Диспансерний нагляд

З обліку знімають через 6-8 тижнів після досягнення фізичного та нервово-психічного розвитку згідно з віком дитини

Огляд спеціалістів:

Педіатром – 1-й міс. 5 разів (обов’язковий контроль ваги та інших антропометричних показників), далі 1раз на місяць

Огляд спеціалістів (невролог, хірург, ортопед) 1 раз на рік, та за показами.

Паратрофія – хронічний розлад харчування, який супроводжується порушенням обмінних функцій організму, надлишковою або нормальною масою тіла і збільшеною гідролабільністю тканин.

Етіологічні чинники:

1. зловживання висококалорійними продуктами;

2. харчування з надмірним споживанням білків;

3. перегодовування (переважно вуглеводи: каші, картопля) і споживання висококалорійної їжі в другій половині дня;

4. ендокринні і нейроендокринні розлади.

Передумовлюючі фактори:

· особливості конституції дитини,

· малорухомість,

· обтяжена спадковість (ожиріння і обмінні захворювання батьків)

Патогенез: вуглеводи у великій кількості поступають у травний тракт, що веде до збільшеної активності вироблення ферментів. Збільшене вироблення ферментів призводить до того, що частина вуглеводів включається до циклу Кребса, внаслідок чого вуглеводи перетворюються в жир. Потім з їжею знову поступає значна кількість вуглеводів, а можливість ферментативної системи обмежена. Це приводить до того, що частина вуглеводів не засвоюється і поступає в кишки, де утворюються органічні кислоти, вуглекислий газ, вода. В кишківнику іде переробка їх мікроорганізмами, що призводить до процесів бродіння.

Клініка: рівномірна надмірна маса тіла, бродильна диспепсія, здуття живота, помірний токсикоз за рахунок всмоктування органічних кислот, дисбаланс вуглеводів і білків в сторону збільшення вуглеводів. Зниження кількості білку призводить до дефіциту імунологічного статусу, маніфестації інтеркурентних інфекцій. Діти малорухомі, підшкірна жирова основа розвинута надмірно, шкіра бліда (в тому числі за рахунок анемії), ознаки м’язевої гіпотонії, симптоми рахіту, приглушеність тонів серця, систолічний шум, відставання моторного розвитку. У цих дітей відкладаються додаткові жирові клітини, що змушує включити їх в групу ризику розвитку ендокринної патології, маніфестація яких відбувається в препубертатному і пубертатному періоді.

Форми паратрофії:

1. Ліпоматозна форма.

В основі - аліментарне перегодовування поєднане із спадковою ліпосинтетичною спрямованістю метаболізму, прискореним всмоктуванням в кишках і збільшеним засвоюванням жирів.
У хворих з ліпоматозною формою паратрофії спостерігається надлишкове відкладання жиру в підшкірно-жировій основі. Тургор тканин і колір шкіри тривалий час нормальні, потім тургор знижується, шкіра стає блідою.

2. Ліпоматозно-пастозна форма

Пов’язана з особливостями ендокринно-обмінних процесів, оскільки ця форма спостерігається у дітей з лімфатико-гіпопластичною аномалією конституції. Відмічається пастозність, знижений тургор, блідість шкіри і м’язева гіпотонія. Діти з цією формою паратрофії мають нестійкий емоційний тонус, неспокійний сон.

Клінічні ознаки, які мають диференціально-діагностичне значення, представлені в таблиці 7.

Таблиця 7