Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Метод надбавок




Цей найпоширеніший метод ціноутворення належить до витратної моделі. Згідно з цим методом ціну товару визначають додаванням до витрат на його вироб­ництво і збут певної надбавки.

Існує два способи визначення цієї надбавки і внесення її у ціну товару.

здійснюють, виходячи із собівартості продукції:

,

де S — собівартість товару;

НS — надбавка у відсотках до собівартості.

2) Розрахунок роблять, виходячи з бажаного доходу з обороту (ціни продажу):

,

де Нцп— надбавка у відсотках до ціни продажу.

Багато виробників використовує стандартний розмір надбавки, характерний для даної галузі.

У Німеччині, наприклад, середні значення надбавок становлять 17% для про­дуктів харчування, 30% для текстильних виробів, 20% для тютюнових виробів тощо. Загалом надбавки вищі для товарів із великими витратами на складування та збері­гання і уповільненим обігом.

Виникає запитання: чи доцільно використовувати в ціноутворенні тверді надбавки?'Найчастіше відповідь негативна, оскільки при тому не враховують по­точні зміни попиту й конкурентне оточення. Це означає, що використання твер­дих надбавок доволі часто веде до неоптимальних цінових рішень.

І все ж даний метод дуже популярний з огляду на декілька причин:

■по-перше, він простий у використанні, адже фірма значно більше знає про власні витрати, ніж про ринковий попит;

■по-друге, якщо всі виробники галузі застосовують саме цей метод, то ціни на їх товари будуть близькими, і цінова конкуренція не набуде жорстких форм;

■по-третє, багато виробників і споживачів вважає, що метод середніх надбавок найбільш коректний і не дає можливості кожній із сторін збагачуватись за раху­нок іншої.

Найбільшого ефекту від використання цього методу можна очікувати, якщо брати середні надбавки по галузі лише за орієнтир, а далі ціну коригувати з ураху­ванням кон'юнктури конкретного ринку.

Метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал

Він також належить до витратної моделі ціноутворення. Фірма праг­не встановити таку ціну, яка дасть їй змогу покрити всі витрати й отрима­ти заплановану норму прибутку на інвестований капітал.

Ціну розраховують за формулою:

,

 

де 5і— собівартість одиниці продукції; Нпзапланована норма прибутку на інвестований капітал у відсотках; К — величина інвестованого капіталу; N — запланований обсяг виробництва і збуту продукції.

Цей метод застосовує, зокрема, компанія „Дженерал моторз". Вона встанов­лює ціни на свої автомобілі з таким розрахунком, щоб забезпечити собі 15—20% прибутку на інвестований капітал.

Однак, використовуючи цей метод, слід пам'ятати, що значні відхилення фактичних обсягів збуту від запланованих суттєво вплинуть на величину норми прибутку на капітал. Тому фірмі треба проводити аналіз беззбитковості, який роз­глянемо в кінці цього параграфа, оскільки його варто виконувати і при викорис­танні інших методів ціноутворення.

Краще засвоїти методи розрахунку ціни, що належать до витратної моделі ціноутво­рення, Вам допоможе виконання вправи 5.5 із Збірника вправ.

Метод максимізації поточного прибутку

Належить він до другої моделі ціноутворення — моделі, що базуєть­ся на ринковому попиті на товар.

Оскільки згідно із законом попиту зниження ціни на товар збіль­шує попит на нього (обсяг його збуту) і навпаки, фірма хоче знайти таку точку ціни на кривій попиту, яка забезпечить максимальний прибуток у найближ­чій перспективі.

Даний метод доцільно використовувати для товарів із доволі високою еластич­ністю попиту по ціні. Математична модель цієї задачі має вигляд:

,

де П— прибуток фірми;

Ц— ціна товару;

М— обсяг його збуту;

Р— постійні витрати фірми за певний період;

V— змінні витрати на одиницю продукції.

Найскладнішим при використанні даного методу є встановлення залежності між ціною товару і попитом на нього (обсягом його збуту).

Для отримання необхідних даних може проводитись ринкове тестування това­ру, в ході якого ціну декілька разів знижують і фіксують кількість товару, реалізовано­го при кожному значенні ціни. Результати дослідження обробляють із використан­ням прийомів кореляційно-регресійного аналізу й отримують рівняння регресії:

Оскільки взаємозв'язок між ціною і попитом, як звичайно, обернено про­порційний, коефіцієнт регресії Ь1 має від'ємне значення.

Після визначення взаємозв'язку між Ц і N функцію прибутку максимізують із використанням першої похідної dП/dЦ.

У наслідку знаходять оптимальну ціну, використання якої забезпечує фірмі максимальний прибуток протягом певного періоду. Якщо надалі ситуація змінить­ся, ціну слід скоригувати. Аукціон

Цей своєрідний метод ринкового ціноутворення базується на попиті, тобто належить до другої цінової моделі.

Споживачі змагаються між собою за право купівлі якогось унікального товару (найчастіше це предмети антикваріату, твори мистецтва тощо). Ціну визначає по­пит на товар, сила бажання придбати його.

Аукціон можна проводити у двох формах:

1. Звичайний аукціон, коли виграє той покупець, який у відкритому змаганні запропонував найвищу ціну.

2. Так званий „Уеі1іп§" (зворотний аукціон), який проходить ніби згори вниз. Призначену максимальну ціну поступово знижують через рівні проміжки часу. Товар отримує той, хто озветься першим. Цей метод пов'язаний з великою не­визначеністю і напруженням, оскільки жоден із покупців не знає, при якому рівні ціни зголоситься інший і придбає товар.


Поделиться:

Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 110; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты