Управління виробничими запасами на підприємстві

Система управління запасами – сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів

В теорії управління запасами розроблені дві основні системи, які забезпечують безперервне і своєчасне поступлення матеріальних ресурсів на підприємство:

1. Система управління запасами з фіксованим розміром замовлення.

2. Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

1. Система управління запасами з фіксованим розміром замовлення. В даній системі розмір замовлення є чітко зафіксованим і не змінюється ні при будь-яких відхиленнях у системі. Тому розмір замовлення – основне завдання при управлінні запасами.

Для управління запасами в цій системі розраховуються такі параметри:

1. Гарантійний рівень запасу.

ГРЗ = Мдн х ВП,

де Мдн – середньоденне споживання матеріалів, нат од.; ВП – відстрочка поставки, днів.

2. Пороговий рівень запасу.

ПРЗ = ГРЗ + Мчп = ГРЗ + Мдн х ЧП

де Мчп – споживання матеріалів за час поставки, нат. од.; ЧП – час поставки, днів.

3. Максимально бажаний рівень запасу.

МБРЗ = Оопт + ГРЗ = Оопт + Мдн х ВП

2. Система управління запасами з фіксованим інтервалом між поставками. В цій системі замовлення проводяться в чітко визначені моменти часу, наприклад 1 раз на місяць, 1 раз в тиждень, один раз в 14 днів. Інтервал часу між замовлення визначають за допомогою оптимального розміру замовлення. Це дозволяє мінімізувати витрати на транспортування і зберігання матеріалів.

Система передбачає розрахунок таких параметрів:

1. Розмір замовлення.

Оз = МБРЗ – ПЗ + Мчп,

де Оз – розмір замовлення, од.; ПЗ – поточний запас, який характеризує рівень запасу в будь-який момент розрахунку; Мчп – очікуване споживання за час поставки.

2. Гарантійний рівень запас.

ГРЗ = Мдн х ВП,

3. Максимально бажаний розмір запасу визначається за формулою:

МБРЗ = ГРЗ + І х Мдн.

Порівняння розглянутих систем управління запасами вказує на існування взаємних переваг і недоліків. Переваги системи з фіксованим розміром замовлення:

1. Менший рівень МБРЗ, ніж в системі з фіксованим інтервалом.

2. Економія витрат на зберігання запасів на складах за рахунок скорочення площ складів.

Недоліки системи з фіксованим рівнем замовлення:

1. Ведення постійного контролю наявності запасів на складах.

2. Обмежене застосування при нестабільному попиті та коливанні цін на матеріали.

На основі елементів двох розглянутих систем базуються додаткові системи управління запасами, а саме:

1) система із встановленою періодичністю поповнення запасу до постійного рівня. Застосовується при значних змінах у споживанні матеріалів. Базується на встановленій періодичності оформлення замовлення і відслідковування порогового рівня;

2) система „мінімум-максимум”. Застосовується при значних витратах на облік запасів та витрат на оформлення замовлення.

Базується на встановленому мінімальному та максимальному рівнях запасів.

Методи контролю запасів.

Усі розглянуті вище системи управління запасами пов’язані з певним порядком контролю їх фактичного рівня на складах, що часто вимагає витрат фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо для багатономенклатурних запасів. Однак зазвичай із загального числа найменувань найбільша вартість запасу припадає на відносно невелику їх кількість. Дану залежність демонструє АВС-аналіз.

В основу аналізу АВС покладено припущення, що відносно невелика кількість видів матеріалів, які повинні неодноразово закуповуватися, складає велику частину загальної вартості матеріалів, що закуповуються.

Стосовно управління виробничими запасами метод АВС – це спосіб контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури на три нерівнопотужних підмножини А, В, С на основі деякого формального алгоритму.

Група „А”: найбільш дорогі та коштовні матеріали, на частку яких припадає 75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості матеріалів, які знаходяться на зберіганні.

Група „В”: середні за вартістю матеріали. Їх частка в загальній вартості запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% матеріалів, які зберігаються.

Група ”С”: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вартості матеріалів і 40-50% від загального обсягу зберігання.