Поняття класифікації страхування і її значення

Страхування як наука, галузь знань і як сфера бізнесу характеризується великою кількістю специфічних понять. Без класифікації цих понять не можна виконати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій області. У зв'язку з цим можна виділити найбільш істотні класифікаційні ознаки, що мають важливе значення в теоретичному і практичному плані:

· історична ознака;

· економічна ознака (сфера діяльності або спеціалізація страховика; рід небезпеки; статус страховика; статус страхувальника);

· юридична ознака (відповідно до вимог міжнародних договорів і внутрішнього законодавства; по формах проведення).

Класифікація по історичній ознаці зв'язана з визначенням етапів розвитку з погляду виникнення тих чи інших видів страхування. Така класифікація має, швидше за все, теоретичне, чим практичне значення.

Класифікація по економічній ознаці передбачає кілька варіантів.

Загальноприйнятим у світовій практиці є поділ страхових послуг у залежності від спеціалізації страховика на дві великі сфери діяльності:

· страхування життя;

· загальні види страхування.

В основу віднесення того чи іншого виду послуг до страхування життя лежить сукупність двох кваліфікаційних ознак:

· наявність накопичувального характеру договору страхування;

· термін дії договору страхування (договори страхування життя – це довгострокові договори).

Загальні види страхових послуг включають усі ті види страхування, що не відповідають ознакам договорів страхування життя.

У зв'язку з цією класифікацією всі страхові компанії поділяються на дві групи:

· ті, котрі займаються страхуванням життя;

· ті, котрі проводять загальне страхування.

Не менш важливим з економічної точки зору є класифікація страхових послуг по об'єктах страхування. Класифікація по об'єктах страхування передбачає виділення трьох галузей:

· особистого страхування (об'єкти – життя, здоров'я і працездатність страхувальників або застрахованих);

· майнове страхування (об'єкти – майно в різних його видах: матеріальні цінності, кошти, доходи);

· страхування відповідальності (об'єкт – відповідальність за шкоду, нанесену страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особі).

Іноді практика страхування вимагає комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. При цьому по одному страховому полісі беруться на страхування кілька різнорідних об'єктів на випадок тих самих страхових випадків. При цьому доцільно дотримувати класифікації не по об'єктах страхування, а по роду безпеки.

Під родом безпеки мають на увазі набір специфічних страхових випадків (страхових ризиків), що супроводжують конкретну діяльність страхувальника. З цією метою в загальному страхуванні виділяють, наприклад, автотранспортне страхування, морське, авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних і ін. ризиків.

У загальному страхуванні використовується ще один варіант страхування: страхування по статусі страхувальника.

Вона передбачає поділ усіх страхових послуг на:

· ті, котрі обслуговують інтереси громадян;

· ті, котрі обслуговують інтереси суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім класифікації по статусі страхувальника, існує потреба також у класифікації страхування по статусі страховика. У цьому плані можна виділити страхування:

· комерційне;

· взаємне;

· державне.

Класифікація по юридичній ознаці передбачає можливість використання такої класифікаційної ознаки як форма проведення страхування.

За цією ознакою страхування розділяється на обов'язкове і добровільне.

В Україні існує 33 виду обов'язкового страхування. Їхній перелік визначений законом України «Про страхування».

2. Класифікація по об'єктах страхування

Класифікація по об'єктах з виділенням галузей і видів страхування вважається класичним підходом у теорії і практики вітчизняного страхування. Першою галуззю класифікації по об'єктах є особисте страхування.

Підгалузями особистого страхування є:

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування;

- страхування життя.

Страхування від нещасних випадків поєднує короткострокові договори особистого страхування. Страховими подіями є смерть застрахованого, постійна і тимчасова втрата працездатності в результаті нещасного випадку. Страхувальником є як фізичне, так і юридична особа. Страхування від нещасних випадків в Україні проводиться як у добровільної, так м обов'язкової формах.

Медичне страхування поєднує як довгострокові, так і короткострокові договори. Страхувальниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Страхування може проводитися як у добровільної, так і обов'язковій формі (відповідно до Закону України «Про страхування» медичне страхування відноситься до обов'язкових видів страхування, хоча ця система поки не працює).

Обсяг відповідальності по договорах страхування життя передбачає одноразову чи розстрочену виплату страхової суми, якщо настає одне з таких подій:

- дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору страхування;

- смерть застрахованого з якої-небудь причини в період дії договору страхування;

- досягнення застрахованим конкретного віку;

- утрата працездатності внаслідок нещасливого випадку.

Страхувальниками можуть бути винятково фізичні особи, страхування життя проводиться тільки в добровільній формі.

Другою галуззю класифікації по об'єктах є майнове страхування. Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми покладена дійсна вартість страхових об'єктів. Розмір страхового відшкодування залежить від системи страхування, передбаченої договором страхування. Страхування майна може здійснюватися як у добровільної, так і обов'язкової формах.

Третя галузь – це страхування відповідальності. Особливістю цього виду страхування є те, що крім страховика і страхувальника присутня третя особа, на користь якого укладається договір. При страхуванні відповідальності договором передбачається гранична сума відшкодування – ліміт відповідальності, що бере на себе страховик при заподіянні страхувальником шкоди третій особі. Цей вид страхування проводиться як у добровільної, так і обов'язкової формах. Страхувальниками можуть бути фізичні і юридичні особи.