Влаштування лабораторій

Усі роботи з використанням відкритих джерел іонізуючих випромінень

поділяються на 3 класи. Клас робіт залежить від активності радіоактивних речовин на робочому місці, пов’язаної з радіотоксичністю нукліда і встановлюється органами Держсанепідемслужби МОЗ, відповідно до таблиці

13.

Чим вище клас робіт, тим суворіші вимоги до розміщення та обладнання приміщень, у котрих проводяться роботи з відкритими джерелами. На дверях таких приміщень вивішується знак радіаційної небезпеки з указаним класом робіт і напис "Обережно, радіоактивність!"

У всіх закладах, призначених для робіт з відкритими джерелами, приміщення кожного класу робіт рекомендується зосередити в одному місці.

Роботи І класу мають проводитись в окремому будинку чи ізольованій частині будинку з окремим входом через санпропускник. Робочі приміщення мають бути обладнані герметичними боксами, камерами, каньйонами й іншим герметичним устаткуванням.

13.Клас робіт залежно від групи радіотоксичності ізотопу

Приміщення для робіт І класу розділяються на три зони:

Перша - необслуговувані приміщення, в котрих розміщують технологічне обладнання і комунікації, що є основними джерелами іонізуючих випромінень і радіоактивного забруднення. Перебування персоналу в необслуговуваних приміщеннях при працюючому технологічному обладнанні не допускається.

Друга – приміщення періодичного обслуговування персоналом. Вони призначені для ремонту забрудненого устаткування, інших робіт, пов’язаних

із розкриванням технологічного устаткування (вузлів завантаження і вивантаження радіоактивних матеріалів), а також для тимчасового зберігання сировини, радіоактивних відходів і готової продукції.

Третя - приміщення постійного перебування персоналу протягом усієї

зміни (операторські, пульти керування). У третій зоні розташовуються адміністративні і службові приміщення, медкабінет, майстерні ремонту чистого устаткування й апаратури, складські приміщення нерадіоактивних матеріалів, центральний пульт керування, електротехнічні приміщення, системи приточної вентиляції і вентиляційні агрегати витяжної системи.

Для виключення можливого виносу забруднення з приміщень 2-ї зони у приміщення 3-ї зони між ними облаштовується санітарний шлюз.

Приміщення для робіт 2 класу розміщують в окремій частині будівлі ізольовано від інших приміщень. Для проведення в одній установі робіт 2 і 3

класів за єдиною технологією виділяють загальний блок приміщень, обладнаний відповідно до вимог, що ставляться до робіт 2 і 3 класу. При

цьому обов’язково влаштовують санітарний пропускник, шлюз або душову і на виході - пункт радіаційного контролю. Приміщення для робіт 2 класу мають бути обладнані витяжними шафами або боксами.

Роботи 3 класу виконують в окремих приміщеннях (кімнатах),

обладнаних відповідно до вимог, що ставляться перед хімічними лабораторіями. В них виділяються приміщення (місця) для виготовлення і зберігання розчинів та рекомендується обладнання душової і спеціальної приточно-витяжної вентиляції. Роботи, пов’язані з можливістю радіоактивного забруднення повітря (операції з порошками, випаровування розчинів, робота з емульгуючими та летючими речовинами та ін.), повинні проводитись у витяжних шафах. Робочі столи, металеві та інші конструкції шаф покривають слабкосорбуючими матеріалами.

Площа лабораторії в розрахунку на одного працюючого має становити не менше 10 м2.

Радіологічна лабораторія повинна мати спеціально сплановані приміщення: сховище-фасова (15-20 м2) і препараторська радіохімічна (15-20 м2), радіометрична (1-2 кімнати площею 10-16 м2), санпропускник (душ) і побутові приміщення.

Підлогу в приміщенні покривають пластикатом або лінолеумом, краї якого піднімають на висоту 20 см і заводять за плінтус на покриття стін. Щілини і стики покриття промазують мастикою або шпаклюють. Стіни у сховищі-фасовій, препараторській і радіохімічній кімнатах на висоту 2 м

обкладають глазурованим кахлем, вище 2 м стіни та стелю покривають масляною фарбою. Відділка приміщення і розміщення обладнання мають виключати накопичення пилу в кутках і забезпечувати легкість прибирання. Кутки приміщення повинні бути закругленими, полотна дверей і сплетіння вікон - мати прості профілі, а обладнання і робочі меблі - гладку поверхню, прості конструкції та малосорбуюче покриття. Для ефективності дезактивації всі комунікації (теплові, електричні, газові та водопровідні) роблять захованими. В лабораторії необхідно мати холодну та гарячу воду. Управління водопровідними кранами має бути ліктьове або педальне, а конструкція раковин - запобігати розбризкуванню води.

Лабораторію обладнують приточно-витяжною вентиляцією, що забезпечує протягом 1 години п’ятиразовий обмін повітря при швидкості

його руху у витяжних шафах і боксах не менше 1,5 м/с. Потік повітря

направляють із чистих приміщень у "забруднені", чим досягається більша кратність обміну його в забруднених приміщеннях лабораторії. Блок вмикання вентиляції розміщують при вході в лабораторію.

Роботи з дослідними зразками (розчини, порошки, летючі речовини та речовини, що легко випаровуються) проводять у витяжній шафі, всередині котрої знаходяться підведення газу, стиснутого повітря, води, а також встановлені раковини для стоку води. В передню стінку шафи бажано

вмонтувати рукавиці.

Еталонні джерела і радіоактивні препарати зберігають у сейфах, що виключають доступ до них сторонніх осіб. Для зберігання переважно γ- активних речовин призначені сейфи, що мають товщину свинцевого захисту

20-50 мм. Для зберігання β-активних речовин використовують сейфи, що виготовлені з вуглеродистої сталі товщиною 3-4 мм. В робочих кімнатах

розмішують тільки найнеобхідніше обладнання, в тому числі контейнери для рідких і твердих відходів.