Коротка характеристика теми. Тема: Пломбувальні матеріали

Практичне заняття № 21

Тема: Пломбувальні матеріали. Класифікація. Вимоги до пломбувальних матеріалів. Матеріали для тимчасових пломб та герметичних пов’язок. Склад, властивості, техніка приготування.

Коротка характеристика теми

Лікування хвороб твердих тканин зубів завершується відновленням їх анатомічної форми і функції за допомогою різних пломбувальних матеріалів. Свою назву вони отримали від латинського слова „plumbum” – свинець – один з перших пломбувальних матеріалів.

Пломбувальні матеріали призначені для відновлень різних частин зуба, інколи на короткий термін, і залежно від цього мають різні властивості. До складу одних можуть бути введені різні медикаментні препарати, тоді такі матеріали застосовують для лікування карієсу або пульпіту. Інші призначені для тимчасового заповнення порожнин у процесі лікування, виконуючи певною мірою функції пов’язок.

Таким чином, залежно від їх основних властивостей і призначення всі пломбувальні матеріали, що застосовуються нині, можна розділити на 5 груп (М.М.Гернер та співав., 1984).

1. Постійні пломбувальні матеріали для відновлення анатомічної форми та функції зуба.

2. Тимчасові пломбувальні матеріали для тимчасового закриття порожнини в зубі під час лікування неускладненого та ускладненого карієсу.

3. Лікувальні матеріали, що їх застосовують як прокладки під постійні пломбувальні матеріали.

4. Пломбувальні матеріали для заповнення кореневих каналів зубів.

5. Стоматологічні герметики.

Пломбувальні матеріали для тимчасових пломб повинні бути нешкідливими для тканин зубів, пульпи та всього організму загалом; мати добру пластичність під час уведення в порожнину, бути нерозчинними в слині, мати достатню міцність, забезпечувати герметичне закриття порожнини і бути непроникними для лікувальних речовин, відносно легко виводитися з порожнини після тверднення.

Найчастіше для тимчасових пломб застосовують такі матеріали:

1. Цинк-сульфатні цементи (штучний дентин).

2. Цинк-евгенольні цементи.

3. Цинк-фосфатні цементи.

4. Полікарбоксилатні цементи.

Практичне заняття № 22

Тема: Матеріали для ізолюючих та лікувальних прокладок. Показання до застосування. Методика приготування, техніка накладання.

Коротка характеристика теми

Ізолюючі прокладочні матеріали призначені для створення проміжного шару між основним пломбувальним матеріалом і пульпою зуба. Необхідність створення даного шару зумовлюють біологічні, естетичні, механічні та економічні аспекти. Сама назва „прокладка” говорить про роздільну функцію цих матеріалів. Вони можуть знадобитися й для розподілу несумісних матеріалів, наприклад композитів і евгенолумісних паст для пломбування кореневих каналів тощо. Отже, такий матеріал повинен бути біологічно інертний, простий у застосуванні, мати хорошу адгезію до тканин зуба, герметично закривати дно порожнини і не впливати на властивості основного пломбувального матеріалу. Найчастіше такі варіанти прокладок накладають одним тонким шаром, і тому їх називають ще лінійними. В якості таких прокладок можуть бути використані лаки, полімерні адгезивні системи, евгенольні і безевгенольні тверднучі пасти, цементи, композити, компомери. Особливі варіанти прокладок пов’язані з біомеханікою реставраційної конструкції та її естетичними властивостями. Прокладки часто використовують як основу пломби – це так звані структурні чи базові прокладки. Їхня товщина звичайно більша 1 мм. Такі прокладки не тільки виконують ізолюючу функцію, але впливають також на колір реставрації та її міцність. Для створення структурних прокладок використовуються мінеральні і полімерні цементи, компомери, композити.

Лікувальні пломбувальні матеріали містять у своєму складі різні медикаментні засоби. Їх застосовують під інші пломбувальні матеріали під час лікування карієсу, біологічного методу лікування пульпіту. Лікувальні пломбувальні матеріали повинні справляти протизапальну, знеболювальну і пластикостимулюючу дію на пульпу зуба, добре захищати дентин і пульпу від різних подразників (токсичних, температурних тощо), забезпечувати добре крайове прилягання і фіксацію постійних пломб. З цією метою застосовують низку препаратів, які умовно можна поділити на три групи:

1. Матеріали, що містять гідрат кальцію оксиду.

2. Цинк-евгенольні цементи.

3. Комбіновані лікарські пасти.

Практичне заняття № 23

Тема: Матеріали для постійних пломб. Класифікація. Фізико-хімічні властивості цементів, методика приготування і пломбування.