Література. 1. Адміністративне право України: Підручник /За заг.ред. 1. Адміністративне право України: Підручник /За заг.ред

1. Адміністративне право України: Підручник /За заг.ред. Т.О. Коломієць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.

2. Кучерявенко М. П. Податкове право України. Академічний курс: підручник. — К.: «Правова єдність», всеукраїнська асоціація видавців, 2008. — 699 с.

3. Податкове право: навчальний посібник / О. Бандурка, В. Панікаров, С. Попова. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 312 с.

4. Пришва Н.Ю. Податкове право: навч. посіб. / Н.Ю. Пришва. – К.: Хрінком Інтер, 2010. – 368 с.

6. Фінансове право: навч.посіб./За заг. ред.. Д.М. Павлова, О.А. Кузьменко, А.Г. Чубенка. – К.:КНТ, - 2009. – 520 с.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до семінарського заняття зверніть увагу на відмінності фінансових платежів до бюджету, проведіть їх чітке розмежування з податком. Необхідно запам’ятати, що податок складна категорія, яка характеризується системою елементів правового механізму. Без законодавчо закріплених за кожним податком елементів він не може фактично існувати. Складові елементи податку це елементи закону про податок. Останні мають універсальне значення, хоча структура податків різна і кількість їх велика. Елементи, без яких податкове зобов’язання і порядок його виконання не можуть вважатися визначеними, називають істотними або обов’язковими елементами закону про податок . До них належать: платник (суб’єкт), об’єкт, ставка податку, податкова база, одиниця оподаткування, методи оподаткування, способи та терміни сплати податків та інші. Обов’язкові елементи правового механізму податку поділяють на основні та додаткові. Зверніть також увагу на наявність у деяких податках (наприклад, плата за землю) факультативного елементу.

Запитання до семінару (2 год):

1. Види фінансових платежів визначених до сплати в бюджет Податковим Кодексом України, їх порівняльна характеристика.

2. Поняття, ознаки та функції податку.

3. Правовий механізм податку. Характеристика основних елементів правового механізму податку.

1. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯМ:

1) податок

2) внесок

3) збір

4) плата

5) платники податків

6) юридичний та фактичний платник податку

7) платник податку-резидент, платник податку-нерезидент

8) великий платник податку

9) об’єкт та предмет оподаткування

10) ставка податку (норма податкового обкладання)

11) адвалорні та специфічні ставки податку

2. Основні відмінності між обов’язковими та факультативними, основними і додатковими елементами правового механізму податку.

3. Основні ознаки податку.

4. Класифікація платників податків.

5. Податковий агент.

6. Повязана особа.

7. Великий платник податку, його ознаки.

8. Обєкти оподаткування.

9. Види ставок оподаткування та принципи їх класифікації.

Завдання для самостійного вивчення (4 год):

Завдання 1. Занотуйте визначення ключових понять теми користуючись нормами Податкового Кодексу України.

Завдання 2. На прикладі непрямих податків дослідити співвідношення понять «юридичний платник» та «фактичний платник».

Завдання 3. Пояснити принцип поділу податків за податковою юрисдикцією. Законспектувати норми Податкового Кодексу України щодо визначення платників податків резидентами та нерезидентами.

Завдання 4. Пояснити різницю між видами об’єктів оподаткування (доход, прибуток, додана вартість,споживання).

Методичні поради з викладання теми:

Місцеві податки мають не таку тривалу історію як державні податки. Першим податком місцевого характеру став податок на користь бідних, він був введений в Англії у XVII ст. Причиною його запровадження стало значне збільшення в країні злидарів, жебраків, бідних. Центральний уряд вимагав ві д міст та приходів матеріально підтримувати бідних за рахунок добровільних пожертвувань місцевих заможних громадян. Але поступово ця добровільність перетворилася на обов'язковість.

Податок на користь бідних сплачувався багатими громадянами, головною підставою для його стягнення була наявність у платників землі, будівель та іншого нерухомого майна. По мірі виникнення інших потреб місцевих союзів з'являлися інші місцеві податки дорожний і шкільний податок. Існували місцеві податки для утримання лікарень, місцевої поліції і охорони, на окремі види робіт з благоустрою міст (освітлення, будівництво греблі тощо).

У Франції місцеві податки з'явилися у формі надбавок до загальнодержавних реальних податків (поземельного, подомового, промислового). Місцевим органам самоврядування було надано право встановлювати до названих податків надбавки «добавочні сантими» (сантим дрібна монета Франції). У Франції також існував особливий податок, який справлявся на території общин октруа, або привратний чи заставний збір. Октруа представляв з себе непрямий податок, стягувався з продуктів споживання при їхньому завезенні на територію місцевого союзу.

Місцеві органи самоврядування Прусії завжди мали велику самостійність у своїй діяльності, в тому числі і у фінансах. У 1892 р. місцевим властям були передані реальні податки: поземельний, подомовий та промисловий. Держава залишила за собою стягнення подоходного та майнових податків. Поряд із цим, існувала система місцевих надбавок до подоходного податку. Крім того, общини мали право запроваджувати податок на приріст цінностей, який набував особливого значення у містах, що розвивалися тому, що даний процес супроводжувався зростанням ціни на землю.

Особливою формою місцевого оподаткування стало так зване «спеціальне обкладання», воно мало одноразовий характер і пов'язувалося із проведенням конкретних робіт по благоустрою міст, для фінансування яких залучалися кошти тих членів територіальних громад, які від цього отримували вигоду. Така форма місцевого оподаткування набула поширення у Сполучених Штатах Америки, в нашій країні вона відома під назвою самообкладання, що практикувалось у сільській місцевості.

Місцеве оподаткування в ринкових країнах в сучасному його вигляді сформувалося в результаті тривалого процесу еволюції податків в цілому, пошуку оптимальних засад обкладання, становлення інституту місцевого самоврядування.

Всі місцеві податки в зарубіжних країнах, як правило, поділяють на чотири групи:

1) Власні місцеві податки встановлюються місцевими органами самоврядування і справляються лише на території місцевого союзу. До них належать як прямі, так і непрямі податки: особисті прибуткові, податки на прибуток корпорацій, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, на покупки тощо. Найбільше фіскальне значення мають податки на доходи (громадян та підприємств) і майнові.

2) Надбавки до державних податків на користь місцевих бюджетів. Крім того, до даної групи належать відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в доходах місцевих бюджетів. Розміри відрахувань, а також граничні рівні надбавок визначаються центральним урядом.

3) Податки, що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються місцевими властями (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, послугами зв'язку, автостоянками, за видачу різного роду документів органами місцевої влади).

4) Податки, які відображають політику місцевих властей, головним чином, це екологічні податки, значної фіскальної ролі вони не відіграють, проте сприяють охороні навколишнього середовища і економному використанню обмежених природних ресурсів.

Характерними рисами сучасних місцевих податків зарубіжних країн є їх множинність, регресивність, широке охоплення платників. Загальна кількість місцевих податків в окремих країнах досить значна і відповідно суттєва роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Розвиток місцевого оподаткування в Росії і на українських землях, які входили до її складу нерозривно пов'язаний із формуванням перших органів місцевого самоврядування земств. Поняття земських повинностей, як суто місцевих податків, формувалося поступово. До початку ХІХ ст. земські повинності справлялись в значній своїй частині без встановлених правил, розподіл їх здійснювався довільно, на розсуд місцевих властей.

Для того, що би покласти край такому безладу імператор Олександр І доручив Сенату зібрати точні дані про земські повинності і встановити єдине та загальне положення по їх справлянню. Першим законодавчим актом в Росії, який визначав порядок місцевого оподаткування став Указ 1.05.1805 р. і розроблене на його основі Попереднє Положення про земські повинності, яким запроваджувався поділ всіх повинностей на щорічні та тимчасові. Крім того, було проведено розмежування обов'язкових земських повинностей і добровільних внесків дворянства (складок).

В послідуючі роки (1808 р., 1816 р.) система земських повинностей зазнала деяких змін, вони стосувалися порядку справляння грошових і натуральних повинностей, був здійснений їх поділ на загальні і часткові (а точніше: обов'язкові і необов'язкові, що відповідало розповсюдженому на той час погляду на завдання держави і місцевих союзів).

В ХІХ ст. в Росії існували натуральні земські повинності, які справлялися не грошима, а шляхом особистої праці згідно встановленої черговості і визначених завдань. Головними натуральними повинностями були підводна та дорожня. Відбування натуральних повинностей враховувалося при сплаті місцевих податків. Такі повинності накладалися на селян та міщан, а почесні громадяни та купці звільнялися від несення натуральних повинностей.

В 1851 р. в Росії видаються нові правила про земські повинності, якими вони були поділені на дві групи: 1) загальні або державні, спрямовані на задоволення спільних потреб для всіх територій імперії і 2)місцеві на користь однієї губернії або області чи групи областей або губерній.

Скасування кріпатства вимагало перегляду складу земських повинностей і їхнього розповсюдження на селян. У 1864 р. разом із проведенням земської реформи відбулося впорядкування місцевого оподаткування. Перш за все, у складі земських повинностей були залишені суто місцеві, які не входили до загальної державної системи фінансів і не підпорядковувалися загальному фінансовому управлінню.

Тимчасовими правилами 1864 р. значно збільшувався перелік земських повинностей, визначалося коло обов'язкових і необов'язкових. До обов’язкових земських повинностей віднесли ті, які раніше рахувалися в складі губернських: утримання закладів, що управляли селянськими справами; утримання мирових суддів та приміщень для перебування ув'язнених; деякі видатки по виконанню військової повинності; видача квартирних грошей визначеним категоріям чиновників; міри проти чуми рогатої худоби та деякі інші.

Одночасно було розширено коло губернських повинностей, серед яких значний розвиток одержали видатки по утриманню медичних закладів, органів опіки. В західних губерніях Російської імперії існували особливі земські повинності: поземельний збір на користь духовенства, тимчасові збори для благоустрою приміщень для православних сільських приходів. Земствам були надані широкі права в питаннях встановлення розмірів земських повинностей та форм їхнього справляння, проведення розкладки платежів. Після Жовтневої революції 1917 р. земське самоуправління було ліквідовано, на зміну земствам прийшли місцеві ради. В середині 1918 р. розробляються Тимчасові правила по регулюванню земського обкладання, які характеризувалися надзвичайною спрощеністю, яка була спричинена обмеженими технічними можливостями місцевого фіскального апарату. Запроваджувалися лише збори: поголовний, з худоби, з житлових приміщень поза містами.

Пізніше була запропонована більш деталізована програма організації місцевих фінансів і в т.ч. місцевого оподаткування; в грудні 1918 р. виходять нормативні документи, згідно яких вводилась значно більша кількість місцевих пода тків та зборів: 9 видів у сільській місцевості і 15 видів у містах.

Тимчасовим Положенням про місцеві фінанси 1923 р. перелік місцевих податків та зборів був уточнений і включав 5 видів надбавок до державних податків та 20 самостійних місцевих податків та зборів. У 1926 р. приймається нове Положення про місцеві фінанси, яке передбачало всього 4 види місцевих податків та зборів, проте союзним республікам надавалося право запроваджувати додатково місцеві податки не передбачені загальносоюзним законодавством. Так, в УРСР перелік таких місцевих податків та зборів на той час охоплював 14 видів.

Початок 30х років відзначився посиленням централізованих засад в управлінні країною, що спричинило послаблення місцевих фінансів. Податковою реформою 19301932 р.р. були скасовані множинні дріб'язкові, головним чином, місцеві податки і збори та встановлені нові загальнодержавні податки; перелік місцевих податків та зборів скоротився до двох земельної ренти та податку з будов. У 1942 р. до їх складу були додатково включені разовий збір на колгоспних ринках та збір

УкладачІ:

Ферліовський О.В,доценткафедри господарсько-правових дисциплін ННІПП НАВС

Пожидаєва М.А.,доцент кафедри господарсько-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент.