Типи джерел випромінення

Забезпечення радіаційної безпеки професійно зайнятих осіб, як

правило, вимагає проведення цілого комплексу захисних заходів залежно від конкретних умов праці з джерелами іонізуючих випромінень і, передусім, від

типу джерела випромінення.

Розрізняють закриті і відкриті джерела іонізуючих випромінень.

Закрите джерело іонізуючих випромінень– радіоактивні речовини у твердій захисній оболонці з неактивного матеріалу чи інкапсульована у тверду неактивну захисну оболонку - досить міцну, щоб запобігти будь- якому розповсюдженню речовини за нормальних умов експлуатації та зносу

протягом установленого терміну служби, а також в умовах непередбачених неполадок. Поняття "закрите джерело" включає як радіоактивні речовини,

так і оболонку чи капсулу, за винятком таких випадків:

а) капсула й оболонка призначені тільки для збереження, транспортування і поховання радіоактивних речовин;

б) радіоактивні речовини в ядерному реакторі або ядерний

тепловиділяючий елемент (твел).

До них належать γ-опромінювачі різноманітного призначення, джерела α- і β-випромінення та інші, що виготовлені у вигляді дисків, сплавів, стрижнів, сталевих ампул, а також рентгенівські апарати. Вони можуть викликати тільки зовнішнє опромінення, тому всі захисні заходи розробляються з урахуванням цієї обставини.

Закриті джерела іонізуючих випромінень за характером впливу можна поділити на дві групи:

1) джерела випромінення безперервної дії;

2) джерела, що генерують випромінення періодично.

До першої групи належать γ-установки різного призначення, нейтронні, β- і γ-випромінювачі. До другої - рентгенівські апарати і прискорювачі заряджених часток до енергій, що перевищують 10 Мев.

Відкрите джерело іонізуючих випромінень- радіонуклідне джерело, при проведенні робіт з яким можливе надходження наявних радіонуклідів до навколишнього середовища: будь-яке джерело, що не підпадає під

визначення закритого джерела. При цьому можливе не лише зовнішнє, але й додаткове внутрішнє опромінення персоналу.

Це також радіоактивні ізотопи, що застосовуються у вигляді газів, аерозолей, рідин, сипучих матеріалів, порошків. До джерел надходження радіонуклідів у навколишнє середовище належать виробництва, що використовують зразки проб чи реактиви, котрі містять радіоактивні речовини в концентраціях, що дають змогу віднести їх до твердих або рідких радіоактивних відходів, а також лабораторії, які проводять радіологічний моніторинг навколишнього середовища.