Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Суб'єкти авторського права — фізичні та юридичні особи, які є носіями суб'єктивних майнових та немайнових прав та обов'язків.




Зазвичай суб'єктів авторських прав поділяють на дві групи за спо­собом набуття авторського права — первинні та вторинні суб'єкти авторського права.

Первинним суб'єктом авторського права є автор творів науки, літератури і мистецтва. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор визначений як фізична особа, творчою працею якої створений твір. Це визначення містить у собі кілька ознак, які притаманні автору твору. По-пер-


 




Розділ II. Авторське право і суміжні права

ше, автором твору не може бути будь-яка юридична особа будь-якої форми власності. По-друге, первинним суб'єктом авторсько­го права є тільки автор твору. При цьому суб'єктами авторського права не можуть бути автори інших об'єктів права інтелектуальної власності, тобто винаходів, наукових відкриттів, промислових зразків, корисних моделей тощо. По-третє, якщо твір створений спільною творчою працею декількох осіб, то вони визнаються співавторами. Тобто співавторами не можуть бути визнані особи, які не зробили творчого внеску у створення твору, а надали автору матеріальну, організаційну, технічну й іншу допомогу.

У законодавстві про авторське право поняття твору не визна­чається, але у зв'язку з тим, що автор твору визначений як фізич­на особа, творчою працею якої створений твір, об'єктом правової охорони можуть бути лише твори, які є результатом творчої праці одного чи декількох авторів. Оскільки особисті немайнові права автора є невідчужуваними і непередаваними, суб'єктами цих осо­бистих немайнових прав можуть бути лише автори творів. Ніхто інший не може бути суб'єктом особистих немайнових прав.

Законодавство України закріплює і визнає принцип презумпції авторства на твір, відповідно до якого за відсутності доказів іншо­го автором твору вважається особа, зазначена звичайним спосо­бом як автор на оригіналі або примірнику твору (ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закон України «Про авторське право і суміжні пра­ва»). Тобто особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору, вважається його автором, якщо у ході судового розгляду не буде доведене інше.

Отже, можливі випадки, коли інші особи (у тому числі і справжній автор) можуть претендувати на авторство щодо того чи іншого твору. У таких випадках тільки суд, розглянувши суть спра­ви і відповідні докази, може ухвалити рішення щодо авторства. Принцип презумпції авторства на твір відповідає Бернській кон­венції про охорону літературних і художніх творів, у якій встанов­люється, що автор твору, права на який охороняються, вважається таким за відсутності доказу протилежного, якщо його ім'я зазначе­не на творі звичайним способом (ст. 15). Визнання авторства необхідне для того, щоб автор мав право на порушення судового




Глава 6. Суб'єкти авторського права

переслідування у всіх країнах Бернського Союзу щодо будь-яких осіб, які допустили незаконне використання його твору.

Водночас майнові права інтелектуальної власності на твір мо­жуть належати не тільки автору твору, але й іншим особам — вто­ринним суб'єктам авторського права.

Під вторинним суб'єктом авторського права слід розуміти фізич­них або юридичних осіб, які не брали участі у створенні твору науки, літератури і мистецтва, але набули певного обсягу майнових прав інтелектуальної власності на твір за законом або за договором.

Вторинними суб'єктами авторського права на твір можуть бути:



— спадкоємці автора;

— роботодавець, коли твір створений у порядку, визначеному ст. 429 ЦК України;

— замовник.

Природно, що дані особи можуть бути суб'єктами авторського права на твір за законом тільки у тому випадку, коли це право не було раніше ними передане за договором іншим особам повністю або частково. Суб'єктом авторського права на твір за договором може бути будь-яка фізична чи юридична особа.

Між первинним та вторинним суб'єктами існує певна різниця, яка полягає у такому:

— обсяг повноважень вторинного суб'єкта авторського права
на твір більш звужений, аніж у автора твору;

— за характером права вторинного суб'єкта є похідними,
оскільки перейшли від автора;

— спадкоємці як суб'єкти авторського права на твір набувають це право у силу закону або відповідно до заповіту. За законом або за заповітом спадкоємцю належить право на опублікування, відтворення і розповсюдження твору, право на винагороду. Спад­коємець може вирішити питання про використання виданих творів, а також вирішити долю ще не оприлюднених творів;

— різниця прав спадкоємця та автора проявляється не лише в їх обсязі, але й у терміні дії. Авторське право на твір для спадкоємців діє упродовж 70 років після смерті автора (ст. 446 ЦК України).

Специфічними суб'єктами авторського права на твір, які окре­мо не визначені у ст. 435 ЦК України, але наявність яких випливає


 




Розділ II. Авторське право і суміжні права

зі змісту ст. 433 ЦК України та права яких закріплені у статтях 19 і 20 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є упо­рядники та перекладачі. Результат праці упорядників збірників полягає у тому, що вони організовують, обробляють, систематизу­ють, поновлюють ті чи інші твори. При упорядкуванні збірки літе­ратурних творів із текстологічною підготовкою упорядник одно­часно з відбором матеріалу для включення у збірку проводить певну дослідну роботу.



Особливості авторського права на твір укладача виявляються у двох аспектах. По-перше, укладачі використовують твори, що є об'єктом авторського права або такими не є. Якщо авторське пра­во на первинний твір охороняється законом, необхідно отримати дозвіл від його автора або іншого правонаступника для викорис­тання створеного на його основі похідного твору. Відсутність такої згоди буде перепоною лише щодо використання твору. Водночас особа, яка здійснила таку переробку, буде визнаватися автором такої переробки. По-друге, збірки можуть упорядковуватися із творів, які не є предметом авторського права: закони, судові рішення, інші офіційні документи, твори народної творчості, автори яких невідомі, твори, які не охороняються авторським правом та ін. Упоряднику, який підготував таку збірку, належить авторське право, якщо він самостійно обробив або систематизував такі твори.

Перекладачами вважаються особи, які здійснюють переклад, який є самостійним об'єктом авторського права (ст. 433 ЦК Ук­раїни). До авторського права, яке належить перекладачу, можна віднести: право на позначення свого імені; право на опублікуван­ня; право на відтворення і розповсюдження перекладу; право на авторську винагороду тощо. Слід звернути увагу на деякі особли­вості авторського права перекладача. Для здійснення перекладу необхідно отримати згоду автора оригінального твору. Автор і пе­рекладач є суб'єктами авторського права на різні об'єкти — оригінальний твір і переклад. Використання перекладу дозво­ляється лише за наявності згоди перекладача. Право автора дозво­лити переклад свого твору на іншу мову з метою подальшого вико-


Глава 6. Суб'єкти авторського права

ристання дає йому право отримати винагороду за використання твору на іншій мові.

Співавторство — авторське право на твір, створений у співав­торстві, що належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір нерозривне ціле чи складається із частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення (ч. 1 ст. 436 ЦК України). Виходячи з законодавчого визначення співавторства, мож­на виділити три основні ознаки співавторства.

По-перше, співавторство — це сумісна творча праця кількох осіб. Така сумісна праця повинна мати творчий характер, оскільки лише у результаті творчої праці виникають твори науки, літерату­ри, мистецтва, які визнаються охороноздатними об'єктами авторського права. Слід зазначити, що спільна праця може вияв­лятися по-різному: автори можуть об'єднати творчий процес і пра­цювати разом; автори можуть визначити план, структуру твору, визначити завдання для кожного учасника творчого колективу, відповідно до якого він повинен створити частину твору, яка потім буде об'єднана з іншими складовими твору для подальшого опра­цювання.

По-друге, співавторство — це досягнення певної спільної мети, на що спрямована спільна творча праця кількох осіб, а саме — створення колективного твору. Працюючи над колективним тво­ром, співавтори користуються різними формами вираження своїх задумів, залежно від того, над яким спільним твором вони працю­ють: словами, звуками, зображенням та ін. При використанні однієї форми вираження твору праця співавторів має однорідний характер, оскільки вони виконують однакову роботу. Цільність та­кого колективного твору визначається через єдність його змісту. Колективний твір може складатися з частин, мати різні форми ви­раження. Єдність такого твору забезпечується поєднанням змісту і форми вираження твору.

По-третє, співавторство — це приналежність авторського права особам, які беруть участь у створенні твору. У чинному законо­давстві авторське право закріплене за співавторами незалежно від того, чи утворює твір нерозривне ціле, чи складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.


 




Розділ II. Авторське право і суміжні права


Глава 7. Зміст авторського права


 


Національне законодавство у ст. 436 ЦК України закріплює два види співавторства — нероздільне і роздільне співавторство. У те­орії авторського права створені твори при таких видах співавтор­ства називають «сумісними творами». Причому нероздільне співавторство розглядається у межах обмежувальної концепції, а роздільне — у межах розширювальної концепції1.

Під нероздільним співавторством зазвичай розуміється створе­ний двома або більше співавторами твір, який являє собою єдине нерозривне ціле та частини якого не мають самостійного значення. Визнання співавторства нероздільним означає, що авторське право як на твір у цілому, так і на будь-яку його частину реалізується співавторами тільки разом. У кожного із співавторів у цьому випад­ку відсутні самостійні об'єкти авторського права, якими б вони могли розпоряджатися самостійно. Роздільне співавторство буде у випадку створення колективного твору, що має цільний характер, але який складається із самостійних частин, що мають самостійне значення, і при цьому відомо, ким із співавторів створені ці части­ни твору. При роздільному співавторстві використання колектив­ного твору як єдиного цілого здійснюється за взаємною згодою усіх співавторів (на підставі авторського договору). Водночас кожний із співавторів має право самостійно, без отримання згоди інших співавторів, розпоряджатися своєю частиною твору.

Законодавство України визначає правила, за якими може ре­алізовуватись авторське право на колективній основі (ст. 436 ЦК України). Авторське право на колективній основі належить усім авторам спільно незалежно від ступеня творчого вкладу кожного із співавторів і характеру твору. Закон характеризує права співавторів як спільні, що відповідає цивілістичній доктрині щодо авторсько­го права співавторів як нероздільного права. Питання про викори­стання колективного твору вирішується у всіх випадках спільно, на основі єдності, а не більшістю голосів. Якщо автори не можуть дійти згоди, вони передають свій спір на вирішення суду. Принцип спільного використання твору не містить перешкод для укладення

1 ЛипцикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 112.


між співавторами договору, а навпаки, сприяє єдності підходу до використання твору і надає можливість встановити на власний розсуд співавторів порядок щодо розпорядження своїми авторсь­кими правами.

Питання для самоконтролю:

1. Хто може виступати суб'єктами авторського права?

2. У чому полягає різниця між первинними та вторинними суб'єктами авторського права?

3. Що таке співавторство? Розкрийте особливості правоможностей

співавторів.

4. Що розуміють під нероздільним співавторством?

5. Чи мають авторські права перекладачі?

Глава 7 Зміст авторського права


Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 15; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.029 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты