувальним матеріалом, завдяки якому досягається тримірне просторове герметичне заповнення кореневого каналу.

Гутаперчеві штифти містять:

- Гутаперча – 18,9-21,8 % (забезпечує стабільність та об’єм форми);

- Оксид цинку – 59,1-75,3 % (виконує функцію наповнювача);

- Віск або пластичні матеріали – 1,0-4,1 % (зумовлює здатність до конденсації);

- Сульфатні солі металів – 1,5-17,3%; (забезпечують рентгеноконтрастні властивості штифта);

- Біологічні барвники та речовини, які запобігають окисленню складових штифта.

Зараз промисловість виготовляє два види гутаперчевих штифтів стандарту ISO: стандартні (розміри: 15-140, довжиною 28 мм) та аксесуарні (нестандартні: розміри: 15-55). Для обтюрації каналу, гутаперча випускається у вигляді конусоподібних штифтів, як стандартизованих, так і нестандартизованих. Стандартизовані розміри визначаються ISO розмірами файлів від 15 по 140, ці штифти є основними при обтурації кореневих каналів. Нестандартизовані штифти мають більш виражену конусність і маркуються, як: extra-fine, fine-fine, medium-fine, fine, fine-medium, medium, medium-large, large, extra-large. У техніці обтурації кореневого каналу, ці штифти, підібрані за формою сформованого каналу, застосовують у якості допоміжних під час конденсації гутаперчі. Для ін’єкційної техніки обтурації термопластифікованою гутаперчею, вона може випускатися як у вигляді блоків, так і в канюлях. Для деяких термомеханічних методів гутаперча випускається у термостійких шприцах.

Карбоволоконні та скловолоконні штифти належать до штифтів третього покоління, попередниками яких є активні та пасивні металеві штифти. Вони виготовляються з карбонових та скляних волокон, які розташовані горизонтально тазанурені у епоксидну пластмасову матрицю (BisGMa), об’єм якої становить 36,6% від загальної маси штифта. Волокна – це армуючий елемент штифта, що становить 63,4% від його загальної маси Вони розташовані горизонтально вздовж осі штифта, є неперервні, їх напруга є постійною. Відповідно, створені умови, завдяки яким, жувальне навантаження повністю сприймається і рівномірно розподіляється, запобігаючи накопиченню біля країв кореня, що значно знижує ризик радикулярного перелому. На відміну від них конусні штифти не забезпечують лінійного розподілу тиску, оскільки за своєю будовою, у них всі поверхневі волокна є переривчастими і відповідно, під дією тиску або навантаження можуть розколюватися.

Властивості карбоволоконних та скловолоконних штифтів:

- Біосумісність з дентином зуба і композиційним цементом.

- Легкість введення у кореневий канал.

- Нерозчинність у тканинних рідинах.

- Толерантність до тканин, відсутність подразнюючих властивостей.

- Відсутність окислення та корозії матеріалу.

- Модуль еластичності, наближений до дентину, вилучає можливість перелому кореня.

- Шорстка поверхня штифтів значно полегшує мікромеханічну адгезію композитного матеріалу.

- Рентгеноконтрастність.

- Покращення естетичних характеристик (завдяки напівпрозорості, скловолоконні штифти рекомендовано використовувати для відновлення фронтальної групи зубів, а карбоволоконні - для жувальної групи зубів, оскільки вони мають кращі механічні характеристики).

- При необхідності, можуть легко вилучатися за допомогою опрацювання бором.

Представники: Dentsply „Maliffer” Easy post, Glassix (SWISS), Pentron (USA), „BISCO” Light post (ES), Anthogyr „Fibio FBC4” (France), Reforpost X-Ray, EXACTO (Angelus), EUROPRISES (Италия).

Техніка фіксації скловолоконного штифта у кореневому каналі виконується з допомогою адгезивної системи, яка утворює зв'язок між штифтом та дентином кореня зуба. Для цього кореневий канал протравлюють ортофосфорною кислотою, промивають струменем води, просушують та обробляють адгезивною системою.

Клінічні етапи фіксації скловолоконного штифта:

- Після закінчення ендодонтичного лікування зуба , повністю видаляють усі тканини, уражені каріозним процесом;

- За допомогою Gates-Glidden та відповідної розгортки готують місце для штифта;

- Дентин кореневого каналу протравлюють протягом 2-х хв. 37% ортофосфорною кислотою, потім промивають струменем води і просушують. На даному етапі проводять примірку штифта і при необхідності, його вкорочують за допомогою алмазного бора. Після цього, канал опрацьовують адгезивною системою

- Для фіксації рекомендовано застосовувати композит подвійного тверднення, який вводять у кореневий канал за допомогою голки. Наступним етапом є фіксація у каналі зуба скловолоконного штифта;

- Проводять полімеризацію композиту разом із введеним у канал скловолоконним штифтом.

- Заключним етапом є формування кукси з мікрогібридного композиту.

Слід зазначити, що в останні роки пластмасові штифти в ендодонтичній практиці вже не використовують.

На відміну від гутаперчевих, металеві штифти внаслідок невідповідності власної форми до перерізу кореневого каналу не можуть забезпечити його якісну обтурацію.

Срібні штифти у якості филерів використовують понад 70 років. Проте, поряд з позитивними властивостями, вони мають певні недоліки, зокрема здатність до корозії у рідкому середовищі (кров, лімфа). Це спричиняє утворення оксидів срібла, що в свою чергу, токсично впливає на клітини та тканини організму, зміну кольору твердих тканин зуба.

Титанові штифти в стоматології використовують впродовж останніх 30 років. На відміну від срібних, вони не піддаються корозії в рідкихсередовищах.

Контрольні питання поточного матеріалу

1. Дати визначення терміну ˝силери˝, їх загальна характеристика, мета застосування.

2. Показання та протипоказання до застосування силерів.

3. Які класи тверднучих ендогерметиків використовують для обтурації кореневого каналу?

4. Цинкевгенольні цементи: властивості, представники, показання до застосування.

5. Перерахувати існуючі недоліки цинкевгенольних цементів.

6. Матеріали на основі епоксидних смол: властивості, представники, показання до застосування.

7. Матеріали на основі гідроксиду кальцію: властивості, представники, показання до застосування.

8. Склоіономерні цементи: властивості, представники, показання до застосування.

9. Цинк-фосфатні цементи: властивості, представники, показання до застосування.

10. Які негативні властивості можуть мати силери?

11. Які Ви знаєте методики обтурації кореневих каналів?

12. Опишіть методику пломбування кореневого каналу за допомогою моноштифта у комбінації із силером.

13. У каналах яких зубів рекомендовано застосовувати метод моноштифта у комбінації із силером?

14. Які ускладнення можуть виникнути при обтурації каналу методом моноштифта?

15. Опишіть методику обтурації хіміко-пластифікованою холодною гутаперчею з використанням спеціальних олійних розчинів та розчинників пломбування кореневого каналу за допомогою латераль­ної конденсації гутаперчі. Які інструменти використовують для даної методики?

16. Опишіть методику пломбування кореневого каналу за допомогою вертикальної конденсації гутаперчі. Які інструменти використовують для даної методики?

17. Проведіть порівняльну характеристику методів моноштифта та холодної вертикальної конденсації гутаперчі.

18. У чому полягає різниця між методом вертикальної та латеральної конденсації гутаперчі?

19. Опишіть методику пломбування кореневого каналу за допомогою обтурації фрагментованої гута­перчі.

20. Опишіть методику обтурації кореневого каналу з використанням гута-конденсора; ультразвуко­вої пластифікації гутаперчі).

21. Опишіть методику обтурації кореневого каналу за допомогою термопластифікованої гутаперчі.

22. Опишіть методику обтурації кореневого каналу за допомогоюсистеми Ультрафіл.

23. Опишіть методику обтурації кореневого каналу за допомогоюзастосування дво­фазної гутаперчі.

24. Опишіть методику обтурації кореневого каналу за допомогою системи Thermafil.

25. Дати визначення терміну „філери”. Які класи твердих матеріалів використовують для обтурації кореневого каналу?

26. Які Ви знаєте показання та протипоказання до застосування філерів?

27. Навести класифікацію та охарактеризувати властивості твердих пломбувальних матеріалів для обтурації кореневого каналу.

28. Гутаперчеві штифти: властивості, представники, показання до застосування.

29. Які компоненти містять гутаперчеві штифти, навести приклад пропису.

30. Надати характеристичні властивості α- і β-гутаперчі.

31. Пластмасові штифти: загальна характеристика, властивості.

32. Провести порівняльну характеристику гутаперчевих та пластмасових штифтів.

33. Скловолоконні та карбоволоконні штифти: властивості, представники, показання до застосування.

34. Перелічити клінічні етапи фіксації скловолоконого штифта.

35. У чому полягає перевага скловолоконного штифта у порівнянні з гутаперчевим?

36. Металеві штифти: загальна характеристика, класифікація, властивості, показання до застосування.

37. Описати основні недоліки срібних штифтів.

38. Провести порівняльний аналіз основних характеристик металевих і неметалевих штифтів.

39. Скільки поколінь ендоканальних штифтів Ви знаєте? Надати їх загальну характеристику.

40. Які з твердих матеріалів належать до ендоканальних штифтів третього покоління?

41. У чому перевага ендоканальних штифтів третього покоління по відношенню до попередників?

42. Які негативні властивості можуть мати філери?