Тема 3. Управління виробничими запасами підприємства

Сутність запасів та їх види.

Запаси – це визначена маса засобів виробництва (матеріальних ресурсів), яка постійно зберігається на підприємстві та є умовою безперервного процесу виробництва. На підприємстві основними видами запасів є виробничі та товарні запаси.

Виробничі запаси– це сировина, матеріали, паливо, які знаходяться на складах підприємстві і ще не вступили у процес виробництва. Вони створюються в зв’язку з тим, що матеріальні, сировинні та паливні ресурси поступають на підприємство, як правило, окремими партіями через більш або менш тривалий проміжок часу. Проте споживання цих ресурсів здійснюється на підприємстві безперервно і не може залежати від перерви в їх поступленні.

Особливістю виробничих запасів є те, що вони знаходяться у певних власників і розподілу не підлягають. Користуватися ними можуть підприємства, на складах яких вони знаходяться, що призводить до низької мобільності виробничих запасів.

Основними мотивами, якими керуються підприємства, створюючи виробничі запаси, є такі:

1. Можливість коливання попиту на матеріальні ресурси.

2. Сезонні коливання попиту деяких видів ресурсів (сільськогосподарська сировина).

3. Зниження витрат, пов’язаних із оформленням замовлення.

4. Вірогідність порушення встановленого графіку поставок.

5. Знижки за велику партію товарів.

6. Зниження витрат, пов’язаних із виробництвом одиниці продукції (виготовлення малих і великих партій продукції).

7. Зведення до мінімуму простоїв виробництва із-за відсутності запасних частин до обладнання.

8. Спрощення процесу управління виробництвом.

Виробничі запаси поділяється на поточні, підготовчі, страхові, сезонні запаси (при необхідності).

Поточний запас матеріальних ресурсів створюється для забезпечення нормального ходу процесу виробництва в період між двома черговими поступленнями ресурсів.

Підготовчий запас утворюється на період підготовки матеріальних ресурсів до використання у виробництві і доставки їх до місця споживання.

Страхові запаси – представляють собою запаси, які призначені для безперервного забезпечення матеріальними ресурсами виробничого процесу у випадку різних непередбачуваних обставин.

Сезонні запаси– створюються при сезонному характері поступлення матеріальних ресурсів.

Обсяг запасу матеріальних ресурсів на підприємстві може вимірятись як у натуральному виразі, так і в днях споживання.

Обсяг запасу може визначатися у показниках наявного та середнього запасу.

Показники наявного запасухарактеризують обсяг запасу того чи іншого виду матеріальних ресурсів на певний момент часу.

Показники наявного запасу у натуральному виразі отримують безпосередньо за даними обліку на підприємстві.

Показник наявного запасу у днях характеризує поточну забезпеченість підприємства запасом певного матеріалу, тобто показує, на скільки ближчих днів роботи підприємство забезпечене запасом певного матеріалу.

Показники обсягу середнього запасухарактеризують обсяг того чи іншого виду матеріальних ресурсів, які знаходяться в запасі в середньому за кожен певний звітний період. Розмір цього запасу можна визначити за допомогою середньої арифметичної, середньої хронологічної.

Поточний запас визначається як здобуток середньо сутінкової витрати матеріалів у натуральному вираженні і інтервалу поставки в днях.

Страховий запас розраховується наступним чином:

де n – кількість днів страхового запасу.

Аналогічно розраховується транспортний запас (Зтр).

Для розрахунку технологічного запасу використовують формулу:

Загальний обсяг поставки матеріалів дорівнюється сумі всіх прорахованих запасів:

Поточний запас ресурсів є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою. Прийнято розрізняти максимальну, мінімальну і середню норму поточного запасу.

Норма страхового запасу має на меті накопичення такої величини запасу, яка забезпечить безперервність виробництва у випадку перебоїв у матеріально-технічному забезпеченні. Планова величина цього запасу постійна, а фактично цей запас може зменшуватися при затримці у поставці нової партії поступлення матеріалів. Відновлюється страховий запас при новому поступленні матеріалів на підприємство.

Страховий запас залежить від багатьох факторів, більшість з яких важко кількісно виразити. Тому врахувати його у повному обсязі при нормуванні дуже важко.

Величина страхового запасу може визначатися декількома методами: як відсоток від поточного запасу (найбільш привабливий при інтервалі поставок до 2-3 тижнів); як задана кількість днів або кількість матеріалів (заснований на передбаченнях фахівців).

Страховий запас можуть визначати також шляхом вивчення закономірності та ступенем сталості масових випадкових факторів методами математичної статистики.

Визначення оптимальної величини партії закупівлі матеріальних ресурсів.

Оптимальний розмір партії ресурсів, які постачаються і, відповідно, оптимальна частота завезення матеріальних ресурсів залежить від таких факторів:

а) обсягу річної потреби в сировині і матеріалах;

б) транспортно-заготівельних витрат;

в) витрат на зберігання матеріалів.

Оптимальна партія постачання, оптимальний розмір замовлення (Economic Order Quantity, EOQ) - об'єм партії постачання, що відвантажується постачальником за замовленням споживача, який забезпечує для споживача мінімальне значення суми двох складових:

· витрати на формування і зберігання запасів - витрати на поточне обслуговування запасів включають витрати на проведення інвентаризацій, витрати зберігання, вартість ризиків і інші витрати;

· транспортно-заготівельних витрати - витрати, пов'язані з організацією замовлення і його реалізацією, включають витрати на моніторинг показників роботи постачальників, вибір і оцінку постачальника, транспортні витрати, витрати на комунікаційний процес, відрядні представницькі і інші витрати.

Графічно оптимальна партія постачання може бути визначена по точці, в якій сума витрат на формування і зберігання запасів і транспортно-заготівельних витрат звертається в мінімум.

Оптимальна партія постачання визначається по формулі Вілсона:

де q_опт- оптимальна партія поставки (економічний розмір замовлення);

С_тз – транспортно-заготівельні розходи в розрахунку на одну партію постачання;

С_хр - витрати зберігання в розрахунку на одиницю продукції;

Q - річна потреба в продукції.

Оптимальна періодичність поставки Топт – визначається як відношення знайденої оптимальної партії поставки до річної потреби у матеріальних ресурсах:

Кількість поставок за рік N визначається відношенням річної потреби в матеріальних ресурсах до оптимальної партії поставки: