Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Інтелектуальної власності




Читайте также:
  1. Аналіз вихідних даних для оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
  2. Види земель в Україні. Форми та суб’єкти права власності на землю.
  3. Відносини власності
  4. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
  5. Власності та їх особливості
  6. Державна система правової охорони інтелектуальної власності
  7. Джерела права інтелектуальної власності України
  8. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності
  9. Еволюція інтелектуальної власності
  10. З інтелектуальної власності

Глава 22 Правова охорона наукових відкриттів

§ 1. Загальні підходи до наукових відкриттів

Найважливішим джерелом прискорення науково-технічного прогресу є використання досягнень науки і техніки й у першу чер­гу — відкриттів і винаходів. Фундаментальні дослідження науки, як правило, породжують основні відкриття не відомих раніше законів, явищ і властивостей тих чи інших об'єктів природи, а на їхній ос­нові створюються піонерні винаходи, нові напрямки в техніці.

Наука, техніка, виробництво — три органічно пов'язаних ланки, що утворюють шлях від наукового відкриття і винаходу до їхнього використання. Потреби технічного прогресу ставлять пе­ред наукою нові завдання. Відзначаючи, що техніка значною мірою залежить від стану науки, Ф. Енгельс разом із тим вважав, що набагато більшою мірою наука залежить від стану і потреб техніки. Якщо в суспільства з'являється технічна потреба, то це просуває науку вперед більше, ніж десяток університетів.

Наукові відкриття, зумовлені розвитком виробництва, у свою чергу породжують нові знаряддя праці, більш прогресивні техно-


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

логічні процеси і матеріали, сприяють могутньому розвитку продуктивних сил. Так, у 1947 р. з ініціативи видних діячів науки, у тому числі президента АН СРСР академіка С. І. Вавілова, для за­охочення творчої ініціативи вчених, захисту авторського і держав­ного пріоритету в області відкриттів у Радянському Союзі вперше у світі була введена система реєстрації відкриттів і охорона прав їхніх авторів.

Перше відкриття в СРСР було зареєстроване 26 червня 1957 р. із пріоритетом від 15 березня 1947 р. Щорічно в Держкомвинаходів подавалося від 900 до 1300 заявок на передбачувані відкриття від приблизно 5000 авторів-заявників, але тільки 14 реєструвалося як наукові відкриття. За наступні 35 років у СРСР було зареєстровано близько 400 відкриттів, при цьому кількість заявок на відкриття перевищила 12 тисяч1.

Основи законодавчого регулювання відносин із наукових від­криттів були закладені Постановою Ради Міністрів СРСР «Про Комітет з винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР» від 14 березня 1947 р. Постанова передбачала охорону відкриттів. Практично система державної реєстрації відкриттів стала застосо­вуватися з 1957 р. Постановою Ради Міністрів СРСР від 24 квітня 1959 р. були затверджені «Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції» та «Інструкція про винагороду за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції»2.



У Положенні, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР № 584 від 21 серпня 1973 p., було дане уточнене визначення поняття «відкриття»; встановлені основні вимоги до оформлення заявок на передбачувані відкриття; визначено порядок проведен­ня наукової експертизи відкриттів, що підтверджує вірогідність і світову новизну наукових положень, заявлених як відкриття, що встановлює державний і авторський пріоритет, а також моральне стимулювання авторів відкриттів, державний облік і інформацію


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

народного господарства про відкриття для всебічного їхнього ви­користання в науці і техніці.

Якщо після офіційної публікації про реєстрацію відкриття про­тягом року не надходив обґрунтований протест проти його новиз­ни, вірогідності й авторського пріоритету, комітет вручав автору (чи авторам) диплом і заохочувальну винагороду (до 5000 крб.). Диплом як форма охорони права автора на відкриття засвідчував визнання відкриття, його пріоритет, авторство, право на винагоро­ду й інші права і пільги, надані законом.



Формами наукової діяльності є проведення фундаментальних та прикладних досліджень. При цьому під фундаментальними на­уковими дослідженнями розуміється теоретична та/або експери­ментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взає­мозв'язок. У свою чергу, прикладними науковими дослідженнями виступають наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Відкриття в основному створювалися в наукових організаціях фундаментальної науки авторським колективом із трьох-п'яти чо­ловік. Зрозуміло, що результати прикладних наукових досліджень не могли стати науковим відкриттям.

Реєстрація відкриття поряд із різними елементами морального і матеріального стимулювання (грошові винагороди, премії, право на «ім'я» відкриття) дозволяла автору як науковцеві проводити планові роботи у тій галузі знань, до якої він виявляє найбільший науковий інтерес, забезпечувала йому право на самостійний вибір наукової тематики1.

§ 2. Поняття «наукове відкриття» та його ознаки

Однозначного тлумачення поняття «наукове відкриття» в ен­циклопедіях і довідниках світу немає, хоча загалом під відкриттям розуміється нова істина, встановлена в процесі дослідження.


 


1 Андрощук Г. А., Бошицкий Ю. Л., Булат Е. А. и др. Научные открытия ученых Украины . —
К.: Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Новая идеология, 2004 —
112с.



2 Правова охорона наукових відкриттів, крім СРСР (з 1947 p.), діяла в ЧССР (з 1957 р.), НРБ
(з 1961 р.), МНР (з 1970 p.) і Республіці Куба (з 1983 p.). Інші країни - члени РЕВ прийня­
ли рекомендації про введення у себе такої охорони.


1 На думку вчених, поява відкриття в стінах організації допомагала їй: 1) одержати більше ресурсне забезпечення; 2) підняти науковий престиж організації, її конкурентоспро­можність на фоні інших наукових установ; 3) дозволяло керівництву приділяти більшу ува­гу вирішенню питань, пов'язаних із «чистою наукою», а не постійно доводити складанням незліченних довідок ефективність наукової діяльності організації.


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

У низці країн визначення поняття «наукове відкриття» ґрунтується на теоретичних положеннях про закономірний рух матерії і нашо­му пізнанні про цей рух, що відбиває закономірності цього руху. В інших країнах поняття «відкриття» здійснюється через ро­зуміння «наукової ідеї»; іноді воно ототожнюється з поняттям ви­находу. У згаданому вище Положенні відкриттям називалося «ус­тановлення не відомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять корінні зміни в рівень пізнання» (п. 10).

При цьому передбачена Положенням правова охорона не по­ширювалася на геологічні відкриття родовищ корисних копалин, а також на археологічні і географічні відкриття, тобто на відкрит­тя, що мають характер експедиційних знахідок. Ця охорона не по­ширювалася і на відкриття у сфері суспільних наук. Крім того, чітко розмежовувалися поняття «відкриття» і «винахід». Якщо ви­нахід — технічне рішення завдання, в результаті якого створюють­ся нові пристрої, способи, речовини, то відкриття виявляє раніше не відомі явища, властивості і закономірності тих чи інших об'єктів матеріального світу (природи).

У зв'язку з прийняттям у низці країн національного законодав­ства з охорони прав авторів наукових відкриттів постало питання про можливість створення міжнародних актів з охорони відкрит­тів, а 14 липня 1967 р. було прийнято Конвенцію про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). У Кон­венції наукові відкриття, поряд із винаходами й іншими результа­тами інтелектуальної діяльності, були виокремлені як особливий об'єкт права (ст. 2 (VIII)). Основною передумовою цього послужи­ла та обставина, що будь-яке суспільство, усвідомивши не­обхідність розвитку наукових досліджень для свого прогресивного розвитку, змушене вкладати в науку певні матеріальні засоби, тоб­то частину свого національного доходу. Причому з розвитком суспільства обсяг матеріальних засобів, вкладених у науку, збільшується.

Вкладаючи значну частину матеріальних засобів у сферу науки, суспільство прагне одержання найбільшої віддачі від результатів наукових досліджень, розглядаючи науку не стільки як споживача


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

економічних ресурсів, скільки як виробника результатів, що впливають на стан технічного, економічного, соціального й інших рівнів суспільства. Насамперед суспільство зацікавлене в одер­жанні від науки таких результатів, що становлять особливий інте­рес для його розвитку. Однак далеко не кожний науковий резуль­тат відповідає цим вимогам, оскільки маса наукової інформації містить зведення про різні за своїм рівнем результати: негативні, малозначущі, недостовірні і т. д., використання яких може вияви­тися в даний момент недоцільним чи неефективним.

Отже, необхідний особливий механізм, що передбачає оцінку за визначеними критеріями результатів наукових досліджень, щоб виокремити серед них найбільш значущі — наукові відкриття, що становлять особливий інтерес для суспільства. Пошуки вирішення цього питання привели до необхідності розробки і введення спе­ціального організованого і правового регулювання відносин, пов'язаних із науковими відкриттями як усередині окремих країн, так і в міжнародному масштабі.

У Женевському договорі про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.) наукове відкриття визначається як «визнання явищ, властивостей чи законів матеріального світу, що дотепер не були пізнані і не допускали перевірку» (ст. 1 (1) (І).

Законом України «Про власність» (ст. 41) наукові відкриття бу­ли виокремлені у самостійний об'єкт інтелектуальної власності. Вони знайшли відображення також у розділі V «Право на відкрит­тя» старого Цивільного кодексу Української РСР.

У статті 457 Цивільного кодексу України дане таке поняття наукового відкриття. Науковим відкриттям є встановлення невідо­мих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивос­тей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Слід зауважити, що регулювання відносин, пов'язаних зі ство­ренням і використанням наукових відкриттів, повинно бути передбачене спеціальним законодавством, оскільки ні патентне право, ні авторське право не вирішують завдання охорони прав учених на вперше отримані ними фундаментальні результати наукових досліджень і не передбачають заходів для ефективного їх


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

використання. Зокрема, ч. З ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що правова охорона поши­рюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, сис­теми, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Відповідно до ч. З ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не можуть одержати правової охорони згідно з цим законом відкриття, наукові теорії та математичні методи.

Тобто в Україні відсутнє правове регулювання наукових від­криттів нормами спеціального законодавства. Деякі зазначають, що у XXI ст. відкриття знову, як і в XIX ст., охороняються лише в межах авторського права як науково-літературні твори, що не за­безпечує правової охорони сутності відкриття і його пріоритету1. При цьому вважають, що головною причиною такої ситуації є те, що наукове відкриття за своїм характером не підлягає моно­полізації2. Це означає, що наукове відкриття не може мати кон­кретного правоволодільця. З моменту його обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використане будь-ким як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при роз­робці на його основі конкретних технічних рішень.

Разом із тим, ринкова економіка створює сприятливі можли­вості для створення «внутрішнього ринку ідей», тобто законодав­чого визнання за організацією, колективом чи окремою особою прав інтелектуальної власності на відкриття з подальшою їх реалізацією. Слід враховувати і те, що автор наукового відкриття має особисті немайнові і деякі майнові права, яким повинна бути надана належна правова охорона.

Основними ознаками відкриття є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни врівні пізнання). Відкриттям визнається не будь-яке розв'язання наукового завдан­ня, а таке, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.

1 Андрощук Г. А., Бошицкий Ю. Л., Булат Е. А. и др. Научные открытия ученых Украины . —
К.: Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого HAH Украины, Новая идеология, 2004. —
112с.

2 Цивільне право України: Академічний курс: У 2-х т. / За заг. ред. Я. M. Шевченко. — К.:
Видавничий Дім «1н Юре», 2006. — Т. 1: Загальна частина. — С. 584.


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

Світова новизна. Установлене явище, властивість чи зако­номірність матеріального світу визнаються відкриттям за умови абсолютної світової новизни на дату пріоритету. Свого часу у п. 14 Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропо­зиції пріоритет встановлювався або за днем подачі заявки, або за однією із трьох і більш ранніх дат:

— за офіційно затвердженою датою першого формування сут­ності відкриття;

— за датою опублікування в пресі;

— за датою доведення іншим шляхом до відома третіх осіб.

Наприклад: дата публікації статті (№ 78, 103, 130), дата надхо­дження статті до редакції (№ 141, 147, 151), дата представлення статті до друку (№ 81, 124, 145), дата доповіді на семінарі (№ 87, 91,105), дата подачі заявки на винахід (№ 92, 99, 129), дата захисту дипломної роботи (№ 134) тощо.

Достовірність. Зазвичай припускається повторюваність від­криття, що є невід'ємною частиною експериментального і теоре­тичного доказу, а також його науковість, тобто базування пізнання на системі знань про закономірності в розвитку матеріального світу. Без підтвердження достовірності відкриття не може бути визнане як таке. У зміст відкриття повинно увійти не тільки нове знання про його об'єкт, але і наукова інтерпретація цього знання; розкриття його генезису чи наслідків зв'язку з іншими явищами, з науковою картиною світу. Таким чином, достовірність відкриття є відповідністю висунутого наукового положення об'єктивно існу­ючій дійсності.

Докорінні зміни в рівні пізнання. Визнаються такими, якщо явля­ють собою істотний внесок у наукове пізнання світу. Підтверджен­ням цього може бути, зокрема, таке:

— відкриття є основою для нових напрямків у розвитку науки і
техніки і створення принципово нових технічних рішень;

— відкриття принциповим чином змінює раніше відомі теоре­тичні уявлення;

— відкриття пояснює такі наукові факти й експериментальні Дані, які не знаходили раніше наукового пояснення.


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

§ 3. Об'єкти наукових відкриттів

Відкриття є результатом наукового дослідження. Зміст науково­го відкриття полягає у встановленні, пізнанні або виявленні явищ, властивостей, закономірностей матеріального світу. Об'єктами відкриттів є явища, властивості та закономірності матеріального світу. Кожен із цих об'єктів може бути визнаним відкриттям окре­мо. Водночас закономірність, явище чи властивість можуть бути визнаними відкриттям лише за умови, що вони не були відомі раніше, тобто виявлені вперше у світі.

Явище

Явище матеріального світу як об'єкт відкриття, на який ви­дається диплом, це не відома раніше об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи), що вносить докорінні зміни врівень пізнання.

Явище і сутність органічно взаємозалежні, вони об'єктивні, тоб­то існують незалежно від волі і свідомості людини. Сутність розкри­вається в явищах. Однак єдність сутності і явища не означає їхнього збігу, сутність завжди схована за поверхнею явища. У результаті роз­криття сутності стає можливим наукове пояснення самого явища.

Одна сутність може мати безліч різних проявів, як і всяке досить складне явище може бути формою вираження декількох сутностей, що належать до різних структурних рівнів матерії. Так, об'єкт-яви-ще, що становить різноманітну форму прояву сутності матеріаль­ного світу, може становити новий процес, що відбувається в резуль­таті яких-небудь взаємодій — «Явище регуляції сили скорочення серцевого м'яза креатином» (відкриття № 187) — чи аномалію у відомому раніше процесі — «Явище акустичного ослаблення турбу­лентності в дозвукових струменях» (відкриття № 212).

Явище матеріального світу зазвичай розкривається при вста­новленні його причинності, зумовленості, наслідку, а пізніше, як правило, — при теоретичному й експериментальному дослідженні явища (ефекту), що спостерігається. Ці положення повинні знахо­дити висвітлення в доказі відкриття, що заявляється, а також у формулі відкриття. «Ефект» мовою вчених — це явище. Тільки у фізиці нараховується біля сотні ефектів, яким присвоєні імена


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

учених, що їх відкрили: «ефект Фарадея», «ефект Столетова», «ефект Вавілова — Черенкова», «ефект Пелтьє», «ефект Холла» і багато інших. Явищ у природі нескінченна безліч, і неможливо передбачити, скільки їх буде відкрито в майбутньому.

Найчастіше відкриття явищ йде двома шляхами: експеримен­тальним і передбачувальним. За допомогою експерименту вчені начебто задають природі запитання: «А що буде, якщо?..»

Другий шлях відкриття явищ — їхнє передбачення (прогнозу­вання) на основі існуючих теорій. Якщо теорія передбачає той чи інший ефект, а потім експериментатор його знаходить, значить, теорія правильна і відкриття цілком вірогідне. Найчастіше явища (ефекти) виявляються на стиках різних природничих наук.

У практиці непоодинокі випадки, коли автори описують окремі факти, отримані в результаті досліджень, і зараховують їх до кате­горії «відкриття явища», але при цьому дані, які пояснюють, чому і за яких умов відбувається явище, що спостерігається, відсутні. Претензії на відкриття в такому випадку безпідставні. Сам по собі науковий факт, навіть якщо він дуже важливий для практики, ще не може кваліфікуватися як відкриття. Однак вважатися автором відкриття може лише той, хто в результаті наукового дослідження доведе, чим явище викликане, зумовлене чи що воно спричинює і за яких умов виявляється1.

Властивість Властивість матеріального світу як об'єкт відкриття, на який видається диплом, це не відома раніше, об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.

Об'єкти-властивості класифікуються за трьома групами: 1) постійно актуальні властивості, що виявляються в кожен мо­мент існування предмета, незалежно від його взаємодії та відносин, і які перебувають на поверхні космічних тіл (відкриття № 219);

Наприкінці XX ст. було виявлено достатню кількість невідомих раніше явищ (ефектів) природи (256), серед них: «Явище зусилля електромагнітних хвиль (когерентне значення)», Що поклало початок квантовій електроніці (відкриття № 12); «Явище відображення оптич­них властивостей об'єкта в хвильовому полі розсіяного ним випромінювання» — основне відкриття у сфері голографії (відкриття № 88) тощо.


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

2) непостійно актуальні властивості, властиві предмету як здат­
ності, що виявляються не завжди, а тільки у точно визначених
взаємодіях чи відносинах, наприклад «Властивість насичених вуг­
леводнів» (відкриття № 184);

3) потенційно можливі властивості, у принципі не властиві
предмету, але які виявляються (виникають) у процесі конкретних
взаємодій внаслідок змін структури предмета, — «Властивість
ішемізованої ниркової тканини переходити від стану атрофії до
гіпертрофії» (відкриття № 272).

Властивість виявляється у взаємодії даного об'єкта з іншими об'єктами і явищами. Кожен об'єкт має безліч різних властивос­тей, як істотних, так і несуттєвих. Сукупність істотних властивос­тей об'єкта становить його якісну визначеність, що відрізняє його в цілому від інших об'єктів.

Інерційна маса, швидкість світла, здатність хвиль інтерферува-ти — якості речовини, фотонів, хвиль при «роботі» у визначених умовах. Властивості — проміжна сходинка пізнання світу: немає хвильових явищ, виходить, не може бути сформульована інтерфе­ренція. Але якщо є (відома) інтерференція, то існують і умови для виявлення закономірностей хвиль різної природи.

Виявлення тих чи інших властивостей об'єкта залежить від то­го, з якими об'єктами він вступає у взаємодію, тому встановлення існування раніше не відомої властивості — необхідний, але недо­статній елемент змісту відкриття. Обов'язково повинно бути пока­зано, чим викликана виявлена властивість, що вона спричинює і за яких взаємодій виявляється.

Таким чином, знайти не відому раніше властивість об'єкта — значить установити якісну визначеність об'єкта стосовно інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію1.

1 Наприкінці XX ст. було виявлено 59 не відомих раніше властивостей, тих чи інших об'єктів природи, зокрема: «Властивість тваринних і вищих рослин засвоювати азот атмосфери, не­обхідний для їх нормальної життєдіяльності», що спростовує висунуте 150 років тому поло­ження Лавуазье, яке вважалося непорушним, про те, що тваринні організми не можуть нібито засвоювати азот повітря (відкриття № 62); «Властивість природних газів перебувати у твердому стані в земній корі», яке спростовує міцно сформоване в науці і практиці уявлен­ня про те, що скупчення вуглеводнів із молекулярною вагою більше 60 перебуває в земній корі в рідкому стані, а більш легких — у газоподібному (відкриття № 75) тощо.


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

Закономірність

Закономірність матеріального світу як об'єкт відкриття, на який видається диплом, це не відомий раніше об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами чи властивостями матеріального світу, що вносить докорінні зміни врівень пізнання.

Закономірності як об'єкти відкриттів за аналогією з типологією законів можна згрупувати за характером встановленого зв'язку в просторово-тимчасові, субстратні, атрибутивні, структурні, функціональні, генетичні і їхні комбінації. Так, відкриття № 270 «Закономірність просторово-тимчасової зміни морфології міне­ральних індивідів у процесах природного кристалоутворення» ви­ражає просторово-тимчасовий зв'язок; відкриття № 144 «Зако­номірність втрати і відновлення регенераційної здатності кінцівок у хребетних» — генетико-функціональну і т. д. Відкриття законо­мірного зв'язку тих чи інших явищ чи властивостей об'єкта приро­ди не обмежується простою констатацією цього зв'язку, а встанов­лює її причинно-наслідковий характер, залежність між явищами і властивостями виражається, як правило, визначеною математич­ною чи функціональною залежністю.

Закономірність — це послідовний вияв дії об'єктивного закону.

Існує три основних групи законів:

1) специфічні чи часткові закони. Вони виражають відносини між конкретними специфічними явищами чи частковими власти­востями матерії. Такі закони природи об'єктивно мають точну кількісну і якісну визначеність і можуть бути виражені функ­ціонально у визначеній математичній формі (наприклад, закон Бойля — Маріотта, закон Джоуля — Ленца, закон Ампера тощо);

2) закони, спільні для великих груп явищ природи. Ці закони вияв­ляються в досить широкому діапазоні умов і визначаються харак­тером відносини між загальними властивостями великих сукупно­стей об'єктів і явищ (наприклад, закони збереження маси, енергії, кількості рухів у фізиці, періодичний закон хімічних елементів Менделєєва, закон природного добору в біології й ін.). Вони також допускають функціональні вираження;

3) всесвітні, або універсальні, закони — це основні діалектичні
закони світу, які відображають відносини між загальними, скрізь


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

існуючими властивостями чи тенденціями розвитку матерії. Вони не мають конкретної функціональної форми і не виражаються ма­тематично, тому що не обмежені якими-небудь константами, па­раметрами, визначеними умовами чи специфічними групами об'єктів, а виступають як універсальні принципи всякого буття, як те загальне, що виявляється в безлічі законів.

Однак грані розходження між цими законами умовні, рухливі. У часткових, специфічних законах виявляється дія загальних законів, а ці останні пізнаються шляхом узагальнення конкретних явищ, у тому числі і часткових законів.

Люди не в змозі придумати закон природи, відмінити чи зни­щити його. Закони існують об'єктивно, незалежно від свідомості людей. Але, відкривши закон, вони можуть пізнати його й вико­ристовувати в практичній діяльності. Відкриття не рівнозначні за масштабами, проте із глобальних і менш масштабних відкриттів складається загальне знання про навколишній матеріальний світ1.

§ 4. Право на наукове відкриття

Відповідно до ст. 458 ЦК України автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Слід зауважити, що, з одного боку, ніхто не може перешкоджа­ти автору у реалізації цих прав, а з іншого — ніхто не може зо­бов'язати автора відкриття надати йому своє ім'я чи спеціальну назву. Право на використання свого імені у всіх сферах діяльності особи належить до особистих немайнових прав особи. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах свої діяльності. Такою сферою діяльності може бути і наукова сфера, сфера, у якій ство­рюються об'єкти інтелектуальної власності, зокрема — наукові відкриття.

1 Наприкінці XX ст. було виявлено низку (66) не відомих раніше закономірностей і законів природи, зокрема: «Закономірність утворення алмазів», що стала основою науково розра­хованого процесу синтезу алмазів у світовому промисловому виробництві (диплом № 101); «Закономірність передачі енергії при ударі», що стала основою нового напрямку в створенні машин ударної дії (диплом № 13) тощо.


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

Водночас відповідно до ст. 458 правом автора є надання від­криттю власного імені або спеціальної назви. Надання об'єкту ін­телектуальної власності імені творця не є дією, тотожною зазна­ченню імені автора. Право автора має абсолютний і виключний характер. Ніхто не може претендувати на зроблене ним відкриття і воно завжди буде пов'язане з його ім'ям. Водночас відповідно до ч. З ст. 296 ЦК України використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності допускається без її згоди. Тобто у випад­ку ненадання автором відкриття свого імені інші особи мають пра­во згадувати ім'я автора відкриття при висвітленні його діяль­ності1.

Згідно з ч. 2 ст. 458 ЦК України право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

Оскільки на сьогодні відсутній спеціальний закон, який би регулював правовий режим відкриттів2, існують питання, що вимагають пояснень.

Зокрема, не врегульованим є питання щодо юридичної визна­ченості моменту встановлення правової охорони наукового відкриття, оскільки не збігаються момент здійснення наукового відкриття та момент отримання автором диплома.

Як уже підкреслювалося, важливою умовою охороноздатності наукового відкриття є його наукова новизна, яка встановлюється за датою пріоритету. Особливістю правової охорони наукового від­криття є те, що його пріоритет визначається за датою, коли впер­ше було сформульоване наукове положення, що заявляється як наукове відкриття, або за датою опублікування цього положення в будь-яких виданнях, або за датою, коли це наукове положення бу­ло повідомлене третім особам будь-яким іншим чином. Якщо з тих чи інших причин у заявочних матеріалах про наукове відкриття

1 Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. — Т. 1. — С 761-762. У Верховній Раді України IV скликання підготовлено проект Закону України «Про охоро­ну прав на наукові відкриття». У проекті визначаються порядок надання правової охорони науковим відкриттям, його норми спрямовані на охорону особистих немайнових і майно­вих прав авторів наукових відкриттів.


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

такі відомості відсутні, то пріоритет наукового відкриття повинен визначатися за датою надходження заявки на видачу диплома1.

Диплом на наукове відкриття є документом, що підтверджує право на відкриття. Він повинен видаватися на ім'я автора і засвідчувати: визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу відкриттям; пріоритет наукового відкриття; авторство на наукове відкриття.

До сьогодні дипломи на наукові відкриття надавалися авторам у період із 1947 р. по 1991 р. Вітчизняні автори реєструвалися Асоціацією авторів наукових відкриттів України з 1992 р. по 2004 р.2 Зазначена Асоціація є Всеукраїнською громадською організацію вчених, науково-технічних працівників і спеціаліс­тів — авторів наукових відкриттів України.

Не врегульованим є визначення правового режиму використан­ня наукового відкриття третіми особами. Внаслідок цього окрім автора, який безпосередньо має право використовувати його у своїх подальших наукових дослідженнях, будь-які інші особи мо­жуть будь-коли й у будь-який спосіб використовувати отримані результати. При цьому неврегульованим є питання виплати вина­городи авторові відкриття за умови використання наукового відкриття третіми особами.

Отже, не визначеним є майнове право автора щодо отримання винагороди за відкриття. Хоча таке майнове право на отримання винагороди у порядку та розмірах, визначених законодавством, автор відкриття повинен мати.

У цілому існує прогалина щодо можливості автора наукового відкриття реалізовувати свої майнові права інтелектуальної влас­ності, визначені ч. 1 ст. 424 ЦК України.

Водночас у цьому контексті слід ще раз підкреслити, що сама природа наукових відкриттів виключає визнання за автором

1 Підопригора О. Наукове відкриття в Цивільному кодексі України // Інтелектуальна
власність. — 2003. - № 7.

2 Як довів системний аналіз, на 1 січня 1994 р. за результатами наукової експертизи одержа­
ли визнання і внесені до Державного реєстру відкриттів 403 наукові відкриття (31 з них —
вчених України) в усіх галузях природознавства, що стали значним внеском у вітчизняну і
світову науку. При цьому більше половини з них (близько 69 %) становлять відкриття, на
базі яких створені принципово нові технічні рішення.


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

відкриття або будь-якими іншими особами монопольних прав на них. Хоча особи, які зробили відкриття, мають право претендува­ти на визнання і заохочення їхніх наукових заслуг. Зокрема, якщо виходити з положень ч. 1 ст. 423 ЦК України, то автор наукового відкриття (яке є об'єктом інтелектуальної власності) має також і особисті немайнові права, у тому числі:

— право на визнання творцем (автором). Це право має абсо­лютний і виключний характер;

— право перешкоджати будь-якому посяганню на право інте­лектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

— інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Оскільки відкриття не має споживчої вартості, не можна оціни­ти його ринкову цінність, що ускладнює процес визначення роз­міру винагороди. Відповідно, не визначеним залишається питання щодо можливості розгляду наукового відкриття як нематеріально­го активу з позицій бухгалтерського обліку.

Сьогодні доцільно запропонувати таку модель охорони науко­вих результатів, яка передбачатиме безпосередню патентну охоро­ну тих наукових результатів, які до моменту видачі патенту готові до введення в торговий оборот і мають новизну всередині країни (результати, що перебувають на докомерційній стадії розвитку, на думку автора, повинні охоронятися нормами авторського права). Тим самим проблема виявлення і доказування причинного взаємозв'язку між відкриттями й об'єктами патентної охорони обмежується випадками, які перевіряються в кількісному і якісно­му відношеннях1.

1 Відповідно до пропонованої моделі охорони заявник при подачі заявки може посилатися на опис своїх наукових відкриттів і вправі просити пріоритет на основі дати пріоритету сво­го відкриття. Він може використовувати також пріоритет відкриттів третіх осіб. Якщо заявник за допомогою пріоритету відкриття третьої особи здобуває перевагу за пріоритетом порівняно з заявником-конкурентом, автору відкриття належить частка в при­бутках від використання патенту. Якщо запитується пріоритет декількох відкриттів, то більша частка прибутків належить автору відкриття з найбільш ранньою датою пріоритету. У компетенцію патентного відомства повинні входити питання визнання причинного зв'язку і пріоритету відкриттів, а також частки прибутків, якщо цього побажає кожна зі сторін. Заявник може просити пріоритет відкриття на свій розсуд. Автор відкриття, однак, не може відмовити в наданні права пріоритету.


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

Поява значущих, піонерних винаходів тісно пов'язана з успіха­ми у фундаментальних дослідженнях, що знайшло відображення в судових рішеннях, у яких прослідковується прагнення розширити коло патентоздатних об'єктів за рахунок включення наукових відкриттів. Саме тому доцільно підтримувати тенденцію до вклю­чення наукових відкриттів у сферу патентної охорони, що спосте­рігається, у першу чергу, у галузях біохімічних, біологічних і хіміко-фармацевтичних досліджень.

У галузі генетики і генної інженерії між чистою наукою і техно­логією, фундаментальними і прикладними дослідженнями немає межі. Якщо дослідник-генетик виводить новий мікроорганізм, що володіє спеціальними фармацевтичними властивостями, на думку автора, це одночасно і наукове відкриття, і патентоздатний винахід. Якщо зарубіжна практика, використовуючи своє більш досконале патентне законодавство, пристосувалася до регулюван­ня відносин, пов'язаних із результатами наукової праці у нема-теріалізованій формі — у формі наукового знання, то для вітчизня­ної практики такі явища незвичні. Однак економічний механізм, що одержав поширення у нашій країні в усіх сферах виробництва, вторгся й у сферу науки. Тому потрібне нове вирішення низки пи­тань, пов'язаних з інтелектуальною власністю.

Система охорони наукових результатів повинна бути по можливості простою. Пропонова­на модель не передбачає реєстрації відкриттів в офіційному реєстрі. Питання пріоритету вирішуються за згодою сторін на основі опублікованих документів. Якщо заявник є авто­ром відкриття, пріоритет заявки буде обчислюватися з дати відкриття. Якщо він не є авто­ром відкриття, він може придбати пріоритет відкриття на основі ліцензійної угоди. Таку охорону пропонується поширити не тільки на відкриття, але і на будь-які наукові і технічні результати. При цьому не має значення, є вони об'єктивно новими чи ні. Головне, щоб ці результати були опубліковані і дата публікації офіційно підтверджена. Результати досліджень, що підлягають правовій охороні, пропонується позначати загаль­ним поняттям «відкриття», обумовленим як «виявлення чи пізнання дотепер не відомої, але об'єктивно вже існуючої в природі закономірності, взаємодії, властивостей і явищ». На думку автора моделі, будь-який винахід може бути розкладений на два компоненти -«відкриття» й «оформлення», при цьому внесок винахідника полягає в основному в друго­му компоненті. З цього погляду відкриття повинне бути патентоздатним також і тоді, коли компонент оформлення відсутній.

Результати наукових досліджень запропоновано визнавати промислово застосовними в то­му випадку, якщо вони призначені для певної виробничої мети і, крім того, якщо в цілому придатні для можливого промислового застосування. Здійснимість результатів досліджень повинна бути встановлена до закінчення виробництва з видачі патенту. Відповідно до іншої моделі, дослідження і розробки розглядаються як єдиний нероздільний процес, і обидва його компоненти рівною мірою важливі для одержання нових рішень.


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

В умовах ринку результати наукової праці можуть розглядатися як особливий рід товару, тобто можуть бути реалізовані через ри­нок. Споживчі властивості результату наукової праці у вигляді відкриття полягають, зокрема, у тому, що виявлено нові власти­вості, закономірності, явища матеріального світу, знання про які придатні для подальшого використання.

Вищою формою знань як результатів наукової праці є наукові відкриття. Специфіка споживчої вартості наукових відкриттів як результатів фундаментальних досліджень полягає в тому, що вона виступає у вигляді оригінальної, достовірної й узагальненої науко­вої інформації, що висловлюється насамперед у вигляді формули відкриття. Така інформація не має матеріального характеру, хоча використовується при створенні нової техніки і технології. Отже, споживча вартість наукових відкриттів, що становлять результати творчої праці вчених, виступає у вигляді можливості задовольнити нові потреби суспільства, забезпечити більш високу ефективність суспільного виробництва завдяки зниженню його витрат, тобто забезпечити економію живої і суспільної праці.

Однак щоб науковий результат міг стати особливого роду това­ром, необхідно оцінити його ефективність. Крім того, оцінка необхідна і для формування діяльності організацій, що проводять наукові дослідження. Повна оцінка наукового результату за основ­ними ознаками ефективності: новизні, вірогідності, фундамен­тальності, — нині передбачена лише системою експертизи, що діє в рамках інституту правової охорони відкриттів; в інших випадках ця оцінка має або відомчий характер, або проводиться за обмеже­ними показниками, які часто не мають прямого відношення до суті самого результату (наприклад, за кількістю опублікованих сторінок, а не за науковими розробками, пов'язаним із конкрет­ними результатами, що роблять суттєвий вплив на прискорення науково-технічного прогресу).

Таким чином, на сьогодні має місце гостра необхідність зміни­ти існуюче законодавство про відкриття, привести його у відпо­відність із вимогами нових економічних відносин між наукою і виробництвом. Інститут правової охорони наукових відкриттів повинен виконувати насамперед регулятивні функції, стимулюю-


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

чи фундаментальні дослідження і забезпечуючи оцінку ефектив­ності отриманих результатів шляхом суспільно-колективної екс­пертизи й охорону особистих майнових і немайнових прав авторів.

Сучасний науково-технічний прогрес починається зі сфери на­уки, де визначальна роль належить відкриттям. Але господарський механізм для сфери науки в силу особливостей наукового вироб­ництва вимагає особливого підходу, при якому можуть матися на меті чисто наукові, пізнавальні цілі, бути відсутнім прямий зв'язок між витратами ресурсів і результатами.

Далеко не всі результати можуть одержувати відразу чи через якийсь період вартісну оцінку. Саме тому для сфери науки дія гос­подарського механізму повинна поєднуватися із широкою оцін­кою результатів з боку наукової громадськості, передбаченої інститутом правової охорони відкриттів. Незалежна експертиза наукових праць потрібна, по-перше, при визначенні пріоритетних наукових напрямків, виборі наукових програм і комплексних тем для розробки і фінансування і, по-друге, — при оцінці завершено­го наукового результату.

Реєстрація цих відкриттів і публікація про них стали свого роду путівником, активізували створення на їхній основі багатьох висо­коефективних «піонерних» винаходів, що знаходять застосування в різних галузях національної економіки. Удосконалювання інсти­туту правової охорони наукових відкриттів з урахуванням нових соціально-економічних відносин, що складаються, дозволить більш повно використовувати потенціал науки, покликаної забез­печити прогресивний розвиток суспільства.

Слід зазначити, що у запропонованому проекті Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» визначаються умови придатності наукового відкриття для набуття права інтелектуаль­ної власності на нього. Відповідно до ст. 12 проекту Закону науко­ве відкриття вважається придатним для набуття права інтелекту­альної власності, якщо воно є новим. Правова охорона надається науковому відкриттю, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. Об'єктами наукових відкриттів можуть бути не відомі раніше закономірності, властивості і явища матеріального світу.


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

До особистих немайнових прав автора наукового відкриття за­конопроект відносить право на визнання автором наукового відкриття; право на пріоритет наукового відкриття; право пере­шкоджати будь-якому посяганню на право на наукове відкриття, здатне завдати шкоди честі чи репутації автора наукового відкрит­тя; право на присвоєння науковому відкриттю імені автора (співав­торів); право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з викорис­тання наукового відкриття, якщо це практично можливо (ст. 5).

Майновими правами інтелектуальної власності на наукове відкриття є право на матеріальну винагороду за встановлення на­укового відкриття; інші права, встановлені законом. При цьому майнові права інтелектуальної власності на наукове відкриття на­лежать автору чи його правонаступнику (ст. 6).

Розмір винагороди за наукове відкриття пропонується встанов­лювати Кабінету Міністрів України. При цьому винагорода повинна виплачуватися автору (співавторам) за рахунок коштів Державного бюджету України при видачі автору (співавторам) диплома на наукове відкриття.

Заявка на наукове відкриття повинна подаватися до Установи, якою є центральний орган виконавчої влади з питань охорони ін­телектуальної власності. Заявка може подаватися автором (співав­тором) наукового відкриття; юридичною особою із зазначенням автора наукового відкриття; його спадкоємцем, якщо заявка на наукове відкриття не може бути подана самим автором наукового відкриття. Відповідно до ст. 20 законопроекту на підставі рішення Національної академії наук України щодо визнання заявленого наукового відкриття Установа протягом двох місяців із дня одер­жання зазначеного рішення за погодженням з автором (співавто­рами) та заявником узгоджує формулу відкриття, встановлює дату його пріоритету та здійснює реєстрацію набуття права інтелекту­альної власності на наукове відкриття у Державному реєстрі наукових відкриттів України.


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної' власності

§ 5. Міжнародний досвід щодо правової охорони наукових відкриттів

Досвід зарубіжних країн із розвиненою ринковою економікою показує, що необхідно удосконалювати інститут правової охорони відкриттів, щоб більш ефективно захищати права на цей вид інте­лектуальної власності, забезпечувати економічно доцільне і повне використання наукового і технічного потенціалу результатів фунда­ментальних досліджень, які складають основу розвитку суспільства.

Аналіз національних патентних законодавств промислово роз­винених країн доводить, що в окремих країнах (США, Іспанія, Франція, Італія, Туреччина, Бельгія) регулювання відносин, пов'язаних із науковими відкриттями, передбачене нормами па­тентного права. Так, у законі про патенти СІЛА(§ 100—101) зазна­чено: «Термін «винахід» означає винахід чи відкриття. ...Всякий, хто винайде чи відкриє новий і корисний спосіб виготовлення продукції, машину, комбінацію чи речовини, яке-небудь нове і ко­рисне їхнє поліпшення, може одержати патент».

На основі цього положення фірмою «Белл телефон» отримані па­тенти на відкриття «Ефект транзистора» (США), «Ефект дифузійний (США, Англія), фірмі IBM виданий патент на «Ефект Ганна» (США), а фірмі «Sony» — патент на «Ефект тунельний» (Японія) [3].

Законом про промислову власність Іспанії(ст. 47) передбачено, що «наукове відкриття може бути предметом патенту, якщо воно визнане істотним і оригінальним після того, як стало на визначе­ний час відомим громадськості, і після того, як протягом цього ча­су були отримані висновки компетентних відносно суті відкриття вищих навчальних закладів і об'єднань». Згідно зі ст. 1 закону Іспанії автор відкриття на основі створення чи обґрунтування ви­находу здобуває право на промислову власність.

У Польщіне передбачено спеціальної системи охорони (реєст­рації) наукових відкриттів, однак у системі польського права на­укові відкриття охороняються положеннями цивільного права (ст. 23 і 24 Цивільного кодексу). Правова охорона цього виду твор­чих досягнень заснована на положенні, що відкриття — це вста­новлення раніше не відомих існуючих закономірностей, властиво­стей і явищ матеріального світу.


Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

Із метою розвитку й удосконалення організаційних і економіч­них відносин, пов'язаних із науковими відкриттями, зарубіжними фахівцями запропоновано низку моделей нетрадиційної правової охорони наукових результатів. Зокрема Кронц (Kronz) розглядає питання охорони наукових результатів нормами патентного

права.

Підкреслюється значення інформаційних функцій Женевського договору про міжнародну реєстрацію наукових відкриттіввід 3 берез­ня 1978 р., на основі якого організоване поширення наукових відкриттів. Цей Договір припускав закріплення авторства і пріори­тету відкриття, а також інформування світової громадськості. Вод­ночас цей Договір так і не набрав сили.

Аналізуючи питання відображення зв'язку науки і техніки в ін­новації, доцільно погодитися з думкою Эрмана (Erman), який ще в 1929 р. запропонував, щоб авторам таких результатів надавалася пайова участь у правах на винахід.

З іншого боку, супротивники охорони наукових відкриттів висловлюють свої аргументи. Зокрема, Вейдліх (Weidlich) указував на те, що дистанція причинного зв'язку між відкриттям і його про­мисловим використанням величезна. Процес інновації, у якому ланцюг причинного зв'язку повинен охоплювати не тільки авторів відкриттів, але й інших учасників цього процесу, нескінченний.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає суть та особливості наукового відкриття?

2. Чим наукове відкриття відрізняється від винаходу?

3. Які об'єкти наукового відкриття ви можете назвати?

4. На яких засадах здійснюється правова охорона наукових відкриттів?

5. Яка специфіка оформлення прав на наукові відкриття?

6. Які особисті немайнові права автора наукового відкриття визначені чинним законодавством?

Рекомендована література до глави:

1. Андрощук Г. А., Бошицкий Ю. Л., Булат Е. А. и др. Научные открытия ученых Украины — К.: Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Новая идеология, 2004. — 112 с.


 




Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

2. Введение в интеллектуальную собственность. — ВОИС, 1998.

3. Гришаев С. П. Интеллектуальная собственность: Учебное посо­бие. - М.: Юрист, 2003.

4. Дроб'язко В. С, Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. —К.: Юрінком Інтер, 2004.

5. Підопригора О. Наукове відкриття в Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. — 2003. — № 7.

6. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. — 2-е вид., перероб. ідопов. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

7. Прахов Б. Г., Зенкин Н. М. Изобретательство и патентоведение. — К.: Техника, 1988.

8. Прахов Б. Г. Юридический справочник для изобретателей и рацио­нализаторов. — К.: Политиздат Украины, 1989.

9. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. — М.: ТК «Велби», 2004.

10. Цивільне право України: Академічний курс: У 2-х т. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. — Т. 1: Загальна частина. — К.: Видавничий Дім «Ін
Юре», 2006.

Глава 23 Права на раціоналізаторські пропозиції


Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 15; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.04 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты