Тема 2. Основні санітарні правила протирадіаційного захисту

2.1. Загальні положення “Основних санітарних правил протирадіаційного захисту України” (ОСПУ-2001)

Дія цих “Правил” поширюється на всі види практичної діяльності, що включають: виробництво джерел і використання іонізуючого випромінення або радіоактивних речовин для медичних, промислових, ветеринарних, сільськогосподарських потреб, навчання, підготовки кадрів, наукових досліджень, включаючи будь-яку пов’язану з таким використанням діяльність, що може створювати загрозу опромінення; виробництво ядерної енергії, у тому числі всі види діяльності в межах ядерного паливного циклу чи будь-якої його частини, що пов’язана або може бути пов’язана з опроміненням; практичну діяльність, пов’язану з опроміненням від природних джерел, що визначені МОЗ як такі, що потребують контролю; будь-які інші види практичної діяльності, визначені МОЗ.

Вимоги цих “Правил” поширюються на будь-яке опромінення персоналу і населення, що супроводжує практичну діяльність. Відповідно до положень НРБУ-97 обмеженню підлягають:

• поточне опромінення,

• потенційне опромінення.

Джерела в рамках будь-якої практичної діяльності, на яку відповідно до положень НРБУ-97 поширюються вимоги цих “Правил”, включають:

- радіоактивні речовини і пристрої, що їх містять, чи пристрої, які створюють випромінення, включаючи споживчу продукцію, закриті та

відкриті джерела, генератори випромінення, що включають пересувне радіографічне устаткування;

- пристосування й об’єкти, на яких є радіоактивні речовини чи пристрої, що створюють випромінення, включаючи опромінюючі пристрої, рудники і підприємства з переробки радіоактивних руд, пристрої з переробки радіоактивних речовин, ядерні пристрої й пристосування (технологічні лінії)

для поводження з радіоактивними відходами;

- будь-які інші джерела, визначені МОЗ.

Зі сфери дії цього документа виключаються такі джерела опромінення природного походження:

- джерела, пов’язані з природним вмістом 40К, 226Ra, 87Rb та інших

елементів в організмі;

- інші техногенно підсилені джерела природного походження, стосовно яких МОЗ не передбачені спеціальні умови регулювання і контролю.

Будь-яка практична діяльність із джерелами іонізуючих випромінень

здійснюється з дозволу Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ (Держсанепідслужби) і Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки).

Дозвільним документом Мінекобезпеки на проведення робіт з

джерелами іонізуючого випромінення є Ліцензія. Даний документ видається установі в разі виконання нею технічних норм, правил і стандартів щодо радіаційної безпеки.

Документом Держсанепідслужби, що підтверджує право виконання організацією (підприємством) робіт з джерелами іонізуючого випромінення є

Санітарний паспорт. Він не видається до того часу, поки установа не забезпечить умови, необхідні для виконання вимог радіаційно-гігієнічних регламентів НРБУ-97 та інших вимог санітарного законодавства. Термін дії Санітарного паспорта встановлюється в ньому, але не більше 5 років.

Орган Держсанепідслужби, який видав Санітарний паспорт, здійснює санітарний нагляд, у тому числі за дотриманням умов, на яких він виданий, за списком дозволених у ньому робіт тощо. Після закінчення терміну дії

Санітарного паспорта всі роботи з джерелами іонізуючих випромінень мають бути припинені.