Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Президент




При нагоді президенти не упускали можливості звільнитися від обтяжливої для них опіки з боку Конгресу. Спроби діяти більш самостійно були особливо вдалими в період складних ситуацій, кризового становища внутрішньої чи зовнішньої політики. У таких випадках Конгресу доводилося миритися з посиленням виконавчої влади заради загального блага панівного класу.

Президенти не раз ставили Конгрес перед фактом, що стався, чи обходили його, особливо в галузі зовнішньої політики. Так було при збройному конфлікті з Іспанією, приєднанні до США нових територій або перетворенні деяких країн Американського континенту на фактичні колонії. Так, у 1907 р. Т. Рузвельт одноосібно підписав договір з Японією. Щоб уникнути дебатів у сенаті, як вимагала Конституція, президент назвав його «джентльменською угодою».

Складається практика, за якою президент або підписував угоди без звернення до Конгресу, або ж після того, що сталося, домагався від Конгресу його схвалення. Ці два види актів називалися угодами виконавчої влади («виконавчі угоди»).

Концентрація влади обумовлювалася економічними тенденціями, інтересами монополій. Великий бізнес у складній обстановці волів мати справу не з Конгресом, що розглагольствує, а з «динамічним» президентом. Він «менше говорить, а більше робить». Ще Т. Рузвельт визначив формулу поведінки в галузі зовнішньої політики: «Говори стримано, але тримай великий кийок». До того ж президенти були ставлениками найбагатших корпорацій.

Влада президента підсилилася завдяки активізації його ролі як лідера партії, чого взагалі не знали батьки американської Конституції. Запроваджується практика проведення нарад у Білому домі, у ході яких президент разом з керівниками своєї фракції в Конгресі обговорював стратегію і тактику політичної боротьби, долю важливих законопроектів, урядових указів. Від президента залежало одержання посад у федеральній адміністрації, дипломатичній службі, суді. Традиційно їх одержували ті, хто надав послуги і допомогу у виборчій кампанії, яка стала немислимою без фінансових донорів. Найважливіші посади діставалися тим, хто давав особливо великі гроші на обрання президента, так званим «жирним котам».

Посилаючись на неписане, але передбачуване право «робити тільки користь своєму народу», президенти вдавалися до ви­користування вето щодо законів. Президент С. Клівленд у другі половині 80-х років застосовував вето понад сто разів, і лише один раз воно було подолане Конгресом. Президенти почали видавати в усе більших масштабах укази, які мало чим відрізня від нормативних актів федерального Конгресу. Щорічні послання президента Конгресу фактично були програмою ді-яльності палат.

З 1903 р. президент як головнокомандувач очолив національну гвардію, до складу якої увійшла міліція штатів. Отже, тенденція зростання ролі виконавчої влади стає усе більш очевидною ще до Першої світової війни.

У складі федеральної адміністрації з'явилися нові відомства. Крім департаментів із зовнішніх зносин, фінансів, військового, внутрішніх справ, засновуються міністерства юстиції (1870 p.), іи'язку (1872 p.), землеробства (1889 p.), торгівлі (1888 p.). Останнє в 1913 р. поділяється на два — торгівлі і праці.

Оскільки відповідно до Конституції поліція залишалася у віданні штатів, Департамент внутрішніх справ не займався організацією охорони громадського порядку. Його функціями було: облік і використання корисних копалин, регулювання рибальства і мисливства, управління індійськими резерваціями і державними володіннями США за кордоном.

Міністерство землеробства відало збиранням відомостей про сільське господарство, поширювало корисну інформацію для фермерів. Департамент праці мав стежити за дотриманням законів про працю.

У 1887 р. засновується комісія міжштатної торгівлі, у 1914 р. — федеральна торгова комісія, у 1916 р. — тарифна комісія та ін.

Під час Першої світової війни існувала Рада національної оборони. Влада президента В. Вільсона була особливо широкою.

Аж до початку 80-х років XIX ст. партія, що одержала перемогу на виборах, знімала з посад прихильників партії, яка зазнала поразки на виборах. Законом Пендлтона 1883 р. передбачалося замінити «систему здобичі» «системою заслуг». Він заборонив роздачу посад за політичні заслуги під час виборчої кампанії, але не усунув причин корупції і хабарництва. Створена для виконання цього Закону Комісія цивільної служби почала визначати ступінь кваліфікації і придатності кандидатів на зайняття посад державних службовців шляхом проведення конкурсних іспитів. З того часу апарат управління став спільною «здобиччю» обох партій — Республіканської і Демократичної. Комісія відала відставкою, переміщенням і пенсійними справами державних службовців, визначала ступінь їхньої класової лояльності. Більш детально правила перебування на службі, підстави звільнення визначив закон Ллойда-Лафаллера 1912 р.


Поделиться:

Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 131; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты