Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади




Читайте также:
  1. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  2. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  3. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  4. А. Владимир I — государственный деятель, реформатор, полководец
  5. Административно-правовой статус Президента РФ. Администрация Президента РФ.
  6. АДМИНИСТРАЦИЯ ПРЕЗИДЕНТА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ, ЕЕ РОЛЬ В ОБЕСПЕЧЕНИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕЗИДЕНТА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СОВЕТ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
  7. АДМИНИСТРАЦИЯ ПРЕЗИДЕНТА РФ
  8. Администрация Президента РФ.
  9. Администрация Президента РФ: понятие, правовы основы, внутренняя структура.
  10. Акты президента.

Конституцією Президент не названий главою виконавчої вла­ди, але наявність у глави держави важливих повноважень вико­навчої влади дає можливість стверджува­ти, що серед суб’єктів виконавчої влади вищий щабель посідає все ж таки не уряд, а Президент України, який відповідно до Конституції України наділений правом скасовувати акти уряду. Водночас ніяких механізмів відповідальності за політику, яку проводить Кабінет Міністрів, для Президента Конституція не передбачає. Фактично створено дві паралельні структури — президентська та урядова. За першою закрі­плюється реальна влада, за другою — роль безвладного посередника у проведенні політики. Така ситуація не сприяє ефективній діяльності виконавчої влади в Україні, отже, ця проблема потребує нового законодавчого вирішення.

Той факт, що Президент України не очолює виконавчої влади, з точки зору окремих авторів є не досить логічним, оскільки за своєю природою президентська влада є найближчою до виконавчої. Відповідно до конституційної реформи 2004-2006 років було створено досить суперечливу та не надто ефективну систему виконавчої влади (парламентсько-президентська республіка з порушенням балансу повноважень гілок влади на користь депутатської більшості парламенту і нелогічним механізмом формування уряду, в якому частина міністрів призначається без формального узгодження Прем’єр-міністра). Тому доцільно було б реформувати Конституцію, закріпивши норму, за якою саме Президент очолив би виконавчу гілку влади і ніс відповідальність за результати її діяльності. Тим самим можна усунути наявний дуалізм виконавчої влади, за якого Уряд і Президент фактично не співпрацюють, а протистоять один одному (таке протистояння ще більше загострюється в період проведення передвиборної кампанії), а також забезпечити реальне втілення в життя таких основоположних принципів організації виконавчої влади як раціональність, централізація, оптимальність, ефективність та єдність управління

Невизначеність місця Президента України в системі органів державної влади породжує невизначеність правового статусу Секретаріату Президента, особливо в частині здійснення останнім нормотворчої діяльності (як відомо, в межах своїх повноважень глава Секретаріату Президента наділений правом видавати розпорядження).



Глава державиу політичних і правових доктринах багатьох країн є представником нації, гарантом її єдності й цілісності, сим­волом держави, чинником інтеграції, гармонійної та ефективної взаємодії гілок державної влади, оптимального функціонування її підрозділів. Він висуває або затверджує кандидатів на високі дер­жавні посади, керує радою безпеки, виконує обов’язки головноко­мандувача збройних сил, виступає верховним представником держа­ви у міжнародних відносинах.

На Президента покладаються такі функції: вироблен­ня і здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, забез­печення законності, прав та свобод громадян і контроль у сфері державного управління; керівництво обороною країни (президент є головнокомандувачем збройних сил держави); представлення держа­ви у міжнародно-правових відносинах і підписання договорів з іно­земними державами; відзначення державними нагородами; помилу­вання засуджених та оголошення амністії.

Президент — суб’єкт законотворчості – так само як і Уряд володіє правом законодавчої ініціативи, може ініціювати проведення референдумів, впливати на законотворчу діяльність парламенту, застосовуючи право вето. Він є уповноваженим одноосібно ухва­лювати відповідні нормативні акти, які мають такий самий ступінь обов’язко­вості, як і ухвалені парламентом закони, і регулюють майже всі сфе­ри життєдіяльності суспільства. Вплив президента на процес законотворення існує і в разі, коли йому дано право достроково розпускати парламент. Президент України, обраний всенародним голосуванням, діє самостійно, незалежно від будь-кого, не несе по­літичної відповідальності за свої вчинки та рішення перед жодним органом держави й нікому не підпорядкований. Разом з тим, повинні бути розроблені механізми контролю діяльності Президента України для забезпечення реалізації ним свої обов’язків.



Головне завдання Президента України — до­сягнення консенсусу, порозуміння та узгодженості щодо розв'язан­ня проблем, гарантування національної незалежності, цілісності те­риторії, безпеки, дотримання Конституції України.

Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади є досить широкими. Зокрема, відповідно до вимог положень ст. 106 Конституції України Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;



6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України. Окремі акти Президента України скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 80; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.028 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты