Самостійна робота № 3: Основи менеджменту.

1. Організаційна структура управління галуззю зв’язку.

2. Принципи управління.

3. Взаємозв’язок основних функцій та методів менеджменту.

4. Бізнес-планування, його сутність. Зміст та структура бізнес-плану.

Структура управління галуззю зв’язку має ієрархічний характер, єдність ланок визначеного рівня ієрархії складає ступінь управління.

Структура управління в галузі зв’язку поширюється на управління галуззю в цілому, об’єктами, управління виробничими підрозділами об’єктів зв’язку. Відповідно до цього, управління зв’язком загального користування здійснюється системою органів управління: Міністерством інфраструктури України, УДППЗ “Укрпошта”, ПАТ “Укртелеком”, обласними та регіональними дирекціями, структурними підрозділами, центрами технічної експлуатації, тощо.

З точки зору управління галузь зв’язку має такі особливості:

- зв'язок є багатогалузевим господарством, що вимагає наявності окремих відділів та управлінь для керівництва підгалузями;

- відповідно до функціонування первинної мережі каналів, призначених для передачі різної інформації, вимагається наявність органів управління;

- наявність в галузі зв’язку будівельних, промислових об’єктів та організацій матеріально-технічного забезпечення потребує відповідних органів управління і погодження роботи цих об’єктів з усіма підгалузевими органами.

Відповідно з цими особливостями в галузі зв’язку України склалися дво-, три- та чотири рівневі системи управління.

Основним виробничо-господарським об’єктом, наділеним правами юридичної особи, в галузі зв’язку є оператор зв’язку, який здійснює свою господарську діяльність для забезпечення функціонування засобів, споруд та мереж зв’язку з метою надання послуг зв’язку.

Для виконання функцій управління структурними підрозділами ПАТ “Укртелеком” створені регіональні дирекції.

Найбільш важливою задачею яку необхідно вирішити сьогодні є подальше вдосконалення управління об’єктами галузі, розробка та реалізація програми реструктуризації, створення умов інтенсивного розвитку галузі зв’язку, особливо телекомунікацій.

Управління виробництвом, в цілому н/г України та її окремими ланками, підпорядковане визначеним закономірностям, на основі яких виробляються певні правила, принципи, стратегія поведінки для найбільш ефективного управління.

Слово принцип походить від латинського “prіncірum”, що означає початок, основа. Зміст цього поняття розкривається по-різному: як початкове, основне поняття поведінки; керівна ідея; основна вимога. Принцип визначається як основоположна засада будь-якої діяльності.

Розуміючи процес управління як цілеспрямований вплив на колектив людей та окремих працівників, можна визначити принципи управління як основні керівні правила, положення, якими повинні керуватися органи управління та окремі працівники, здійснюючи управлінську діяльність з огляду на соціально-економічні умови, що склалися в суспільстві.

В принципах управління синтезується і відбивається об’єктивність й особливість економічних законів та закономірностей управління, а також характерні риси передової практики управління виробництвом.

В своїй основі принципи управління виробництвом об’єктивні та не залежать від бажання та волі людей. Суб’єктивний бік принципів управління полягає в тому, що їх визначають і формують люди. Адже з практичною діяльністю людей пов’язані принципи управління виробництвом. Тому об’єктивність принципів управління виробництвом залежить від того, наскільки пізнані людьми механізми дії економічних законів і закономірностей управління. Враховуючи, що система об’єктивних економічних законів та закономірностей управління постійно розвивається у взаємодії з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин процес пізнання, уточнення змісту та форм реалізації принципів управління, непевний.

Всі принципи управління в залежності від об’єкта впливу можна поділити на загальні і специфічні. Загальні принципи лежать в основі управління суспільним виробництвом, системою н/г в цілому. Специфічні принципи мають локальний характер.

Сукупність принципів управління виробництвом створюють систему в якій вони всі взаємопов’язані. Особливе місце в менеджменті займають загальні принципи управління. Основну роль відіграє не кількість принципів, а як менеджер їх застосовує на практиці.

Дві найважливіші категорії менеджменту – функції та методи – діалектично взаємопов’язані між собою. Основним завданням функцій менеджменту як напрямків управлінської діяльності є формування методів менеджменту, тобто способів та прийомів впливу на працівників. Власне виникнення функцій менеджменту пов’язане з необхідністю забезпечення впливу на колективи працівників та окремих виконавців.

Застосування конкретної функції менеджменту повинно закінчуватися розробкою певного методу впливу. Так, результатом планування, що здійснює планово-економічний відділ організації, є техніко-економічний план, який використовує керуюча система для впливу на керовану; результатом мотивації (діяльність відділу праці та зарплати) може бути розробка положення з преміювання працівників організації; внаслідок контролю, який проводив відділ технічного контролю організації, готується наказ про усунення недоліків в технології виробництва, організації трудових процесів тощо.

Бізнес-план – це документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов’язаних часом і місцем реалізації, узгоджених метою та ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підприємницького проекту.

Він є необхідним для багатьох суб’єктів економічної діяльності:

- підприємця (власника) – як орієнтир в його роботі;

- майбутніх компаньйонів і співробітників, яких передбачається залучити до справи;

- банкірів та інвесторів, чиї послуги передбачені в процесі реалізації проекту;

- найманих менеджерів при здійсненні ними керівних функцій.

Бізнес-план охоплює дев’ять розділів:

1. Вступ (загальна характеристика майбутньої діяльності);

2. Характеристика продукції (послуг) та аналіз ситуації у сфері майбутньої діяльності:

- основні параметри, технічні характеристики продукції, відмінності її від інших видів;

- фотографії майбутніх видів продукції, малюнки, дизайн;

- ціна, собівартість, можливий обсяг виробництва, очікуваний прибуток;

- поточна ситуація у сфері діяльності і тенденції її розвитку.

3. Оцінка ринку збуту і конкуренції:

- покупці, конкуренти, споживачі;

- виробники аналогічних товарів;

- умови та обсяги продажу, доходи, механізм запровадження у виробництво нових моделей, технічний сервіс, реклама;

- характеристика продукції конкурентів;

- рівень цін на ринку і в конкурентів;

- способи отримання інформації про конкурентів.

4. Стратегія маркетингу:

- схема розповсюдження та канали збуту товарів;

- ціноутворення;

- реклама;

- методи стимулювання продажу;

- організація обслуговування клієнтів;

- формування громадської думки про товари;

- спосіб продажу товарів;

- прогноз збуту нової продукції.

5. План виробництва:

- характеристика виробничої бази, виробничого процесу;

- виробничі площі та потужності;

- порядок отримання сировини, матеріалів, комплектування;

- наявність кооперації;

- спеціалізація;

- обладнання, технології;

- виробнича схема підприємства;

- оцінка витрат на виробництво.

6. Організаційний план:

- організаційна структура управління, розподіл обов’язків, делегування повноважень;

- персонал;

- оплата праці;

- дані про партнерів, суміжників, посередників, акціонерів, їх відповідальність за результати діяльності.

7. Юридичний план:

- форма підприємництва;

- форма власності;

- правовий статус підприємства;

- участь в об’єднаннях організацій;

- наявність дочірних структур.

8. Оцінка ризику та страхування:

- слабкі ланки в організації;

- види і джерела ризику;

- оцінка ймовірності появи технологій та альтернативних стратегій;

- заходи щодо зменшення ризику, вибір страхової фірми.

9. Фінансовий план:

- прогноз обсягів реалізації;

- прогноз доходів;

- прогноз витрат;

- баланс грошових витрат і надходжень;

- таблиця доходів та витрат;

- зведений баланс активів та пасивів;

- графік досягнення беззбитковості;

- джерела і використання коштів;

- засоби розширення підприємства;

- кредитування.

На титульній сторінці бізнес-плану вказують назву та адресу організації, дані про засновників, сутність і кошторисну вартість проекту, межу секретності тощо.

Контрольні питання:

1. Особливості галузі зв’язку з точки зору побудови організаційної структури управління.

2.Перелічіть загальні принципи управління.

3. Перелічіть специфічні принципи управління.

4. Наведіть приклади взаємозв’язку функцій та методів менеджменту.

5. Розкрийте зміст бізнес-планування.

6. Охарактеризуйте структуру бізнес-плану.