Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Розділ II. Авторське право і суміжні права. Глава 5. Об'єкти авторського права




Читайте также:
  1. A) Естественно-правовая теория
  2. C. 4.35. 13). - Авторитетом права прямо признается, что доверенное лицо отвечает за dolus и за всякую culpa, но не за casus, которого нельзя было предусмотреть.
  3. D. 20.1.1). - Завещание есть правомерное выражение воли, сделанное торжественно для того, чтобы оно действовало после нашей смерти.
  4. I.1. Римское право в современной правовой культуре
  5. I.2.1) Понятие права.
  6. I.2.3) Система римского права.
  7. I.3.1) Развитие римского права в эпоху Древнего Рима.
  8. I.3.2) Историческое восприятие римского права.
  9. I.4.1) Обычное право.
  10. I.4.4) Магистратское право.

Глава 5. Об'єкти авторського права


 


іграх. Новим видом пластичного мистецтва є комп'ютерні скульп­тури. Художник створює на комп'ютері зображення тривимірної моделі (віртуальну скульптуру), а потім за допомогою спеціальної комп'ютерної програми, що керує технічним пристроєм із гравіру­вальними інструментами, фрезерує реальну скульптуру.

Твори образотворчого мистецтва набувають правової охорони як об'єкти авторського права, але така правова охорона має свої особ­ливості, зумовлені унікальністю кожного твору. Для традиційних творів мистецтва, порівняно з будь-яким іншим видом творів, розбіжність між оригіналом і копією має істотне значення. Унікальність будь-якого твору мистецтва веде до додаткових форм охорони прав художника. Це пояснюється тим, що після продажу твору художник може більше ніколи не побачити свій твір, він не зможе запобігти його використанню (створенню репродукцій, аль­бомів репродукцій, тиражуванню в промисловості листівок, створе­них на основі оригінального твору тощо). Оскільки в європейських країнах відсутня будь-яка обов'язкова реєстрація прав на твори, у тому числі і твори образотворчого мистецтва, їх автор перебуває в особливо незахищеному становищі. Для того щоб хоча б частково допомогти автору, у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів і, відповідно до неї, у деяких національних законо­давчих актах введена норма щодо права слідування1.

Твори декоративно-прикладного мистецтва (твори ужиткового мистецтва)— це твори мистецтва, перенесені на предмети прак-

1 Право слідування означає, що при публічному перепродажі твору образотворчого мис­тецтва через аукціон, галерею образотворчого мистецтва, художній салон, магазин тощо продавець зобов'язаний виплатити автору винагороду у розмірі відповідних відсотків від ціни проданого твору. Така норма існує і у Законі України «Про авторське право і суміжні права», у ст. 27, в якій передбачено, що автори чи їх спадкоємці користуються невідчужува-ним правом на одержання п'яти відсотків від ціни проданого твору. Збір і виплата винаго­роди, одержаної в результаті реалізації права слідування, здійснюється особисто автором, його представником або організацією колективного управління.



У законодавстві деяких країн світу існує норма, що стосується так званого «права доступу до твору», відповідно до якого автор твору образотворчого мистецтва вправі вимагати від власника оригіналу твору чи іншої особи, що має право власності на такий оригінал (музей, галерея, приватний колекціонер та ін.), надання йому можливості здійснення права на відтворення свого твору.

У теорії авторського права існує думка, що при зазначених умовах право на відтворення стосується тільки «копіювання від руки», тобто створення копії твору тими ж способами, що використовувалися при створенні оригіналу твору. // Гаврилов Э. Комментарий к Зако­ну Российской Федерации «Об авторском праве и смежных правах». — М.: Спартак, 1996.-С. 85.


тичного користування, у тому числі твори художнього промислу або твори, виготовлені промисловим способом. Інакше кажучи, декоративно-прикладне мистецтво — це мистецтво виготовлення побутових предметів, що мають художньо-естетичну якість і при­значені не лише для задоволення практичних потреб, але і для прикраси житла, архітектурних споруджень, парків, є елементами оформлення будинків і приміщень, промислової і поліграфічної продукції тощо.



Види творів мистецтва, які переносяться на предмети практич­ного користування, визначаються насамперед національними особливостями конкретного регіону1. В Україні, як і у більшості

Право доступу не стосується відтворення твору фотографічними чи аналогічними метода­ми. Власник оригіналу твору вправі вимагати від автора компенсації тих незручностей, що пов'язані з наданням автору права доступу до твору, і оцінити таку компенсацію. Реалізація цього права має деякі ускладнення. Труднощі в забезпеченні права доступу полягають й у відсутності норми щодо нього у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів. Слід зазначити, що порядок реалізації права доступу до твору образотворчого мис­тецтва закріплений у ст. 26 Закону України «Про авторське право і суміжні права». 1 Дискусійним питанням авторського права є питання подвійної охорони (юридичного режиму) творів декоративно-прикладного мистецтва або дизайну. У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до числа творів образотворчого мистецтва були віднесені так звані «твори дизайну», які не знайшли закріплення у коментованій статті. Проте Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів не передбачає пра­вової охорони «творів дизайну» як об'єктів авторського права. У зазначеній конвенції вза­галі відсутнє згадування дизайну як такого незалежно від того, який зміст вкладається в це поняття. Зазвичай під дизайном можуть розумітися промислові зразки (industrial design). Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів містить лише посилання на промислові зразки, але сама норма стосується лише правової охорони творів декоративно-прикладного мистецтва (п. 7 ст. 2). Відповідно до цієї норми будь-яка країна Бернського Союзу сама визначає пристосованість своїх «законів до творів декоративно-прикладного мистецтва і до промислових зразків», а також умови правової охорони творів декоративно-прикладного мистецтва і промислових зразків. Вказана конвенція допускає, що твори де­коративно-прикладного мистецтва в країні походження можуть набувати правової охорони як промислові зразки. При правовій охороні цих же творів в інших країнах Бернського Союзу, залежно від того, яким чином набувають правової охорони твори декоративно-при­кладного мистецтва в конкретній країні, можливі два варіанти:



а) якщо твори декоративно-прикладного мистецтва охороняються як промислові зразки,
то, відповідно, такі твори, створені в іншій країні, будуть набувати правової охорони в цій
країні як промислові зразки;

б) якщо твори декоративно-прикладного мистецтва не можуть набути правової охорони як
промислові зразки, то, відповідно, такі твори, створені в іншій країні, можуть набути пра­
вової охорони в цій країні як художні твори, тобто як об'єкти авторського права.

Останній варіант був включений до Бернської конвенції про охорону літературних і ху­дожніх творів у 1967 р. Таким чином, відповідно до Бернської конвенції про охорону літе­ратурних і художніх творів твори декоративно-прикладного мистецтва можуть набувати правової охорони або як художні твори (об'єкти авторського права), або як промислові зразки (результати науково-технічної творчості). Бернська конвенція про охорону літера­турних і художніх творів не допускає іншого варіанта, тобто промислові зразки не можуть набути правової охорони як художні твори.


 


Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 12; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты