Тема 1: Роль матеріально-технічного забезпечення в системі управління підприємством

Розглядаючи підприємство як виробничу та економічну систему, у першу чергу маємо на увазі забезпечення його виробничими ресурсами. Адже тільки при наявності сировини та матеріалів, засобів праці, робочої сили підприємство може розпочати свою діяльність і виготовити продукт, а поновлення цих ресурсів забезпечує розширене відтворення виробництва.

Матеріально-технічне забезпечення представляє собою процес постачання на підприємство сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів, які необхідні для виробничого і невиробничого споживання, відповідно до визначених потреб та у певні терміни.

Злагоджений потік матеріально-технічних ресурсів не допускає простоїв, що призводить до більш ефективного використання необхідних для виробництва ресурсів.

Як наука, матеріально-технічне забезпечення підприємства розробляє теоретичні основи та практичні рекомендації щодо забезпечення підприємством продукцією виробничо-технічного призначення. Іншими словами, матеріально-технічне забезпечення підприємства обґрунтовує дії підприємства в умовах ринку щодо забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами.

Розвиток матеріально-технічного забезпечення як науки розпочався з 60-х років 20 ст. Можна виділити три основні етапи розвитку матеріально-технічного забезпечення.

Перший етап (60-80-ті роки 20 ст.). Існування директивної економіки в колишньому Радянському Союзі, передбачало наявність централізованого розподілу матеріальних ресурсів. Основною функцією матеріально-технічного забезпечення є визначення потреби в матеріальних ресурсах та раціональне їх використання.

Другий етап (80-90-ті роки 20 ст.). Характеризується перебудовою економіки, роздержавленням, приватизацією та створенням об’єктів малого бізнесу. Роль матеріально-технічного забезпечення підвищується завдяки таким факторам:

· розривом економічних зв’язків;

· порушенням раніше встановленої цілісної системи матеріально-технічного постачання;

· зменшенням обсягу виробництва матеріалів і як наслідок зростання цін на них;

· збільшенням обсягу матеріальних ресурсів, які необхідно завозити із-за кордону;

· зростанням транспортних витрат, необхідністю створення нових портів та терміналів для збереження ресурсів та подальшого їх транспортування;

· застарілою або відсутньою нормативною базою щодо витрачення матеріально-технічних ресурсів.

До функцій матеріально-технічного забезпечення додаються функції із закупівлі сировини і матеріалів, нормування витрат матеріалів, нормування виробничих запасів.

Третій етап (з кінця 90-х років 20 ст. по сьогоднішній день). Цей етап може бути охарактеризований так. З’являються фундаментальні зміни в організації та управлінні ринковими процесами у всій економіці підприємств України. До них можна віднести: перетворення ринку продавця на ринок покупця, посилення конкурентної боротьби, поступове поширення концепції маркетингу і як результат – зростання насиченості, ширини, глибини товарного асортименту.

Виникла необхідність у посиленні координації між взаємопов’язаними видами діяльності, тобто організацією виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного матеріального потоку. Вирішення таких проблем пов’язуються з поширенням використання логістики.

Навчальна дисципліна «Управління матеріально-технічним забезпеченням» — це нова навчальна дисципліна, яка вивчає систему матеріально-технічного забезпечення підприємства за різних форм господарювання і вплив її на результати господарської діяльності підприємства.

Вивчення кожної науки розпочинається з визначення її предмету тобто кола питань, які вона досліджує; з’ясування цілей, які вона переслідує.

Предметомнавчальної дисципліни «Управління матеріально-технічним забезпеченням» є фінансово-економічні аспекти управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства.

Об’єктомвивчення навчальної дисципліни «Управління матеріально-технічним забезпеченням» є підприємство як логістична система, тобто як така, що інтегрує інформаційний та матеріальний потоки.

Важливим завданням дисципліни Управління матеріально-технічним забезпеченням» є розуміння взаємозв’язку матеріально-технічного забезпечення з результатами діяльності підприємства. Ця дисципліна розглядає ефективні методи організації забезпечення підприємства матеріальними ресурсами та заходи щодо їх ефективного використання.

Вивчення економічних явищ та процесів, що відбуваються у матеріально-технічному забезпеченні підприємства проводиться різними методами. Метод призначений виробити систему різних засобів, способів та прийомів, які можна застосувати при вивченні матеріально-технічного забезпечення підприємства. Вивчення науки «Управління матеріально-технічним забезпеченням» засноване на використанні загальних та спеціальних методів.

За допомогою загальних методів всі економічні явища розглядаються як динамічні та у взаємозв’язку з іншими науками.

До них відносяться: синтез, аналіз, метод синергії. До спеціальних методів визначення дисципліни відносяться:

1) розрахунково-конструктивний;

2) статистичні;

3) економіко-математичний;

4) експериментальний.

Навчальна дисципліна «Управління матеріально-технічним забезпеченням» базується на вивчених раніше таких дисциплін як економіка підприємства, статистика, розміщення продуктивних сил.

Поняття матеріального потоку - є основним у вивчення аспектів управління матеріально-технічним забезпеченням. Поняття матеріальний потік пов’язане з переходом до логістичного підходу управління підприємством. Логістичному підходу передував підхід, за яким здійснювалося управління рухом матеріальних ресурсів. При новому підході об’єктом управління стає потік (матеріальний та інформаційний).

Потік – це сукупність об’єктів, що сприймаються як єдине ціле. Він існує як процес на деякому часовому інтервалі і вимірюється в абсолютних одиницях за певний період часу. Іншими словами, це процес руху певної сукупності об’єктів. Таким чином, переміщення і зберігання матеріалів, товарів, інформації від первинного джерела до кінцевого споживача представляє собою єдиний матеріальний та інформаційний потік підприємства.

Поняття матеріального потоку узагальнює безперервність зміни і переміщення продуктів праці в сфері обігу і виробництва.

Матеріальний потік являє собою рух та зберігання матеріалів і товарів, який починається з транспортування від постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, і закінчується після продажним сервісом для споживачів.

У загальному вигляді логістичній процес можна уявити, як ланцюг з трьома ланками «постачальники – підприємство – споживачі», по яких рухаються два взаємопов’язаних потоки: матеріальний, що збільшує вартість, та інформаційний.

Матеріальний потік є інтеграцією трьох функціональних сфер: постачання, виробництва, розподілу і збуту.

Сукупність ресурсів одного найменування, які рухаються від конкретного джерела виробництва до місця споживання, утворюють елементарний матеріальний потік. Множина елементарних потоків, що формуються на підприємстві, складає інтегральний (загальний) матеріальних потік, який забезпечує нормальне функціонування підприємства.

Матеріальні потоки характеризуються кількісними і якісними показниками. Основними з них є інтенсивність і потужність матеріального потоку. Між цими показниками, як правило, спостерігається обернена залежність.

Інтенсивність матеріального потоку – це час переміщення одиниці матеріальних ресурсів, напівфабрикатів і готової продукції (час/ од. обсягу).

Потужність матеріального потоку – це обсяги продукції, які переміщуються за одиницю часу. Тому потік має розмірність «обсяг/од. часу», тобто є дробом, у чисельнику якого міститься величина вантажу (штуки, тонни тощо), а в знаменнику – час переміщення (доба, місяць, рік тощо).

Інформаційний потік представляє собою рух та зберігання інформації. Він передує матеріальному потоку і є необхідним для координації логістичних функцій за рахунок виконання продуктово-ринкового прогнозування; аналізу поточного стану; оперативно-календарного планування матеріального потоку.