Основи гігієни парці та виробничої санітарії.

Під час розгляду питань охорони праці, санітарних норм і правил керуються наступними нормативними документами: Конституція України; Закон України “Про охорону праці” затверджений Президентом України 21 листопада 2002 року; Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”; Кодекс Законів про працю України; Кодекс цивільного захисту; Закон України “Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення”; Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 „Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”; Наказ № 312 «Правила безпеки праці в органах і підрозділах МНС України» від 07.05. 2007 р. та інші нормативні акти з цього питання.

Людина в різних умовах середовища мешкання піддається, як правило, багатофакторному впливу, ефект якого може виявитися більш значним, чим при ізольованій дії того чи іншого фактора.

Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі – Гігієнічна класифікація) призначена для:

- гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях;

- атестації робочих місць;

- санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об`єктів;

- санітарно-гігієнічної паспортізації стану виробничих підприємств;

- встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

- розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

- створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

Застосування гігієнічної Класифікації з іншою метою можливе виключно за погодженням з Міністерством охорони здоров`я України.

Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціювання умов праці залежно від фактично визнаних рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі- гігієнічні нормативи), а також можливим впливом їх на стан здоров`я працюючих.

Вплив температури. Установлено, що токсичність отрути у визначеному температурному діапазоні є найменшою, підсилюючись як при підвищенні, так і при зниженні температури повітря. Головною причиною цього явища є зміна функціонального стану організму: порушення терморегуляції, утрата води при посиленому потовиділенні, зміна обміну речовин і прискорення біохімічних процесів. Прискорення подиху і посилення кровообігу приводять до збільшення надходження отрути в організм через органи подиху. Розширення судин шкіри і слизистих підвищує швидкість усмоктування шкідливих речовин через шкіру і дихальні шляхи. Посилення токсичної дії при підвищених температурах повітря відзначено для летучих отрут: парів бензину, ртуті, окислів азоту й ін. Низькі температури підвищують токсичність бензолу, сірковуглецю й ін.

Підвищена вологість повітря збільшує небезпеку отруєнь, особливо дратівними газами. Причиною цього є посилення процесів розчинення отрут з утворенням слабких розчинів кислот і лугів, що значно підсилює їхню дратівну дію і підвищує затримку отрут на поверхні слизуватих оболонок.

Зміна барометричного тиску також впливає на токсичний ефект. При підвищеному тиску посилення токсичного ефекту відбувається внаслідок двох причин: по-перше, найбільшого надходження отрут через ріст парціального тиску газів і парів в атмосферному повітрі і прискореному переході їх у кров, по-друге, за рахунок зміни функцій подиху, кровообігу, ЦНС і аналізаторів. Зниження барометричного тиску підсилює вплив таких отрут, як бензол, алкоголь, окисли азоту, але послабляє токсичну дію озону.

Пилогазові композиції частіше зустрічаються в безлічі сполучень несприятливих факторів у навколишнім середовищі. Гази осаджуються на поверхні часток пилу й утримуються усередині їхніх скупчень. Токсичність аерозолів часто залежить від газів, що містяться в них, і підкоряється наступному правилу: Якщо аерозоль проникає в дихальні шляхи глибше, ніж інший компонент суміші, то відзначається посилення токсичності.

Сумісна дія несприятливих факторів. Розглядаючи сумісну дію несприятливих факторів фізичної і хімічної природи, слід зазначити, що при високих рівнях впливу спостерігаються такі ефекти, як потенціювання (посилення дії), антагонізм (ослаблення дії) і незалежний ефект. При низьких рівнях впливу частіше спостерігається адитивний (підсумковий) ефект. Відоме посилення ефекту токсичної дії свинцю і ртуті, бензолу і вібрації,карбофос й ультрафіолетового випромінювання, шуму і марганцевоутримуючих аерозолів, оксиду вуглецю і оксиду азоту, сірчатого газу і сірчаного водню, інших вуглеводних сполук.

Шум і вібрація завжди підсилюють токсичний ефект промислових отрут. Причиною цього є зміна функціонального стану центральної нервової і серцево-судинної систем. Шум підсилює токсичність оксиду вуглецю (чадного газу), крекінг- газу й ін. Вібрація, змінюючи реактивність організму, підвищує його чутливість до інших факторів, наприклад, до кобальту, кремнієвим аерозолям, діхлоретану, чадному газу.

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) впливає на взаємодію газів в атмосферному повітрі і сприяє утворенню смогу. При УФВ можлива сенсибілізація організму до дії деяких шкідливих речовин, наприклад, відзначається розвиток фотодерматиту (захворювання шкіри) при забрудненні шкіри пековим пилом. Разом з тим, УФВ може знижувати чутливість організму до окремих отрут, підсилюючи окисні процеси в організмі і сприяючи більш швидкому його знешкодженню. Так, наприклад, токсичність оксиду вуглецю при УФВ знижується.

Комбінований вплив іонізуючого випромінювання і хімічного фактору. Велике практичне значення має проблема комбінованого впливу іонізуючого випромінювання і хімічного фактору на навколишнє середовище.

Особливо злободенні два аспекти цієї проблеми:

- Перший – зменшити дію проникаючої радіації, що руйнує, за допомогою шкідливої речовини, використовуючи явище антагонізму. Наприклад, установлено, що гострий вплив отрут, що викликає в організмі гіпоксію (зниження кисню в тканинах) і одночасна й послідовна дія іонізуючої радіації супроводжується послабленням сили радіаційного ураження, тобто сприяє більшій радіаційній стійкості організму. Такі речовини називають радіопротекторами. Цей ефект відмічений при дії оксиду вуглецю, аніліну, ціанідів і т.д. Захисна дія гіпоксії і деяких речовин найбільш виражена при впливі гама-, рентгенівського і нейтронного випромінювання, а також при опроміненні важкими ядрами.

- Другий аспект – посилення ефекту дії внаслідок синергізма радіаційного впливу і теплоти, радіації і кисню. До числа радіосенсибілізуючих речовин відносяться ртуть та її з'єднання, формальдегід тощо. Цей ефект використовується при лікуванні деяких видів злоякісних пухлин.

Важка фізична праця супроводжується підвищеною вентиляцією легень і посиленням швидкості кровотоку, що приводить до збільшення кількості отрути, яка поступила в організм. Крім того, інтенсивне фізичне навантаження може приводити до виснаження механімів адаптації з наступним розвитком захворювань.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини, згідно з ГОСТ 12.1.007-86 ССБТ. «Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности», поділяють на чотири класи небезпеки:

1-й- речовини надзвичайно небезпечні;

2-й- речовини високонебезпечні;

3-й- речовини помірно небезпечні;

4-й- речовини малонебезпечні.

Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють в залежності від норм і показників, приведених у цьому ГОСТі. Віднесення шкідливої речовини до класу небезпеки проводять за показником, значення якого відповідає найбільш високому класу небезпеки.

В ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. «Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования» поряд з величинами гранично допустимих концентрацій приведені класи небезпеки шкідливих речовин.

Критеріїв ступеню небезпеки три:

- 1-й- високий; 2-й-середній; 3-й- низький.

Серед показників приведений коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння (КМІО), який в залежності від критерію ступеню небезпеки відповідно має бути не менше як 10,0; 1,0; 0,2. Коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння- це відношення максимально досягаємої концентрації шкідливої речовини в повітрі при 20⁰С до середньої смертельної концентрації речовини для лабораторних (білих) мишей.

В залежності від цих показників на підприємствах, виробнича діяльність яких пов`язана з шкідливим речовинами, розробляються відповідні вимоги до безпеки праці, санітарного обмеження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони, та контролю за змістом цих речовин.

Робота зі збудниками інфекційних захворювань, з речовинами, для яких повинно бути виключеним вдихання та потрапляння на шкіру (протипухлинні лікарські засоби, гормони- естрогени, наркотичні аналгетики), дає право віднесення умов праці до певного класу за шкідливою та потенційною небезпекою.

Гігієнічна класифікація умов “праці за радіаційним фактором (іонізуючі випромінювання) поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань. На роботи, що виконуються на територіях, забруднених радіоактивними викидами ЧАЕС, поширюються положення Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” (1991 р.) з подальшими змінами та доповненнями.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів можлива при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом).

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров`я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Важкість (тяжкість) праці – характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м`язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

Безпечні умови праці – умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працюючих виключений або їх рівні не перевищують гігієнічні нормативи.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:

1-й клас – оптимальні умови праці - це такі умови, при яких зберігається не лише здоров`я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2-й клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров`я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3-й клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого, або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступені:

1 ступінь – умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворювання з тимчасовою втратою працездатності.

2 ступінь – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворювання з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загального захворювання, появи окремих ознак професійної патології.

3 ступінь – умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворювання з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань.

4 ступінь – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворювання з тимчасовою втратою працездатності.

4-й клас – небезпечні (екстремальні) – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Загальна оцінка умов праці проводиться на підставі результатів вимірювань, при яких оцінюються умови праці для окремих факторів виробничого середовища та трудового процесу, таких як:

Хімічний фактор - ступінь шкідливості умов праці встановлюється за максимальними концентраціями шкідливих речовин, а також за середньо змінними (при наявності відповідного нормативу).

При одночасній наявності у повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин односпрямованої дії виходять з розрахунку суми відношень фактичних концентрацій кожної з них до їх гранично допустимих концентрацій (ГДК), яку приймають за одиницю.

Оцінку умов праці при одночасному вмісті в повітрі робочої зони двох та більше шкідливих речовин різноспрямованої дії виконують так:

- за найвищим класом та ступенем шкідливості;

- наявність будь-якої кількості речовин класу 3.1 не збільшує ступінь шкідливості умов праці;

- три та більше речовин класу 3.2 переводять умови праці до наступного ступеня шкідливості 3.3;

- переведення з класу 3.3 до класу 3.4 умов праці не здійснюється при наявності будь-якого числа шкідливих речовин.

Якщо одна речовина має декілька специфічних ефектів (концероген, алерген, речовина з гостроспрямо ваним механізмом дії), оцінка умов праці проводиться за більш жорсткою градацією. При оцінці умов праці залежно від вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони аерозолі переважно фіброгенної дії враховуються як окремий шкідливий фактор.У тих випадках, коли аерозоль переважно фіброгенної дії одночасно є алергеном, встановлення ступеня його шкідливості здійснюється аналогічно.

Біологічний фактор. Оцінку умов праці при одночасному вмісті в повітрі робочої зони двох або більше шкідливих чинників біологічного походження (мікроорганізми-продуценти, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, білкові препарати) або при наявності ризику професійного контакту з патогенними мікроорганізмами здійснюють за найвищим класом та ступенем шкідливості. Біологічний фактор у загальній оцінці умов праці за ступенем шкідливості або небезпечності незалежно від кількості шкідливих чинників біологічного походження враховується як один самостійний фактор.

Шум, вібрація, інфразвук, ультразвук. При одночасній дії на працюючих загальної, локальної, та імпульсної вібрації оцінку умов праці здійснюють за найвищим класом та ступенем шкідливості, приймаючи всі різновиди вібрації як один самостійний фактор - вібрація.

Шум, інфразвук та ультразвук у загальній оцінці умов праці враховуються як окремі фактори.

Дія електромагнітних випромінювань.

В загальній оцінці умов праці електромагнітні випромінювання всіх діапазонів враховуються як один фактор.

Дія іонізуючих випромінювань.

Класи умов праці при дії іонізуючих випромінювань визначаються в залежності від відсотків річної ефективної дози Е (в частинах від ліміту дози ЛД). Відповідно до вимог НРБУ-97 мінімальний ліміт ефективної дози ЛД (20 мЗв/рік)- основний радіаційно-гігієнічний норма тив, метою якого є обмеження опромінювання осіб персоналу категорії А від індустріальних джерел іонізуючих випромінювань у практичній діяльності.

Показники мікроклімат.

Для визначення оптимального та нагріваючого мікроклімату в приміщенні використовується емпіричний інтегральний показник, WBGT- індекс, що відображає сполучений вплив температури повітря, швидкості його руху, вологості та теплового випромінювання з навколишнім середовищем (індекс теплового навантаження середовища).

Умови праці за показниками важкості трудового процесу.

Оцінка важкості фізичної праці проводиться на підставі обліку всіх наведених в інтегральній таблиці показників. При цьому спочатку визначається клас за кожним із виміряних показників, а кінцева оцінка важкості праці встановлюється за “найбільш чутливим” показником, що отримав найвищий клас. При наявності 3-х та більше показників, що відносяться до 2-го (допустимого) класу, важкість праці оцінюється на один ступінь вище (клас 3.1). При наявності 2-х або більше показників 1-го чи 2-го ступеня 3-го класу шкідливості важкість праці оцінюється на один ступінь вище (відповідно 3.2 та 3..3 класи).

Умови праці за показниками напруженості трудового процесу. Оцінка напруженості праці базується на аналізі трудової діяльності та її структури, що вивчаються шляхом хронометражних спостережень протягом всього робочого дня, тижня та ін. Аналіз враховує облік всього комплексу виробничих факторів (стимулів, подразників), що створюють передумови для виникнення несприятливих нервово-емоційних станів (перенапруження).

Кінцева оцінка класу напруженості праці здійснюється з урахуванням всіх вказаних в інтегральній таблиці показників (всього 16 показників).