Транспортні ризики.

Транспортні ризики класифікуються згідно «Міжнародним комерційним умовам» - «Інкотермс» (МТП №460) за ступенем і по відповідальності за чотирма групами Е, F, С і D.

Група Е включає одну ситуацію, коли постачальник (продавець) Тримає товар на своїх власних складах (Ex Works, EXW). Ризики приймають на себе постачальник і його банк до моменту отримання товару покупцем. Ризик транспортування від приміщень продавця до кінцевого пункту вже приймається покупцем і його банком.

Група F містить три конкретні ситуації передачі відповідальності та ризиків:

а) FCA (Free carrier), це означає, що ризик і відповідальність продавця (і його банка) переносяться на покупця (посередника) у момент передачі товару в обумовленому місці;

б) FAS (Free Alongside Ship), це означає що відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника (і його банка) до покупця у визначеному договором порту;

в) FOB (Free on Board), означає, що продавець (і його банк) знімають з себе відповідальність після вивантаження товару з борта корабля.

Група С включає ситуації, коли експортер, продавець, його банк укладають з покупцем договір на транспортування, але не приймають на себе ніякого ризику. Вони включають такі ситуації:

а) CFR (Cost and Freight), продавець і його банк оплачують вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за цілісність і збереження товару і додаткові витрати беруть на себе покупець і його банк. Перенесення ризиків і відповідальності відбувається у момент завантаження корабля;

б) C1F (Cost, Insurance and Freight), означає, що окрім обов'язків, як у разі CFR, продавець і його банк повинні забезпечити і сплатити страховку ризиків під час транспортування;

в) СРТ (Carrier Paid Те), означає, що продавець і покупець (та їх банки) ділять між собою ризики і відповідальність. У певний момент (зазвичай якийсь проміжний пункт транспортування) ризики повністю переходять від продавця до покупця і його банку;

г) CIP (Freight/Carriage and Insurance Paid to), означає, що ризики переходять від продавця до покупця в певному проміжному пункті транспортування, але, крім того, продавець забезпечує і платить вартість страховки товару.

Остання група термінів D означає, що всі транспортні ризики лягають на продавця. До цієї групи відносяться такі конкретні ситуації:

a) DAF (Delivered At Frontier), тобто продавець приймає на себе ризики до певного державного кордону. Далі ризики приймає на себе покупець і його банк;

б) DES (Delivered Ex Ship), означає, що передача ризиків продавцем покупцеві відбувається на борту корабля;

в) DEQ (Delivered Ex Quay) — передача ризиків відбувається у момент прибуття товару в порт завантаження;

г) DDU (Delivered Duty Unpaid) — продавець приймає на себе транспортні ризики за псування, втрати, розкрадання і інше товару до визначеного договором місця (найчастіше це склад, звичайно митний) на території покупця;

д) DDP (Delivered Duty Paid) — продавець відповідальний за транспортні ризики до певного місця на території покупця, але останній оплачує їх.

Необхідно відзначити, якщо покупець не приймає товар за якимось причинами або не має можливості провести оплату в договірній термін, ризики можуть перейти від продавця до нього раніше. Основною помилкою, що призводить до фінансових збитків суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є неправильне визначення в контракті моменту переходу ризику (відповідальності за товар) від продавця до покупця.

Крім того, існують ризики, які пов'язані з вибором транспортного засобу, його надійністю. Обліком і управлінням даного типу ризиків займаються страхові компанії. У них існують відділи і управління, що визначають вірогідність їх виникнення ступінь значущості і страхові тарифи.