Тема 5. Порушення ритму та провідності у дітей

Визначення. Порушення ритму серця та провідності – це будь-який серцевий ритм, який відрізняється від нормального синусового за частотою, регулярністю, джерелом збудження серця, а також порушення зв‘язку чи послідовності між активацією передсердь та шлуночків (Кушаковський,1999).

Ритм – це три та більше скорочень серця, котрі ідуть підряд. При порушенні утворення імпульсу в синусовому вузлі – номотопні аримтії. При утворенні імпульсу не в синусовому вузлі – гетеротопні або ектопічні. При цьому ектопічний центр збудження бере на себе роль водія ритму.

Аритмії виникають у дітей будь-якого віку та пов‘язані з різноманітними причинами:

органічні захворювання серця ( природжені та набуті вади, міокардити, кардіоміопатії);

- спадкові захворювання сполучної тканини;

- нейром‘язеві дистрофії, тощо;

- екстракардіальні ( захворювання нирок, легень, ендокринна патологія, інфекційні захворювання);

- порушення зі сторони ЦНС та вегетативної регуляції серцевого ритму;

- рефлекторно ( при кашлі, зміні положення тіла).

До 47% аритмій носять функціональний характер.

Робоча класифікація порушень серцевого ритму та провідності ( Ісаков І.І. з співав., 1984)

I. Порушення утворення імпульсу

А. Номотопні порушення ритму:

1) синусова тахікардія;

2) синусова брадикардія;

3) синусова аритмія;

4) міграція водія ритму;

5) синдром слабкості синусового вузла

Б. Гетеротопні (ектопічні) порушення ритму:

1.Екстрасистолія:

а) передсердна, атриовентрикулярна, шлуночкова;

б)поодинока, групова, аллоритмічна, інтерполірована, парасистолічна;

в) рання, пізня.

2.Пароксизмальна тахікардія:

а) суправентрикулярна (передсердна, атріовентрикулярна);

б) шлуночкова.

Непароксизмальна тахікардія:

а) передсердна з атриовентрикулярною блокадою та без неї;

б) атріовентрикулярна

в) шлуночкова.

4.Тріпотіння та миготіння передсердь.

5.Тріпотіння та миготіння шлуночків.

II. Порушення провідності.

А. Синоаурикулярна блокада

Б. Внутрішньопередсердна блокада

В. Атріовентрикулярна блокада I, II, III ступенів.

Г. Внутрішньошлуночкова блокада:

Однобічна, двобічна

Неповна, повна

Постійна, транзиторна.

Комбіновані аритмії

А. Парасистолії

Б. Атриовентрикулярна дисоціація

В. Синдром передчасного збудження шлуночків.

Діагностичні критерії:

а) клінічні: перебої, відчуття „завмирання" серця, серцебиття, головокружіння, зомління,тощо.

б) ідентифікація варіанту порушення серцевого ритму здійснюється за допомогою інструментального обстеження, насамперед – ЕКГ.

Інструментальні та лабораторні дані включають: ЕКГ у спокої, ЕКГ з дозованим фізичним навантаженням. ЕКГ з медикаментозними пробами, кардіоінтервалографія, кліноортостатична проба, вивчення рівня електролітів крові, за показами - добовий холтеровський моніторинг, електрофізіологічні дослідження, ехо- та доплерехіокардіографі, тощо.

Синусова тахікардія:пришвидшений синусовий ритм в стані спокою ( при регулярному ритмі). Виділяють фізіологічну, патологічну та медикаментозну.

Фізіологічна – це фізіологічна відповідь автоматичних клітин на екзогенні та ендогенні впливи: фізичне навантаження, больові подразники, гарячку, вегетодистонії підліткового періоду, тощо. Патологічна - на фоні органічного ушкодження серця, екстракардіальній патології (туберкульозна інтоксикація, гіпертиреоз, гіпоксія).

Медикаментозна – при тривалому прийомі симпатикоміметиків, препаратів атропіну, глюкокортикоїдів.

Клініка: скарги частіше відсутні, рідко – неприємні відчуття в ділянці серця. Аускультативно – правильний пришвидшений ритм, посилений I тон на верхівці.

На ЕКГ – синусового походження зубець Р позитивний у I, II стандартних та aVL, V_3-V₆ відведеннях, від‘ємний - у aVR відведенні. Інтервали R-R регулярні.

Лікування:

- терапія основного захворювання;

- лише при стійкій СТ нейровегетативного генезу, неефективності седативної терапії призначають β-адреноблокатори: оксипренолол (тразікор), пропранолол