Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ




Читайте также:
  1. III. Мета, стратегічні напрями та основні завдання Національної стратегії
  2. IV. Основні напрями реалізації Національної стратегії
  3. VI. Основні етапи заняття
  4. Аналіз і профілактика нещасних випадків. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.
  5. АНОТАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЗМІЖДИСЦИ ПЛІНАРНИМИ ЗВ’ЯЗКАМИ
  6. Анотація, реферат, тези, наукова стаття, дисертація, монографія, підручник, посібник як основні жанри наукових робіт
  7. Б) основні характеристики реле
  8. Безробіття. Суть, основні типи і форми
  9. Види колізійних норм та основні формули прикріплення.
  10. Визначення добутку на множині цілих невід’ємних чисел, його існування та єдиність. Операція множення та її основні властивості (закони).

Держава – особлива політико-територіальна організація класового суспільства, що має суверенітет, спеціальний апарат управління і примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили.

Державна влада – здатність одного суб’єкта нав’язувати свою волю іншим суб’єктам у сфері управління справами держави і суспільства шляхом використання можливостей державного апарату.

Державний(державно-правовий) режим – сукупність форм і методів здійснення державної влади, обсяг та рівень реальності прав і свобод громадян та рівень їх участі в управлінні справами держави і суспільства.

Дієздатність– обумовлена нормами права здатність суб’єкта своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Галузь права – складова частина системи права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних загальністю предмета і метода правового регулювання.

Закон– нормативно-правовий акт, який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається колегіальним представницьким органом державної влади (парламентом) або всенародним голосуванням (референдумом) і має вищу силу порівняно з іншими нормативно-правовими актами.

Законність – правовий режим суспільних відносин при якому забезпечується точне і неухильне здійснення законів та інших нормативно-правових актів; створено і функціонує ефективний контроль за неухильною реалізацією правових приписів, а винні у здійсненні правопорушень притягаються до юридичної відповідальності.

Застосування норм права – спрямована на реалізацію норм права і здійснювана у спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою інших суб’єктів з метою вирішення конкретної справи шляхом видання індивідуальних правових приписів (правозастосовчих актів).

Зміст права – закріплені в нормах права приписи, що встановлюють права і обов’язки певних суб’єктів і правові наслідки невиконання або неналежного їх виконання чи порушення процедури їх реалізації (матеріальний аспект), а також приписи, що визначають процедуру реалізації цих прав і обов’язків (функціональний аспект).

Інститут права– сукупність норм права певної галузі чи підгалузі, що регулює конкретний вид чи сторону однорідних суспільних відносин.



Історичний типдержави і права – обумовлена пануючими у країні на певних етапах її розвитку виробничими відносинами сукупність рис та ознак держави і права, що зумовлюють їх соціальну сутність, тобто спрямованість на задоволення інтересів та потреб тієї або іншої соціальної групи (класу).

Кодекс –закон, у якому об’єднуються й систематизуються правові норми, що регламентують певну сферу суспільних відносин.

Метод правового регулювання – обумовлений особливостями предмету правового регулювання засіб дії права на суспільні відносини.

Механізм правового регулювання – сукупність правових засобів, з допомогою яких поведінка суб’єктів суспільних відносин приводиться у відповідність з правовими приписами.

Нормативно-правовий акт – прийнятий в установленому порядку компетентним суб’єктом офіційний письмовий документ, в якому в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються норми права.

Нормативний припис – положення нормативно-правового акта, яке містить конкретне правило поведінки.

Норма права– обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що в установленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції.



Орган держави– особа чи структурована група осіб, які виступають від імені держави й наділені владно-державними повноваженнями, в тому числі правом застосовувати засоби державного примусу і здійснювати державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції.

Політична влада –здатність окремих суб’єктів підпорядковувати своїй волі поведінку інших суб’єктів у сфері управління справами суспільства і, таким чином спрямовувати його розвиток у відповідності зі своїми потребами та інтересами.

Право(об’єктивне право) – система сформульованих або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил поведінки загального характеру, реалізація яких забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу.

Правоутворення – різні форми та способи виникнення і буття права, його упорядкування і розвитку.

Правопорушення -це суспільно-небезпечне, протиправне, винне, карне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке настає юридична відповідальність.

Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність –закріплений у законі обов’язок правопорушника зазнати з боку держави певних негативних наслідків (санкцій) за скоєне ним правопорушення.

Система права – обумовлена економічним і соціальним устроєм суспільства структура права, що виражає його внутрішню узгодженість та єдність норм права і одночасно їх поділ на галузі та інститути.

Соціальні норми– правила поведінки людей та їх об’єднань, що мають загальний характер і забезпечуються особистими переконаннями та засобами громадського або державного впливу з метою забезпечення порядку і стабільності у суспільстві.



Форма держави – сукупність існуючих у ній форми правління, державного устрою та державного (політичного) режиму.

Юридичні факти –конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення правових відносин.

 


Дата добавления: 2015-02-10; просмотров: 6; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты