Втеча від податків та ухилення від них

Втеча від податків та ухилення від них — явище настільки стародавнє, як і самі податки. З тим та іншим пов'язане зменшен­ня суспільних доходів, які обслуговують як загальнодержавні, так і місцеві потреби. З ними пов'язане і використання бізнесменами офшорних центрів.

Втеча від податків полягає в штучному зниженні податко­вих зобов'язань до такого рівня, при якому оподаткування дося­гає найменшої величини. Тут має місце пристосування конкрет­ної ситуації до такого становища, яке найбільш вигідне для плат­ника податків. Можна також штучно створити ситуацію зі спла­тою податку, провівши фіктивний розподіл орної землі між чле­нами родини власника. Можна цілком легально зменшити обсяг виробничої діяльності чи змінити місце розміщення виробництва.

Велика кількість юристів вважає, що будь-які операції, про­ведені через офшорні центри, незаконні. їхні опоненти дотриму­ються протилежної точки зору. Вони думають, що цілком доречно використовувати податкове законодавство для зниження подат­кового тягаря, звертаючись до послуг офшорних центрів, але тільки не піддаючи себе ризику адміністративної чи судової відповідальності за можливі порушення закону. Такі правознавці не бачать нічого поганого у використанні офшорних центрів з ме­тою несплати чи мінімізації податків.

Для платника податків важливо знати, чи законна проведе­на ним операція, чи ні. Проблема розмежування понять "ухилен­ня від сплати податків" і "втеча від податків" для нього зали­шається справою третьорядною.

Кваліфікація процедури використання офшорних центрів як шахрайства чи як цілком легальної "втечі від податків" зале-

жить від аксеологічного (ціннісного) визначення цих термінів. Ці поняття важко піддаються дефініції і в різних країнах визнача­ються і навіть формулюються по-різному.

Термін "втеча від податків" відзначається розпливчастістю і не­точністю. На думку одного з найвідоміших фахівців у цій галузі І. ван Хоорна, термін "втеча від податків" у вустах більшості людей має не­гативний зміст і сприймається як діяння, несумісне з законом. Тим часом, у самого ван Хоорна цей термін наповнений швидше нейтраль­ним, ніж негативним змістом. Від податкового шахрайства його варто відрізняти тим, що втеча від податків не пов'язана зі спробами ухи­лення від своїх обов'язків платника податків злочинним шляхом.

Нарешті, варто підкреслити, що деякі держави намагаються свідомо піти від розмежування цих понять, щоб мати можливість без утруднень застосовувати проти "втікачів від податків" суворі юридичні санкції. В принципі поки що не вдається поєднати чи розмежувати такі поняття, як "втеча від податків" і "втеча в оф­шорні центри". Навіть спроби досягти цього, початі Європейською Асамблеєю в Страсбурзі чи Конгресом Міжнародної фінансової Асоціації ( 1983, Венеція) не принесли позитивних результатів.

Тому на практиці нелегко провести межу між легальною і нелегальною втечею від податків. Для цього існують критерії, які можуть бути корисні для такого розмежування, а саме:

• мотиви діяльності платника податків (навмисні дії);

• фіктивний характер діяльності;

• розміри вигоди, одержуваної завдяки ухиленню від по­датків;

• оцінка компетентних органів.

Втеча від податків має власні відмінності в різних країнах залежно від розпоряджень податкового законодавства, яке діє в цих країнах. Загальною рисою такої процедури залишається ви­користання можливостей у рамках існуючих податкових правил шляхом пошуку і відшукування способи* зниження як податково­го зобов'язання, так і самого податку:

• прибуток може бути перетворений на капітал шляхом ви­користання механізму виплати дивідендів;

• оплата товарів чи послуг може бути зроблена з вигодою для виробника у формі позик, нерідко безпроцентних;

Міжнародне оподаткування

• використання юридично оформленої спільної власності на паритетних засадах у відношенні доходів чи активів, які можуть бути передані в руки особи,.яка користується звільненням від податків чи оподатковується за нижчими ставками;

• капітал компанії може бути представлений у формі позик, завдяки чому оподаткування стає менш обтяжливим.

Інша характерна риса запобігання сплаті податків — часте ви­користання послуг професійних радників. Це спостерігається особ­ливо тоді, коли мова заходить про великі грошові суми чи інші май­нові цінності, які можна сховати від оподаткування. У зв'язку з цим у ряді країн не вщухає боротьба між особами, які тікають від по­датків, і відомствами, які відповідають за їхнє стягування. Напри­клад, як метод ухилення від податку, який обтяжує прибуток, може бути використаний лізинг устаткування замість взяття його напро­кат. Тому законодавство, яке обмежує можливості запобігання сплаті податків, повинно бути дуже зваженим, щоб, з одного боку, припиняти такі зловживання, а з іншого — не наносити збитку платникам податків, які сумлінно виконують свої зобов'язання.

Втеча від податків стає також можливою завдяки проведен­ню цілої серії угод, кожна з яких має цілком законний характер, але сума яких приносить платникові податків вигоду, не передба­чену податковими правилами. Класичні приклади таких махінацій описані в журналі «European Taxation» та інших виданнях.

Варто ще раз підкреслити, що ухилення від податків, чи вте­ча від них, викликає моральний осуд і тому сам цей термін викли­кає обурення. Він асоціюється із втечею від зобов'язань, які накла­даються на громадянина з боку закону. Однак найчастіше втеча від податків відбуваєтеся в рамках існуючих правил і законів, але її здійснення можливе тільки шляхом дій і вчинків, несумісних з ду­хом законності і правопорядку. Якщо це відбувається, такого плат­ника податків вважають таким, що зловживає законами і який зо­бов'язаний нести відповідальність за такі зловживання, хоча ніяких законних санкцій проти нього застосувати неможливо. Зали­шається тільки почати конкретні дії з боку законодавців. Варто так змінити норми законодавства, щоб вони не дозволяли безкарно й у протиріччі з природою самого права уникати оподаткування.

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

Спробуємо хоча б загалом проаналізувати різні способи втечі від податків, які часто трапляються в реальному житті. Ме­тою такого аналізу буде більш докладне ознайомлення читача з економічними відносинами, які сховані під покриттям феномена офшорних центрів. Як приклад може слугувати ситуація, яка існує в Нідерландах.

Ухилення від податків завжди було діяльністю нелегаль­ною, несумісною з податковим законодавством. Воно може поля­гати, наприклад, у пред'явленні фальсифікованих декларацій. Ухилення від податків з правової точки зору — злочин, який ка­рається законом. Цей злочин відбувається в різних формах і з за­стосуванням різноманітних методів.

Фізичні особи ухиляються від оподаткування, фальсифіку-ючи податкові декларації, подаючи неправдиві відомості або при­ховуючи інформацію з оподаткування чи адресу свого місця про­живання. У багатьох західних країнах ухилення від сплати по­датків здійснюється шляхом зловживань правилами, які регулю­ють обмін валютами.

Ухилення від сплати податків набуває схожих між собою форм в різних країнах. Найбільш популярні серед них:

• неповідомлення контролюючим органам про свою при­сутність або діяльність у країні, в якій платник податків знаходиться чи займається підприємницькою діяльністю;

• неповідомлення про джерело доходу, яке підлягає оподат­куванню, а також прибутку, незважаючи на обов'язковість такого повідомлення;

• неоголошення повної суми доходу, яка підлягає оподатку­ванню, повідомлення про витрати, які не були понесені, або повідомлення про їхні розміри, вищі, ніж вони були зроблені в дійсності;

• використання в декларації про доходи посилань на пільги, які поширюються на дітей, яких у платника податків не­має, чи відрахування з доходу на амортизацію машин і ус­таткування, яких не існує;

• невиплату податковим відомствам податків, якими обкла­дається зарплата найманних платником податків працівників.

Міжнародне оподаткування

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

Цей список може бути продовжений. Велика частина назва­них зловживань доповнюється складанням фальшивих рахунків і фальсифікацією податкових документів.

Злочини, пов'язані з ухиленням від податків в Україні, сто­суються, насамперед, торгівлі алкогольними напоями і сигарета­ми. Зазвичай діють двома методами. Перший — це контрабанда. Державна скарбниця несе при цьому втрати за рахунок неоплаче-них митних зборів і податків. Особи, які постачають на ринок кон­трабандний товар, виставляють фальшиві рахунки неіснуючим фірмам. Другий метод - це фіктивний експорт. Ціна спирту, на­приклад, призначеного на експорт, набагато нижча від ціни на цей продукт усередині країни. Аналогічне становище із сигаретами. Виконавці таких злочинів добре організовані. Механізм їхнього здійснення виглядає так. На підприємство приїжджають клієнти, які видають себе за представників однієї з іноземних фірм. Заяв­ки складаються на підроблених бланках, використовуються та­кож фальшиві експортні посвідчення. В результаті бюджет Ук­раїни несе збитки на сотні мільйонів доларів.

Існують дуже обмежені кількісні дані, які стосуються ухи­лення від податків, що пояснюється їх прихованим (латентним) характером. Іншою причиною нестачі таких даних слугує факт, що ухилення від податків не одержало однозначного визначення в міжнародному масштабі.

Деякі держави не зацікавлені в опублікуванні інформації, яка свідчить про масштаби ухилення від податків на їхній тери­торії. Разом з тим, існуюючі нормативи, які регламентують функціонування суб'єктів оподаткування, включаючи банки, ви­магають збереження в таємниці багатьох важливих аспектів їхньої підприємницької діяльності.

У деяких країнах існують серйозні побоювання щодо вели­кого психологічного потрясіння, яке могло б відбутися внаслідок опублікування кількісних даних з проблеми ухилення від сплати податків.

Втеча від податків і ухилення від них приводить до падіння по­даткової моральності. В міру підвищення податкових ставок після Другої світової війни відзначається погіршення податкової дис­ципліни. Вільєм Шольтен, який був міністром фінансів Нідерландів,

висловив співчуття з приводу падіння податкової моралі у своїй країні. Навіть у Великій Британії традиційна в її громадян сумлінність щодо сплати податків піддається ерозії. Не краще вигля­дає ситуація в країнах Скандинавії, в Німеччині і Франції. Іспанська влада стверджує, що близько 500 тис. власників страхового полісу в 1986—1988 pp. приховало від податків майже 20 млрд дол. Податкові шахрайства в Італії стали свого роду загальновизнаною епідемією. У Бельгії кількість випадків утечі від податків за одне тільки деся­тиріччя (1980 -і роки) подвоїлося. Яскравим проявом падіння подат­кової моралі стало зростання тіньової економіки.

Серед секторів, які особливо притягають працюючих неле­гально, провідні місця посідають: сезонна праця в сільському госпо­дарстві й у будівництві, тимчасова робота в секторі послуг, кустар­ний промисел в Італії й Іспанії (наприклад, виготовлення сувенірів), посередництво в продажу нерухомості чи страхових полісів, авто­мобільні перевезення, прибирання приміщень і вулиць.

У Японії серед 10 професій, представники яких найчастіше ухиляються від сплати податків, виявилися лихварі, гінекологи, педіатри, оптовики, які торгують рибою, а також дошкільні вихо­вателі. Схильність до виконання додаткової незадекларованої пе­ред податковими відомствами роботи стала особливо популярною серед співробітників державної і муніципальної адміністрації, учи­телів, персоналу газових та електричних мереж. Цікаво, що таке явище спостерігається в зовсім різних і віддалених одна від одної країнах, таких як Бразилія і Кувейт. За даними доповіді інституту соціальних досліджень CENSIS, в Італії дві третини державних чи­новників і учителів виконують додаткову роботу, не сплачуючи податків із заробітку за неї. Доповідь Міжнародної Організації Праці підтверджує, що чисельність осіб, прийнятих на роботу не­легально, у міжнародному масштабі різко зросла. У цьому випадку не стягуються прибутковий податок, податок на вироблену про­дукцію і послуги, а також відрахування на соціальні потреби. Ро­ботодавців цілком влаштовує таке становище, оскільки воно доз-иоляє їм заощадити витрати, а працівники одержують за свою пра­цю неоподатковану винагороду. Чим виїде пряме оподаткування доходу, тим сильніше бажання ухилитись від такого податку. Ко­питній керівник служби внутрішнього доходу, установи, яка зай-

Міжнародне оподаткування

мається збором податків, стверджує, що доходи "сірої зони" ("тіньової економіки"), неоподатковані податком, становлять у Ве­ликій Британії 7,5% внутрішнього валового продукту країни. Де­які фахівці вважають, що ця сума вдвічі більша.

Італійське міністерство фінансів заявляє, що втрати від недо­плати податків на дрібний промисел, на осіб вільних професій і ремісників становлять за один тільки рік 18,5 млрд дол. Частка не­оподаткованого доходу в загальній масі національного доходу становила: 10% — в Австралії, 15% — у Бельгії, 6% — у Данії, 10% — у Франції, 13% - у Німеччині, 50% - у Греції, 18-20% - в Індії, 25% — в Італії, 5% — у Японії, 17% — у Норвегії, 23% — в Іспанії, 16% — у Швеції і 15% — у СІЛА. Якщо врахувати, що в Україні частка тіньової економіки охоплює приблизно половину сфери вироб­ництва товарів і послуг, то відповідно частка неоподаткованого по­датком доходу в нас становить не менше половини ВНП.

Викладеш обставини втечі і ухилення від податків цілком можна віднести Як до умов усередині кожної зі згаданих країн, так і до міжнародної підприємницької діяльності. Однак у міжнарод­ному вимірі втеча і ухилення від податків набувають більш широ­ких масштабів.

Один з розповсюджених способи* ухилення від податків у власній країні — переміщення діяльності чи капіталу в іншу країну, завдяки чому вони стають схованими від національних по­даткових служб. Одержання інформації за кордоном для них стає справою важчою, ніж усередині країни. Іноземні фінансові доку­менти, які завищують витрати із закупівлі і занижують надход­ження від продажу, мають більше шансів на довіру до них з боку податкового відомства, ніж подібні документи, складені у власній країні. Крім того, платник податку може скористатися з можли­вості переселення за кордон — в офшорний центр.