Правова система США.

2.1.Розвиток національної правової системи США. Для США поняття «правова система» застосовується лише умовно. Єдиної правової системи в США не було. У XVII – XVIII ст. на території США одночасно формувалося 13 правових систем (за кількістю колоній Англії). При цьому багато колоністів англійське право сприймало як чуже й вороже. У деяких колоніях, заснованих голландцями, якийсь час діяло голландське право.

Спочатку в американських колоніях було чинним спрощене англійське право або суміш звичаїв поселенців з їх морально-релігійними настановами[68].

Найважливішим етапом у розвитку законодавства США стало прийняття конституцій у штатах, конституції північноамериканської конфедерації 1781 р., а також федеральної конституції 1787 р., що була доповнена положеннями Білля про права 1789р.

Як і багато інших держав, США не уникнули тенденції до кодифікації законодавства. Так, наприклад, у 1796 р. у штаті Вірджинія було прийнято кримінальний кодекс, підготовлений Т. Джефферсоном.

Починаючи з 20-х років XIX ст. у США здійснювалася певна робота з метою систематизування й кодифікації права. У штатах періодично видавалися офіційні збірники законодавства. У 1848 р. у штаті Нью-Йорк було прийнято цивільний і кримінальний кодекси, які потім стали зразком для законодавчої діяльності інших штатів. Однак у США кодифікація права була явищем досить умовним, оскільки не кодекси й закони, а судові рішення визначали особливості правової системи країни.

Наприкінці XIX ст. у США починається рух за уніфікацію права у штатах. Із цією метою в 1889 р. у США було створено спеціальний комітет, що розробив проекти деяких уніфікованих законів, пов’язаних переважно з регулюванням торгівлі.

У 1892 р. було створено Національну конференцію уповноважених з уніфікації права штатів, що рекомендувала суб’єктам федерації ухвалити до 200 проектів законів, які переважно належали до торговельного права.

На початку ХХ ст. у США виникла потреба у проведенні кодифікаційної роботи також у галузі федерального права. Так, у 1909 р. було прийнято федеральний кримінальний кодекс, що охопив порівняно вузьке коло питань, віднесених конституцією США до ведення федерації.

2.2. Цивільне право США. Цивільне право в США складалося з окремих правових інститутів: право корпорацій, договірне право, право власності тощо. Регулювання цивільно-правових відносин належало до компетенції окремих штатів, а в деяких із них було прийнято цивільні кодекси. Федеральне законодавство США лише певною мірою торкалося цивільно-правових відносин.

В історії цивільного права США великих змін зазнало правове становище як фізичних, так і юридичних осіб. Так, на юридичний статус фізичних осіб значно впливало законодавство, що стосується правового становища темношкірого населення. До громадянської війни в США негри-раби взагалі не були суб’єктами права. Однак звільнення негрів після перемоги північних штатів у війні ще не означало ліквідації їх дискримінаційного статусу. У південних штатах приймали «Чорні кодекси», що обмежували права негрів.

З кінця XIX ст. у США значного розвитку набуло корпоративне (акціонерне) право. Правове становище підприємницьких корпорацій усталювалося переважно законодавством окремих штатів. Таким чином, федеральна влада лише опосередковано впливала на підприємницьку діяльність корпорацій.

З огляду на постійний розвиток корпоративної форми підприємництва в США суттєві зміни відбувалися також у праві власності. Дрібні й середні фірми, що відігравали до завершення громадянської війни головну роль в економіці, поступово відходили на другий план.

Швидкий індустріальний розвиток США у другій половині XIX ст. викликав установлення й домінування асоційованої корпоративної форми власності. Для захисту прав власності використовувалося законодавство штатів і традиційні форми позовів за загальним правом.

У США серед інших цивільно-правових інститутів найбільше розвивалося договірне право. До кінця XIX ст. договірні відносини закріплювалися насамперед у прецедентному праві. У XIX ст. договірне право було перетворено у двох основних напрямах: впровадження письмової форми для деяких найбільш важливих видів договорів і передача договірних прав як різновид прав власності[69]. Особливе значення для договірних відносин у США мали норми антитрестівського законодавства, які містять насамперед Закон Шермана 1890 р., Закон Клейтона 1914 р. і Закон про Федеральну торговельну комісію 1914 р.

Загалом антитрестівське законодавство обмежувало або навіть у деяких випадках забороняло окремі види договорів, якщо вони спричиняли знищення або суттєве порушення ринкової конкуренції в США. До антитрестівського права належало також законодавство, що регламентує захист прав споживачів. Окремі норми, спрямовані на захист прав споживачів, містилися в Законі про Федеральну торговельну комісію 1914 р[70].

Особливе місце серед цивільно-правових інститутів США посідало шлюбно-сімейне право. Це право належало переважно до компетенції штатів. Федеральне право у питання шлюбно-сімейних відносин практично не втручалося. Найважливішим джерелом сімейного права США було законодавство штатів, що вирізнялося більшою різноманітністю підходів до різних сторін сімейних і спадкових відносин.

2.3. Трудове право. В умовах формування робітничого класу в США у XIX ст. стрімкими темпами розвивається трудове право.

У XIX ст. у судовій практиці США – основі правової системи держави – виникло уявлення про незаконність профспілок робітників та організованих страйків.

Після завершення громадянської війни в США 1861 – 1865 рр. у деяких штатах країни виникли спеціальні закони, що встановлювали тюремне ув’язнення та штрафи за організацію страйків.

У США під тиском громадської думки у другій половині XIX – на початку ХХ ст. було прийнято закони про дитячу й жіночу працю. Однак Верховний суд США визнав такі закони неконституційними. Суд у цьому разі вважав, що законодавче обмеження тривалості робочого дня позбавляє робітника конституційного права на більш тривалий робочий день.

Договірні відносини робітників і підприємців у США набували перекручених форм також через законодавство, що встановлювало расову дискримінацію у сфері праці та умов життя негритянського населення.

2.4. Кримінальне право. Кримінальне право відповідно до конституції США, за винятком тих його норм, які мають загальнофедеральне значення, було віднесено до ведення окремих штатів.

На початку державної історії США кримінальне право розвивалося значною мірою під впливом англійського загального права. Згодом багато прецедентів англійських судів органічно було включено до американського загального права, що поступово формувалося.

У XIX ст., коли почалася законодавча робота над упорядкуванням кримінального права штатів, дедалі більшу роль стали відігравати статути легіслатур окремих штатів. Починаючи з 40-х років XIX ст. у багатьох штатах стали розроблятися кримінальні кодекси, які були, як правило, розділами зводу законів штатів і належали до кримінального права. Багато в чому вони ґрунтувалися на традиційних доктринах загального права.

У 70-ті роки XIX ст. було здійснено спробу кодифікації кримінального законодавства федерації. Однак більш ґрунтовно систематизацію федерального законодавства було здійснено у Кримінальному кодексі 1909 р. Як і в Англії, у США всі злочини поділялися на зраду, тяжкі злочини (фелонія) і проступки (місдимінор).

Основними видами покарання у США були страта, позбавлення волі та штраф.

Дуалізм законодавства (федерації та штатів) чітко відобразився також в історії кримінально-процесуального права. На судочинство та всі кримінально-правові процедури США значно вплинули судові традиції англійського загального права. Уже в XIX ст. ці традиції доповнювалися новим законодавством штатів. Однак загалом англосаксонська основа американського кримінально-процесуального права залишалася без суттєвих змін.

Наприкінці XIX ст. усі питання кримінального процесу й судочинства вже включалися у вигляді самостійних розділів до зводів законів штатів[71].