Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Розвиток культури України на сучасному етапі




Читайте также:
  1. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  2. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  3. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  4. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’ятників історії і культури
  5. Аксіома 1: Розвиток (еволюція) системи визначається деякою ціллю й інформаційними ресурсами системи, її інформаційною відкритістю.
  6. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  7. Андрусівське перемир'я 1667 р. "Вічний мир" та його наслідки для України.
  8. Ауки України
  9. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
  10. Братський рух та його роль у розвитку української культури.

Проголошення незалежності України створило принципово нові умови для розвитку національної культури. Необхідно перебороти негативну спадщину у сфері культури, що залишилися від радян­ських часів: партійно-класовий підхід до оцінювання досягнень культури; русифікацію; залишковий принцип у фінансуванні куль­тури. Головним завданням культурного будівництва стало націо­нально-культурне відродження України.

1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про освіту», де школа визначалася як основа духовного розвитку держави. Реаліза­ція закону передбачає зміцнення матеріально-технічної бази освіти, видання нових підручників, урізноманітнення форм і методів на­вчання, широке впровадження у навчальний процес досягнень нау­ки і техніки. Освітня система стає гнучкішою і багатоманітнішою. Разом із державними з'являються приватні ліцеї, коледжі, гімназії. Зроблено деякі кроки на шляху гуманізації освіти. Важливою зада­чею є забезпечення виконання у навчальних закладах «Закону про мови в Українській РСР», прийнятого ще 1989 р., що передбачає перехід на україномовний режим навчального процесу. За декілька років кількість першокласників, що навчаються українською мо­вою, зросло з 43,5 до 67,7 %, а у вищих навчальних закладах українськоюмовою викладання велося у 37 % академічних груп. Проте ці процеси у східному і південному регіонах відбуваються повільно. Відбулася реорганізація керування освітою — із метою поліпшення зв'язку між системою середньої і вищої освіти були об'єднані Міністерствонародної освіти і Міністерство вищої і середньої спеціаль­ної освіти в одне — Міністерство освіти і науки України. Здійсню­ється перехід на триступеневу підготовку ВНЗ — бакалавр, спеціаліст, магістр. ВНЗ стають більш автономними у своїй діяльності. Проте економічний стан істотно впливає на розвиток освіти, його фінансу­вання, стан робітників цієї сфери. 2002 р. із 48,1 млрд грн зведеного бюджету України 7,1 млрд, або кожна сьома гривня була спрямова­на на розвиток освіти. 2002-2003 навчального року з кожних 10 тис. жителів країни 1339 вчиться у загальноосвітніх, 102 — у професій­но-технічних, 428 — у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації. 1990-1991 рр. — ситуація була дещо іншою — відпові­дно 1373, 127 і 316. 2002 р. в Україні функціонувало 22,2 тис. шкіл, ліцеїв, гімназій, у яких навчається 6601,2 тис. учнів. Навчальний процес забезпечують 568 тис. учителів. Українською мовою навча­ється 71,7 % школярів проти 58,3 % шість років тому. Кожний четвертий учень (27,3 %) має можливість навчатися російською мовою, а у регіонах компактного проживання населення інших на­ціональностей працюють школи і класи, де діти здобувають освіту румунською, угорською, кримсько-татарською, польською мовами. Серед чинників, що негативно впливають на навчальний процес, необхідно відзначити недостатню забезпеченність сучасними підру­чниками і наочними приладдями, а також низький рівень комп'ю­теризації. У 983 вищих навчальних закладах усіх рівнів акредита­ції у 2002 р. навчалося 2109 тис. студентів, що на 9 % більше, ніж попереднього року. Збільшилася кількість недержавних ВНЗ — із 111 — 1995 р. до 171 — 2002 р. Протягом останніх років визнача­ється тенденція до збільшення питомої ваги закладів більш високо­го статусу у загальній кількості ВНЗ. Якщо 1995 р. серед закладів III—IV рівнів акредитації університети складали 27 %, то у 2002 р. — 36 %, академії — відповідно 16 і 19. 73 % або 1,5 млн студентів обрали для навчання університети, академії, інститути, консервато­рії. 60 % із них навчаються на денній формі навчання. Серед студе­нтів, що здобувають вищу освіту, жінок —



53 %. Випуск спеціаліс­тів різного рівня ВНЗ країни щорічно збільшугться: 1995 р. 339 тис, 2001 р. 460 тис. з тих, які здобули вищу осніту 1,6 тис. здобу­ли кваліфікацію магістра, 188 тис. — спеціаліста, 88 тис. — бакала­вра, 163 тис. — молодшого спеціаліста. Серед випускників ВНЗ най­більшу кількість груп складають спеціалісти з галузей знань «економіка, комерція і підприємництво» (30 % у ВНЗ III - IV рівнів) і «інженерія» (26 %). За темпами зростання фахівці» особливо ви­значаються економічні і юридичні фахи. Навчальний процес у ВНЗ забезпечують 169 тис. викладачів. В основному складі професорсь­ко-викладацького персоналу закладів III—IV рівнів акредитації 7,3 тис. (8,5 %) докторів наук і 40,3 тис. (47,2 %) кандидатів наук. Вчене звання професора мають майже 7 тис. викладачів (8 %), доце­нта — 30,2 тис. (35,3 ,%). Середньомісячна зарплата робітників, зайнятих в освіті, склала у 2000 р. 156 грн., що у 1,5 раза нижче, ніж середньомісячна зарплата робітників, зайнятих в інших галу­зях економіки.



У досить складному становищі виявилася наука. Позначилася ба­гаторічна фактична ізоляція української науки від світової і односто­роння орієнтація на російську, недостатня матеріально-технічна база. Центром науки, як і раніше, залишається Академія наук, якій 1994 р. надано статус національної. Серйозними проблемами є недостатня розробка фундаментальних досліджень і дуже слабке впровадження нових технологічних досягнень у виробництво (впроваджується лише 10 % розробок). Загальна кількість науковців в Україні — майже 300 тис. — удвічі більше, ніж у Франції, але ефективність їхньої праці набагато нижче, чим у Європі. Визначні успіхи досягнуті у сфері гуманітарних наук, особливо історичній. Видано низку цікавих монографій і підручників, відбувається становлення нової концепції.



історії України. Відкрито багато суспільствознавчих інститутів: укра­їнської мови, народознавства, сходознавства.

Літературні процеси теж характеризуються оновленням змісту, методів творчості, позбавленням від ідеологічної цензури. Головне місце належить публіцистиці, продовжується публікація дореволю­ційних, 20-30-х рр., із діаспори письменників і поетів. Проте триво­жна тенденція склалася з книговидавництвом українською мовою. Україномовний наклад складає 27 % від усього книжкового.

Деякі позитивні зсуви помітні у кіномистецтві, створюються україномовні фільми. На XXXVI кінофестивалі в Сан-Ремо україн­ському фільму «Ізгой», створеному за мотивами повісті А. Дима-рова (режисери В. Савєльєв і А. Браунер), присуджений Гран-прі.

Важливий внесок у розвиток театрального мистецтва у 90-х рр. зробили режисери Р. Вікткж, С. Донченко, Б. Шарварко, актори Н. Сумська, А. Хостікоєв, Л. Задніпровський.

Позитивні зміни відбуваються у роботі українського телебачен­ня. Підвищився аналітичний рівень інформаційних передач, ток-шоу, урізноманітилися розважальні програми.

Значними можна назвати досягнення у сфері пісенної творчості. Регулярно відбуваються пісенні фестивалі «Червона рута», «Пі­сенний вернісаж», «Пісня року», «Таврійські ігри». Велику попу­лярність здобули естрадні співаки П. Зібров, А. Кудлай, В. Білоножко, Л. Сандулеса, І. Білик,

Т. Повалій.

Великих успіхів досягли українські спортсмени на літніх Олімпій­ських іграх 1996 р. у м. Атланта (США), зайнявши почесне 9-те ко­мандне місце й увійшовши у число головних спортивних країн світу.

До культурно-політичних досягнень належить створення систе­ми нагород України. Сюди входять Почесна відзнака Президента, ордени Богдана Хмельницького, Ярослава Мудрого, Княгині Оль­ги, відзнака «За мужність».

Національне відродження України неможливе без підйому куль­тури, науки й освіти. Необхідно закріпити і розвинути ті позитив­ні зсуви, що відбуваються у сфері культури.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 7; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты