Особливості ринку нововведень

Нововведення в першу чергу задовольняють безпосередньо виробничі потреби і прямо не зв'язані з задоволенням індивідуальних, соціальних і творчих потреб. Як показали численні дослідження, вони можуть тривалий час «старіти на полці», очікуючи попиту і утрачаючи свою споживчу вартість. Практика активного проштовхування нововведень також не приносить вирішального успіху, тому що попит на них може бути не сформований об'єктивними технічними, економічними й організаційними вимогами (передумови активації попиту).

Звідси випливає виняткова важливість для ринку нововведень взаємодії інноваційної організації — продавця нововведень і покупця. Вище було відзначено, що особливістю такого ринку є «суб'єктне» програмування і застосування маркетингових методів керування створенням і реалізацією нововведень.

Характеризуючи відносини продавців і покупців, що діють на ринку нововведень, можна припустити, що вони мають повну інформацію про технічні й економічні характеристики (показниках) нововведень. Однак на практиці інноваційна організація — продавець нововведення — знає про нього більше, ніж підприємець, тобто виникає проблема асиметричної ринкової інформації. Ця проблема тісно зв'язана, з одного боку, з невизначеністю якісної характеристики нововведень, а з іншого боку, з корпоративним характером відносин продавця і покупця.В умовах ринку покупець нововведення не може його перевірити до того, як він здійснив операцію. У результаті він буде мати підозри на рахунок якості нововведення, занижувати ціну на нього, страхуючи свій ризик.Особливістю ринку нововведень є його інформаційна асиметричність, що впливає на поводження суб'єктів ринку. Інноваційна організація, зіштовхуючись з обережним поводженням покупця, обумовленим асиметричністю ринкової інформації про якість нововведень, може спробувати знизити поріг недовіри, використовуючи замість кардинальних нововведень набір (комбінації) відомих технічних рішень. Подібне відмовлення від серйозних змін у техніку і технології знижує не стільки поріг недовіри, скільки ефективність інновацій.Дослідження рівня техніки, пропонованої на ринку нововведень, показують її значну залежність від наявності нової елементної бази і нових матеріалів. Наприклад, потенційно високі можливості авіаційних конструкторів прямо залежать від рівня нових композиційних матеріалів, створюваних хіміками. Тому відмовлення від кардинальних нововведень призводить, що малий попит на них може скластися через відсутність відповідного якісного рівня техніки, в іншому підприємницькому секторі.Зменшити асиметричність інформації про якість нововведень можна двома способами:

· підвищенням інноваційної репутації продавця. Підприємці більше довіряють характеристикам нововведень у тому випадку, коли продавець нововведень їм відомий чи має гарну репутацію в промисловості і на ринку товарів;

· введенням адресності нововведення й інформування майбутнього покупця (підприємця) у процесі створення нововведення.

На рис. 6.3 приведені криві, що показують зниження асиметричності інформації про якість нововведення в міру виконання робіт при його створенні.

Рис. 6.3. Зниження асиметричності ринкової інформації про якість нововведень у міру проходження етапів інноваційного циклу:

І — крива витрат; II — крива прибутку; III а — пасивна крива асиметричність інформації; ІІІб - активна крива асиметричність.

Максимально можлива довіра покупця до інформації про якість нововведення може виникнути після стадії створення демонстраційної (досвідченої) потужності, де перевіряються технічні рішення і питомі економічні показники, які можна зафіксувати й екстраполювати в бізнес. У значній мірі вдається зняти асиметричність інформації про ноу-хау, демонструючи його в умовах досвідченого виробництва, де особливо важлива інформація, одержувана в процесі іспитів досвідчених партій нової продукції. Можна говорити про активне чи пасивне відношення до ринкової інформації з боку як інноваційної організації, так і підприємця. Активність і адресність у цьому питанні скорочують часовий відрізок від моменту появи нововведення до його комерційної реалізації.

Позначення тимчасових відрізків (етапів):

0—1 — перевірка ідеї, її технічного зразка: 1—2 — науково-дослідні й експериментальні роботи; 2—3 — створення демонстраційної потужності; З—4 — відпрацьовування технології (ноу-хау); 4—5 — досвідчені продажі і дослідження ринку; 5—6 — серійне виробництво (перша стадія зі зростаючою прибутком); 6—7 — серійне виробництво (друга стадія зі зниженням темпу зростання прибутку); 7—8 — серійне виробництво (третя стадія зі скороченням збуту і зниженням прибутку).

На ринок часто дивляться як на техніко-економічну категорію, функцією якої є просте просування товару до споживача. Така пасивна роль не властива ринку нововведень, оскільки він має істотні регулюючі функції:

1) служить осередком здійснення науково-технічної політики;

2) робить економічні впливи на виробників нововведень;

3) підказує підприємцям необхідність розвитку того чи іншого виробника нововведення і зміни пропорцій у масштабах виробництва нововведень;

4) формує вимоги (показники) до нововведень з боку бізнесу;

5) прямо регулює виробництво нововведень через активний попит на інвестиційні товари, призначені для підприємницьких проектів.

Щоб виконувати свої функції, ринок повинний мати можливість економічно впливати на динаміку і масштаби інновацій.

Сутність такого впливу складається в підвищенні чи зниженні інтересу учасників інноваційного процесу до виробництва. Вплив ринку залежить від можливості змінити величину вартості категорій відповідно до ринкової кон'юнктури і тим самим підвищити чи знизити інтерес до нововведень.

При цьому ціни, прибуток, відсоток виконують роль інструментів, за допомогою яких ринок робить свій вплив, перетворюючи нововведення в найважливішу частину ринку факторів виробництва.

Основні положення теорії витрат виробництва побудовані на моделях конкурентного ринку, де попит на окремий фактор виробництва досить еластичний, а покупець фактора припускає, що його придбання ніяк не вплине на ціну фактора. Для ринку факторів виробництва економічна рента — це різниця між витратами на фактори виробництва і мінімальною платою за них. Стосовно до ринку нововведень як частини ринку факторів виробництва це означає, що вартість і ціна нововведення на ринку формуються під впливом економічної результуючої взаємодії факторів конкретного виробництва, а не тільки величинами сукупного попиту та пропозиції.

Суб'єктами конкуренції можуть виступати продавці і покупці нововведень, самі інноваційні організації, а також покупці нововведень, тобто підприємці. Об'єктами конкуренції, як правило, можуть бути, як відзначалося вище, ціни, витрати виробництва і якість нововведень. Виходячи з відносин суб'єктів ринку можуть складатися різні ситуації на ринку. Позначимо умовне число інноваційних організацій — продавців нововведень: 1—одна організація; n— кілька організацій і nn - багато організацій, а також аналогічно позначимо число покупців нововведень.

Запишемо варіанти основних можливих ситуацій на ринку нововведень у такий спосіб:

Аналіз конкурентних ситуацій, що виникають на ринку нововведень, показав, що в тих випадках, коли реалізується ноу-хау чи великомасштабний новий продукт, ми маємо справу з обмеженою монополією.

У випадках, коли нововведення являє собою новий продукт, що випускається в невеликих масштабах на досвідченому заводі інноваційної організації, ми маємо справу з монополією в чистому виді. Ці дві ринкові ситуації найбільш характерні для першого етапу формування ринку нововведень. Поступово приватизація інноваційного сектора і диверсифікованість виробництва створюють можливість прояву олігополічних відносин суб'єктів, а потім і конкуренції на ринку нововведень.