Укуси бджіл, ос, комарів, змій, павуків, скажених тварин.

Укуси отруйних комах. Бджоли й оси - порівняно малотоксич­ні комахи, проте навіть їх одиничні укуси можуть завдати значної шкоди здоров'ю дитини і навіть призвести до смерті (при підвищеній чутливості до отрути комах).

Характерні симптоми: наслідки укусу бджіл, ос та інших комах цього виду часто обмежуються місцевою реакцією - болем, почервонінням і набряком у місці укусу, але іноді бджолина отрута викликає тяжку загальну реакцію організму. Це проявляється виникненням сипу по всьому тілу, набряком обличчя і шиї. Набряк гортані і спазм дрібних бронхів, які виникають при цьому, призводять до порушення дихання, що супроводжуються тяжким відчуттям нестачі повітря, посинінням шкіри обличчя і губів, вираженою стурбованістю потерпілого. Найчастіше це трапляється при укусі потерпілого в голову і шию. Найнебезпечніші укуси в порожнині рота, якщо він вживав солодкі напої, не помітивши бджіл або ос, що потрапили в ці напої.

Загальна реакція організму на отрути комах може бути сильно вираженою і є наслідком ураження функцій центральної нервової системи, дихання і кровообігу, при цьому необхідно надати першу медичну допомогу, а іноді навіть легенево-серцеву реанімацію.

Особливо небезпечні множинні укуси. Укус п'яти бджіл може викликати тяжке отруєння, укус декількох сотень цих комах -смертельне отруєння. При укусі в кровоносну судину отрута діє вмить.

Клінічна картина укусів бджіл, шершнів, джмелів, ос різноманітна. Найбільш ранньою і постійною ознакою є пекучий, колючий або пульсуючий біль, який може поширюватися по нервових стовбурах.

Ступінь поширення почервоніння і набряклості залежить від реакції організму на отруту. При невеликій реакції вони мало виражені. При реакції середньої виразності тканина набрякає в радіусі 10-20 см від місця укусу, спостерігається велике почервоніння шкіри, збільшуються лімфатичні залози. При яскраво вираженій реакції набряк поширюється на всю кінцівку, а іноді й на прилягаючу частину тулуба. У клінічній картині переважають ознаки ураження центральної нервової системи, дихання та кровообігу. Той, хто найбільше потерпів від укусів токсичних комах, скаржиться на головний біль, запаморочення, нудоту, іноді блювання, біль або почуття стиснення в ділянці серця, зниження артеріального тиску, задишку, озноб. Підвищується температура тіла. Судоми, параліч, втрата свідомості спостерігаються рідко. Смерть настає від гострої судинної недостатності.

В осіб із підвищеною чутливістю до отрут комах, а також при множинних укусах може розвинутися тяжке ускладнення -анафілактичний шок, при якому виникає відчуття стиснення в грудях, різкого жару в усьому тілі, запаморочення, свербіж шкіри. У тяжких випадках хворий непритомніє, різко знижується артеріальний тиск. Кінцівки стають холодними, пульс не пальпується, зіниці розширені, не реагують на світло. З'являються судоми, мимовільно виділяються сеча й кал.

Яскраво виражена реакція на отруту комах характерна для тих, у кого раніше спостерігалася схильність до алергічних захворювань. На таких потерпілих варто звертати особливу увагу, тому що вони можуть загинути через кілька секунд після укусу. Не всі види павуків і комах отруйні, однак укуси деяких із них - каракурт, скорпіон, тарантул та ін. викликають тяжкі розлади здоров'я дитини. Отрута павуків, що заселяють сухі й темні місця, може спричинити хворобливе напруження м'язів, схоже на судоми, задишку і підвищене слиновиділення. Особливо небезпечні укуси павуків, отрута яких руйнує еритроцити (червоні кров'яні клітини) і підвищує згортання крові. У таких випадках швидко розвивається шок.

Перша допомога: 1) пінцетом, лезом бритви або нігтями пальців видалити жало з пузирчиком, наповненим отрутою; 2) якщо припухлість і почервоніння у місці укусу швидко збільшуються, вилучіть з рани отруту, відсмоктуючи її ротом або кровососними банками, що ефективно і безпечно для того, хто надає допомогу. Для поліпшення відтоку крові й рідини з ранки від укусу можна зробити 3-4 уколи товстою голкою; 3) ушкоджену ділянку шкіри протріть тампоном, змоченим розчином перекису водню. У виняткових випадках використовуйте 5 %-ний спиртовий розчин йоду. Після цього до місця укусу прикладіть серветку, змочену 10 %-ним спиртовим розчином ментолу або 5- 10%-ним розчином валідолу.

Ефективні примочки з 0,25 %-го розчину аміаку, настойки календули. Значно зменшує біль і втирання бальзаму "Золота зірка"; 4) при анафілактичному шоку невідкладну медичну допомогу треба надати в перші секунди, тому що через 7-10 хвилин після його розвитку врятувати потерпілого неможливо. Покладіть потерпілого на спину, опустіть низько його голову. На кінцівку вище місця укусу накладіть джгути. Терміново викликайте швидку медичну допомогу. Потерпілий потребує термінової госпіталізації; 5) якщо самостійне дихання і кровообіг припинилися, починайте реанімаційні заходи.

Для запобігання укусам комарів, ґедзів, мошоквідкриті ділянки тіла змазують риб'ячим жиром, ганусовою олією або соком петрушки городньої.

Але в будь-якому разі насамперед треба вилучити жало.

Укуси отруйних змій. На території нашої країни найчастіше зустрічаються змії з роду гадюк, їх отрута має швидку, але не дуже сильну дію. Майже половина всіх укусів не супроводжуються симптомами отруєння. Якщо протягом однієї години на місці укусу не виникає набряк шкіри і прилеглих тканин, то можна вважати, що укус не отруйний. У багатьох випадках після укусу гадюки розвивається запалення з набряком і крововиливом, збільшуються лімфатичні залози.

Характерні симптоми: першими ознаками укусу отруйної змії є біль, набряк, підшкірний крововилив, іноді підвищена кровоточивість у місці укусу.

Отруєння зміїною отрутою супроводжується запамороченням, головним болем, нудотою, блюванням, проносом, носовою кровотечею, різким прискоренням пульсу і падінням кров'яного тиску до гранично низьких цифр. Дуже часто спостерігається картина шоку, зумовлена надмірним страхом потерпілого.

При укусі отруйної змії залишаються дві круглі ранки.

Перша допомога: 1. Викликайте швидку допомогу.

Пам'ятайте, що основне при лікуванні наслідків укусу отруйних змій - це введення протиотрути не пізніш як через дві години після укусу. Це можна зробити лише в медичному закладі.

Однак не можна гаяти часу, очікуючи прибуття медичних працівників! 2. Для запобігання поширенню отрути з місця укусу негайно накладіть джгут вище місця укусу. При цьому затягувати джгут можна лише з такою силою, щоб зберігався пульс на периферичній артерії. Джгут накладають на одну годину. Кожні 10 хвилин його варто майже зовсім розпускати і накладати знову. Місце укусу прикрийте серветкою, змоченою розчином перекису водню.

3. Видаліть отруту з місця укусу за допомогою кровососної банки, поставленої на місце поранення після 3-4 уколів товстою голкою. Не варто використовувати місцеве припікання і шкірні розрізи, тому що через це може розвинутися змертвіння тканин у місці укусу.

4. Іммобілізація кінцівки, охолодження її міхурем із льодом зменшують біль і частково перешкоджають глибшому проникненню отрути.

5. Заспокойте потерпілого, тому що перебільшення небезпеки нерідко сприяє розвитку шоку.

Укус скаженою твариноюможе спричинити сказ - гостре інфекційне захворювання.

Основним джерелом вірусу є хворі на сказ лисиці, вовки, собаки, коти. Зараження людини та тварин відбувається у разі попадання слини на ушкоджену шкіру або слизові оболонки, а також під час укусу хворою твариною. З рани вірус потрапляє в центральну нервову систему, а звідти поширюється нервовими стовбурами по всьому організмові.

Інкубаційний період триває від 8 до 90 діб (частіше 20-30 діб).

Коротка інкубація спостерігається у разі укусів голови, обличчя, кистей, довга - ніг.

Спочатку з'являються неспокій, пригнічення, людина прагне усамітнитися. В ділянці укусу з'являються неприємні відчуття, біль. Виникають страх, нерідко галюцинації. Через 1-3 доби починається період збудження. Наростають неспокій, судоми дихальних і глоткових м'язів. Спроба зробити ковток супроводжується спазмом м'язів. Пізніше розвивається страх від споглядання та плюскоту води. Нестерпні судоми спотворюють обличчя. Воно синіє.

У стадії збудження температура тіла підвищується до 40-41 °С. Згодом розвивається параліч, судоми ослаблюються, хворий заспокоюється. Він починає їсти та пити воду.

Смерть настає від паралічу м'язів серця або дихального центра. Сказ не лікується, прогноз несприятливий. Відомі лише окремі випадки одужання. Але пацієнта треба якомога швидше доставити до медичного закладу для проведення специфічного лікування.

Вакцинацію проводять обов'язково в тому разі, коли точно встановлено, що укусила скажена тварина, а також тоді, коли вона зникла. Імунітет розвивається через 14-16 діб після щеплення, тому його треба робити негайно після укусу або попадання слини від підозрілої на сказ тварини.

Сторонні тіла.Маленькі діти часто заштовхують у рот і ніс невеликі предмети - ґудзики, камінці, насіння, монети тощо. їх треба негайно вийняти.

Якщо стороннє тіло потрапило в носові ходи тадихальні шляхи,потрібно надати невідкладну допомогу, інакше можуть бути закупорювання дихальних шляхів та асфіксія (задушення),

У дитини перших років життя стороннє тіло з носового ходу може вийняти лише лікар. Дитині віком після 3 років треба затиснути один носовий хід і попросити висякатися. Тверді та гладенькі предмети не намагатися витягувати пінцетом, оскільки вони можуть проштовхнутися ще глибше. Пінцетом можна витягати шматочки тканини, паперу та інші м'які предмети.

Сторонні тіла (горіхи, цукерки, насіння, а також цвяхи, монети, шпильки) можуть потрапити також у горло, трахею та бронхи. Раптово виникає приступ ядухи, малюк синіє і починає сильно кашляти. Може бути свистяче дихання.

Якщо стороннє тіло потрапило у дихальні шляхи немовляти, його беруть за ноги і перевертають головою вниз, трусять і стукають по спині між лопатками.

Дитину віком понад 1 рік кладуть на зігнуте коліно, низько опустивши голову, а долонею, складеною човником, постукують по спині у напрямку до голови.

Для вилучення стороннього тіла з верхніх дихальних шляхів можна застосувати такий спосіб. Дитину кладуть на тверду поверхню на спину, звільняють груди та живіт від одягу. Кладуть долоню ребром на живіт нижче від пупка, посуваючи до ніг малюка (не відриваючи від шкіри живота). Натискають ребром долоні наживіт і різким рухом зміщують органи черевної порожнини вгору. При цьому стискаються легені і відбувається форсований видих, під час якого стороннє тіло може вийти. Якщо ж воно не вийшло, дитину негайно доставляють у лікарню. Транспортують її в положенні сидячи. Забороняють будь-які різкі рухи, бо стороннє тіло може опуститися нижче.

Якщо стороннє тіло затрималося в стравоході, у дитини з'являються слинотеча, гикавка, блювання. Вона збуджена та перелякана. У такому разі треба дати їй скоринку черствого хліба з невеликою кількістю води.

Невеликих розмірів стороннє тіло, що має гладеньку поверхню, вільно пересувається по травному каналу та виходить з калом (треба простежити).

Якщо предмет гострий (цвях, голка), він може поранити стінку стравоходу, шлунка, кишечнику, застряти в них. Тому обов'язково треба провести рентгенівське дослідження. Залежно від локалізації стороннього тіла в органах травлення з'являються блювотний рефлекс, біль у горлі та грудях, утруднення ковтання, ядуха. Іноді розвивається шок.

Якщо стороннє тіло в шлунку, скарг зазвичай не буває. У разі проникнення його в кишечник з'являються біль у животі та блювання. Проривання стінки кишечника супроводжується гострим болем у животі, температура тіла підвищується.

Якщо стороннє тіло локалізується у шлунку або кишечнику, годувати дитину треба грубою їжею (сирі овочі та фрукти, сухарі, каші зі злакових, квашена капуста). Не можна давати дитині проносних засобів.

Дуже часто потрапляння в око піщинки, комахи тощо зумовлює біль, сльозотечу. Дитина починає терти очі, що посилює подразнення. У цьому разі треба ретельно вимити руки, відтягнути нижню повіку та кінчиком бинта спробувати видалити стороннє тіло. Якщо піщинка потрапила під верхню повіку, потрібно потягнути за вії вниз, загнути край повіки вгору. Закапати в око переварену воду, попросити дитину, щоб покліпала. Коли ж і це не допомагає, негайно звернутися до лікаря.

Утоплення настає внаслідок потрапляння води в дихальні шляхи та заповнення нею легенів, що призводить до зупинки дихання.

Потерпілий потребує негайної реанімації (оживлення). Передусім треба швидко роздягнути його, аби одяг не заважав диханню. Очистити хусточкою рот та ніс від мулу, піску тощо. Перевірити прохідність верхніх дихальних шляхів пальцями, введеними у рот.

Для виведення води з верхніх дихальних шляхів і шлунка потерпілого кладуть животом на зігнуту у коліні ногу і сильно натискають між лопатками. Стежити, щоб рот та ніс не були закриті. Робити все треба швидко.

Після виведення води негайно приступити до штучної вентиляції легенів і непрямого масажу серця. Штучну вентиляцію легенів проводити безперервно до відновлення самостійного дихання.

Щоб не западав язик, його приколюють до щоки шпилькою.

Після відновлення дихання потерпілого треба зігріти: розтерти тіло щіткою або жорстким рушником, змоченим горілкою, обкладати грілками або пляшками з гарячою водою.

Якщо потерпілий непритомний, але пульс і дихання збереглися, його потрібно покласти, розстібнути одяг і дати понюхати ватку, змочену розчином аміаку. Потім розтирати тіло, робити масаж кінцівок у напрямку від периферії до центру.

Коли ж потерпілий при пам'яті, треба його заспокоїти, перевдягнути в сухий одяг, зробити інтенсивний масаж, напоїти гарячим чаєм або кавою.