Самостійна робота № 5: Основи діяльності підприємств.

1. Закон України «Про підприємства в Україні».
2. Типологія професійного підприємництва.
3. Класифікація підприємств.
4. Зовнішнє середовище діяльності: макро- та мікро середовище.
5. Роздержавлення власності та приватизація підприємств, як необхідна передумова переходу до ринку: поняття власності та приватизації, типи та форми власності, способи приватизації, принципи приватизації та напрямки приватизації в Україні.

27 березня 1991 року було прийнято Закон України «Про підприємства в Україні». Закон визначає види та організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації.

Закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності майна та організаційної форми підприємства.

Закон спрямовано на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами та організаціями, радами народних депутатів, органами державного управління.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність», можуть діяти підприємства таких видів: індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне комунальне, державне, спільне.

Не дивлячись на те, що в умовах ринкової економіки підприємство є основним господарюючим об’єктом, на його діяльність дуже впливає навколишнє соціально-економічне середовище.

Ефективність його підприємницької діяльності в значній мірі визначається в цілому станом економіки в державі та конкретно станом того сегменту ринку, на якому працює дане підприємство.

Усе різноманіття факторів, що створюють зовнішнє середовище підприємства, поєднуються у дві групи: фактори макросередовища та фактори мікросередовища.

Макросередовище характеризується наступними групами факторів: економічні, політичні, правові, демографічні, природні, науково-технічні, соціально-культурні.

До економічних факторів відносять: рівень та зміни грошових та натуральних доходів населення; розмір зарплат, пенсій та їх зміну; стійкість національної валюти; розвиток вітчизняного виробництва, транспорту, будівництва, розвиток міжнародних економічних зв’язків; податкова система.

До політичних факторів відносять політичну стабільність, напрямки в розвитку політичної системи.

До правових факторів відносять вплив законодавчого поля на підприємницьку діяльність, відношення державних органів до малого бізнесу, його стимулювання, або, навпаки, стримування; методи державного регулювання діяльності підприємств, стабільність законодавства.

Демографічна ситуація характеризується загальною чисельністю населення, його статево-віковим складом, темпами та напрямками зміни чисельності в цілому в державі та безпосередньо в даному регіоні.

Природні фактори характеризуються станом екології у державі, регіоні та у цілому у світі.

Розвиток науки та техніки, прогресивні технології забезпечують економічний ріст та добробут населення держави.

Дуже важливий та найбільш безпосередній вплив мають соціальні показники, які характеризуються рівнем народного добробуту, рівнем задоволення фізіологічних та раціональних норм споживання.

Мікросередовище включає наступні групи факторів:

· споживачі: стан та розвиток потреб, стан попиту на товари та послуги, розвиток ринку;

· постачальники;

· конкуренти.

Фактори мікросередовища проявляються в результаті взаємодії підприємства із суб’єктами ринкових взаємовідносин.

Усі фактори, які формують зовнішнє середовище діяльності підприємства, схильні до змін, часто, дуже суттєвих. Тому дослідження та оцінка можливих змін у зовнішньому середовищі є необхідною умовою успішної діяльності підприємства.

Вивчення господарського ладу країни ставить перед дослідником питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством? Суть цієї влади полягає в характері привласнення засобів виробництва та його результатів.

Відносини власності виникають перед людьми з приводу привласнення матеріальних та духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей як до своїх.

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Закон України “Про власність” ст..2 (юридична точка).

Власність в економічному смислі – складна система господарських відносин, які існують у виробництві. Ця група включає в себе такі групи відносин:

а) відносини з приводу привласнення умов виробництва та його результатів;

б) відносини господарського використання майна;

в) економічні форми реалізації відносин власності.

Історії відомо два основних типи власності: приватна та суспільна.

Приватна власність передбачає, що засоби виробництва, а отже вироблений продукт належать приватним особам. Розрізняють трудову та нетрудову приватну власність.

Суспільна власність передбачає спільне привласнення засобів виробництва та виробленого продукту. Розрізняють власність народу та власність колективів.

Відносини власності також виникають в процесі використання певного майна. Це особливо має місце тоді, коли власник засобів виробництва сам не займається господарською діяльністю. Він надає можливість іншим особам володіти його майном в конкретних умовах. Тоді між власником і підприємцем виникають відносини використання майна (наприклад оренда). Аналогічні відносини виникають на державних підприємствах – між державою, як власником виробництва і трудовими колективами.

Власність економічно реалізується, коли приносить дохід суб’єкту.

Основна функція власності – володіння, користування та розпорядження засобами та предметами праці.

Перехід до ринкових відносин супроводжується роздержавленням, приватизацією державного та комунального майна.

Роздержавлення – це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших формах власності; це зняття з держави функції прямого господарського управління, передачі відповідних повноважень на рівень підприємств.

Приватизаціяприпускає зміну власника шляхом здійснення передачі або продажу на різних умовах державної власності економічним суб’єктам – орендарям, кооператорам, акціонерам, іноземним фірмам, які не тільки самостійні в своїй діяльності, а й економічно відповідальні за її результати. Роздержавлення і приватизація створюють гарантії для розвитку підприємництва.

Приватизація– це відчуження майна, що знаходиться у загальнодержавній та комунальній власності на користь юридичних та фізичних осіб.

Приватизація об’єктів, майна підприємств здійснюється на основі таких принципів:

- законності;

- надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів, підприємств;

- забезпечення соціальної захищеності і рівності прав всіх громадян в процесі приватизації ;

- пріоритетного права громадян України на придбання державного майна;

- безоплатної передачі частки майна кожному громадянину країни;

- приватизація державного майна на платній основі з застосуванням цінних паперів;

- дотримання антимонопольного законодавства;

- повної інформації про об’єкти, що приватизуються.

Державні органи, що здійснюють приватизацію: Фонд державного майна України та органи приватизації обласних, республіканських, міських, районних адміністрацій.

Приватизація об’єктів може здійснюватися такими формами:

- викуп об’єктів членами трудового колективу;

- викуп майна державного підприємства орендаторами;

- перетворення державних підприємств в акціонерне або інше господарське товариство;

- продаж державних підприємств через конкурс або на аукціоні.

Загальна приватизація стала б таким же насильством над економікою, як і загальна націоналізація і суцільна колективізація.

Суть політики роздержавлення виявляється з однієї сторони в зменшенні сфери державної власності, а з другої сторони – в якісній зміні самої державної власності.

Напрямки приватизації державних підприємств в Україні:

1 підхід – безоплатна передача майна підприємств у власність трудових колективів;

2 підхід – продаж державного майна або оренда його з наступним викупом;

3 підхід – передача державного майна всім членам суспільства або порівну, або з врахуванням відповідних коефіцієнтів.

Способи приватизації:

- викуп об’єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об’єктів;

- викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації;

- викуп державного майна, зданого в оренду;

- продаж на аукціоні;

- продаж за некомерційним курсом;

- продаж за комерційним курсом;

- продаж з відстрочкою платежу;

- продаж акцій відкритого акціонерного товариства.

Контрольні питання:

1. Призначення Закону України «Про підприємства в Україні».
2. Класифікація підприємств.
3. Якими групами факторів характеризується макросередовище підприємства?
4. Якими групами факторів характеризується мікросередовище підприємства?
5. В чому полягає основна функція власності?
6. В чому виявляється суть політики роздержавлення?