Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Державна символіка України та її історичне походження




Читайте также:
  1. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  2. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  3. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  4. Андрусівське перемир'я 1667 р. "Вічний мир" та його наслідки для України.
  5. Ауки України
  6. Бюджетна система України
  7. Види інформаційних документів, які готуються в закордонних представництвах України.
  8. Виникнення й основні етапи становлення природоохоронного законодавства і права на території сучасної України.
  9. Виникнення та розвиток Слобідської України.
  10. Вища освіта України та Болонський процес

Україна як суверенна держава має власні державні символи .

Згідно із ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих гори­зонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний прапор шляхом добору певних кольорів символізує певні ідеї національ­но-політичного та історичного характеру. Відповідно до Закону України від 28 січня 1992 р. «Про Державний Прапор» Верховна Рада визначила співвідношення ширини прапора до його довжини як 2:3. Закон передбачає підняття прапора на будинках органів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних представництв України за кордоном, під час офі­ційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань. Державний Прапор синьо-жовтого кольору є на морський судах та літаках міжнародних рейсів України.

Синьо-жовті кольори вперше згадуються близько 1410 р. на ко­рогвах Галицько-Волинського князівства. На них ще на синьому полі був зображений золотий лев. Жовто-блакитний прапор мали й запорозькі козаки, які використовували його у мирний час, на відміну від бойового стягу малинового кольору. Сині і жовті кольо­ри містилися і у гербах українських земель, міст і старшинських родів. З XVIII ст. ці кольори присутні на полкових прапорах Київ­ського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського, Ізюмського козацьких полків. Вони ж використовувалися при зображенні ба­гатьох гербів українських гетьманів та козацької старшини (геть­манів Дорошенка, Брюховецького, Розумовського, кошового ота­мана Калнишевського, полковників Нечаїв, Богунів). Традиція поєднання жовтого і блакитного кольорів поширюється і на герби тогочасних міст України: Києва, Лубен, Миргорода, Прилук, Чер­нігова, Ніжина та ін. Але найбільшого поширення ці кольори на­бувають на західноукраїнських землях. Прапори, на яких доміну­вало поєднання жовто-блакитних фарб, було піднято над міськими ратушами у містах Самборі, Станіславі, Коломиї, Стрию, Сяноку. Блакитні жупани й жовті свити носили учасники гайдамацького руху у XVIII ст. 1848 р. у Львові на ратуші вперше було піднято жовто-блакитний прапор у вигляді двох горизонтальних смуг, тоб­то приблизно як тепер. Ця ідея, започаткована Головною Руською Радою, була підхоплена спортивно-просвітницькими організація­ми, які почали діяти на Галичині наприкінці XIX ст. (в першу чергу «Соколами»). Після з'їзду «Соколів» та «Січей» 1911 р. по­чинається широке використання жовто-блакитного прапора на рі­зних масових заходах, зокрема під час відзначення 50-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка (1911), 100-річчя з дня його народження (1914) та ін. З 1914 р. Січові стрільці під такими ж прапорами воювали на полях Першої світової війни. Жовто-блакитні прапори масово з'являються на маніфестаціях українців після перемоги Лютневої революції 1917 р., під ними формувалися й перші укра­їнські національні військові з'єднання. У березні 1918 р. Центра­льна Рада затвердила державний герб і державний прапор УНР. За гетьмана П. Скоропадського жовто-блакитний прапор був заміне­ний на блакитно-жовтий. Блакитно-жовті прапори затвердили уряди Західноукраїнської Народної Республіки 13 листопада 1918 р. У Львові і Підкарпатської Русі як складової частини Чехо-Словаччини. Перший сейм Карпатської України 15 березня 1939 р. у м. Хусті ухвалив блакитно-жовтий державний прапор.



Згідно з Конституцією України Великий Державний Герб Укра­їни встановлюється з урахуванням Малого Державного Герба Укра­їни та герба Війська Запорозького. Головним елементом Великого Державного Герба України є знак княжої Держави Володимира Великого.



Одне з перших зображень тризуба на нашій території зафіксова­не на кам'яній застібці періоду трипільської культури (ІУ-Ш тис. до н. є.), знайденій біля дніпровського острова Шанця. Археологі­чні розкопки на Київщині та Полтавщині підтверджують, що на цих землях України тризуб був відомий як символ влади, знак родовий старійшин або племінних вождів ще у

VІ-VШ ст.

Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київсь­кої Русі датована X ст. Вона збереглася у болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни — дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем. Тризуб зо­бражувався на монетах великого князя Володимира Святославови-ча, а згодом Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише у ролі родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади та знак єднання східних слов'ян, тобто стає власне гербом.

Зараз існує понад 40 версій, які пояснюють походження та інтер­претують суть тризуба. Всі дотеперішні пояснення тризуба можна зібрати у 6 головних груп, що об'єднують однорідні гіпотези:

1) символ державної влади (верхня частина скіпетра або корони);

2) церковна християнська емблема (Трійця, голуб святого Духа);

3) військова емблема (франціска (спис з подвійною сокирою), якір, лук зі стрілою, шолом, сокира, спис з тризубчастими вістрями); 4) ге­ральдично-нумізматична фігура (норманський крук чи сокіл, генуе­зько-литовський портал); 5) монограма (сплетіння кількох початко­вих літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або виразу), (схематичне зображення слова «воля», символ влади над трьома (не­бесним, земним, підземним) світами, літери «Ш», яка означала ци­фру 3, символ поєднання минулого, сучасного та майбутнього); 0) геометричний орнамент (стилізована квітка (трисвічник), колос).



Після розпаду Київської Русі тризуб утратив значення держав­ного символу, зберігаючись на гербах провінційних міст, українсь­ких магнатів, дворян та козацької старшини. Інший елемент Вели­кого Державного Герба — козак з мушкетом і шаблею як герб Війська Запорозького відомий з XVI ст., а з XVIII ст. такий герб стає символічним зображенням Гетьманщини. 1918 р. після прого­лошення незалежності УНР золотий тризуб на синьому тлі був за­тверджений Державним Гербом України. Він залишався також ге­рбом і за гетьмана П. Скоропадського й УНР часів Директорії.

Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, затвердженими законом (над мелодією працювали й інші українські композитори, зокрема Кирило Стеценко). Ця мелодія «Ще не вмерла Україна» затверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 р. З метою уточнення тексту гімну (слока до нього написав Павло Чубинський у 1863 р., у канонізованому тексті два рядки належать поетові Миколі Вербицькому) відповідно до сучасних реалій було створено Державну комісію з підготовки і проведення конкурсу на кращий текст гімну України. Текст Державного Гимну затверджений Верховною Ра­дою України 6 березня 2003 року у другій редакції історичного тексту П. Чубинського, перші рядки якого такі:

Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, Запалуєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 17; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты