Поняття правових актів управління

Акти державного управління є правовою формою реалізації завдань та функцій держави. Адже для виконання законів органи виконавчої влади наділяються правом видавати власні підзаконні акти, тобто вони здійснюють нормотворчу функцію. Без неї система виконавчої влади не змогла б функціонувати. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’яз­ковими до виконання на всій території держави. Голови місцевих держав­них адміністрацій видають розпорядження, які є обов’язковими для вико­нання на відповідних територіях усіма органами, підприємствами, устано­вами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Акти державного управління стосуються фізичних та юридичних осіб, на їх основі можуть виникати, змінюватися або ж припинятися правовідносини, вони можуть змінювати зміст та обсяг окремих прав людини, тому з метою уникнення проблем, пов’язаних з питаннями дотримання прав і свобод людини, нормативно-правові акти органів виконавчої влади підлягають реєстрації в органах юстиції, де вони проходять правову експертизу. На жаль, така експертиза не завжди виконується достатньо якісно, в наш час нерідко підзаконні нормативні акти фактично перекреслюють положення законодавчих актів (хоча поняття „підзаконний” означає нижчий закону, такий, що приймається виключно на основі та на виконання закону). Особливо яскраво це проявляється в питаннях забезпечення реалізації різних соціальних виплат: при народженні дитини, по догляду, виплати пенсій окремим категоріям громадян тощо. Незважаючи на те, що всі ці питання урегульовані законами („Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та ряду інших), щороку приймаються підзаконні нормативні акти, які визначають кількісні показники тих чи інших соціальних виплат, що є суттєвим порушенням чинного законодавства.

У науковій літературі поняття актів управління визначають по-різ­ному: через форму діяльності, дії, волевиявлення, приписи, документи, офіційні рішення, результат волевиявлення, загальне поняття правових актів державних органів тощо. Відповідно акти управління називають: формою управління; однією з форм діяльності державних службовців; результатом управлінської діяльності; наслідком виконавчої діяльності; засобом вираження рішення; документами, що виражають рішення ор­ганів управління; формою вираження управлінської діяльності; вира­женням управлінських дій; правовою формою реалізації компетенції державних органів; результатом правотворчої форми діяльності; особ­ливою формою управління; одностороннім владним велінням; результа­том виконавчої діяльності; одним із виявів управлінської діяльності; формою певного змісту тощо.

Оскільки акти управління належать до числа правових, то їх визнача­ють за допомогою більш широкого поняття – правові (іноді державно-владні) акти. Зміст актів управління зазвичай складають правовстановлюючі та правозастосовчі приписи.

Державне управління не може здійснюватися без актів державно-владного характеру. Акти управління мають дві суттєві особливості: правову та управлінську. Всі акти дер­жавного управління є результатом волевиявлення відповідних органів і посадових осіб, тобто дій суб’єктів управління, які здебільшого набувають письмової форми. Звідси поява двох поглядів на визначення актів управ­ління: як дій і як документів; характеристика цих актів як правової форми управлінської діяльності і як форми вираження цієї діяльності – її ре­зультат.

Варто відзначити, що сьогодні поняття актів управління, їх ознак, особливостей не закріплено законодавчо. Це дає змогу дослідникам самостійно визначати зміст та обсяг цього поняття. Відтак відсутнє єдине доктринальне бачення

Акти управління – це юридична форма, правове оформлення управлінських рішень, за­ходів органів державного управління в різних сферах суспільного життя.

Акти управління в радянському адміністра­тивному праві визначалися як особлива юридична форма виконавчої та розпорядчої діяльності або як заснований на законі односторонній, юри­дично владний припис повноважного органу державного управління (по­садової особи), спрямований на встановлення правових норм або виник­нення, зміну і зупинення конкретних правовідносин з метою практичної реалізації завдань і функцій виконавчої і розпорядчої діяльності.

На думку деяких вчених, акт управління – це вольова, владна дія ор­гану управління, що здійснюється у встановленій законом правовій фор­мі. Тобто, акцент з форми управлінського акта перенесено на дію, хоча ці дві сторони одного і того самого явища лише доповнюють цілісне розуміння суті поняття «акта державного управління». Зауважимо: ла­тинський корінь акт означає як форму, так і зміст (асtum – доку­мент, асtus – дія).

Акти управління розглядають також і як підзаконні владні офіційні рішення, прийняті органом виконавчої влади в односторонньому порядку з дотриманням встановленої процедури з конкретного питання, віднесеного до компетенції органу виконавчої влади, виражені в передбаченій законом формі, що породжують юридично значимі наслідки.

Акти управління – це владні волевиявлення суб’єктів державно­го управління (органів виконавчої влади, посадових осіб), які вида­ються колегіально чи одноособово, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правових норм або змінюють сферу їх дії, що здійснюються у встановленому порядку на підставі і на виконання законів, актів глави держави та вищих органів виконавчої влади з метою практичного здійснення функцій та завдань державного управління і діють у формі документів чи усних велінь, які містять відповідні приписи.

Акти управління спрямовані на забезпечення конкретного, оперативного та диференційованого управління різними сторонами державного та громадського життя. З їх допомогою реалізуються права та обов’язки суб’єктів управлінської діяльності, забезпечується їх належна поведінка, забезпечуються або ж відхиляються домагання підвідомчих організацій, юридичних осіб, громадян.