Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Міжнародне становище і зовнішня політика України




Читайте также:
  1. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  2. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  3. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  4. Андрусівське перемир'я 1667 р. "Вічний мир" та його наслідки для України.
  5. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
  6. Антиукр політика царату в 2пол 19. Валуєвський циркуляр, емський указ
  7. Ауки України
  8. Бюджетна політика
  9. Бюджетна політика і бюджетний механізм
  10. Бюджетна система України

За радянської доби Україна мала міжнародні відносини 1921-1922 рр. (Так, наприклад, разом з Росією уклала 18 березня 1921 р. Ризький мирний договір з Польщею). Після утворення СРСР Укра­їна втратила право на державні відносини із зовнішнім світом, хоча з 1945 р. була співзасновником ООН. У ті часи вона змушена була йти ідентичним з СРСР зовнішньополітичним курсом.

Шлях до самостійної зовнішньої політики відкрився лише після проголошення незалежності і Всеукраїнського референдуму, який став юридичною підставою для міжнародного визнання України. Вже на другий день після референдуму про визнання України заявили Канада і Польща, 3 грудня — Угорщина, 4 грудня — Латвія і Лит­ва, 5 грудня — Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія.

25 грудня після відставки М. Горбачова, яка знаменувала оста­точний розпад СРСР, і дістання гарантій нерозповсюдження ядер­ної зброї, Україну визнали США. Протягом грудня 1991 р., що став місяцем визнання України, її незалежність визнали загалом 68 держав, а 1992 р. — ще 64.

Основні завдання української зовнішньої політики:

1) вибір пріоритетів зовнішньополітичного і стратегічних парт­нерів;

2) встановлення дипломатичних відносин з 132 державами, які визнали Україну; утворення власного дипломатичного корпу­су, розгортання мережі посольств;

3) активне проведення зовнішньоекономічної діяльності;

4) вирішення проблеми ядерної зброї.

Уряд України і Верховна Рада одразу ж заявили, що зовнішня політика України має відкритий характер і здійснюється на основі принципів взаємодопомоги, рівноправності та невтручання у внутрішні справи інших країн. Вона не висуває жодних тери­торіальних претензій до інших країн і не визнає жодних претензій до себе. Засади її зовнішньої політики ґрунтуються на дотриманні загальновизнаних норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Гельсінського заключного акту (1975), Паризької хартії для Нової Європи (1990). У липні 1993 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи зовнішньої політики України», в яких визначено на­ціональні інтереси і завдання держави у зовнішньополітичній сфері: забезпечення стабільності міжнародного становища України, вхо­дження господарства країни до світової економічної системи, захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном та ін.



За межами нашої держави нині мешкають близько 12 млн осіб, з них у Росії — 4,3 млн, Казахстані — 900 тис, Молдавії - 600 тис. У країнах «далекого зарубіжжя» теж мешкає значний загал укра­їнців: у США — 1,2 млн, Канаді — 750 тис, Аргентіні — 160 тис, Франції — 25 тис, Польщі — 500 тис

Одним з найважливіших напрямів української зовнішньої політики є відносини з тими державами, які виникли на терені колишнього СРСР і зараз об'єднуються у СНД. Вони ґрунтуються на спільній ба­гатовіковій історії, міжетнічних зв'язках, економічних взаємозв'яз­ках і певній взаємозалежності, яка виникла і багато в чому ще існує у рамках колишнього єдиного народногосподарського комплексу.

Україна розглядає СНД як міжнародний механізм багатосторонніх консультацій та переговорів, що повинно доповнювати міжнародні відносини і сприяти вирішенню проблем, які виникли після розпа­ду СРСР. Водночас Україна виступає проти створення наддержав­них інститутів у рамках СНД, які здатні перетворити її на об'єднан­ня на конфедеративних чи навіть федеративних засадах. Деякі політичні сили Росії болюче сприйняли незалежність України, ви­ступають за відновлення «Великої Росії», проводять курс на розпа­лювання шовіністичних настроїв серед росіян. На території України проживає близько 11 млн росіян, які відчули себе некомфортно, раптово опинившись у ролі національної меншини.



У зв'язку з цим відносини між Росією і Україною є досить скла­дними. Російське керівництво намагається використати інститути СНД для відтворення принаймні конфедеретивних зв'язків, коор­динації політичної, військової та економічної сфер.

З самого початку існування незалежної України російські парла­ментарі почали дискусії щодо територіальної приналежності Кри­му. Вони доводили, що Акт 1954 р. про передачу півострова до скла­ду України є неконституційним. У липні 1993 р. російський парламент прийняв безпрецедентне рішення про надання Севасто­полю, який знаходиться на території України, статусу міста Російської Федерації. Восени 1996 р. мер Москви Ю. Лужков заявив, що Росія може вирішити цю проблему силою. Україна вихо­дить з принципу непорушності кордонів, декларованих Гельсінським заключним актом 1975 р. Рада Безпеки ООН ще у тому ж 1993 р. визнала безпідставними територіальні претензії Росії щодо Криму.

Україна чимало зробила для забезпечення переселення в Крим 250 тис кримських татар. У лютому 1992 р. була відновлена Авто­номна Республіка Крим.

Кримська проблема тісно пов'язана з проблемою Чорноморсько­го Флоту. До цього часу Севастополь є головною базою російського Чорноморського флоту (300 кораблів і 70 тис. людей екіпажу). 1992р. була досягнута домовленість про встановлення подвійного контролю над Чорноморським флотом на 5-річний термін.

30-31 травня 1997 р. під час візиту президента Росії Б. Єльцина до Києва був підписаний широкомасштабний політичний договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією. Сторони зобов'язалися будувати свої відносини на основі територіа­льної цілістності, непорушності кордонів. Урегульовано проблему Севастополя і Чорноморського флоту. Основні бухти Севастополя передаються в оренду Росії на 20 років за 2,5 млрд доларів.



Ще однією важливою зовнішньоекономічною проблемою Украї­ни була ядерна. Після розпаду СРСР Україна стала третьою ядер­ною державою. Ще 1990 р. у Декларації про державний суверенітет вказувалося, що Україна бажає стати неядерною державою. У жовтні 1993 р. Верховна Рада прийняла воєнну доктрину, в якій проголошувалося, що Україна відмовляється від ядерної зброї, не має військових супротивників, а її Збройні сили призначені лише для гарантування національної безпеки. 16 листопада 1994 р. Вер­ховна Рада ухвалила рішення про приєднання України згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї за умови надання гарантій безпеки з боку ядерних держав. 5 грудня 1994 р. у Будапешті президенти Росії та США і прем'єр-міністр Великої Британії надали Україні такі гарантії. Влітку 1996 р. ядерне само­озброєння України було завершене — останні ядерні боєголовки були вивезені з території України, а їхні пускові шахти поблизу м. Первомайська Миколаївської області — підірвані.

Демонструючи своє миролюбство, Україна пішла на значне ско­рочення своїх Збройних сил. Якщо 1991 р. чисельність армії на її території сягала 726 тис. осіб, то наприкінці 1995 р. — 450 тис, а до 2005 р. має скоротитись до 220 тис.

Україна розширює і активізує свою участь у різних міжнародних організаціях. Ще 1990 р. вона стала членом Наради з безпеки і Співробітництва в Європі (з 1 січня 1995 р. — Організація з безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ). У листопаді 1995 р. Україну при­йнято (до речі, раніше, ніж Росією) до такої впливової організації, як Рада Європи. Країни-члени Ради Європи утворюють єдине поле захи­сту прав людини, сприяють економічній інтеграції та гуманітарним зв'язкам (наприклад, взаємному визнанню вузівських дипломів).

Важливе значення мають відносини між Україною і Європейсь­ким Союзом (ЄС) — організацією, яка має на меті створення політичного та валютного союзу західноєвропейських країн. 1994 р. підписано угоду про співробітництво між Україною і ЄС, що відкриває шлях до асоційованого членства нашої країни у цій організації, дає простір для розвитку торгівельно-економічних зв'язків. Підписано угоди про збільшення вдвічі експорту української сталі у країни ЄС, про надання Україні 1995-1996 рр. фінансової допомоги розміром 85 млн екю.

Важливе значення для економіки України має співробітництво з Міжнародним Валютним Фондом. 1994 р. МВФ прийняв рішення про надання позики Україні у розмірі 740 млн доларів. Усього іноземні інвестиції надходять в Україну з 83 країн світу.

Розвиваються відносини України з НАТО. 1994 р. керівництво цієї організації ініціювало програму «Партнерство заради миру», яка створює можливості для співробітництва з країнами — ко­лишніми учасниками Варшавського договору. Україна першою з держав СНД приєдналася до цієї програми (лютий 1994 р.). Оголо­сивши себе позаблоковою державою, Україна опиняється у складній ситуації своєрідного буфера між НАТО з одного боку і Росією з іншого. 1997 р. Україна підписала Хартію про особливе партнерство з НАТО, яке передбачає розширення співробітництва — проведення спіль­них миротворчих акцій, маневрів, використання науково-технічних досягнень НАТО. У серпні 1997 р. на Чорному морі було проведено спільні маневри з НАТО «sea – breath – 97 ». 2002 р. уряд України ого­лосив про свій намір у майбутньому вступити до цієї організації.

Відносини з Польщею 1997 р. поліпшено підписанням документа «До порозуміння і єднання», який повинен поставити крапку в нега­тивних аспектах українсько-польських відносин, що склалися істо­рично. Підписано цього ж року угоду з Румунією, яка врегулює тери­торіальні проблеми двох країн (щодо острова Зміїний у Чорному морі).

Після приходу до влади у США адміністрації Б. Клінтона знач­но поліпшились американо-українські відносини. Неодноразово відбувались зустрічі українського і американського президентів, обмін військовими делегаціями, проводились спільні військові на­вчання. 11-12 травня 1995 р. Україну з офіційним візитом відві­дав президент США Б. Клінтон, Наприкінці

1997 р. відбувся політ американського космічного корабля за участю першого космонавта незалежної України Леоніда Коденюка.

У вересні 1997 р. міністр закордонних справ України Г. Удовен­ко був обраним головуючим 52-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН шляхом акламації (без голосування), що свідчить про зростання міжнародного авторитету України.

Підприємства України здійснюють зовнішньоторгівельні операції з партнерами більш як 164 країн світу. Найбільші імпортні надхо­дження йдуть з Росії, ФРН,Туркменистану, США, Польщі, але структура експорту залишається в основному сировинною. Украї­на експортує продукцію тваринництва, жири та масла, вугілля, прокат чорних металів. За 1997 р. інвестиції іноземних держав в економіку України склали 500 млн доларів, а за роки незалежнос­ті в цілому — 2 млрд доларів США.

Важливим досягненням української зовнішньої політики стало обрання України 1999 р. непостійним членом Ради Безпеки ООН.

За роки незалежності Україна досягла значних успіхів у зовнішньополітичній діяльності. її визнали більш як 130 країн світу, налагоджені тісні зв'язки і відносини з різними впливовими міжнародними організаціями. Проте є ще чимало невирішенних зовнішньополітичних і економічних проблем.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 27; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.031 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты