Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Поняття суспільного порядку та дисципліни, способи їх забезпечення. Правопорядок як складова суспільного порядку. Поняття і гарантії законності.




Читайте также:
  1. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види
  2. Адміністративні право відносини, суб’єкти адміністративного права. Поняття адміністративного проступку.
  3. Адміністративні правопорушення проти громадського порядку
  4. Багатозначність поняття топології
  5. Банківські гарантії та поручительства
  6. Валютні системи: поняття, структура, призначення
  7. Взаємодія атомів. Іонний і ковалентний зв’язок атомів у молекулах. Поняття про теорію обмінних сил
  8. Випадкова складова економетричної моделі
  9. Відношення еквівалентності та порядку, їх властивості. Впорядковані множини. Зв'язок відношення еквівалентності з розбиттям множини на класи, що попарно не перетинаються.
  10. Відношення між поняттями

 

Суспільний порядок — це налагоджений стан суспільних відносин, урегульованих соціальними нормами. У підтримці суспільного порядку важлива роль належить нормам моралі, громадським організаціям, традиціям, зви­чаям.

Стан суспільного порядку значною мірою залежить від того, наскільки відповідально люди ставляться до виконання вимог соціальних норм. Твер­до встановлений порядок, дотримання якого є обов'язковим для всіх членів певної спільності, називають дисципліною.

Дисципліна — це певні правила поведінки людей, що забезпечує узгодженість їхніх дій у колективі, суспільному й державному житті. Залежно від того, що регулює і якими нормами забезпечується порядок поведінки людей, розрізняють кілька видів дисципліни: державна, громадська, партійна, тру­дова, договірна, технологічна, військова тощо.

Так, трудова дисципліна пов'язана з виконанням правил внутрішнього трудового розпорядку. Чинним трудовим законодавством передбачено за­гальні вимоги дисципліни: своєчасний прихід на роботу, дотримання вста­новленої тривалості робочого дня, використання робочого часу для продук­тивної праці, вчасне і точне виконання розпоряджень адміністрації тощо. Ці норми і вимоги не можуть охопити всі сторони виробничого процесу. Тому в трудовому законодавстві й визначається додаткове коло обов'язків, пов'язаних із дотриманням технологічної дисципліни.

Державна дисципліна — це дотримання всіма організаціями і громадя­нами встановленого державою порядку діяльності державних органів, під­приємств і установ щодо виконання покладених на них обов'язків. Державна дисципліна передбачає свідоме позитивне ставлення громадян до встанов­леного правопорядку, що виражає інтереси всього населення. У дотриманні державної і громадської дисципліни виявляється політична, правова і мо­ральна культура громадян. Ставлення людини до питань дисципліни є одним із показників рівня соціалізації — здатності усвідомлювати, підтримувати і розвивати соціальні взаємодії.

Отже, основною вимогою будь-якого виду дисципліни є найсуворіше дотримання законів та інших, заснованих на законах, нормативних та індивідуальних актів.

Дисципліна тісно пов'язана з правопорядком, який є важливим елемен­том суспільного порядку. Створення в суспільних відносинах за допомогою правових норм певного порядку є однією з найважливіших властивостей дер­жавної влади.



Правопорядок — це заснована на праві та законності організація право­вого життя, що відображає фактичний стан суспільних відносин, урегульо­ваних правом.

Правопорядок можна охарактеризувати як порядок, що забезпечує стабільність суспільного життя і соціальний прогрес. Роль правопорядку може бути розглянута з різних позицій, і насамперед із погляду на інтереси дер­жави й особистості. Для держави ця роль полягає в тому, що вона, керуючи суспільством і використовуючи різні методи і засоби (економічні, політичні, ідеологічні, організаційні тощо), особливе місце відводить правовому регу­люванню суспільних відносин. Тобто, держава видає (або санкціонує) правові норми і забезпечує їхнє загальне дотримання і виконання, тобто законність, і тим самим домагається правопорядку.

Із позицій особистості правопорядок виступає в першу чергу як засіб за­хисту її прав, свобод і законних інтересів. Він забезпечує охорону людини як від свавілля самої держави та її органів, так і від протиправних дій інших осіб. Від стану правопорядку залежать ступінь свободи особи, реальність її прав і свобод, рівень демократії. А оскільки в сучасних умовах інтереси осо­бистості стають пріоритетними для держави, ця сторона правопорядку також є найважливішою метою державної діяльності.



Правопорядок слід відрізняти від близького, але не ідентичного йому явища — суспільного порядку, що, як і правопорядок, характеризується організованістю, упорядкованістю суспільних відносин. Однак, на відміну від правопорядку, суспільний порядок утворюється під впливом не тільки правових, але й інших соціальних норм: норм моралі, звичаїв, корпоратив­них норм тощо.

Результатом впливу права на суспільні відносини, підсумком його дії та реалізації конкретних правових норм є певний порядок у суспільних від­носинах, тобто правовий порядок. Умовою забезпечення правопорядку є за­конність.

 

 


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 321; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты