Тема 6. Відбір інноваційних проектів

Відбір проектів здійснюється інвестором на основі проведеної експертизи. Важливою умовою об'єктивного відбору проекту є порівнюваність показників за варіантами.

Порівнюваність проектів, що розглядаються, визначається за:

- обсягом робіт, що виконуються із застосуванням нових методів (технологій, техніки);

- якісними показниками нововведень;

- чинником часу;

- рівнем цін.

Після використання вартісних показників варто враховувати інфляцію.

Порівнюваність варіантів забезпечується приведенням до одного обсягу продукції, що випускається за новим варіантом, за одними термінами, рівнем якості. Варіант вибирається з врахуванням інтересів інвестора.

У основу порівнювання інноваційних проектів покладено принцип комплексного підходу, що враховує сукупність заходів, яких слід вжити при реалізації конкретного варіанта. При цьому необхідно пам'ятати про золоте правило менеджменту, що виражається співвідношенням 1:10:100:1000, де один долар «економії» на прийняття спрощеного рішення, а 10, 100, 1000 - витрати на наступних стадіях виконання циклу проекту.

Облік чинника часу обумовлений тим, що однакові за величиною витрати, які здійснювалися в різний час, нерівнозначні. Витрати і результати, отримані в різні періоди життєвого циклу нововведення, є непорівнюваними. Для усунення цієї невідповідності користуються методом зведеної вартості або дисконтування, що полягає в зведенні витрат і результатів до визначеного моменту, наприклад, до року початку реалізації нововведення.

Дисконтування засноване на тому, що ефект, отриманий у майбутньому, на сьогодні має меншу цінність. Для підприємства важливіше одержати гроші сьогодні, і тому що інвестовані в нововведення, вони завтра дадуть додатковий прибуток. Наприклад, якщо сьогодні підприємство інвестує в нововведення 1 млн. грн., розраховуючи одержати 10% прибутку, то через рік вартість інвестицій становитиме 1,1 мли гри. Різниця між майбутньою і поточною вартістю (у нашому прикладі 0,1 млн. грн.) називається дисконтом.

Коефіцієнти дисконтування - (а_t) розраховуються за формулою складних відсотків:

a_t=(1+i)^tp (5.1)

де і - процентна ставка, виражена десятковими дробами (норматив дисконтування);

tp - рік, за який наводяться витрати і результати (розрахунковий рік);

t - рік, витрати і результати за який зводяться до розрахункового.

При зведенні витрат до року початку реалізації нововведення t_p=0, а

а_t=1\(1+i)^t (5.2)

Коефіцієнт дисконтування менше одиниці, тому що в реальних умовах гроші сьогодні не можуть коштувати менше, ніж завтра.

Розглянемо як приклад вартість 2 мли гри, що повинні бути виплачені через 4 роки. Щорічно на початкову суму нараховувалися складні відсотки за ставкою 8% річних. Отже, нинішня сума становитиме:

2(1+0,08)^-4 =1,47 млн. грн..

Як бачимо, чим нижче відсоткова ставка і менший період часу t, тим більша нинішня величина майбутніх витрат.

Розглянемо на конкретному прикладі технологію вибору проекту. Припустимо, що початкова сума інвестицій у проект становила 15 млн. грн. Щорічне надходження інвестицій протягом трьох років становило 0,5 млн. грн. Відсоткова ставка і = 10%. Коефіцієнти дисконтування складають:

1/(1+0,1)¹=0,909 для першого року

1/(1+0,1)²=0,826 для другого року

1/(1+0,1)³ =0,751 для третього року

Поточна чиста вартість за роки реалізації проекту дорівнює:

0,5: 0,909 + 0,5 0,826 + 0,5 0,751 = 1,243.

Для ухвалення рішення про доцільність вкладення інвестицій у проект знайдемо різницю між чистою поточною вартістю і початковою сумою інвестицій:

1,243-1,5 =-0,257 млн. грн.

Розглянутий проект невигідний, тому що прибуток менший, ніж початкові інвестиції в проект.

У наведеному розрахунку ми припускали, що інфляції немає. Якщо ж враховувати інфляцію, то виникають розходження між номінальною і реальною відсотковими ставками.

Номінальна ставка- це поточна ринкова ставка відсотка без врахування інфляції. Реальна ставка враховує темпи інфляції. Наприклад, номінальна річна ставка становить 8%, а очікуваний темп інфляції 5% на рік. Отже, реальна ставка становитиме 3% (8-5).

При ухваленні рішення щодо інвестування проекту варто враховувати реальну ставку.

ІІри ухваленні рішення необхідно дотримуватись принципу - нововведення можна здійснювати в тому випадку, якщо рівень прибутку вище або дорівнює ринковій ставці відсотка за позичками.

Таким чином, відсоток прибутку є інструментом у вирішенні завдання щодо ефективного розподілу ресурсів і дає змогу знайти найефективніше інноваційне рішення.

Крім рівню прибутку, для відбору інноваційних проектів використовують й інші показники:

Термін окупності (Т_ок ) - показує, за який період часу можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Цей показник враховує початкові інвестиції в проект.

Період окупності(П_ок)- це тривалість періоду, протягом якого сума чистих прибутків, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнюватиме сумі інвестицій. Цей показник широко використовується в міжнародній практиці.

Внутрішня ставка прибутку (В_п) - це розрахункова ставка відсотків, при якій капіталізація одержуваного регулярно прибутку дає суму. рівну інвестиціям (інвестиції окупаються). Рекомендується вибирати проекти, внутрішня ставка прибутковості яких не менше 15-20%.

Рентабельність (R) визначається відношенням ефекту від реалізації проекту до витрат на нього.

У економіці західних країн використовують індекс прибутковості, що визначається співвідношенням приведених прибутків до інвестицій.

Вітчизняні фахівці при оцінці ефективності інноваційного проекту користуються коефіцієнтом ефективності (Е):

Е=е\З - прямий показник (5.3)

Е=З/е – зворотний показник

де е - ефект від реалізації проекту;

З - витрати, пов'язані з реалізацією проекту. Критерієм вибору проектів є мінімізація зведених витрат на їх реалізацію.

Зі=Сі+ E_n K_i,=min. (5.4)

Зі - зведені витрати у кожному варіанті;

С_i; - витрати виробництва (собівартість) у тому ж варіанті;

Еn - нормативний коефіцієнт ефективності інвестицій;

Кі - інвестиції у тому ж варіанті.

Коефіцієнт Еn у плановій економіці встановлювався централізовано і становив 0,15. У ринкових умовах кожне підприємство встановлює цей коефіцієнт на рівні відсоткової ставки і /або як норматив рентабельності інвесіиційR_n.

У зв'язку з цим приведені витрати можна представити таким чином:

Зі=Сі+Кі=min., (5.5)

або

З_i = Сі+R_n К_i=min.

Після цього визначають термін окупності додаткових інвестицій у нововведення. За цей період додаткові інвестиції на більш дорогий варіант нововведення окупаються завдяки приросту економічних результатів від реалізації інноваційного проекту. Розрахунковий термін окупності Тр визначається:

T_p=K2-K1\C1-C2 (5.6)

де K1 і K2 - інвестиції в нововведення щодо порівнюваних варіантів;

C1 і С2- відповідно річні витрати у першому і другому варіантах.

Для вибору варіанта Тр порівнюється з нормативною величиною;

Тn = 1\E

Якщо Тр<Тn, тобто вибирається більш дорогий щодо інвестицій варіант у тому випадку, коли додаткові інвестиції в нього окупаються економією на витратах у термін, не більший за нормативний.

Величина, зворотна до терміна окупності, називається коефіцієнтом ефективності додаткових інвестиційних внесків у нововведення. Його ще називають коефіцієнтом порівняльної ефективності (Ер) і розраховують за формулою:

E_p= C \ K (5.7)

Отримане значення Ер порівнюється з нормативною величиною Еn , встановленою підприємством або інвестором. Інвестора влаштовує співвідношення Ер > Еn. Саме цей варіант проекту він вибирає. Розглянемо ці підходи на конкретному прикладі.

Отже, розроблені три варіанти інноваційного проекту (табл. 5.1). Необхідно вибрати найефективніший з них.

Таблиця 5.1.

Вибір найефективнішого проекту

Наведені витрати щодо кожного варіанта визначимо за формулою

(С+ЕnK), де С - річні виграти на випуск виробу;

К - інвестиції;

Еn ~ коефіцієнт економічної ефективності, приймаємо, що він дорівнює 0,1.

Варіант 1 - (1400 *400) + 0,1 *2500= 810 тис. грн.

Варіант 2 - (1500* 1000)+ 0,1 *2900 = 1790 тис. грн.

Варіант 3- (1200 *2700)+0,1 *1450 = 3385 тис. грн.

Таким чином, найбільше ефективнішим є перший варіант інноваційного проекту, для якого характерні найменші наведені витрати.

На мікрорівні велика увага приділяється комерційній ефективності проекту, що дорівнює відношенню фінансових витрат і результатів.

На практиці трапляються такі ситуації, коли обраний найефективніший варіант інноваційного проекту (нововведення) не гарантує успіху на ринку. Дослідження свідчать, що ймовірність успіху на ринку менша, ніж ймовірність технічного успіху нововведення. Таким чином, існують ризики, що необхідно враховувати при розробці нововведення.

Ризики і непередбачувані витрати можна об'єднати в такі групи, що тісно пов'язані між собою:

- ринкові ризики - пов'язані зі зміною кон'юнктури ринку (попиту і пропозиції) для нововведення;

- економічні ризики - обумовлені неточною оцінкою ресурсів, витрат, рівня інфляції і т.ін.;

- екологічні ризики - викликані непередбаченим запровадженням більш жорстких екологічних нормативів, недостатнім обліком природоохоронних вимог під час реалізації проекту;

- технічні ризики - пов'язані з недостатнім ступенем точності аналізу використовуваних у проекті технологій;

- політичні ризики - обумовлені зміною законодавчої бази, виникненням політичної нестабільності або форс мажорних обставин.

Названі види ризику враховують при виборі інноваційної стратегії фірми. Проте, крім існуючих видів ризику правомірним є порушення питання про схильність (або несхильність) до ризику керівництва фірми (проекту). У першому випадку говорять про ризик окремого проекту, у другому - про ризик інноваційної діяльності фірми. При .виборі інноваційних проектів необхідно звернути увагу на існуючі способи зменшення ризику. До них відносять:

- розподіл ризику між учасниками (співвиконавцями) проекту;

- страхування;

- резервування коштів на покриття непередбачуваних витрат.

Розподіл ризику здійснюється при розробці фінансового плану проекту. На стадії підписання контракту необхідно домовитися про те, яку частину ризику беруть на себе договірні сторони. Страхування ризику здійснюється з метою передачі деяких ризиків страховій компанії.

Створення резерву коштів на покриття непередбачуваних витрат необхідне для встановлення співвідношення між потенційними ризиками і витратами, необхідними для їх усунення. Основні види резервів:

Загальний резерв - необхідний для покриття змін у кошторисі витрат.

Спеціальний резерв - враховує можливу зміну цін, витрат за окремими статтями і т.ін. Особливого значення цей резерв набуває в умовах інфляції.

Резерв на непередбачувані витрати - визначається за видами витрат, що враховані у початковому кошторисі, і не можуть бути спрямовані на погашення витрат, пов'язаних із недостатнім рівнем організації робіт.

При розробці фінансового плану проекту необхідно враховувати:

- ризик нежиттєздатності проекту;

- податковий ризик;

- ризик незавершення проекту.

Фінансуючи той чи інший проект, інвестори повинні бути впевнені, що потенційні прибутки від реалізації проекту будуть достатніми для покриття витрат. При розгляді альтернативних проектів порівнюються:

- середня річна рентабельність проектів із середньою ставкою банківського кредиту;

- умови страхування від інфляції,

- періоди окупності інвестицій;

- потреби в інвестиціях;

- стабільність надходження коштів;

- рентабельність інвестицій за весь термін реалізації проекту;

- рентабельність інвестицій з врахуванням дисконтування.

При цьому мають на увазі такі критерії:

1. Відсутність більш вигідних проектів.

2. Мінімізація ризику втрат від інфляції.

3. Мінімізація терміна окупності.

4. Мінімізація витрат на розробку проекту.

5. Стабільність надходження коштів.

6. Висока рентабельність з врахуванням дисконтування.

Якщо буде досягнуто відповідності інноваційного проекту із зазначеними критеріями, то це зробить його привабливим для інвесторів.

Проекти оцінюють не за одним з названих критеріїв, а за їх сукупністю. Як приклад розглянемо багатофакторну модель оцінки і вибору інноваційних проектів, що застосовується компанією «Континент груп». У цій компанії проекти аналізуються за 12 чинниками: з них 6 є чинниками комерційної принадності і 6 -ресурсними (таб. 5.2).

Таблиця 5.2.

Чинники оцінювання інноваційних проектів

Кожний із чинників оцінюється за десятибальною шкалою. Проекти, що набрали більш 80 балів визнаються успішними, а менше 70 балів - невдалими.

Вихід України з економічної кризи можливий тільки при максимальній активізації інноваційної діяльності підприємств. Переорієнтація підприємств на випуск конкурентоспроможної продукції допоможе їм зайняти своє місце на ринках багатьох країн і збільшити попит на їхню продукцію.

Основні поняття: інноваційний проект, інформаційні системи, бази даних, кошторис, технічне завдання, універсальні та специфічні інструменти управління інноваційним проектом, інформаційний контроль, основні функції, керівник проекту, кінцевий результат, техніко-економічне обґрунтування, експертиза проекту, критерії оцінки, дисконт.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Дайте класифікацію проектів за масштабом, терміном реалізації, якістю.

2. Які загальні риси характерні для різноманітних інноваційних проектів?

3. Наведіть структуру кошторису витрат на виконання інноваційного проекту.

4. Дайте характеристику стадій розробки інноваційного проекту.

5. У чому різниця між універсальними та специфічними інструментами управління інноваційним проектом?

6. У чому полягає сутність окремих основних ключових функцій в інноваційному проекті?

7. Які особисті риси характерні для лідера в сучасному інноваційному проекті?

8. З яких складових частин формується портфель інноваційних проектів?

9. Навіщо необхідна експертиза інноваційних проектів? Хто її здійснює?

10. За допомогою яких критеріїв здійснюється експертиза інноваційних проектів?

11. Дайте характеристику методів експертизи інноваційних проектів.

12. Назвіть умови об'єктивного відбору інноваційного проекту. За допомогою яких показників здійснюється цей відбір?

Змістовний модуль 6 Ринок новацій