Ліміти дози та допустимі рівні

Числові значення лімітів доз встановлюються на рівнях, що

виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і одночасно гарантують настільки низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Ліміт дози- основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження опромінення осіб категорій А, Б і В від усіх індустріальних

джерел іонізуючого випромінення у ситуаціях практичної діяльності.

Для осіб категорій А, Б і В наведено в таблиці 1.

Оцінка допустимих рівнів зовнішнього і внутрішнього опромінення на організм людини проводиться не тільки за рівнем опромінення всього

організму, але і за станом критичних органів, які в умовах нерівномірного опромінення організму призводять до найсуттєвішої шкоди здоров’ю людини або її нащадків. У порядку зменшення радіочутливості виділяють три групи критичних органів:

І – усе тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

ІІ – м’язи, щитовидна залоза, легені, печінка, селезінка, шлунково-

кишковий тракт, кришталик ока та інші;

ІІІ – кісткова тканина, шкіряний покрив, передпліччя, ступні.

Річна ефективна доза- сума ефективної еквівалентної дози зовнішнього опромінення за рік та очікуваної ефективної еквівалентної дози внутрішнього опромінення, що сформоване надходженням радіонуклідів протягом року. Одиницею вимірювання цих доз у системі СІ є Зіверт, а позасистемною одиницею - бер (біологічний еквівалент рада). 1 Зв = 100 бер.

Період, за який розраховується очікувана еквівалентна доза внутрішнього опромінення, складає:

• для референтного віку - 50 років;

• для інших референтних років - 3 міс, 1 рік, 5 років, 10 років, 15 років. Референтний вік– це інтервал часу між моментом надходження радіонуклідів та віком 70 років.

1. Ліміти річної ефективної та еквівалентної дози опромінення осіб, мЗв·рік

З лімітом дози порівнюється сума ефективних доз опромінення від усіх індустріальних джерел випромінень. До цієї суми не включають:

• дозу, яку одержують при медичному обстеженні або лікуванні;

• дозу опромінення від природних джерел випромінення;

• дозу, що пов’язана з аварійним опроміненням населення;

• дозу опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Крім ліміту доз для всіх категорій опромінених осіб, НРБУ-97

встановлюється такий перелік допустимих рівнів (ДР):

Для осіб категорії А:

• допустиме надходження (ДН) радіонукліда через органи дихання;

• допустима концентрація (ДК) радіонукліда в повітрі робочої зони;

• допустима щільність потоку частинок (ДЩП);

• допустима потужність дози зовнішнього опромінення (ДПД);

• допустиме радіоактивне забруднення (ДЗ) шкіри, спецодягу та робочих поверхонь.

Для осіб категорії Б:

• допустиме надходження (ДН) радіонукліда через органи дихання;

• допустима концентрація (ДК) радіонукліда в повітрі робочої зони.

Для осіб категорії В:

• допустиме надходження радіонукліда через органи дихання (ДНд) і

травлення (ДНт);

• допустима концентрація радіонукліда в повітрі (ДКп) та питній воді (ДКв);

• допустимий скид і викид у довкілля радіонукліда.

Числові значення допустимих рівнів (ДН, ДК) для головних продуктів ядерного поділу наведено у таблицях 2 (категорія А) та 3 (категорія В).

Для осіб категорії Б величини ДР та ДЗ у 10 разів нижчі відповідних ДР

і ДЗ для осіб категорії А.

Рівні допустимого радіоактивного забруднення шкіри, спецодягу та робочих поверхонь, знаходяться у таблиці 4. Ці числові значення є радіаційно-гігієнічними регламентами.

2. Допустимі рівні надходження основних дозоутворюючих радіонуклідів через органи дихання (ДН) та допустимі концентрації у повітрі робочих приміщень (ДК) для осіб категорії А

3. Допустимі рівні надходження основних дозоутворюючих радіонуклідів через органи дихання (ДНд), органи травлення (ДНт), допустимі концентрації в повітрі (ДКп) та питній воді (ДКв) для осіб категорії В

4. Допустимі рівні загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь, шкіри (протягом робочої зміни), спецодягу та засобів індивідуального захисту, част./хв/см3

* До окремих належать α-випромінюючі радіонукліди, допустима концентрація яких у повітрі робочих приміщень менша 0,3 Бк/м3.

** Допустимі рівні забруднення шкіри, спецодягу, внутрішньої поверхні лицьових частин засобів індивідуального захисту для ізотопів 90Sr + 90Y, 144Се + 144Рг, 106Ru + 106Rh встановлюються в 5 разів меншими, тобто 20 част/хв/см2.

Одним із важливих заходів зменшення доз опромінення осіб категорії В є встановлення гігієнічних регламентів вмісту окремих радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді. Наказом МОЗ від 03.05.2006 р. № 256 затверджені Державні гігієнічні нормативи “Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді” (ДР-2006), що запроваджені з метою подальшого зниження дози внутрішнього опромінення населення шляхом обмеження надходження радіонуклідів з продуктами харчування та стимуляції створення і дотримання виробниками необхідних умов одержання чистої продукції на забруднених територіях. Числові значення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді наведені в таблиці 5.