Внутрішньогосподарський контроль.

Внутрішньогосподарський контроль здійснюється безпосередньо в господарствах і заготельних організаціях.

Його мета – усунення причин, які приводять до сортового засмічення, утрати якості насіння в процесі вегетації, збирання, очищення та складування, зберігання та транспортування. Головна задача внутрішньогосподарського контролю – добитися виконання правил насінництва на всіх його етапах.

Здійснює внутрішньогосподарський контроль агроном-насінник, який повинен бути звільнений від виконання інших робіт, йому дають статус головного спеціаліста. Для кваліфікованого контролю за якістю насіння на всіх етапах технологічного процесу організується насіннєва лабораторія. Підготовленні лаборанти, крім аналітичної роботи, ведуть необхідну документацію і допомагають агроному в апробації, сортовому прополюванні, прийманні та розміщенні насіння на току, обробці на насіннєочисних машинах.

В селекційно-генетичному інституті розроблена схема внутрішнього господарського контролю(табл. 11.), яка охоплює всі етапи насінницької роботи.

Контроль при вирощуванні насіння.

Задача контролю на цьому етапі – зберегти чистосортність і по можливості підвищити її.

Механізатори, які беруть участь в сівбі насінницьких ділянок, повинні бути проінструктовані відносно особливостей насінницької технології.

Починається контроль з організації посіву насіннєвих ділянок : правильне розміщення культур і сортів в полях насіннєвої сівозміни, щоб виключити механічне і біологічне засмічення.

В зв’язку з реформуванням агропромислового комплексу і утворенням на приватній основі селянських і фермерських господарств сівозміни скорочуються. Проте і за таких умов необхідне правильне чергування культур, щоб виключити можливість засмічування сортових посівів, особливо падалицею попередньої важко відокремлюваної культури а також накопичення хвороб і шкідників.

Чергування полів у сівозміні повинне забезпечувати необхідну просторову ізоляцію між сортами культур, які залишаються перехресно, а також між твердою і м’якою пшеницями (табл.12 )

Таблиця 12

Норми просторової ізоляції насінницьких посівів перехреснозапильних культур.

Необхідно очистити сівалки від зерна попередньої культури до єдиної насінини і для сівби використовувати насіння, яке відповідає вимогам стандарту (ДСТУ 2240-93)

Особи , які беруть участь у підготовці насіння, його транспортуванні і сівбі, повинні бути проінструктовані про недопущення змішування сортів і культур.

Обсівати насінницькі ділянки не можна, їх необхідно засівати від початку до кінця поля і краї обрізати плугом.

При сівбі не можна в’їжджати і робити розвороти на сусідніх полях, особливо, якщо поруч посіяні важко відокремлювані культури. Сівалки після сівби необхідно чистити на цьому ж полі. Не допускати переїзд неочищених сівалок з одного поля на інше.

Для зручності проведення сортових прополювань при сівбі насінницького поля обов’язково залишають доріжки, виключаючи один сошник сівалки.

Після появи сходів ставлять етикетку, на якій указані номер поля, культура, сорт, категорія та репродукція, які будуть вирощені на цій ділянці. Етикетка є паспортом посіву. Під час вегетації на насінницьких посівах проводиться боротьба з бур'янами, хворобами та шкідниками. Перед апробацією поля обстежують і установлюють, чи відповідають посіви документам, ступінь сортового засмічення, приймають рішення про необхідність видових і сортових прополювань. Перед збиранням проводять апробацію посівів. Складають план збирання, транспортування та складування нового насіння на току.

Роботу робочих і транспортних машин необхідно спланувати таким чином, щоб виключити засмічення одного сорту іншим. Бажано щоб комбайн збирав лише один сорт, бо чистити комбайн від зерна попереднього сорту, чи культури дуже важко, майже неможливо.

Збирання починають з обкосів. З цих пір починається контроль за якістю насіння, яке поступає на тік від комбайну. Необхідно своєчасно сигналізувати комбайнеру про наявність битого насіння. Для цього краще робити контрольний обмолот, аналізуючи вимолочене зерно по ступеню його травмованості. Необхідно відрегулювати комбайн на оптимальний режим роботи, який виключає биття та травмування насіння. Особливу увагу треба звернути на мікротравми, які знижують посівні якості насіння.

Контроль при післязбиральній обробці насіння.

Технологічний процес при післязбиральній обробці насіння передбачає такі операції: приймання врожаю, попереднє очищення і сушка, заключне очищення і сортування, затарювання, складування, протруювання, відпуск готового насіння. Додаткові заходи : прибирання токів приміщень, очищення машин, транспортування відходів тощо.

Завдання внутрішньогосподарського контролю на цьому етапі полягає в збереженні сортових якостей, досягнутих при вирощуванні насіння, і доведення до посівних кондицій, передбачених стандартом.

Підготовка насінницького току і насіннєсховищ. Насінницький комплекс і прилягаюча територія повинні утримуватися в чистоті, бути вільними від бур'янів і культурних рослин, товарної продукції, щоб запобігти засміченню насіння та зараженню хворобами та шкідниками. Не допускається завіз на тік і в складські приміщення не насіннєвого зерна, складування фуражу, будівельних матеріалів та інших матеріальних цінностей. Забороняється перебування на току сторонніх осіб і всіх видів транспорту. Транспорті засоби використовуються після ретельної перевірки та очищення в спеціально відведеному місці. Їх рух на території насінницького комплексу здійснюється за точно визначеним маршрутом, щоб виключити засмічення насіння. Схеми маршрутів складають заздалегідь, доводять до виконавців і вивішують на видному місці, біля в’їзду на територію комплексу.

Особливу увагу необхідно звертати на акуратну роботу на токах, де робітники із взуттям, одягом та інвентарем можуть перенести насіння одного сорту в інший.

На початку збирання здійснюється комплекс заходів по підготовці токів і складів для приймання насіння : ремонт, видалення сторонніх предметів і сміття; розсипане насіння збирають до останньої насінини. Проводять дезінфекцію приміщень, прилягаючої території, тари, інвентарю, спец одягу, насіннєочисних машин. В нори гризунів закладають отруту і закупорюють їх. Біля в’їзду на територію і входу в насінницькі склади обладають дезинфекційні ящики та про пожежний інвентар.

Самий простий спосіб знезараження складських приміщень – побілка свіжо гашеним вапном або вапно-керосиновою емульсією. Можна використовувати аерозоль, який готують так: 15% ний гексахлоран розчиняють в, або дизельному пальному. Розчин приготовленої отрути 15-20см² на 1м³ приміщення. Можна використовувати 65%-ний концентрат емульсії поліхлорпінена в дизельному пальному – 10-20 см² на 1м³ приміщення. Перевіряють справність техніки, обладнання, інвентарю, наявність документів, етикеток. На видному місці на току обладнують протипожежний щит. Складські приміщення і зал, де працюють насіннєочисні машини , обов’язково повинні мати вогнегасники.

Чистота, порядок, акуратність, компетентність і відповідальність обслуговуючого персоналу – залог успішного вирощування високоякісного насіння і його збереження. Треба заздалегідь знати, які культури і сорти будуть поступати на тік, скласти план розміщення партій на площадках току, чергування очищення, сортування і складування, який забезпечують просторову ізоляцію сортів і репродукцій.

Схема технологій обробітку партії насіння і основні аналізи на різних етапах обробки : приймання з поля – вологість, чистота, механічні пошкодження; попереднє очищення – чистота і структура відходів; сортування, затарювання – вологість, чистота, схожість, заселення шкідниками; складування – повний аналіз в держнасінінспекції.

Контроль за букерним зерном, яке поступає на тік. Зерно, яке перевозиться з комбайна на тік, супроводжується накладною, в якій указані прізвища комбайнера і водія, культура, сорт, репродукція, номер поля і автомобіля.

Суть внутрішньогосподарського контролю на цьому етапі :

- розміщення насіння згідно плану, не допускаючи засмічення;

- оперативна інформація для агрослужби і комбайнерів про якість обмолоту, щоб уникнути можливих помилок;

- вибір оптимального режиму обробки насіннєвого вороху на насіннєочисних машинах;

Державний стандарт встановлює високі вимоги до чистоти насіння та структури відходів. Найважче очистити зерно від компонентів, параметри яких близькі по формі та розмірами до насіння (грудочки ґрунту, частинки стебел, насіння культурних рослин і бур'янів, обрушені, сплющенні зерна та інше). Особливу увагу потрібно звертати на побиті зерна, бо вони свідчать про підвищену мікротравмованість насіння, яка призводить до зниження польової схожості, ослаблення проростків, до зниження врожаю на 25%.

Дослідами, проведеними в Селекційно-генетичному інституті (Одеса), встановлено, що наявність більше 3% роздрібнених зернин сигналізує про небезпечну (більше 50%) ступінь мікротравмування насіння. Контроль на цьому етапі проводиться при кожній ходці закріпленої за комбайном машини. Рішення про направлення до місця розвантаження згідно плану розміщення приймається після візуального (органолептичного) контролю, звірення документів і отримання результатів аналізів, які допускають формування загального бурту (або розвантаження в завальну яму). На бурт насіння з першою ходкою переноситься польова етикетка.

Візуальний (органолептичний) контроль дозволяє визначити відповідність насіння, визначити змішування культур, наявність домішків, підвищену вологість зернової маси. Після цього приступають до аналітичного контролю. Вологість зерна визначають за допомогою вологомірів; або методом висушування. Дані записують в лабораторний журнал.

Якщо встановлено порушення технології збирання, спеціалісти негайно повідомляють агрономам і комбайнерам про невідповідність насіння по будь-якому показнику. В цьому разі приймається рішення про окреме їх складування аж до виключення з числа насіннєвих.

За бункерним зерном встановлюється регулярний контроль для своєчасного виявлення осередку підвищеної вологості та самозігрівання (особливо після намокання під час дощу), розвитку хвороб і шкідників. Температуру контролюють в кількох місцях, на різних глибинах. Приймають міри по ліквідації осередків підвищеної вологості шляхом провітрювання, перелопачування, перекидання зерно пультом, повітряно сонячної сушики (розстеляють слоєм 15-20см і періодично перелопачують, попереднім очищенням на вітрорешетних зерноочисних машинах). При вологості 20-23% гарні результати дає провітрювання в бункерах активного вентилювання (БВ-12.5, БВ-25, БВ-50) звичайним або підігрітим повітрям. При високій вологості використовують шахтні (СЕШ – 16, СЕШ – 16А), барабанні СЕС-4.0) і стаціонарні (СЗНВ-2,ООА) сушарки. Ретельно слідкують за температурою теплоносія і режимом сушіння, не допускаючи нагрівання насіння вище 40-42^оС. Належить уникати пересушування, бо при цьому у деяких культур (горох, соя, соняшник та інші) підвищується схильність до розтріскування і обрушення при наступних операціях.

Контроль за якістю очищення і сортування насіння

При очищенні та сортуванні насіння на спеціальних машинах потокових лініях, насіннєочисних заводах відбирають фракції повноцінного насіння (середнє і велике), вихід якого залежить від засміченості посіву, способу збирання і якості роботи комбайна.

Вихід насіння у зернових культур складає 60-70, зернобобових 70-80, соняшника – 50-60%. У дефіцитних сортів процент виходу збільшують за рахунок відбору дрібнішої фракції. Якщо за один пропуск при очищенні насіння не вдалося довести до необхідних кондицій, очищення повторюють. Але належить пам’ятати, що додатковий прогін підвищує кількість травмованого насіння.

Перед очисткою іншої культури або сорту насіннєочисні машини ретельно перевіряють, чистять щітки, решета, норії, трієрні циліндри від залишків насіння. Потім їх прокручують на холостому русі, роблять “промивку” новим зерном і перші 1-3 ц бракують, використовуючи як товарне.

Внутрішньогосподарський контроль на цьому етапі полягає в тому, щоб запобігти механічному засміченню насіння. необхідно своєчасно і об’єктивно інформувати механіка (оператора) про якість очищення і сортування для негайного регулювання машин і одержання максимально можливого виходу повноцінного насіння високої фізичної чистоти. На цьому етапі лаборанти періодично (2-3 рази за зміну) визначають вологість, масу 1000зернин і чистоту насіння. в проміжку між аналізами здійснюється візуальний контроль. По можливості роблять аналіз на травмованність насіння, схожість, життєздатність.

При затарюванні насіння в мішки (віщі репродукції) до мішків прикріпляють етикетки, контролюють відповідність партії насіння, яка обробляється. Маса насіння в мішку 50 кг. При затарюванні через бункер-накоплювач перевіряють ідентичність насіння, яке поступає і виходить через нього. Для забезпечення кращої якості роботи машин, належить періодично чистити решітні стани. Такі операції обов’язкові в кінці зміни, а при необхідності й частіше. Належить своєчасно видаляти відходи і розсипи з території насінницького комплексу. Очищене відсортоване насіння складують (кожну партію окремо) згідно плану, забезпечують штабельним ярликом. При розділенні партій на контрольній одиниці враховують умови вирощування, збирання, обробки насіння. При цьому насіння з ділянок підвищеного засмічення, з інтенсивним розвитком хвороб, або шкідників, полеглих ділянок, а також зібраних після затяжних дощів виділяють в окремі контрольні одиниці.

Обов’язковий захід підготовки насіння до посіву – протруювання. При цьому необхідно не допустити механічного взаємозасмічення сортів, чітко придержуватись правил техніки безпеки. Ведеться контроль за правильним дозуванням препаратів, не допускається підвищення доз, особливо для травмованого насіння. В останні роки широко проводиться протруювання з використанням липких речовин, наприклад ЖКУ, які підвищують ефективність цього прийому і сприяють охороні навколишнього середовища.

Контроль на етапі зберігання насіннєвого фонду.

Зберігання насіння – остаточний, завершальний етап технологічного процесу в насінництві. Його завдання – зберегти посівні якості насіння. Найпоширеніші причини погіршення якості насіння при зберіганні: самозігрівання, розвиток, комах, кліщів і мікроорганізмів, вплив низьких температур, підвищення вологості, проростання. Виключення цих негативних явищ досягається ретельною підготовкою насіння, правильним розміщенням їх у складі, утриманням оптимального режиму зберігання і постійним спостереженням за ним.

Розміщення насіння. Способи зберігання насіння (насипом, у мішкотарі, контейнерах) і їх розміщення повинні забезпечити раціональне використання ємкості сховища, не допустити змішування різних партій, забезпечити вільний доступ до кожної з них для контролю і необхідних операцій по догляду на протязі всього періоду зберігання. До початку збирання складають план розміщена насіння в сховищах з урахуванням очікуваного об’єму виробництва, планів сівби і реалізації по кожній культурі, сорту, репродукції. Розміщення партій насіння проводиться згідно документів на сортові і посівні якості. В сховищі біля входу прикріпляють карту розміщення і пересування партій. При зберіганні насипом його висота не повинна перевищувати 2 м для зернових і зернобобових культур, 1.5м – для олійних. В сховищі з активною вентиляцією висота бурту насіння зернових допускається до 3м. Стіни закромів повинні забезпечувати надійну ізоляцію. Закроми не досипають на 15-20см.

Насіння затарене в мішки, складають в штабелі на настилах, або піддонах, на відстані від полу не менше 15 см, від стін сховища і між штабелями – 70см. Розміри штабелів і відстань між ними повинні забезпечити доступ до насіння з любого місця. Для зручності приймання і видачі насіння між штабелями необхідно залишити технологічні проходи, шириною не менше 1.5м.

Добра стійкість штабелю досягається складуванням мішків в шаховому порядку з чергуванням рядів по довжині та ширині. Для зручності зберігання насіння і погляду за ним використовують різні типи м’яких і твердих контейнерів (особливо для внутрішніх потреб) кожна партія насіння на зберіганні забезпечується штабельним ярликом, в якому указані культура, сорт, категорія ( по етапах насінництва), репродукція, маса, рік урожаю і сортовий документ (назва, номер і час дії).

В процесі дихання насіння виділяє вологу, вуглекислий газ і значну кількість тепла, але в сухому середовищі цей процес проходить повільно і не загрожує зберіганню. Якщо вологість вище критичного порогу для пшениці, жита, ячменю – 14.5-15.5, кукурудзи – 13-14, проса – 12-13, соняшника – 7-9%, то з’являється вільна вода, в насінні починається активна фізіологічна діяльність, зерно набухає, розвиваються хвороби. Тому зберігати насіння зернових треба при вологості нижче критичної на 3-4%, а олійних 2-3%. За даними Д.Харінгтона, в насінні зернових культур з вологістю менше 12% не розвиваються хвороби, а менше 9% не з’являються шкідники.

Контроль умов зберігання насіння.

Тривалість збереження життєздатності насіння залежить від вологості і температури повітря. Оптимальні умови створюються при низькій відносній вологості повітря (це виключає зволоження насіння) і вологості насіння (14.5-15 %) для колосових культур. Для дотримання таких умов насіннєсховища періодично провітрюють. При сухій погоді температура зовнішнього повітря повинна бути нижче температури зернової маси не менше, чим на 4-5^оС, а при вологій погоді на 8 ^оС, і більше. Не менше двох разів на місяць перевіряють вологість насіння методом висушування. Регулярно контролюють температуру насіння, а також температуру і відносну вологість повітря в сховищі.

Температуру насипу зерна міряють за допомогою термошштанги у трьох пунктах на трьох глибинах при висоті насипу біля 1.5 м і на двох (біля полу і в середині) при висоті менше 1.5 м. Періодичність такого контролю для свіже зібраного насіння зернових і зернобобових культур в перші 3 місяці один раз на тиждень, олійних – 2, а в наступному – 2-3рази на місяць.

Після кожного провітрювання, а також переміщення партії вологість визначають повторно. Бажано через 4-6 місяців перекладати мішки, щоб верхні ряди перемістити вниз, а нижні – наверх.

Контроль якості насіння при зберіганні.

В процесі зберігання систематично здійснюється органолептичний контроль за зовнішнім виглядом насіння (запах, колір, вологість), а також аналітичний контроль за посівними якостями і зараженістю шкідливими комахами і кліщами. Нагляд ведуть за кожною партією і кожною одиницею окремо, особливо ретельно – за партіями з підвищеним ступнем травмованості.

Таблиця 13

Періодичність перевірки насіння на зараженість.

Обстежують на зараженість не тільки насіння, але й тару, стіни, поли щілини, та інші місця сховища. Втрата блиску, білявий, сіруватий колір насіння - наслідок самозігрівання та впливу тривалих опадів. Бурий колір насіння люцерни характеризує старе насіння з низкою схожістю. Затхлий запах з’являється при зберіганні насіння в сирому приміщені, оселедковий запах властивий зерну, ураженому твердою сажкою. Зморщеність зерна пшениці пов’язана з ураженням його морозом. Цвілий запах з’являється від активної діяльності в зерновій масі шкідливої мікрофлори (цвіль зберігання), що свідчить про підвищену вологість і можливих осередках самозігрівання.

В Державній насінній інспекції всі партії насіння повинні пройти повний аналіз кожні 4 місяці для зернових, зернобобових і інших культур, 6 місяців – для кормових, овочевих і баштанних культур, 2 місяці – для насіння, ураженого кліщем. Складається графік внутрішньогосподарського контролю з таким рахунком, щоб до часу сівби (або реалізації ) мати свіжі дані про якість насіння. Для обліку походження насіння, їх руху і якості агроном і завідуючий насіннєвими складами ведуть “Шнурову книгу обліку насіння” установленої форми. Запаси в ній повинні відповідати даним бухгалтерського обліку, сортовим і насіннєвим документам.