Тема 1 Особливості інноваційного процесу

Відомий американський футуролог А. Тоффлер відзначив, що жодна з проблем, з яким зіштовхується бізнес, не є більш важливою і складною, чим проблема нововведень.

Ефективність сучасного підприємства, темпи розвитку визначаються інноваційною активністю і виробництвом «товарів ринкової новизни», що або задовольняють зовсім нову потребу, або виводять на нову ступінь задоволення відомої потреби, або істотно розширюють коло споживачів (обсяг продажів).

Ринкова особливість інновацій полягає в тому, що вони тісно зв'язані з інвестиційним процесом. Мова йде про інвестиції в бізнес чи економічних інвестиціях, що мають своєю метою витяг прибутку. У свою чергу економічні інвестиції зв'язані з фінансовими інвестиціями, тобто з придбанням активів у формі цінних паперів,

Саме нововведення, що є «вузлами кристалічних ґрат» нововведень, можна розглядати як одну з форм цінних паперів, що обертаються на первинному ринку. Процес фінансового інвестування означає передачу прав: інвестор передає свої права на гроші (віддає гроші) і замість цього здобуває права на майбутній доход.

Таким чином, ринок нововведень утворюється, умовно говорячи, на перетинанні ринку матеріальних товарів і ринку цінних паперів.

Економічна практика протікає як би в трьох вимірах: на ринку товарів, одночасно на ринку нововведень і фінансовому ринку, що визначає головні особливості інноваційного процесу. Найбільше повно сутність підприємництва виявляється в нововведеннях, де створюється нова, що раніше не існувала комбінація факторів виробництва (нова виробнича функція).

Під нововведенням (інновацією) будемо розуміти кінцевий результат особливого виду діяльності — інноваційної, у процесі якої створюються (купуються) і використовуються нововведення. У свою чергу, нововведення як результати інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок є цеглинками великого будинку науково-технічного прогресу.

У сучасних умовах об'єктивно існує ринок нововведень, про який піде мова нижче.

Тут же помітимо, що в українській економіці поки що мало хазяюють суб'єктів, що здійснюють повною мірою інноваційну підприємницьку діяльність. Ситуація в цьому випадку породжена складністю сприйняття і практичного переходу на інноваційну систему господарювання після довгих років примусового розподілу і концентрування ресурсів.

Крім того, обмеженість ресурсів, здавалося б, повинна спонукувати підприємця зняти ці обмеження шляхом нововведень. Однак спонукальні мотиви придушуються, з одного боку, через відсутність резервів і невизначеності в майбутньому, а з іншого боку, при низькій віддачі від засобів, вкладених у реальний сектор.

Економічний клімат, від якого багато в чому залежить розвиток виробництва, змінюючись до кращого, дорівнює вагомому стану і впливає на інноваційне підприємництво. Зокрема, підвищується увага до оцінки майбутніх запитів споживачів. Виникає потреба працювати з ресурсотримачами і замовниками в тісному контакті, допомагаючи їм використовувати пропонований новий продукт чи технологію для формування розвитку їхнього бізнесу.

Загострюється відношення до часу, що проходить з моменту вкладень у нововведення до одержання економічного результату. Варто помітити, що почалася хвиля стиску часу, відведеного на нововведення. Неминучий пошук оптимального співвідношення між вкладеним капіталом у довгострокові інноваційні проекти з яскраво вираженим комерційним характером і очікуваними економічними результатами.

Комерціалізація процесу нововведень помітно підсилюється, міняються темпи і масштаби підприємницької діяльності в цій області, виникають нові вимоги до менеджменту.

На відміну від виробничого інноваційний процес характеризується:

· численністю і невизначеністю шляхів досягнення мети і високим ризиком;

· неможливістю детального планування й орієнтацією на прогнозні оцінки;

· необхідністю подолання опору як у сфері сформованих економічних відносин, так і інтересів учасників інноваційного процесу.

Повнота обліку цих особливостей визначає культуру інноваційного менеджменту.

Складність проблеми економічного розвитку полягає в тому, що просте нагромадження нововведень у будь-яких масштабах автоматично не виливається в самопроизвільний інноваційний процес. Передача знань по ланцюжку від однієї фази розвитку до іншої вимагає додаткової, посередницької системи.

Така система власне кажучи являє собою ринок нововведень, що входять складовою частиною в товарний ринок.

Ринок нововведень утворюється в умовах невизначеності, що випливає з характеру інноваційного процесу, у специфічній сфері взаємин учасників ринку і його становлення варто розглядати в зв'язку з розвитком підприємництва, у тому числі малого бізнесу в сфері інновацій.

На початку цього шляху довелося відмовитися від прямого керування матеріальним виробництвом на користь підприємництва, адаптуватися до нових, ринкових умов господарювання. З'явилися активні незалежні суб'єкти ринку з інноваційним поводженням, суть яких — у безупинному пошуку нововведень і диверсифікованості виробництва, активному залученні в цей процес приватного фінансового капіталу й інтелектуального потенціалу.

Для цілей вивчення інноваційного менеджменту використовуються наступні терміни:

· нововведення (інновація) — кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержала реалізацію у виді нового чи удосконаленого продукту, реалізованого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності;

· інноваційна діяльність — процес, спрямований на створення і практичну реалізацію нововведень;

· нововведення — результат інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок, що володіє новизною і попитом для включення в економічний оборот;

· технологія — сукупність науково-технічних знань (нововведень), що лежать в основі виробництва, поширення і використання продукції здійснених на матеріальних носіях;

· пріоритетна наукомістка технологія — технологія, створена на основі досягнень фундаментальних і прикладних наукових досліджень, що приводить до економії усіх видів ресурсів (ресурсосберегаюча), здатна виключити загрозу життю людини і техногенних катастроф (безпечна) і використовувана для рішення найважливіших широкомасштабних і довгострокових задач економічного розвитку;

· критично важлива технологія — технологія, що відповідає стратегічним загальнонаціональним цілям, здатна підвищити конкурентноздатність і обороноздатність держави.

Циклічний характер інноваційного процесу і його розчленованість на окремі етапи зв'язані не стільки з загальним характером процесу економічного розвитку, скільки з тривалістю економічного обороту (життя) нововведення.

При розгляді динаміки розвитку важливий часовий період від появи продуктивного нововведення до його виключення з виробництва і реалізації. Мова йде про життєвий цикл виробу (рис. 6.1).

В першому розділі відзначений технічний цикл, зв'язаний з якісними змінами в капіталі. Як будь-який економічний цикл його можна представити у виді послідовних стадій (етапів): від / — створення продуктового нововведення і потужностей для його використання через II — III — ріст випуску і продажу до IV — насичення ризику і V- загасання продажів і зняття продукту з виробництва.

З погляду економічного результату (пунктирна крива) на початкових стадіях ми маємо витрати, надалі — доходи (прибуток), і, нарешті, збитки змушують припиняти виробництво.

Рис.6.1. Життєвий цикл виробу:

суцільна крива - обсяг продажів Р, пунктирна - обсяг прибутків і збитків, t - час.

Для розуміння сутності життєвого циклу розглянемо його складові частини. Життєвий цикл товару (виробу) являє собою безупинний ланцюг етапів, причому окремі етапи частково можуть збігатися за часом.

Сутність етапу І — створення нововведення — складається в комплексі робіт з перетворення результатів наукових досліджень (фундаментального і прикладною характеру) у зразки нових продуктів (виробів), їхньої адаптації на ринку й оцінці умов включення в економічний оборот.

Комплексність цих робіт полягає в тім, що вони містять у собі одночасне створення чи пристосування існуючого виробничого апарата (нової техніки) для організації виробництва нового продукту.

При цьому перші продажі досвідчених партій (зразків) нової продукції, тобто маркетингові дослідження також починаються на цьому етапі і відіграють основну роль у включенні нововведення в економічний оборот.

Етап ІІ зв'язаний з освоєнням виробництва, ростом продажів і нарощуванням економічного результату. Протікаючи в сфері матеріального виробництва, цей етап є найважливішим у всьому життєвому циклі продукції, саме тут створюється матеріально-речовинна основа циклу.

Розглядаючи сутність етапу III, підкреслимо, що тривалість випуску нового продукту в масовому масштабі впливає на ефективність. З одного боку, тривалі терміни випуску забезпечують економічні результати, задовольняють попит і забезпечують нагромадження для відтворення. З іншого боку, в інтересах споживачів необхідно обновляти продукцію, що є обов'язковою умовою утримання місця на товарному ринку і підвищення конкурентоздатності.

Усе це вимагає оптимізації часу виробництва з урахуванням зміни темпів росту його економічної ефективності. Як тільки відбувається припинення темпів росту ефективності — перехід до етапу IV життєвого циклу, так лунає сигнал, що позначає необхідність змін у самім виробництві (зниження витрат) чи поліпшення споживчих характеристик продукції (ціни). Ці позитивні зміни можуть продовжити життєвий цикл продукції, але їхній економічний потенціал завжди обмежений.

Неминуче настає моральне старіння продукції, через появу на товарному ринку нового, що заміняє продукт (товар), падає попит і, як наслідок, знижуються продажі й економічні результати. Усе це відбувається на етапі V життєвого циклу і приводить до його завершення.

В умовах конкретного бізнесу, у міру переходу від одного етапу життєвого циклу продукту до іншого, тобто в міру його морального старіння, відбувається зниження економічних результатів (крива 1, рис. 6.2). Це чи спонукує модернізувати продукт, чи його замінити. Для забезпечення постійного розвитку це робиться одночасно (крива 2, рис. 6.2).

Рис. 6.2. Цикл розвитку бізнесу:

Р- обсяг продажів, Э — ефективність бізнесу, t- час,

1 — цикл життя продукту а, 2—цикл життя продукту b,

3—ефективність бізнесу

Чим сильніше конкурентні умови на конкретному ринку, тим швидше припиняється виробництво морально, екологічно, соціально застарілого товару.

На конкурентному ринку життєвий цикл продукту (виробу), що охоплює всі його фази (етапи), складає в середньому 10—15 років у залежності від його споживчої й інвестиційної області. Представлення про тривалість етапів створення нововведень як частини життєвого циклу продукту (етап І) дає табл. 6.1.

Таблиця 6.1.

Середня тривалість створення нововведення (етап І життєвого циклу) в області хімії

Завершення етапу циклу фіксується на момент готовності нововведення до комерційного використання.

Циклічний характер виявляється в тім, що одне покоління продукції (техніки) змінюється іншим. Це відбувається при використанні радикальних нововведень, число яких не перевищує приблизно 15% від загального числа інновацій. На них базуються найбільш ефективні нововведення, що вимагають значних інвестицій.

Кардинальні зміни в техніку відбуваються із середньою періодичністю 40—50 років і вони визначаються як довгострокові економічні цикли.

Інновації є основним засобом підвищення вартості суб'єкта, що хазяює, і реального сектора в цілому, тому що сучасна оцінка підприємства будується на основі ефективності здійснюваних інвестиційних проектів, що можуть знаходитися, як показано вище, на різних стадіях життєвого циклу.

Оцінка інновацій містить у собі сукупність оцінок прав власності й активів, що забезпечують майбутні доходи. З одного боку, чим вище потенціал нововведень, здійснюваних (планованих) на підприємстві, тим вище його оцінка. З іншого боку, чим вище оцінка підприємства, тим ширше його можливості по залученню капіталу (емісія нових акцій) і запозиченню фінансових засобів (забезпечення позик) для інвестування в розвиток виробництва.