Сутність, склад і класифікація обігових коштів

Наявність оборотних коштів – це необхідна умова здійснення будь-яким підприємством його господарської діяльності. Вони забезпечують безперервність відтворювального процесу на підприємстві, що відбувається як у сфері виробництва, так і у сфері обігу.

Оборотні кошти підприємств (ОК) – це сукупність грошових засобів, укладених в оборотні виробничі фонди і фонди обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції.

Оборотні кошти класифікують за такими ознаками:

1. За місцем і роллю в процесі виробництва: розрізняють оборотні фонди й фонди обігу.

2. За принципами організації: розрізняють нормовані й ненормовані оборотні кошти.

3. За джерелами утворення: оборотні кошти поділяють на власні, прирівняні до власних і залучені.

Оскільки оборотні кошти підприємства функціонують як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, розрізняють оборотні фонди й фонди обігу (рис. 7.1).

Оборотні фонди – це вартісне вираження тієї частини засобів виробництва, яка цілком споживається в кожному виробничому циклі, повністю переносить свою вартість на готовий продукт і відтворюється після кожного циклу як в натуральній формі, так і у вартісній. Оборотні виробничі фонди витрачаються у сфері виробництва продукції.

Фонди обігу – це кошти підприємства, які функціонують у сфері обігу. Вони не беруть участь у створенні вартості, а є її носіями.

Виробничі запаси включають сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектні матеріали, придбані напівфабрикати, паливо, запасні частини, тару й інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції.

Рис. 7.1. Склад оборотних коштів підприємства

Незавершене виробництво – це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена підприємством. Воно є лише на тих підприємствах, де тривалість виробничого циклу більша за один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво охоплює витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату й інші кошти, необхідні для завершення виробничого циклу.

Витрати майбутніх періодів – це витрати на придбання необхідних для виробництва активів, які ще не надійшли на підприємство. Це авансовані витрати на сировину, матеріали тощо. Після отримання підприємством цих елементів величина відповідних оборотних коштів переходить із групи «витрати майбутніх періодів» до групи «виробничі запаси». Також у цю групу входять витрати на виконання науково-дослідних робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та ін., які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному періоді.

Готова продукція на складах – продукція, що очікує реалізації.

Дебіторська заборгованість – продукція відвантажена, але не оплачена.

Товари – продукція придбана підприємством для подальшого перепродажу.

Гроші – гроші на рахунку підприємства, що знаходяться в незакінчених розрахунках, готівка.

До власних джерел утворення належать статутний і резервний капітал, прибуток підприємства.

До джерел прирівняних до власних – стійкі пасиви (заборгованості).

До залучених джерел утворення оборотних коштів підприємства належать кредити банків (найчастіше короткострокові).

Оборотні кошти знаходяться у постійному русі. Вони здійснюють кругообіг, у процесі якого проходять три стадії: постачання, виробництво і збут.

І стадія – постачання. Оборотні кошти витрачаються на придбання сировини, матеріалів і інших ресурсів, тобто переходять із грошової форми в матеріально-товарну, а кошти зі сфери обігу – у сферу виробництва, формують певні виробничі запаси

ІІ стадія – виробнича. На цій стадії в процес виробництва включаються робітники, які одержують за виконану роботу заробітну плату. Оборотні кошти перетворюються спочатку на запаси незавершеного виробництва, потім – готову продукцію. Оборотні кошти знову набувають товарної форми.

ІІІ стадія – збут. Підприємство реалізує готову продукцію, Оборотні кошти зі сфери виробництва переходять у сферу обігу і знову набувають грошової форми. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток. Грошова форма, якої набувають оборотні кошти на третій стадії їх кругообігу, одночасно є початковою стадією нового обороту.

Період, який починається із авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом. Довжина циклу кругообігу оборотних коштів – це період від моменту потрапляння коштів в процес кругообігу для виробництва продукції до моменту повернення їх у грошовій формі після реалізації продукції, тобто це сума днів перебування оборотних коштів у вигляді грошей, у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництві, у готових виробах і в розрахунках.